Рішення № 131933206, 20.11.2025, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/8086/25

Номер провадження 2-о/489/200/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2025 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участю секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі судовихзасідань №10 Інгульського районногосуду м. Миколаєва цивільнусправу зазаявою ОСОБА_1 (далізаявник),заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про встановлення факту припинення трудових відносин

встановив

Представник заявника звернувся до суду з заявою про встановлення факту припинення трудових відносин. В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 (далі Заявник) 18.04.2017 року був прийнятий на посаду охоронником у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДОМ "ДОЛИНСКОЕ", на підставі Наказу № 371 від 18.04.2017 р. Факт існування трудових відносин між заявником та ТОВ «ТД «ДОЛИНСКОЕ» підтверджується записом під № 20 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та індивідуальними відомостями про застраховану особу виданими Пенсійним фондом України за формою ОК-5. Після початку повномасштабного вторгнення з боку російської федерації територія Херсонської області перебувала в окупації, у тому числі і село Балтазарівка Чаплинського району, в якому був зареєстрований та проживав заявник. Крім того, під окупацією опинилось підприємство ТОВ "ТОРГОВИЙ ДОМ "ДОЛИНСКОЕ" (місцезнаходження:Херсонська обл., Чаплинський р-н, с. Долинське, вул. Миру 4) , на якому працював Заявник. 24.02.2022 року представниками російської влади ОСОБА_1 було звільнено із займаною посади охоронника з ТОВ «ТД «ДОЛИНСКОЕ» через наступ надзвичайних обставин, які перешкоджали продовжувати виконання трудових відносин, про що було внесена відповідна запис в трудову книжку. ОСОБА_1 звільнитись в установленому законом порядку не може, оскільки підприємство вже не підконтрольне державі Україна, та знаходиться під владою російської федерації. Більше до своїх трудових обов`язків в ТОВ «ТД «ДОЛИНСКОЕ» ОСОБА_1 з 24.02.2022 року не приступав, йому не сплачується зарплата, та не сплачуються страхові внески.

З цих підстав просив суд встановити факт родинних відносин, а саме, що має юридичне значення, а саме факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДОМ «ДОЛИНСКОЕ» (код ЄДРОПУ: 32267625) з 24.02.2022 року на підставі статті 38 КЗпП України.

Представник заявника в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник заінтересованоїособи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі. Надав суду пояснення, в яких вказав, що Порядок припинення трудового договору з підстав, передбачених пунктом 8-1 частини першої цієї статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40). У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом. У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 18.04.2017 прийнятий на роботу на посаду охоронця в ТОВ ТД "Долинское" на підставі наказу №371 від 18.04.2017. 24.02.2022 ОСОБА_1 звільнений з займаної посади з причини настання надзвичайних обставин, які перешкоджають трудовим обов`язкам у відповідності до п.7 ч.1 ст.83 Трудового кодексу Російської Федерації.

Відповідно до довідки від 16.09.2025 №4802-5003812883 ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , а фактичне зареєстроване місце перебування - АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою, сформованою засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 24.09.2025 відомості про застраховану особу ОСОБА_1 в реєстрі містяться за періоди з 1999-2021 роки.

Як встановлено судом, ТОВ "Торговий дом "Долинское" знаходиться за адресою: Херсонська область, Чаплинський район, с. Долинське, вул. Миру, 4.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства; суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 38 КЗпП України, працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за угодою сторін без посилання на частину третю статті 38 КЗпП України.

Статтею 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до вимог ст. 232 КЗпП України трудові спори безпосередньо розглядаються в судах.

Частиною 2ст. 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За встановлених судовим розглядом обставин щодо порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний позивачем спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі №757/61865/16-ц.

У постанові Верховного суду від 25.11.2019 року у справі № 201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1ст. 38 КЗпП України.

Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Положеннями ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території, визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 24.03.2022, визначено, крім іншого, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.

Крім цього, відповідно до ч. 4ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII від 20.10.2014, внутрішньо переміщена особа, яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид зайнятості) відповідно до пункту 1 статті 36, статей 38, 39 Кодексу законів про працю України у зв`язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору.

Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви.

Центр зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи у день припинення трудового договору повідомляє про це: роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними). У разі якщо у таких осіб не розірвані трудові договори з роботодавцем, що перебуває на непідконтрольній території або щодо якого відсутня інформація про місцеперебування, заява зберігається у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на підконтрольній території до моменту деокупації (розблокування)відповідних територій, після чого протягом 7 календарних днів повідомляє роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними); територіальний орган Пенсійного фонду України; територіальний орган Державної податкової служби.

Так, селище Балтазарівка - зареєстроване місце проживання заявника, відноситься до Чаплинської селищної громади Каховського району Херсонської області.. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" територія Чаплинської селищної територіальної громади є тимчасово окупованою з 24.02.2022.

Таким чином, територія, де проживав і працював заявник на даний час є тимчасово окупованою територією, а отже, заявник не мав змоги виконати вимоги зазначеної вище норми закону щодо направлення роботодавцю заяви про припинення трудових відносин.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості про подання заявником відповідної заяви, відмови центром зайнятості прийняти таку заяву або прийняття останнім іншого рішення з питання заяви про звільнення з посади.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що звернення заявника до суду з вказаною заявою про встановлення факту припинення трудових відносин є передчасним, оскільки ним не було дотримано встановленої Законом процедури, а саме в справі відсутні відомості про подання заявником відповідної заяви, відмови центром зайнятості прийняти таку заяву або прийняття останнім іншого рішення з питання заяви про звільнення з посади.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.293,315-316,319 ЦПК України, суд

вирішив

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 ,заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про встановлення факту припинення трудових відносин.

Інформація про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 13844159, адреса: 54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20.11.2025.

Суддя В. В. Кокорєв