Ухвала суду № 132007775, 24.11.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

"24" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4642/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О., розглянувши матеріали позовної заяви вх. № 4778/25 від 18.11.2025 фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 1) Департаменту культури, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуртожиток творчих працівників» (вул. Тираспольська, 27/29, м. Одеса, 65020) про визнання недійсним договору,

УСТАНОВИВ:

18.11.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява фізичної особи ОСОБА_1 до Департаменту культури, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуртожиток творчих працівників», в якій позивач просить суд визнати недійсним укладений між відповідачами договір управління майном від 04.08.2016 № 979.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що фізична особа ОСОБА_1 , як працівник Комунального підприємства «Одеський обласний академічний драматичний театр», з 02.03.2007, на підставі виданого ордеру, разом з членами родини проживає у кімнаті № НОМЕР_1 у гуртожитку творчих працівників, за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас, як наголошує позивач, власником 7, 8 та 9 поверхів будівлі вищевказаного гуртожитку є територіальна громада в особі Одеської обласної ради, а повноваження з управління цим об`єктом нерухомості делеговано Одеській обласній державній адміністрації. Так, за поясненнями позивача, між відповідачами був укладений спірний договір, умовами якого передбачено здійснення відповідачем-2 управління 7, 8 та 9 поверхами будівлі вищевказаного гуртожитку, разом з цим, як вказує позивач, цей договір укладений відповідачем-1 за відсутності належних повноважень, що зачіпає законні інтереси фізичної особи ОСОБА_1 , як мешканця гуртожитку.

Розглянувши матеріали позовної заяви фізичної особи ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про таке.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Так, спори за участю особи, як учасника цивільних правовідносин, підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як Цивільного процесуального кодексу України, так і Господарського процесуального кодексу України, залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п. 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (п. 15). Для цілей цього Кодексу господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Некомерційною господарською діяльністю є самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Так, для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єктів господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

Водночас суд відзначає, що серед загальних критеріїв визначення судової юрисдикції виділяють предметний (характер спірних матеріальних правовідносин) і суб`єктний (суб`єктний склад цих правовідносин) критерії. Критерії розмежування видів судової юрисдикції - це передбачені законом підстави, з якими пов`язується можливість віднесення справи до того чи іншого виду судової юрисдикції.

Як вбачається з позовної заяви фізичної особи ОСОБА_1 , відповідачами за поданим до господарського суду позовом є дві юридичні особи, а з тексту позовної заяви можна дійти висновку, що у спірних правовідносинах позивач захищає власні права та інтереси як мешканець гуртожитку. В цей же час, зі змісту позовної заяви судом не встановлено, що у позивача наявні корпоративні відносини з відповідачем-1 чи відповідачем-2 та заявлені позовні вимоги стосуються питань створення, діяльності, управління або припинення діяльності відповідачів.

Отже, враховуючи предмет, характер спору та суб`єктний склад його сторін, суд зазначає, спір за вищевказаними позовними вимогами не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. В цей же час суд роз`яснює, що з урахуванням предмету та підстав позову, які стосуються житлових прав позивача як мешканця гуртожитку, з огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин (позивач є фізичною особою) та ст. 19 ЦПК України, дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1, 3-6 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовна заява фізичної особи ОСОБА_1 не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, вказане є підставою для відмови у відкритті провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У відкритті провадження у справі № 916/4642/25 за позовною заявою фізичної особи ОСОБА_1 за вх. ГСОО № 4778/25 від 18.11.2025 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 24.11.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Д.О. Бездоля