Рішення № 131952067, 21.11.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3856/24

21 листопада 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення 08.04.2024 №0289597-2409-1912-UA61040430000018305 на суму 15 219,05 грн та №0289598-2409-1912-UA61040430000018305 на суму 18595,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи, що ОСОБА_1 зареєстрований суб`єктом господарювання, основним видом господарської діяльності якого є вирощування зернових культур (код згідно КВЕД 01.11), виробляє сільськогосподарську продукцію на належній йому земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2027 га за кадастровим номером 6124681600:01:004:0132, нежитлові будівлі, відносно яких останньому було визначено податкові зобов`язання за платежем: "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості (код 18010200)" за 2023 рік, не є об`єктами оподаткування, згідно пп. "ж" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою судді від 24.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

05.07.2025 до суду від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на п."ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 Кодексу, згідно з яким, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку".

Зазначає, що системний аналіз вищенаведеної діючої норми свідчить, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником і така будівля не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Вказує, що на переконання контролюючого органу, позивачем не підтверджено двох умов для звільнення об`єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, тому дані об`єкти нерухомого майна не відноситься до об`єктів, визначених пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 Кодексу як об`єкти нерухомості, що не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зазначає, що вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену підпунктом "ж" пп. 266.2.2. п. 266.2 ст.266 ПК України, підлягало встановленню чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права у період 2023 року.

Вказує, що згідно інформаційних баз ДПС України ОСОБА_1 тільки 27.12.2023 зареєструвався як суб`єкт підприємницької діяльності. Основний вид економічної діяльності (КВЕД) 01.11 - Вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур. Тобто, ОСОБА_1 відносить себе до сільськогосподарського товаровиробника з огляду на те, що він був п`ять днів 2023 року суб`єктом підприємницької діяльності.

Зазначає, що на підтвердження своєї діяльності позивач надає податкову декларацію про майновий стан і доходи з розрахунком податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (дата подання 08.2.2024).

Проте, до адміністративного позову не додано документів, які реально підтверджують здійснення позивачем у 2023 році сільськогосподарської діяльності (наприклад, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акт прийому-передачі, товарні чеки, оборотно-сальдові відомості тощо).

16.07.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований суб`єктом господарювання, основним видом господарської діяльності якого є вирощування зернових культур (код згідно КВЕД 01.11), виробляє сільськогосподарську продукцію на належній йому земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2027 га за кадастровим номером 6124681600:01:004:0132.

Зазначено, що ні Податковим кодексом України, ні іншими Законами чи нормативно-правовими актами не передбачено як обов`язкову умову для віднесення особи до сільськогосподарського виробника здійснення відповідної підприємницької діяльності протягом якогось певного періоду.

Вказано, що з огляду на вищевикладені обставини, він є сільськогосподарським товаровиробником, а тому належні позивачу нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , тип об`єкту: нежитлова будівля; та за адресою: Україна, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,, відносяться до будівель сільськогосподарського призначення, використовуються позивачем в господарській діяльності щодо сільськогосподарського товаровиробництва, а тому не є об`єктом оподаткування відповідно до п.п."ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Ухвалою суду від 30.07.2024 клопотання про зупинення провадження у справі №500/3856/24 задоволено. Зупинено провадження в адміністративній справі №500/3856/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 500/1332/24.

Ухвалою суду від 21.11.2025 поновлено провадження в адміністративній справі №500/3856/24.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 27.12.2023 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності. Основний вид економічної діяльності (КВЕД) 01.11 - Вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур.

ОСОБА_1 має у власності нежитлову будівлю телятник за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 454,3 кв.м.

Також позивач має у власності нежитлову будівлю свинарник за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 555,10 кв.м.

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області було сформовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0289597-2409-1912-UA61040430000018305 від 08.04.2024 та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об`єкту нежитлової нерухомості за податковий період 2023 рік у розмірі 15219,05 грн та податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0289598-2409-1912- UA61040430000018305 від 08.04.2024, щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2023 року у розмірі 18595,85 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власник нежитлової нерухомості, яка за своїм окремими характеристиками і площею підпадає під об`єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Пункт 266.8 статті 266 ПК України регламентує порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об`єкта оподаткування податком. Відповідно до підпункту 266.8.1 цієї статті у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (підпункт 266.8.2 пункту 266.8 статті 266 ПК України).

Спірним питанням, виходячи зі змісту позову та у межах цих правовідносин є встановлення того, чи має позивач пільгу по сплаті податку на нерухоме майно, що належить позивачу.

Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналізуючи наведені вище нормативні приписи підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд дійшов висновку, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; 3) об`єкт нерухомості не здається власником в оренду, лізинг, позичку.

Досліджуючи питання дотримання позивачем вищевказаних умов, судом враховано наступне.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Відповідно до ДК 018-2000 до групи Будівлі нежитлові інші (код 127) включено клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271)

У свою чергу клас Будівлі сільськогосподарського призначення (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Так до цього класу входить підклас 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна".

Суд зазначає, що належні позивачу об`єкти нерухомого майна телятник та свинарник за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с.Городниця, вул.Сонячна, 14а, на які контролюючим органом нараховано податкове зобов`язання відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відносяться до нежитлових будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Досліджуючи питання щодо наявності у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що за змістом підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. У свою чергу сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23 вересня 2008 року № 575-VI виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Так, на підтвердження своєї діяльності позивач надав податкову декларацію про майновий стан і доходи з розрахунком податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (дата подання 08.2.2024), з огляду на які, він за 2023 рік отримав дохід від своєї сільськогосподарської діяльності у розмірі 2100,00 грн, податкові зобов`язання при цьому склали 378,00 грн.

Слід зазначити, що податкове зобов`язання нараховано за 2023 рік. Позивач лише 27.12.2023 зареєструвався як суб`єкт підприємницької діяльності. Основний вид економічної діяльності (КВЕД) 01.11 - Вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур.

Також, позивач не надав жодних доказів на підтвердження статусу сільськогосподарського товаровиробника у 2023 році (наприклад, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акт прийому-передачі, товарні чеки, оборотно-сальдові відомості тощо). Відтак обставини справи свідчать про відсутність сільськогосподарської діяльності позивача у 2023 році такої як: здійснення позивачем виробництва і самостійного перероблення власновиробленої продукції рослинництва і тваринництва у 2023 році.

Також не надано доказів використання вказаних приміщень у такій діяльності позивача.

Відсутність доказів того, що позивач був сільськогосподарським товаровиробником у податковому періоді, за який податковим органом здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також доказів того, що телятник та свинарник за адресою: АДРЕСА_1 а використовувався згідно з призначенням в сільськогосподарській діяльності у 2023 році, свідчать про відсутність права позивача на пільгу у 2023 році по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України.

Відтак, відповідач діяв правомірно у спірних правовідносинах, заперечуючи проти позову довів підставність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у позові відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21 листопада 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місце проживання: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46003, код ЄДРПОУ 44143637).

Головуючий суддяБаб`юк П.М.