Постанова № 131934715, 19.11.2025, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/2161/25

Провадження №3/751/930/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2025 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Діденко А.О.

при секретарі Рак Я.М.

за участю захисника Бредюка О.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

В с т а н о в и в :

01.03.2025 о 23 год 49 хв, в м. Чернігів, вул. Любецька, 114, ОСОБА_1 керувала автомобілем Jeep Cherokee, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. За згодою водія, у встановленому законом порядку, огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився в медичному закладі у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» №178 від 02.03.2025, чим порушила п. 2.9.а ПДР керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За даним фактом щодо ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол серії ЕПР1 №260037 від 02.03.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні особа, щодо якої складено адміністративний протокол ОСОБА_1 та її захисник Бредюк О.М. винуватість заперечували. Суду повідомили, що всупереч вимогам законодавства відеозапис з бодікамер працівників поліції не є безперервним, і на відеозаписі не зафіксовано керування транспортним засобом ОСОБА_1 , яка в дійсності не керувала транспортним засобом, а керування транспортним засобом здійснювала інша особа, яку просили допитати в якості свідка. Також зазначили, що зупинка транспортного засобу була незаконною та безпідставною.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та захисника, дослідивши матеріали справи, заслухавши показання свідків, суд дійшов наступного висновку щодо суті інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

І. Щодо особи, яка керувала транспортним засобом

1.1.// Свідок ОСОБА_2 , будучи допитаною в судовому засіданні, пояснила, що протягом тривалого часу перебуває у дружніх відносинах із ОСОБА_1 . У цей день перебувала в неї у гостях, де не вживала алкогольних напоїв, у той час як сама ОСОБА_1 певну їх кількість вживала. У ході бесіди свідок та ОСОБА_1 вирішили проїхатися на належному останній транспортному засобі, позаяк свідок не має права керування та навичок водіння, однак хотіла навчитися. З двору вони не виїжджали. У цей час їх зупинили працівники поліції. Поки один екіпаж, що не мав бодікамер, приблизно 5 хвилин чекав прибуття іншого екіпажу з бодікамерами, вони із ОСОБА_1 помінялися місцями, на що працівникам поліції очевидно було байдуже, бо вони вважали, що вони обидві перебувають у стані алкогольного сп`яніння. Такі дії були вмотивовані тим, що свідок сильно переживала через відповідальність за їзду без права керування. Певний час свідок перебувала в салоні на водійському сидінні. Невдовзі після цих подій свідок залишила місце події, а щодо ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол.

Суд критично сприймає показання даного свідка то розцінює їх як такі, що спрямовані на створення підстав для ухилення ОСОБА_1 від відповідальності, з огляду на наступне.

Показання свідка є непослідовними та непереконливими, суперечать вимогам логіки. Так, стверджуючи про наявність дуже тісних дружніх відносин із ОСОБА_1 (саме так відносини були охарактеризовані самим свідком), свідок в судовому засіданні не змогла вірно назвати прізвище особи, щодо якої складено адміністративний протокол (« ОСОБА_3 » замість вірного зазначення « ОСОБА_4 »). Свідок не може раціонально та послідовно пояснити мотиви своїх дій. Зокрема підтвердивши те, що їй відомо про суворі стягнення за ст. 130 КУпАП, які за її версією подій можуть бути накладені на ОСОБА_1 саме внаслідок дій свідка, свідок може пояснити свою нібито зміну місцями із ОСОБА_1 лише загальним посиланням на «хвилювання». При цьому на уточнюючі питання суду про те, чи в подальшому, після певного проміжку часу та зміни емоційного фону, вона планувала повідомити працівників поліції про те, що протокол складено помилково, вона зазначила, що сильно хвилювалася з приводу можливого притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, радилася як зі своїм чоловіком та і з ОСОБА_1 , але вирішила залишити все як є, що не узгоджується із її ж поясненням щодо нібито сильного хвилювання через ці події та не пояснює мотиви зрештою з`явитися вже в судове засідання та повідомити ці обставини лише на етапі судового розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд зауважує, що в аспекті заяви свідка про те, що працівники поліції нібито були свідками зміни місцями осіб в автомобілі, судом ставилося на обговорення питання про можливість виклику працівників поліції для допиту. Сторона захисту повідомила про небажання здійснювати такий виклик, у той час як суд самостійно не збирає докази у справах про адміністративні правопорушення. Однак відсутність в сторони захисту інтересу до допиту свідків, які мали би за версією захисту володіти відомостями про такі істотні обставини справи, як зміна місцями пасажира та водія, судом трактується на користь непереконливості версії свідка та захисту.

Зрештою суд зауважує, що ані в письмових поясненнях до адміністративного протоколу, ані на відеозаписі з бодікамер працівників поліції ОСОБА_1 та присутній на місці подій чоловік особи, щодо якої складено адміністративний протокол, не повідомляють про наявність іншої особи, що нібито керувала транспортним засобом, а навпаки визнають факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .

На відеозаписі в салоні транспортного засобу присутня третя особа жіночої статі, яка через певний час лишає місце подій. Однак встановити візуально чи дійсно це свідок, чи інша особа жіночої статі, із відеозапису неможливо, у той час як дана особа на відеозаписі працівникам поліції про факт керування саме нею транспортним засобом не повідомляє.

1.2.// На відеозаписі (23 год 55 хв) особа чоловічої статі, яка стороною захисту ідентифікована саме як чоловік особи, щодо якої складено протокол, на питання працівників поліції: «Ця жіночка керувала транспортним засобом?» (мається на увазі ОСОБА_1 , що в цей час перебуває на відеозаписі за кермом автомобіля). На що останній ствердно відповідає: «Так».

На відеозаписі о 23 год 56 хв на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 надає їм посвідчення водія, чим додатково своїми діями підтверджує те, що саме вона керувала транспортним засобом.

О 23 год 59 хв працівники поліції у визначеному законом порядку повідомляють ОСОБА_1 виявлені ними ознаки алкогольного сп`яніння, та пропонують пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер». ОСОБА_1 відмовляється пройти огляд на місці зупинки, однак погоджується пройти огляд в лікаря-нарколога в медичному закладі. Однак знову ж таки не повідомляє жодних обставин про наявність іншої особи, яка керувала транспортним засобом.

О 00 год 01 хв чоловік ОСОБА_1 виявляє свою обізнаність із відповідальністю за ст. 130 КУпАП, у т.ч. із санкцією у виді позбавлення права керування транспортним засобом, однак знову ж таки прямо підтверджує факт керування саме ОСОБА_1 : «Це дуже грубе порушення, але нічого страшного не сталося… якби ми могли провести з дружиною бесіду і я сам би її позбавив права керування на один рік…».

У подальшому водія ОСОБА_1 доставляють до медичного закладу, де вона в установленому порядку проходить огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу «Драгер» (результат 2,33 проміле). Жодних посилань на те, що керування здійснювалося іншою особою, у ході огляду також не висловлювалося.

Отже, зафіксовані на відеозаписі з бодікамери обставини чітко та однозначно, згідно зі стандартом «поза розумним сумнівом» доводять той факт, що керування транспортним засобом здійснювала саме та особа, щодо якої було складено адміністративний протокол.

ІІ. Щодо доводів про незаконну зупинку транспортного засобу

Доводи про незаконну зупинку транспортного засобу спростовуються матеріалами відеозапису, згідно якого підставою зупинки транспортного засобу стали механічні пошкодження, що повідомлялося працівниками поліції водієві. При цьому закон не вимагає того, що в кожному випадку зупинки транспортного засобу має складатися адміністративний матеріал. Крім того, зупинка здійснювалася під час дії воєнного стану, що дає право працівникам поліції здійснювати перевірку транспортних засобів.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на існування усталеної на даний час судової практики у справах в категорії адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.

Так, у постанові Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2024 року в справі №680/495/24 було зазначено наступне: стосовно доводів сторони захисту про перевищення працівником поліції своїх службових обов`язків, яке полягає у незаконній зупинці транспортного засобу, що потягло безпідставне проведення огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння у водія, то апеляційний суд з таким твердженням погодитися не може. Так, Хмельницький апеляційний суд неодноразово зазначав, що законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст.130 КУпАП і дії працівників поліції щодо законності таких підстав зупинки можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в адміністративному із наданням суду відповідних доказів на підтвердження таких обставин (зокрема, постанови у справах №688/1959/20, №686/8878/20, №672/1223/23, № 686/28677/23). У зв`язку із чим апеляційний суд не вбачає підстав відступати від згаданої сталої практики.

У постанові Київського апеляційного суду від 09.10.2024 у справі №759/19292/23 було зазначено: посилання апелянта на те, що працівниками поліції було порушено вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки працівники поліції безпричинно зупинили транспортний засіб під керуванням особи (05.18. год.) та не поінформували його про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті, не ґрунтуються на вимогах закону, позаяк незалежно від причини зупинки транспортного засобу, поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння чи іншого хворобливого стану, який свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів "а" та "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій, відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Окрім того, відповідно до положень п.п.1, 3 ч.1 ст.23 ЗУ "Про національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно із постановою Тернопільського апеляційного суду від 11.07.2025 у справі №595/804/25: посилання на недопустимість доказів з підстав, на думку апелянта, неправомірної зупинки транспортного засобу, є безпідставними, оскільки незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений Правилами дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

У постанові Одеського апеляційного суду від 27.08.2025 у справі № 505/1412/25 зазначено: довід скарги щодо не повідомлення про причини зупинки транспортного засобу є необґрунтованим, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.

Подібна за змістом правова позиція була висловлена Чернігівським апеляційним судом у постановах від 17.03.2025 у справі №738/2704/24, від 17.03.2025 у справі №747/398/24 та від 19.02.2025 у справі №750/17801/24; Одеським апеляційним судом у постанові від 19.08.2024 у справі № 512/961/23 та від 19.08.2024 у справі № 947/36081/23; Київським апеляційним судом у постанові від 09.06.2025 у справі № 375/885/25, від 09.12.2024 у справі № 369/9223/24, від 05.10.2023 у справі № 760/17715/22 та від 19.06.2023 у справі № 379/430/23; постанові Тернопільського апеляційного суду від 22.07.2025 у справі № 607/10583/25 та від 30.04.2025 у справі № 596/235/25; у постановах Харківського апеляційного суду від 17.06.2025 у справі № 643/8653/24 та від 03.06.2025 у справі № 645/1374/25; постановах Сумського апеляційного суду від 25.07.2025 у справі № 591/446/25, від 03.09.2020 у справі № 585/1205/20 та від 29.05.2020 у справі № 950/501/20 та багато інш.

При цьому суд вважає за необхідне окремо акцентувати увагу на тому, що дана судова практика має на даний час статус саме усталеної практики, тобто певної сформованої позиції, яка превалює при вирішенні судами даної категорії справ. Дана судова практика, яка свідчить про те, що навіть у разі неповідомлення працівниками поліції про причини зупинки транспортного засобу, така обставина не звільняє водія від обов`язку проходження огляду на визначення стану сп`яніння, є достатньо чітко сформованою, поширеною незалежно від регіону України та доступною для ознайомлення.

При цьому суд повністю підтримує таку практику та не вбачає ані найменшої причини відступати від неї у межах даної справи. Керування автомобілем є діяльністю, що пов`язана із джерелом підвищеної небезпеки, і така діяльність створює небезпеку для життя як самого водія, так і інших осіб. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, у разі виявлення працівниками поліції у водія наявності ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння, такий водій підлягає безумовному обов`язку пройти огляд на визначення наявності стану сп`яніння незалежно від підстав зупинки транспортного засобу. У разі ж виявлення факту перебування у стані сп`яніння водій має бути відсторонений від керування транспортним засобом, оскільки його дії створюють небезпеку для оточуючих. Факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння є підставою для відповідальності за ст. 130 КУпАП незалежно від підстав зупинки транспортного засобу.

Водночас у тому разі, якщо водій незгоден або вважає незаконними дії працівників поліції саме щодо підстав зупинки транспортного засобу, такий водій не позбавлений права оскаржити у визначеному законом порядку дії працівників поліції і вимагати притягнення їх до відповідальності. Однак це питання не входить до кола обставин, що підлягають вирішенню при розгляді адміністративних справ, провадження в яких здійснюється за ст. 130 КУпАП.

ІІІ. Щодо доводів про безперервність відеозапису

Суд не бере до уваги посилання на нібито порушення безперервності відеозапису. Як вбачається із пояснень учасників та матеріалів справи, станом на момент зупинки в працівників поліції дійсно не працювали бодікамери, і факт руху транспортного засобу зафіксовано на відеореєстратор автомобіля патрульної поліції, що не суперечить закону. Невдовзі (близько 5 хв) на місце подій прибуває інший екіпаж поліції, який і веде фактично спілкування з водієм, пропонує пройти огляд, оформлює адміністративні матеріали тощо, що фіксується безперервно та беззаперечно відображає всі істотні для справи обставини. Підстав вважати наявний у матеріалах справи відеозапис з бодікамери працівників поліції недостовірним або недопустимим доказом судом не встановлено.

ІV. Висновки суду

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом у справі про адміністративне правопорушення; відеозаписами з відеореєстратора автомобіля патрульної поліції та бодікамери працівника поліції, висновком КНП «ЧОПНЛ» від 02.03.2025 №178, згідно якого 02.03.2025 о 00 год 30 хв проведено огляд ОСОБА_1 і остання перебуває в стан алкогольного сп`яніння.

Результат огляду в стані алкогольного сп`яніння стороною захисту в установленому законом порядку не оскаржувався й під сумнів у судовому засіданні не ставився.

При визначенні виду стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність правопорушника згідно зі ст. ст. 34, 35 КУпАП суд не вбачає.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, 36, ст. 124, ч. 2 ст. 130, 245, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

постановив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч) грн (отримувач коштів: ГУК у Чернігівській області/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA528999980313070149000025001, КБКД: 21081300, призначення платежу*21081300, серія протоколу, № протоколу, ПІБ), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. на користь ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача Казначейство України, МФО 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.

Повний текст постанови суду складено 21.11.2025.

Суддя: А.О. Діденко