Ухвала суду № 131997500, 17.11.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/2092/25

Провадження №1-кс/463/9320/25

УХВАЛА

слідчого судді

17 листопада 2025 року місто Львів

Cлідча суддя Личаківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62021000000000861 від 07 жовтня 2021 року,

встановила:

Представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09.04.2025 року у справі №463/2092/25, на: частку ОСОБА_5 в статутному капіталі суб`єкта господарювання нерезидента «PORTALТОР SPAIN SL» (ідентифікаційний номер В72583560, адреса: C/PORТUGAL 8 ENTLDR ALICANTE 03003) номінальною вартістю 749.40 євро, що становить 24.98% статутного капіталу; частку ОСОБА_5 в статутному капіталі суб`єкта господарювання нерезидента «SVYАТ CORPORATION SL» ідентифікаційний номер В72583552, адреса: С/ESPIGOL 21 COCЕNTAINA 03820-ALICANTE) номінальною вартістю 2998 євро, що становить 49.98% статутного капіталу; частку ОСОБА_5 в статутному капіталі суб`єкта господарювання нерезидента «ІТ CORPORAТЕ CREAТЕSL.» (ідентифікаційний номер В72583578, адреса: C/PORTUGAL 8 ЕNTRESUELO DC АLICANTE 03003) номінальною вартістю 1500 євро, що становить 50% статутного капіталу; квартиру за адресою: Pz Calvo Sotelo 16, Es: 1P1:05 Pt:01, 03001 Alicante, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9671501YНІ497В0019LS, загальна площа 132 кв.м.; квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9671501YНІ1497B0025XG, загальна площа 132 кв.м.

В обґрунтування клопотання покликався на те, що детективами Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Львівській області, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000861 від 07.10.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 362, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 09.04.25 задоволено клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №62021000000000861 та накладено арешт на нерухоме майно частку ОСОБА_5 в статутному капіталі суб`єкта господарювання нерезидента «PORTALТОР SPAIN SL» (ідентифікаційний номер В72583560, адреса: C/PORТUGAL 8 ENTLDR ALICANTE 03003) номінальною вартістю 749.40 євро, що становить 24.98% статутного капіталу; частку ОСОБА_5 в статутному капіталі суб`єкта господарювання нерезидента «SVYАТ CORPORATION SL» ідентифікаційний номер В72583552, адреса: С/ESPIGOL 21 COCЕNTAINA 03820-ALICANTE) номінальною вартістю 2998 євро, що становить 49.98% статутного капіталу; частку ОСОБА_5 в статутному капіталі суб`єкта господарювання нерезидента «ІТ CORPORAТЕ CREAТЕSL.» (ідентифікаційний номер В72583578, адреса: C/PORTUGAL 8 ЕNTRESUELO DC АLICANTE 03003) номінальною вартістю 1500 євро, що становить 50% статутного капіталу; квартиру за адресою: Pz Calvo Sotelo 16, Es: 1P1:05 Pt:01, 03001 Alicante, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9671501YНІ497В0019LS, загальна площа 132 кв.м.; квартиру за адресою: Pz Calvo Sotelo 16, Es: ІР1:07 Pt:01, 03001 Alicante, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9671501YНІ1497B0025XG, загальна площа 132 кв.м..

Вважає таке рішення необгрунтованим, зважаючи на таке: ОСОБА_5 не має жодного процесуального статусу в кримінальному провадженні; арешт майна не виправдовує ступінь втручання у права і свободи; накладено арешт на майно юридичної особи, що заборонено КПК України; майно стосовно якого накладено арешт не має як статусу речового доказу так і не може бути стягнуто в рамках спеціальної конфіскації.

Так, прокурор у клопотанні про арешт майна, в більшості посилався на обставини вчинення кримінальних правопорушень та на ймовірну причетність підозрюваних у інших кримінальних провадженнях до вчинення таких кримінальних правопорушень. Однак причетність власника майна до обставин вчиненого кримінального правопорушення конкретизовано не було, клопотання містить загальні формулювання, які не підкріплюються обставинами кримінального провадження.

07.10.2021 було внесено відомості до ЄРДР щодо кримінального провадження № 62021000000000861 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Звертають увагу суду на тому, що дане кримінальне провадження після дослідження всіх обставин було закрито за відсутністю складу злочину.

Так, постановою від 05.03.2022 ДБР закрило провадження в даній справі, оскільки не вбачало ознак кримінального правопорушення та складу злочину в діяльності підприємства.

В подальшому провадження поновлено та здійснено докваліфікацію діянь за ч. 3 ст. 212 КК України.

24.05.2023 постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_6 , доручено здійснення розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000861 від 07.10.2021 слідчим слідчого відділу управління Служби безпеки України в Черкаській області.

Матеріали справи, за погодженням заступника Генерального прокурора ОСОБА_6 , були направлені до м. Черкаси, а органом досудового розслідування правопорушення за ст. 212 КК України визначено саме: СБУ в Черкаській області.

20.01.2025 з кримінального провадження № 62021000000000861 від 07.10.2021 виділено в окреме кримінальне провадження № 22025000000000033 матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_7 .

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000033 за ч. 2 ст. 212 КК України завершено, стороні захисту відкриті матеріали досудового розслідування для ознайомлення

Згодом постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_6 від 27.02.2025 про визначення підслідності, змінено підслідність кримінального провадження № 62021000000000861 від 07.10.2021 з Слідчого відділу УСБУ в Черкаській області на Територіальне управління БЕБ у Львівській області за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора.

Після зміни підслідності матеріали кримінального провадження за підозрою ОСОБА_8 було виділено в окреме провадження № 72025141000000006 від 14.04.2025, захисту відкрито матеріали досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, та в подальшому скеровано обвинувальний акт до Святошинського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 212 КК України.

З вищенаведеного слідує, що сторона обвинувачення визначилась з правовою кваліфікацією описаних в клопотанні про накладення арешту на майно діянь та з колом суб?єктів такого діяння.

Також, звертає увагу суду, що ОСОБА_5 не входить до цього кола, він не має процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого в даному кримінальному провадженні, в тому числі з урахуванням тої обставини, що обвинувальний акт стосовно особи з якою нібито була наявна злочинна змова передано до суду.

Окремої уваги заслуговує також те, що переданий до суду обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 не містить будь-яких застережень стосовно необхідності застосування спеціальної конфіскації за вчинення злочину передбаченого ст. 212 КК України.

Тобто сторона обвинувачення не прийшла до висновку про необхідність застосування такого механізму, з урахуванням того, що описані слідчим в клопотанні про накладення арешту факти охоплюються одним і тим же діянням, відсутні підстави стверджувати, що відповідний механізм може бути застосований стосовно майна ОСОБА_5 .

Враховуючи вищенаведене, накладення оскаржуваного арешту є надмірним втручання у право власності добросовісного власника, який не є стороною провадження.

Відтак, керуючись правом, передбаченим ст. 174 КПК України представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 просить суд скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09.04.2025 року у справі №463/2092/25, з огляду на вищевказане.

В судовому засіданні представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції) підтримав подане клопотання про скасування арешту та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

В cудове засідання, щодо розгляду клопотання про скасування арешту майна детектив ОСОБА_9 не з?явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду клопотання. Ще 21.10.2025 року детективом ТУ БЕБ у Львівській області подано до суду письмове заперечення на клопотання.

29.10.2025 року процесуальним керівником прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 подано заперечення на клопотання про скасування арешту майна.

Разом з тим, 04.11.2025, процесуальний керівник (старший групи прокурорів) прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 подав клопотання, в якому просив розгляд клопотання про скасування арешту майна проводити за його відсутності. Проти задоволення клопотання не заперечив, вказавши що такі станом на 04.11.2025 відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст.26КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Слідча суддя, заслухавши думку сторони заявника, отримавши письмову позицію прокурора, тобто особи,за клопотаннямякої булоарештовано майно,який протизадоволення клопотанняне заперечив, оглянувши матеріали клопотання, дійшла висновку, що клопотання підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що детективами Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Львівській області за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000861 від 07.10.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 362, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, та за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Під час досудового розслідування отримано інформацію про те, що службові особи юридичних осіб та інші невстановлені особи, діючи за попередньою змовою з керівництвом Міністерства інфраструктури України та Головного сервісного центру МВС України, зловживають службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних і юридичних осіб, що спричиняє тяжкі наслідки у вигляді заподіяння шкоди охоронюваним законом державним інтересам, а також правам та інтересам окремих громадян та юридичних осіб.

Зокрема, Мінінфраструктури визначено органи сертифікації колісних транспортних засобів, а саме: ТОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» (35809174), ТОВ «ЦЕНТР АВТО» (38683765), ТОВ «ЄВРОЦЕНТР АВТО» (38620642), ТОВ «АВТОТЕХНО СЕРВІС» (32946875), ТОВ «ДЕСНА-ТРАНС» (33336370), ПП «АЄС СТАНДАРТ» (37673164), ТОВ «КСЦ-КОНКОРД» (38708538), ТОВ «ТРИМАКС-АВТО» (37221171), ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» (38886995), ТОВ «РІВНЕСТАНДАРТ» (38888641), які, здійснюючи господарську діяльність з надання послуг із сертифікації та технічного огляду автотранспортних засобів, приховали реальну кількість / вартість здійснених операцій, що надало їм можливість не відображати в податковій звітності такі операції.

Окрім цього отримано інформацію про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є організаторами запровадження протиправної схеми видачі сертифікатів відповідності колісних транспортних засобів призначеними органами сертифікації: ТОВ «ЦЕНТР АВТО», ТОВ «ЄВРОЦЕНТР АВТО», ТОВ «ДП «ЦЕНТРСТАНДАРТ СИСТЕМА», а також випробувальних лабораторій, зокрема ТОВ «ЗАХІДСТАНДАРТ СИСТЕМА», ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ СИСТЕМА», ТОВ «ДЖИ-АВТО» та інших.

08.11.2024 Офісом Генерального прокурора повідомлено ОСОБА_7 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, а також ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

20.01.2025 постановою прокурора виділено з матеріалів досудового розслідування №62021000000000861 від 07.10.2021 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. Виділеним матеріалам присвоєно в Єдиному реєстрі досудових розслідувань реєстраційний номер № 22025250000000033 від 20.01.2025.

Також, в межах досудового розслідування досліджуються обставини що ОСОБА_5 є директором та володіє 49.98% корпоративних прав суб?єкта господарювання-нерезидента «SVYAT CORPORATION SL» (ідентифікаційний номер В72583552, адреса: С/ ESPIGOL 21 COCENTAINA 03820-ALICANTE). Статутний капітал становить 6 000 евро. Таким чином, частка ОСОБА_5 в статутному капіталі у цьому суб?єкті господарювання у грошовому еквіваленті становить 2 998 євро.

Крім цього, ОСОБА_5 є директором та володіє 24.98% корпоративних прав суб?єкта господарювання-нерезидента «PORTALTOP SPAIN SL» (ідентифікаційний номер В72583560, адреса: C/PORTUGAL 8 ENTL DR ALICANTE 03003). Статутний капітал становить 3 000 евро. Тобто, частка ОСОБА_5 в статутному капіталі у цьому суб?єкті господарювання у грошовому еквіваленті становить 749.40 євро.

Також, ОСОБА_5 є директором та володіє 50% корпоративних прав суб?єкта господарювання-нерезидента «IT CORPORATE CREATE SL.» (ідентифікаційний номер B72583578, адреса: C/PORTUGAL 8 ENTRESUELO DC ALICANTE 03003). Статутний капітал становить 3 000 євро. Себто, частка ОСОБА_5 в статутному капіталі у цьому суб?єкті господарювання у грошовому еквіваленті становить 1 500 євро.

Разом з цим, відповідно до отриманої інформації, у власності суб?єкта господарювання- нерезидента «IT CORPORATE CREATE SL.» перебуває 2 об?єкти нерухомого майна, зокрема:

- квартира за адресою: Pz Calvo Sotelo 16, Es: 1 Pl:05 Pt:01, 03001 Alicante, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 9671501YH1497B0019LS, загальна площа 132 кв.м. Цільове призначення об?єкта нерухомості - житлове. Нормативна оціночна вартість станом на 2025 рік становить 100717,54 євро. Зазначений об?єкт нерухомості був придбаний за 375 800 євро;

- квартира за адресою: Pz Calvo Sotelo 16, Es: 1 Pl:07 Pt:01, 03001 Alicante, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 9671501УН1497B0025ХG, загальна площа 132 кв.м. Цільове призначення об?єкта нерухомості - житлове. Нормативна оціночна вартість станом на 2025 рік становить 100717,54 євро. Зазначений об?єкт нерухомості був придбаний за 380 євро.

Відповідно до здобутої інформації під час досудового розслідування, ОСОБА_5 проживає у цих квартирах.

Так, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, у ОСОБА_5 за період з 01.01.2016 по 19.09.2023 сума нарахованого доходу становить 8 787 982 грн. (Зазначені доходи нараховано за період 2016-2017 років).

Втім, ОСОБА_5 у період з 01.01.2016 по 19.09.2023 було набуто у власність нерухоме майно (10 об?єктів нерухомого майна) на загальну суму близько 12 млн. гривень.

Вказані обставини, на думку органу досудового розслідування свідчать про те, що зазначені об?єкти нерухомого майна та транспортний засіб придбані за грошові кошти, які отримано внаслідок вищеописаної протиправної діяльності, а відтак ОСОБА_5 ймовірно саме таким способом вчиняється легалізація коштів щодо яких встановлені фактичні обставини, які свідчать про одержання їх злочинним шляхом.

Постановою прокурора корпоративні права та об?єкти нерухомого майна, які перебувають у власності ОСОБА_5 , та суб?єкта господарювання-нерезидента IT-CORPORATE CREATE SL (ідентифікаційний номер В72583578) визнано речовими доказами.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 09.04.25 (слідчий суддя ОСОБА_11 , справа № 463/2092/25, провадження № 1-кс/463/3349/25) задоволено клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62021000000000861 про арешт майна ОСОБА_5 (вищеописані корпоративні права та належне їм нерухоме майно), із забороною відчуження, розпорядження та користування.

14.10.2025 кримінальне провадження №22025250000000033 від 20.01.2025 постановою прокурора закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України

Згідно з п. 7 ч. 2 ст.131КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження

Положення ч. 3 ст. 132 КПК України встановлюють те, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Як зазначено вище, згідно ч.ч. 1, 2, 3, 4, 10 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Отже, аналіз наведених положень свідчить про те, що арешт може бути застосований на майно особи, яка не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У свою чергу ч. 1 ст. 98 КПК України імперативно встановлює вичерпний перелік критеріїв, яким мають відповідати докази у відповідному кримінальному провадженні.

При цьому, наявність формально винесеної постанови про визнання речових доказів (яка містить опис установлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення та виклад дослівно змісту ст. 98 КПК України, без обгрунтування, за якими з критеріїв цієї норми вилучені речі та предмети визнано речовим доказом), не виправдовує мету накладення арешту. Тобто вказана згадана постанова є лише процесуальним рішенням слідчого або прокурора та не є доказом у розумінні ст. 99 КПК України.

Такий висновок зробила ВП Верховного Суду в постанова від 25 березня 2021 року у справі № 11-410сап20)

Згідно з ч. 1 ст.174КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З аналізу даної норми КПК України вбачається, що така передбачає можливість скасування арешту майна виключно у двох випадках: якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При розгляді клопотання слідчим суддею встановлено, що арешт ініціювався з метою: забезпечення збереження речових доказів, а завданням арешту майна у даному випадку було запобігання можливості його відчуження та забезпечення спеціальної конфіскації.

В клопотанні про скасування арешту майна сторона власника майна зазначила, що нерухоме майно на яке накладено арешт: отримане в законний порядок та спосіб; доводи щодо порушення процедури торгів є помилковими; обмеження власності покладає на власника надмірний тягар та створює негативні наслідки.

Слідчою суддею досліджено долучені документи на підтвердження зазначених обставин, з яких встановлено наступне.

Так, орган досудового розслідування при зверненні до слідчого судді із клопотанням покликався на інформацію про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є організаторами запровадження протиправної схеми видачі сертифікатів відповідності колісних транспортних засобів призначеними органами сертифікації: ТОВ «ЦЕНТР АВТО», ТОВ «ЄВРОЦЕНТР АВТО», ТОВ «ДП «ЦЕНТРСТАНДАРТ СИСТЕМА», а також випробувальних лабораторій, зокрема ТОВ «ЗАХІДСТАНДАРТ СИСТЕМА», ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ СИСТЕМА», ТОВ «ДЖИ-АВТО» та інших.

Вказана інформація розслідувалася протягом тривалого періоду часу, про те з клопотанням про арешт майна пов?язаного з ОСОБА_5 детективи звернулись тільки в квітні 2025.

Дійсно, 08.11.2024 Офісом Генерального прокурора повідомлено ОСОБА_7 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, а також ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

20.01.2025 постановою прокурора виділено з матеріалів досудового розслідування №62021000000000861 від 07.10.2021 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. Виділеним матеріалам присвоєно в Єдиному реєстрі досудових розслідувань реєстраційний номер № 22025250000000033 від 20.01.2025.

Проте, 14.10.2025 кримінальне провадження №22025250000000033 від 20.01.2025 постановою прокурора закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Подаючи клопотання про накладення арешту прокурор зазначив відомості, які в свою чергу відобразив в ухвалі про накладення арешту слідчий суддя, а саме, що у ОСОБА_5 за період з 01.01.2016 по 19.09.2023 сума нарахованого доходу становить 8 787 982 грн. (зазначені доходи нараховано за період 2016-2017 років). Втім, ОСОБА_5 у період з 01.01.2016 по 19.09.2023 було набуто у власність нерухоме майно (10 об?єктів нерухомого майна) на загальну суму близько 12 млн. гривень. Вказані обставини свідчать про те, що зазначені об?єкти нерухомого майна та транспортний засіб придбані за грошові кошти , які отримано внаслідок вищеописаної протиправної діяльності, а відтак ОСОБА_5 ймовірно саме таким способом вчиняється легалізація коштів щодо яких встановлені фактичні обставини, які свідчать про одержання їх злочинним шляхом.

В той же час вказані обставини не відповідають дійсності та спростовуються відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. Так, дослідженні слідчою суддею відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків підтверджують отримання ОСОБА_5 понад 33 млн. гривень доходу, яких оподатковано податковими органими.

Беручи до уваги вищенаведене, ОСОБА_5 мав офіційні доходи, що значно перевищують витрати про, які зазначав прокурор, відповідно, мав можливість придбати майно.

Крім цього, станом на день розгляду клопотання про скасування ОСОБА_5 не має статусу підозрюваного.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, головним обов`язком слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Саме тому, слідча суддя вважає за необхідне здійснити перевірку наявності/відсутності й інших підстав (визначених ст. 170 КПК України) для продовження застосування заходу забезпечення кримінально провадження у вигляді арешту.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини 1 статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до пунктів 1-4 частини 1 статті 96-2 Кримінального кодексу України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Натомість, такі підстави слідчою суддею під час розгляду клопотання не встановлені.

Більше того слідча суддя вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 (провадження № 12-71г20) зроблено висновок про те, що право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Право власності на майно, передане кооперативу як вступні, членські, цільові внески, вклади його членів, тощо належить кооперативу, а не його членам. Тому майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) підприємства.

На час вирішення слідчою суддею питання про арешт зазначеного у клопотанні майна, так і на момент розгляду цього клопотання, його власником є суб?єкт господарювання- нерезидент «IT CORPORATE CREATE SL.». Водночас, той факт, що ОСОБА_5 володіє частиною корпоративних прав та є директором цього товариства, не наділяє його правом власності на майно цього товариства та, відповідно, не може бути підставою для накладення арешту на майно такого товариства.

Слідча суддя зазначає, що товариство не відповідає за зобов?язаннями своїх учасників, натомість арешт з метою конфіскації майна як виду покарання може бути накладений лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого. Вочевидь, майно суб?єкта господарювання- нерезидента «IT CORPORATE CREATE SL.», директором та власником частини корпоративних прав якого є ОСОБА_5 , таким не є.

На переконання слідчої судді, у цьому конкретному випадку, застосування заходу забезпечення становитиме неспівмірне втручання у права суб?єкта господарювання- нерезидента «IT CORPORATE CREATE SL.» та опосередковано у права іншого співвласника, якому належить 50% частки корпоративних прав цього товариства.

Що стосується конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи як правової підстави для накладення арешту майна, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як зазначалось вище, в даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 чи особам, які мають стосунок до згаданих суб?єктів господарювання- нерезидента підозра не повідомлялася.

Що стосується відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, як правової підстави для накладення арешту майна, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Слідчим суддею не встановлено, що ОСОБА_5 чи особи, які мають стосунок до згаданих суб?єктів господарювання-нерезидентів в силу закону можуть нести цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) інших осіб. А також, в даному кримінальному провадженні відсутня неправомірна вигода, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З врахуванням даних обставин та аргументів відсутні правові підстави для застосування арешту корпоративних прав та нерухомого майна належного юридичним особам з метою забезпечення обставин, зазначених в ч. 2 ст.170 КПК України відсутні.

Слід відзначити, що орган досудового розслідування та прокурор не навели у процесі провадження за цим клопотанням належних доводів щодо необхідності подальшого застосування такого обмеження щодо належних ОСОБА_5 корпоративних прав та нерухомого майна належного юридичним особам, в яких останній такі права має.

Слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що кримінальне провадження №62021000000000861 триває з 07.10.2021, тобто понад 48 місяців. В рамках такого жодній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повідомлено не було. Виділене кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрито.

Що стосується заперечення представника органу досудового розслідування, то слідча суддя звертає увагу на наступне.

Так, 04.11.2025, процесуальний керівник (старший групи прокурорів) прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 подав клопотання, в якому просив розгляд клопотання про скасування арешту майна проводити за його відсутності. Проти задоволення клопотання не заперечив, вказавши що такі станом на 04.11.2025 відсутні.

Тобто останній незважаючи на ряд ініційованих дій в кримінальному провадженні визначив, що подальше обмеження прав ОСОБА_5 матиме негативні наслідки, а відповідно повернення такого майна власнику не завдасть шкоди кримінальному провадженню.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 ст. 22 КПК України).

Відповідно до ст.26КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

А тому, відсутність заперечення сторони обвинувачення щодо скасування арешту майна, не виключно самостійно, а в контексті встановлених обставин підтверджує, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення потреба відсутня.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Як наведено вище, згідно ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Крім того, слідчим суддею враховуються наступні положення.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З аналізу вищевказаних норм Кримінального процесуальногокодексу України можна зробити висновок, що, якщо при вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчим суддею встановлено, що обмеження права власності, спричинене застосуванням вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, не співрозмірне завданням кримінального провадження, а наслідки такого арешту мають негативні наслідки для третіх осіб, то арешт майна підлягає скасуванню в тій мірі, в якій це необхідно для відновлення порушених прав третіх осіб.

Оцінюючи обґрунтованість клопотання, враховую функції і повноваження слідчого судді визначених п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, відповідно до яких, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Європейським судом з прав людини у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що під час вирішення питання щодо можливості утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом і правомірною метою, а з іншого вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою в кожному випадку має бути очевидна істотна причина.

У справі «Свіргунець проти України» ЄСПЛ навів висновки про те, що будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур.

Об`єктом судового контролю слідчого судді, серед іншого, є оцінка того, чи відповідні процесуальні дії не мають характер надмірного втручання у право власності володільця майна.

В цій ситуації, не можна залишити поза увагою і те, що застосовуючи відповідні обмеження, орган досудового розслідування, повинен перевірити і довести те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, чого у даній справі зроблено не було, адже слідчому судді не надано жодних доказів на підтвердження того, що вилучене майно (грошові кошти, правовстановлюючі документи, мобільні телефони) має доказове значення у кримінальному провадженні.

Така позиція органу досудового розслідування, за переконанням слідчого судді, не може бути залишеною без належної процедури судового контролю, зокрема в частині наявності законних підстав для обмеження права власності, який гарантовано статтею 16 КПК України.

У рішенні ЄСПЛ від 2.11.2006 у справі «Волохи проти України», серед іншого, Суд прийшов до висновку про те, що верховенство права між іншим (inter alia) передбачає, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль дає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.

Наведена справа стосувалася оцінки питання втручання в приватне життя, а отже таку позицію можна вважати дотичною і до питання вилучення майна в кримінальному провадженні.

Крім того, норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, вказують на те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, відсутність заперечень сторони обвинувачення (прокурора) щодо клопотання про скасування арешту майна, тривалість кримінального провадження, тривалість застосування заходів забезпечення та встановлені негативні наслідки такого, слідча суддя дійшла до висновку, що арешт, накладений на корпоративні права ОСОБА_5 та нерухоме майно юридичних осіб, в яких останній має частку, не відповідає меті накладення арешту, суперечить вищенаведеним положенням Конституції України, КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та завданням Кримінального провадження.

Враховуючи вищенаведені доводи та мотиви, приходжу до висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання та необхідності скасування арешту майна, яке накладено ухвалою слідчого судді від 09.04.2025.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки слідчої судді про наявність підстав для задоволення клопотання не впливають.

Ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, і про повне або часткове скасування арешту майна відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України у взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК України апеляційному оскарженню не підлягають.

Такий висновок зробила об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанова ОП ККС від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23 (провадження № 51-3208кмо23).

Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, слідча суддя,

постановила:

клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62021000000000861 від 07 жовтня 2021 року, задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 09.04.2025 року у справі № 463/2092/25, на:

- на частку ОСОБА_5 в статутному капіталі суб`єкта господарювання нерезидента «PORTALТОР SPAIN SL» (ідентифікаційний номер В72583560, адреса: C/PORТUGAL 8 ENTLDR ALICANTE 03003) номінальною вартістю 749.40 євро, що становить 24.98% статутного капіталу;

- на частку ОСОБА_5 в статутному капіталі суб`єкта господарювання нерезидента «SVYАТ CORPORATION SL» ідентифікаційний номер В72583552, адреса: С/ESPIGOL 21 COCЕNTAINA 03820-ALICANTE) номінальною вартістю 2998 євро, що становить 49.98% статутного капіталу;

- на частку ОСОБА_5 в статутному капіталі суб`єкта господарювання нерезидента «ІТ CORPORAТЕ CREAТЕ SL.» (ідентифікаційний номер В72583578, адреса: C/PORTUGAL 8 ЕNTRESUELO DC АLICANTE 03003) номінальною вартістю 1500 євро, що становить 50% статутного капіталу;

- квартиру за адресою: Pz Calvo Sotelo 16, Es: 1P1:05 Pt:01, 03001 Alicante, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9671501YНІ497В0019LS, загальна площа 132 кв.м.;

- квартиру за адресою: Pz Calvo Sotelo 16, Es: ІР1:07 Pt:01, 03001 Alicante, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9671501YНІ1497B0025XG, загальна площа 132 кв.м.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено о 10 год. 00 хв. 21 листопада 2025 року.

Слідча суддя ОСОБА_1