Рішення № 132000930, 24.11.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/12213/25

2/212/6546/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2025 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого вказував, що ДП «Криворізька теплоцентраль» перетворено у ПАТ «Криворізька теплоцентраль», а потім перейменовано на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», що здійснює постачання теплової енергії. Так за рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 року позивачу передані об`єкти теплопостачання, зокрема, у Жовтневому районі міста Кривого Рогу. Таким чином з 01.10.2013 року виконавцем послуги з теплопостачання для будинку АДРЕСА_1 є Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль». Оскільки відповідач є споживачем послуг позивача по АДРЕСА_2 , то повинен сплачувати позивачу за надану теплову енергію на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, оскільки житлове приміщення відповідача відключене від централізованого опалення за відповідним актом. Проте споживач такого приміщення, обладнаного індивідуальними джерелами опалення, зобов`язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення. Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Типовий договір) затверджено постановою КМУ «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 р. № 830 (далі Правила № 830). АТ «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, 01.10.2021 року на своєму офіційному сайті розмістило Типовий індивідуальний договір, який с публічним договором приєднання. Оскільки протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору на адресу позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про обрання моделі договірних відносин, то з 1 листопада 2021 року з ОСОБА_1 було фактично укладено Типовий індивідуальний договір про падання послуги з постачання теплової енергії. Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року № 315 (далі - Методика №315). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11 Типового договору). Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання, забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Однак обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Факт поставки теплової енергії у період з 01.11.2021 р. по 31.07.2025 р. підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок АДРЕСА_1 на виконання рішень виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. Зазначав, що в будинку АДРЕСА_1 встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії. Оскільки ОСОБА_1 споживач приміщення по АДРЕСА_2 , то він заборгував 3604,31 грн. Також за адресою: АДРЕСА_2 , відповідачеві за період з листопада 2021 року по липень 2025 року включно нарахована плата з абонентського обслуговування в сумі 342,96 грн. Однак відповідач не виконував свої грошові зобов`язання перед позивачем, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за порушення строків оплати за надану послугу з постачання теплової енергії за ст. 625 ЦК з інфляційних втрат у розмірі 599,86 грн., 3% річних у сумі 159,46 грн. Також за п. 45 Типового індивідуального договору відповідачу було нараховано суму пені в розмірі 192,02 грн. Таким чином просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» борг в загальній сумі 4898,62 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн.

У відзиві на позов ОСОБА_1 , не погоджуючись із позовними вимогами, вказував, що «Криворізька теплоцентраль» вимагає стягнення з нього боргу за постачання теплової енергії за опалення місць загального користування (далі - ОМЗК), тобто опалення під`їзду та маршових сходів. Вказував, що він дійсно встановив автономне опалення в 2007 році в квартирі, маючи всі дозвільні документи, в тому числі дозвіл позивача на повне відокремлення від центрального опалення. Додавав, що в 2021 році йому почали надходити рахунки від позивача за ОМЗК, без укладення договору та будь-яких повідомлень. При цьому додавав, що в під`їзді, де він мешкає, немає центрального опалення вже більше 18 років, що підтверджується документально фото та протокол зборів мешканців під`їзду, що доводить відсутність радіаторів опалення протягом цього спірного періоду. Вважав, що AT «Криворізька Теплоцентраль» зробило розрахунок споживання тепла на неіснуючі радіатори в під`їзді та трубу опалення, що йде через квартиру, яка, натомість, повністю ізольована та тепло не виділяє, тому не погоджується із розрахунками позивача. Додавав, що в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України постановою від 5 березня 2022 року № 206 заборонив нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. На підставі наведеного просив суд у задоволенні позову АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 відмовити повністю.

У відповіді на відзив представник позивача, підтримуючи заявлені позовні вимоги повністю, зазначав, що оплата теплової енергії на ОМЗК є обов`язковою для всіх співвласників приміщень будинку, незалежно від наявності чи відсутності радіаторів у під`їзді, чи підключення квартири до централізованої системи опалення, чи встановлення автономного або індивідуального джерела тепла, оскільки теплова енергія на ОМЗК враховує не лише батареї, а й усі елементи спільного майна, через які відбуваються тепловтрати, а саме: стояки системи опалення, які проходять через підвал, під`їзд чи інші технічні приміщення, трубопроводи, що транспортують теплоносій, місця стиків та шахти, інші інженерні комунікації, які є складовою частиною системи теплопостачання будинку. Тому вважав, що співвласники квартир та нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла/нежитлових приміщень, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення їх від такої участі. Отримання рахунків відповідачів від позивача свідчить про його обізнаність щодо нарахувань та фактичне користування послугами. Таким чином, оскільки будинок, у якому знаходиться квартира відповідача, залишається підключеним до мережі централізованого теплопостачання, отже нарахування за ОМЗК є обґрунтованим. Додавав, що постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» скасовано мораторій на нарахування пені й штрафів за заборгованість з оплати житлового-комунальних послуг населенню. Відповідно до зазначеної постанови, такий мораторій зберігається лише для територій, де ведуться бойові дії згідно з переліком Мінреінтеграції, тому АТ «Криворізька теплоцентраль» має правові підстави здійснити нарахування пені і штрафів на заборгованість з оплати житлового- комунальних послуг з 30.12.2023 р. Отже, просив ухвалити рішення про задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року було відкрито провадження за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник позивача, Ющенко В. В., не висловила заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач, Барсуков В. С., будучи повідомленим належним чином, також не висловив заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову АТ «Криворізька теплоцентраль», виходячи з наступного вмотивування.

Так суд зазначає, що відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов`язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 714 ЦК за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

На підставі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) береться крім квартирної плати згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифам.

Згідно із ст. 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) відповідно до закону встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

За ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) до комунальних послуг відносяться послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

На підставі ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

За п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначає, що плата за теплову енергію повинна вноситися щомісячно.

Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» 16.03.2017 року було перетворено у Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», а потім змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», яке є теплопостачальною організацією та постачає споживачам теплову енергію.

Встановлено, що згідно із рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 року було надано згоду на передачу окремих об`єктів теплопостачання від КПТМ «Криворіжтепломережа» до ДП «Криворізька теплоцентраль», зокрема, об`єкти теплопостачання у Жовтневому (Покровському) районі міста Кривого Рогу.

Таким чином виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку АДРЕСА_1 є Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль».

Відповідно до акту від 12.12.2007 року про відключення приміщення квартири по АДРЕСА_2 від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання вбачається, що встановлено наявність відключення споживачів за такою адресою, власника ОСОБА_1 , від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання через влаштування індивідуального опалення такої квартири, що підтверджується актом від 15.10.2007 року.

Отже, встановлено, що відключення приміщення квартири по АДРЕСА_2 від систем централізованого опалення було проведено не самовільно.

Факт поставки теплової енергії у спірний період на житловий будинок АДРЕСА_1 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія, складених представниками Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» в присутності представників житлової організації, а подача та припинення подачі такого теплоносія здійснювалась на виконання рішень виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону від 22.09.2021 р., 23.03.2022 р., 28.09.2022 р., 22.03.2023 р., 20.09.2023 р., 18.03.2024 р., 20.09.2024 року, 24.03.2025 р.

Суд встановив,що убуд. АДРЕСА_1 встановлено комерційнийприлад облікутеплової енергії,що підтверджуєтьсяактом проведення технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 23.10.2024 року.

За п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно із ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

На підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги.

При цьому за ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року № 1022) (далі - Правила № 830).

Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуг, 01.10.2021 року на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії (далі Типовий договір), який є публічним договором приєднання.

Отже, надання теплової енергії на потреби опалення приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , з 01.11.2021 року здійснюється на підставі Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (далі Типовий договір).

За п. 4 Типового договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до п. 5 Типового договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Також згідно із п. 5 Типового договору обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно із п. 30 Типового договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання; а також плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

На підставі пп. 11 п. 41 Типового договору споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Суд при цьому дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів які б підтверджували вчинення відповідачем будь-яких дій, які свідчать про бажання укласти договір із АТ «Криворізька теплоцентраль» на теплопостачання, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання чи сплата рахунка за надану послугу.

Однак згідно із п. 3 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:

1) загальний обсяг теплової енергії, що надходить до індивідуального теплового пункту, зменшується на обсяг теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку, а в разі їх відсутності - за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

2) обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

3) загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

6) обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Відповідно до абз. 6 п. 14 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (далі Правила № 830), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Згідно із пп. 12 п. 42 Правил № 830 споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання); однак це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

За пп. 13 п. 45 Правил № 830 індивідуальний споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно із Розділу IV п. 8 «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (далі Методика № 315) (у редакції від 28 грудня 2021 р.) обсяг теплової енергії, витрачений на загально будинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Отже, на підставі аналізу викладених нормативно-правових актів можна зробити висновок, що загальний обсяг спожитої енергії на опалення розподіляється безпосередньо на опалення житлових і нежитлових приміщень, забезпечення загально будинкових потреб на опалення і сумарний обсяг теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

При цьому обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення розподіляється на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення; а власники нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень багатоквартирних будинків, які у встановленому порядку відключені від системи централізованого опалення, є співвласниками багатоквартирних будинків, тому несуть зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, у тому числі й витрати на теплову енергію, витрачену для опалення місць загального користування та функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.

Так спільним майном багатоквартирного, будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньо будинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід 'ємною частиною.

Отже, співвласники квартир та нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2020 року по справі № 311/3489/18.

В той же час суд вказує, що за ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, (або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Суд вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 319, ч. 1 ст. 322 ЦК України власність зобов`язує, тому власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи наведені норми загального цивільного законодавства та спеціального в сфері житлово-комунальних послуг, суд робить висновок, що саме власник нерухомості повинен нести відповідальність через несплату наданих житлово-комунальних послуг, зокрема, з опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення розподіляється щодо приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення.

Однак суд зазначає, що за інформацією від 24.11.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за іншою адресою: АДРЕСА_3 , з 04.12.2003 року.

В той же час матеріали справи не містять доказів того, що квартира по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на праві власності за спірний період.

Суд також вказує, що за ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Так суд зазначає, що за інформацією від 21.10.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 в м. Кривий Ріг зареєстрований по АДРЕСА_3 , починаючи з 29.12.2003 року.

Враховуючи викладене вмотивування, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є споживачем послуг АТ «Криворізька теплоцентраль», оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є власником квартири по АДРЕСА_2 , доказів того, що він зареєстрований за такою адресою, або доказів того, що він отримував послуги позивача за такою адресою за спірний період.

Суд вказує, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц.

Отже, судом було встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль» не було доведено належними та допустимими доказами перед судом того, що саме відповідач ОСОБА_1 повинен відповідати за пред`явленим до нього позовом.

На підставі переліченого вмотивування, суд зазначає, що доказів того, що ОСОБА_1 повинен нести відповідальність за зобов`язаннями з оплати послуг позивача, немає, тому не було доведено, що він повинен відповідати за пред`явленим АТ «Криворізька теплоцентраль» до нього позовом.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 7 жовтня 2020 року по справі № 705/3876/18 та від 14 березня 2024 року по справі № 522/11722/21.

Таким чином за відсутності доведеності зобов`язання ОСОБА_1 перед позивачем з оплати ОМЗК, то відповідно вимоги про стягнення з нього абонентської плати, пені та сум за ч. 1 ст. 625 ЦК задоволенню також не підлягають.

Зважаючи на відсутність доведеності того, що саме ОСОБА_1 повинен відповідати за даним позовом свідчить про необхідність відмовити у задоволенні даного позову саме з цих підстав, внаслідок чого суд не вдається до аналізу наданого представниками АТ «Криворізька теплоцентраль» детального розрахунку обсягу споживання теплової енергії приміщенням по АДРЕСА_2 .

Отже, суд дійшов переконання, що заявлені позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до відповідача, ОСОБА_1 , не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 24 листопада 2025 року.

Позивач: Акціонерне товариства «Криворізька теплоцентраль», ЄДРПОУ: 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_3 .

Суддя: Д. О. Козлов