Рішення № 131943540, 21.11.2025, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/2025/25

Провадження № 2/332/1690/25

Рішення

Іменем України

21 листопада 2025 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

при секретарі судового засідання: Дубачовій А.А.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Михайлець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства резерву України про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на посаді,

Встановив:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства резерву України про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на посаді, що в подальшому був уточнений.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач посилався на те, що 02.09.2020 наказом № 284-в його було поновлено на посаді директора Комбінату «Зірка», чим було виконано рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2009 у справі № 2-1252/2009. За час невиконання даного рішення суду на його користь з відповідача стягувались кошти як оплата за час вимушеного прогулу (ст. 236 КЗпП) за період з 26.08.2009 по 01.12.2019 включно на підставі 11 рішень Заводського районного суду м.Запоріжжя. За період з 02.12.2019 по 02.09.2020 такі виплати не проводилися. У грудні 2024 року він звернувся до відповідача із заявою про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, викликаного невиконанням рішення суду від 26.08.2009 за період з 02.12.2019 по 01.09.2020 в сумі 129292,07 грн. На вказану заяву відповідач надав відповідь, в якій відмовив в задоволенні вимог, посилаючись на те, що відповідач не є роботодавцем позивача, а тому не може нести відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду.

На підставі викладеного, вважаючи незаконною відмову Державного агентства резерву України, позивач просить суд стягнути з останнього на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 02.12.2019 по 02.09.2020 в сумі 129292,07 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1292,92 грн.

В судовому засіданні, призначеному на 19.11.2025, позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на Постанову Кабінету міністрів України № 1117 від 26.09.2024 «Про ліквідацію Державного агентства резерву» та ст. 112 ЦК України, також зазначила про те, що позивачем здійснений невірний розрахунок.

Суд, з`ясувавши думку учасників справи, дослідивши докази по справі, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2009 в рамках справи № 2-1252/2009 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного комітету України з державного матеріального резерву про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. За цим рішенням: визнані незаконними накази Державного комітету України з державного матеріального резерву № 116-к від 06.04.2019 та № 176-к від 16.06.2009, ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Державної організації «Комбінат «Зірка» Державного комітету України з державного матеріального резерву; стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.06.2009 по 26.08.2009 в сумі 12805,00 грн (а.с. 98-100).

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 18.11.2009 рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2009 змінено в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, сума змінена з 12805,00 грн на 1034,33 грн (а.с. 101-104).

Отже, рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2009 в рамках справи № 2-1252/2009 набрало законної сили 18.11.2009.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2020 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного агентства резерву України, з останнього на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 01.01.2019 по 01.12.2019 в сумі 146937,06 грн та судовий збір на користь держави 1469,37 грн. Рішення набрало законної сили 14.07.2020 (а.с. 29-33).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Державне агентство резерву України, після останнього рішення суду про стягнення середнього заробітку за період з 01.01.2019 по 01.12.2019, за період з 02.12.2019 по 02.09.2020 виплату середнього заробітку не проводив, у зв`язку з чим 17.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії Державного агентства резерву України із заявою про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, викликаного невиконанням рішення суду від 26.08.2009 за період з 02.12.2019 по 01.09.2020 в сумі 129292,07 грн (а.с. 11).

Згідно відповіді ліквідаційної комісії Державного агентства резерву України №138/0/4-25 від 12.02.2025, Постановою Кабінету міністрів України № 1117 від 26.09.2024 ліквідовано Державне агентство резерву, а ліквідаційна комісія в розумінні законодавства України не є роботодавцем, з яким заявник перебував у трудових відносинах, а також не є податковим агентом (а.с. 12).

За приписами ст. 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Разом з цим, згідно п. 2 Постанову Кабінету міністрів України № 1117 від 26.09.2024 «Про ліквідацію Державного агентства резерву», встановлено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до Державного агентства резерву становить два місяці з дня набрання чинності цією постановою.

Постанова набрала чинності 03.10.2024, тобто такі вимоги могли бути заявлені ОСОБА_1 до 03.12.2024 включно. Позивач же звернувся до ліквідаційної комісії Державного агентства резерву з пропуском строку, а саме 17.12.2024. До суду з даним позовом ОСОБА_1 звернувся теж не одразу, а через 2 місяці після відповіді ліквідаційної комісії Державного агентства резерву, а саме 23.04.2025, що підтверджується відповідним штампом суду на 1 аркуші справи.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак,з урахуваннямдосліджених наявнихматеріалів справита наведенихвище норм,суд прийшовдо висновку, що вимоги позивача до відповідача є необґрунтованими, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати залишаються за позивачем і питання щодо їх розподілу не здійснюється.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державного агентства резерву України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, буд. 28/9, ЄДРПОУ 37472392) про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на посаді залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні (ч. 1 ст. 268 ЦПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Повний текст рішення складений 21.11.2025.

Суддя О.С. Яцун