Ухвала суду № 131932813, 19.11.2025, Городоцький районний суд Львівської області

441/1291/25

1-кп/441/170/2025

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19.11.2025 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

його законного представника ОСОБА_5 ,

представника адвоката ОСОБА_6 ,

особи, відносно якої розглядається клопотання ОСОБА_7 ,

його законного представника ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

представника ювенальної превенції ОСОБА_10 ,

представника служби у справах дітей ОСОБА_11 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області у кримінальному провадженні №12025140000000463 від 02.04.2025 клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суховоля, Городоцького району, Львівської області, українця, громадянина України, учня 8 класу Суховільського ліцею, зареєстрованого та проживаючого на АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні суспільно-небезпечного діяння за ознаками ст. 291 КК України, -

в с т а н о в и в :

Неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.04.2025, близько 14.20 год., керуючи електросамокатом марки «KUGOO M4PRO», рухаючись ним автодорогою по вул. І.Франка у с. Суховоля, Львівського району Львівської області у напрямку до вул. Відродження України, з неповнолітнім пасажиром ОСОБА_4 , проїжджаючи перехрестя вказаних вулиць, виконуючи маневр повороту ліворуч, грубо порушив чинні вимоги ПДР України, затверджені Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, з подальшими змінами і доповненнями, а саме, п. 10.1 Р.10, п. 16.1 Р. 16, які виразились у тому, що він, здійснюючи рух вказаним електросамокатом на перехресті нерівнозначних доріг, був не уважним, під час руху не врахував дорожню обстановку та перед зміною руху не переконався, що це буде безпечно, не надав перевагу у русі виїжджаючи з другорядної дороги по вул. І.Франка на головну дорогу по вул. Відродження України, що в с. Суховоля, Львівського району Львівської області, де відбулось зіткнення з автомобілем марки «BMW528», р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_12 , який рухався вказаною вулицею в напрямку до центру с. Суховоля, Львівського району, Львівської області. Як наслідок відбулось зіткнення, у результаті якого пасажир електоросамокату ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав навколоорбітальну гематому ліворуч, лінійний перелом лобної кістки (включно з орбітальною поверхнею), що поширюється на комірки решітчастої кістки, забій головного мозку, компресійний перелом 6-го грудного хребця, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння, та є у прямому наслідковому зв`язку із настанням дорожньо транспортної пригоди.

Дії неповнолітнього ОСОБА_13 кваліфіковано за ознаками ст. 291 КК України, а саме, порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, що спричинило інші тяжкі наслідки у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тяжкого тілесного ушкодження.

В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав, зазначивши, що неповнолітній вперше вчинив суспільно-небезпечне діяння, ОСОБА_7 раніше не судимий, на момент вчинення не досяг віку кримінальної відповідальності, тому до нього необхідно застосувати примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, а саме: заборонити відвідувати з 15.00 год до 23.00 год публічні заклади громадського та розважального характеру; встановити обмеження перебування поза місцем проживання з 19.00 год до 07.00 год без присутності батьків, на строк два роки.

Неповнолітній ОСОБА_7 у суді факт вчинення ним суспільно-небезпечного діяння визнав, обставини його вчинення не заперечив, крім того, пояснив, що навчається також у ГС ДЮСШ ФК «Львів», де тренування відбуваються у вечірній час та у вихідні дні, бере участь у обласних та Всеукраїнських змаганнях з футболу, він та його законний представник ОСОБА_8 , його захисник - адвокат ОСОБА_9 у загальному погодилися з клопотанням прокурора про необхідність застосування відносно неповнолітнього ОСОБА_7 примусових заходів виховного характеру, між тим, з покликанням на навчання ОСОБА_7 у спортивній школі, просять застосувати до нього примусові заходи виховного характеру у виді застереження.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_4 , його законний представник ОСОБА_5 , а також їх представник адвокат ОСОБА_6 клопотання про застосування стосовно ОСОБА_7 примусових заходів виховного характеру у виді застереження не заперечили, вказали, зокрема, що претензій до нього не мають.

Заслухавши учасників судового провадження, оглянувши матеріали, долучені прокурором, суд доходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст. 22 КПК України суд зберігає об`єктивність та неупередженість, в тому числі, не надаючи переваг будь-якій стороні кримінального провадження.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об`єм цього обов`язку може змінюватись залежно від природи рішення.

Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх визначені Главою 38 КПК «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх».

За результатами судового розгляду суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши всі зібрані по справі та досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази підтверджують існування обставин, про які зазначено в клопотанні та доводять, що неповнолітнім ОСОБА_7 було вчинено суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України, поза розумним сумнівом.

Із долученої копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 убачається, що ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на час вчинення суспільно небезпечного діяння мав 14 років, є неповнолітнім.

Згідно ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.

Відповідно до ст.498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

За наслідками судового розгляду клопотання суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Згідно ч. 2 Стаття 105 КК України суд може застосувати до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру, як 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4)покладення нанеповнолітнього,який досягп`ятнадцятирічноговіку імає майно,кошти абозаробіток,обов`язкувідшкодування заподіянихмайнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.

Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують: - у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1ст. 97 КК України; - до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 2 ст. 97 КК України); - при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч. 1ст. 105 КК України.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що застереження (п. 1 ч. 2 ст. 105 КК яке є одним із найм`якших заходів виховного характеру, може бути зроблено шляхом роз`яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового злочину.

Положеннями ст.501КПКУкраїни передбачено, що в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд приймає лише 2 види рішень: ухвалу про застосування примусових заходів виховного характеру, якщо прокурором буде доведено вчинення неповнолітнім, зазначеним в ст. 498 КПК України, суспільно-небезпечного діяння, чи ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів виховного характеру, якщо суд дійде висновку, що прокурор під час судового розгляду не довів факт вчинення суспільно-небезпечного діяння неповнолітнім, і закриває провадження, інших підстав для відмови в застосуванні примусових заходів виховного характеру законом не передбачено.

Судом встановлено, та це підтверджується дослідженими матеріалами кримінального провадження, що ОСОБА_7 дійсно вчинив суспільно-небезпечне діяння за ознаками ст. 291 КК України, вперше, у віці 14 років, до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

За наведеного та беручи до уваги дані про особу неповнолітнього ОСОБА_7 , зокрема, його вік, склад сім`ї, позитивну характеристику з місця проживання та навчання, його зайнятість у навчанні у ГС ДЮСШ ФК «Львів», думку представника служби у справах дітей Зимноводівської сільської ради ОСОБА_11 та представника ювенальної превенції ОСОБА_10 , а також потерпілого та його представників, суд приходить до висновку про необхідність застосування щодо нього примусових заходів виховного характеру у виді застереження, що на переконання суду є законним, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення неповнолітнього.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді, слід скасувати, речові докази слід передати їх законним володільцям, процесуальні витрати слід покласти на законного представника неповнолітнього ОСОБА_8 .

Керуючись ст. 100, 126, 174, 292, 498, 499 КПК України, ст. 97, 105 КК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

застосувати до неповнолітнього ОСОБА_7 , примусові заходи виховного характеру у виді застереження.

Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04.04.2025 на автомобіль марки «BMW 528» р.н. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_14 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , скасувати.

Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04.04.2025 на електросамокат марки «KUGOOM4PRO», ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 , скасувати.

Речові докази: автомобіль марки «BMW 528» р.н. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_14 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , - повернути ОСОБА_14 ; електросамокат марки «KUGOOM4PRO», ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 , - повернути ОСОБА_7 .

Процесуальні витрати за проведення експертних досліджень у справі №СЕ-19/114-25/8986-ІТ від 25.04.2025 у сумі 4457,00 грн., №СЕ-19/114-25/8997-ІТ від 29.04.2025 у сумі 4457,00 грн., №СЕ-19/114-25/9000-ІТ від 01.05.2025 у сумі 6685,50 грн. та №СЕ-19/114-25/13284-ІТ від 20.06.2025 у сумі 4457,00 грн стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 .

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту її проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1