Рішення № 131950465, 20.11.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2025 року м. Рівне№460/18774/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, скасування рішення про відмову в призначенні пенсії по віку та зобов`язаннязарахувати до страхового стажу період навчання згідно з свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 22.04.1982 та періоди роботи згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_2 від 26.07.1983.

Ухвалою суду від 13.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Розгляд (формування та зберігання) справи вирішено здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що звернулась пенсійного органу з заявою про призначення пенсії по віку, однак їй було відмовлено з підстав недостатнього страхового стажу. Вважає, що зазначені підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи та навчання є формальними. При цьому, трудовим законодавством не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Тому, до страхового стажу підлягають врахуванню період навчання згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 від 22.04.1982 та періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 26.07.1983. Просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідженням письмових доказів, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29.08.2025 позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.09.2025 №231250002958 (за принципом екстериторіальності) у призначенні пенсії відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу 32 роки.

У вказаному рішенні зазначено, що вік заявниці 60 років 0 місяців 7 днів. Страховий стаж становить 9 років 10 місяців 6 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

період навчання згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 від 22.04.1982, оскільки відсутня дата початку навчання;

періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 26.07.1983, яка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: на першій сторінці трудової книжки наявне виправлення дати народження, яке не завірене належним чином.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV регламентовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Отже, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 років.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. До 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

В період до 01 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII)

Згідно з частиною першою статтею 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

А відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.

У спірному рішенні відповідача зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано: період навчання згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 від 22.04.1982, оскільки відсутня дата початку навчання; періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 26.07.1983, яка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: на першій сторінці трудової книжки наявне виправлення дати народження, яке не завірене належним чином.

У матеріалах справи наявна копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , дата заповнення 26.07.1983; наявний підпис особи, відповідальної за видачу цієї трудової книжки.

За даними паспорту серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що на титульній сторінці трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 26.07.1983 у графі «дата народження» зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Місяць «август» (тобто серпень) написано поверх іншого місяця (запис про виправлення відсутній). При цьому, день та рік зазначено чітко.

У той час були чинними норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях №162, яка затверджена 20.07.1974 (далі - Інструкція №162).

Пунктом 1.4 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки працівників та службовців» (далі - Порядок №656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 Порядку №656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 18 Порядку №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа №275/615/17.

Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, заповнення неналежне оформлення граф трудової книжки не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

За встановлених обставин, суд зауважує, що вказане відповідачем у спірному рішенні не є підставою для не зарахування періодів роботи у трудовій книжці НОМЕР_2 від 26.07.1983 до страхового стажу позивача.

Так, у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 26.07.1983 наявні 30 записів про роботу позивача, починаючи з 26.07.1983; останній запис здійснено 30.06.2003. Надалі, починаючи з запису №31, періоди роботи позивача зафіксовані фактично у вкладиші до трудової книжки серії НОМЕР_2 , які як слідує з фактичних обставин справи зараховані до страхового стажу позивача (9 років 10 місяців 6 днів).

В подальшому, діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1. Інструкції №58).

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження (пункт 2.11. Інструкції №58).

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12. Інструкції №58).

Поряд з цим, відповідно до пунктів 2.1.-2.2. Інструкції №58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за №301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Зі змісту трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 26.07.1983 вбачається, що остання містить внесені записи (№№1-30) щодо періодів роботи наявні чіткі дати прийняття та звільнення з роботи, наявні накази про прийняття та звільнення з роботи з підписами відповідальних осіб та печатками установ.

Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи та ці записи є належними та допустимими доказами для підтвердження її трудового стажу. Окрім цього, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати її заповнення.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на врахування до її страхового стажу періодів роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 26.07.1983.

Відповідно до пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до пунктів 17, 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій російською федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).

Суд враховує, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 (із змінами відповідно Наказу №318 від 21 листопада 2023 року), територія Новокаховської міської територіальної громади, за винятком смт Козацьке та с. Веселе, з 24.02.2022 тимчасово окупована російською федерацією територія України.

За наведеного суд враховує, що спірний період стосується навчання позивача в смт Нова Каховка Херсонської області та зауважує, що відсутність можливості отримання відомостей в архівній установі, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення.

Підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання слугувало те, що відсутня дата початку навчання у свідоцтві серії НОМЕР_1 від 22.04.1982.

Суд наголошує, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 26.07.1983 зазначено про навчання в Новокаховському ПТУ-1 з 01.09.1982 по 26.07.1983. Відразу після закінчення навчання позивач прийнята на роботу.

Наведене у повній мірі спростовує відмову відповідача зарахувати такий період навчання до страхового стажу.

Отже, вказаний період навчання підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.09.2025 №231250002958 є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного, позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1211,20 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.09.2025 №231250002958.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 26.07.1983 та періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 26.07.1983.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 20 листопада 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Н.В. Друзенко