Ухвала суду № 131943914, 19.11.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/10533/21 2/335/3330/2025

про залишення позовної заяви без розгляду

19 листопада 2025 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,-

ВСТАНОВИВ:

05.10.2021 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Заочним рішенням Орджонікідзевського (на цей час Вознесенівського) районного суду міста Запоріжжя від 02.02.2022 позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.09.2014 року по 31.08.2021 року, у розмірі 53669,25 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2025 заочне рішення Орджонікідзевського (на цей час Вознесенівського) районного суду міста Запоріжжя від 02.02.2022 скасовано. Розгляд справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та призначено справу до судового розгляду.

04.09.2025 на адресу суду від представника відповідача адвоката Пухир П.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що подана позовна заява не містить належного розрахунку позовних вимог. Зокрема, зазначено, що позивач не надав детальної арифметики щомісячних нарахувань, не визначив методику їх здійснення, не вказав площу квартири, тарифи, обсяг спожитої гарячої води та теплової енергії. Поданий розрахунок є лише переліком сум без формул, тарифів та фактичних даних лічильників, що позбавляє відповідача можливості перевірити обґрунтованість боргу. Представник відповідача звернув увагу на наявність очевидних помилок у розрахунках позивача за окремі місяці, що підтверджує їх недостовірність. З огляду на положення ст. 81 ЦПК України представник відповідача вважає, що позивач не довів наявність та розмір заявленої заборгованості.

Крім того, у відзиві заявлено клопотання про застосування позовної давності, оскільки позов подано про стягнення заборгованості за період понад три роки, що суперечить ст. 257 ЦК України. Представник відповідача просить застосувати позовну давність відповідно до ст. 267 ЦК України та Закону № 4434-IX і не враховувати період стягнення з 01.09.2014 по 04.09.2022. У зв`язку з викладеним представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання, призначене на 04.09.2025, представник позивача Концерну «Міські теплові мережі» не з`явився, про час, місце та дату слухання справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» (доставлено 06.08.2025 о 20:11:56), що підтверджується довідкою про доставку. Заяв про відкладення розгляду чи про розгляд справи за відсутності представника позивача до суду не надходило.

15.10.2025 представник позивача повторно у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив. Повістку доставлено до електронного кабінету 09.09.2025 о 23:10:17, що підтверджується довідкою про доставку. Заяв від позивача не надходило.

19.11.2025 представник позивача втретє у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив. Повістку доставлено через підсистему «Електронний суд» 15.10.2025 о 23:00:18, що підтверджується відповідною довідкою. Заяв про відкладення розгляду або про розгляд справи за відсутності позивача на адресу суду не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пухир П.І.В. до початку судового засідання через систему «Електронний суд», подав заяву, відповідно до якої вважає за необхідне залишити позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» без розгляду, у зв`язку з неодноразовою неявкою позивача, який будучи належним чином повідомленим про розгляд судової справи не з`являється у судові засідання та не повідомляє про причини неявки, які б судом були би визнані поважними. Розгляд заяви просив здійснювати за відсутності відповідача та його представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, слід залишити без розгляду, з наступних підстав.

Стаття 4 ч. 1 ЦПК України вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 128, 130 ЦПК України, які встановлюють порядок виклику сторін у судове засідання, судова повістка, разом із розпискою надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі і вручається службовій особі, яка розписується про одержання повістки, у разі, якщо сторона у справі є юридичною особою (ч. 6 ст. 128). Розписки про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день, особами, які її вручили повертається до суду (ч. 2 ст. 130).

Виходячи з системного аналізу норм процесуального права, слід вважати, що повторною неявкою є друга поспіль неявка представника позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Крім того, причини повторної неявки значення не мають.

Таким чином, в силу ч. 3 ст. 131 ЦПК України, суд визнає, що представник позивача три рази поспіль не з`явилась до суду.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений представник позивача або позивач повторно не з`явилися в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомили про причини неявки, якщо від них не надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Залишення позову без розгляду це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Вищевказані норми процесуального права мають сприяти розглядові цивільних справ у розумні строки, оскільки неявка до суду позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи, а вирішення спору у такому випадку було б порушенням принципу диспозитивності.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Поважність причин неявки сторони в суд є оціночною категорією, яка вирішується судом в кожному конкретному випадку, але в будь якому разі неявка позивача або представника повинна бути обумовлена причинами, які об`єктивно та безумовно не дозволяють йому з`явитись до суду: хвороба, відрядження, несвоєчасне отримання судової повістки, тощо.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом. Також стаття 17 Конвенції закріплює один із основоположних принципів зазначеної Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами.

У своєму рішенні по справі «Калашников проти Росії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Аналогічні висновки містяться також в інших рішеннях Європейського Суду з прав людини («Шмалько проти України», «Ромашов проти України»,«Олександр Шевченко проти України», «Фрідлендер проти Франції»).

У постанові від 22 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №310/12817/13, вказав на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналіз викладених вище обставин, неявки в судові засідання позивача, якому було відомо про провадження по справі, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразилося у відсутності інтересу до поданої до суду заяви, призвело до затягування судового розгляду даної справи, яка не може бути вирішена у встановлений ЦПК України строк.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Із зазначеного слідує, що залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до ст. 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, а відповідно і не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду із позовом.

Керуючись ч. 3 ст. 131, ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, проте може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н.І. Рибалко