Постанова № 131932678, 18.11.2025, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/4764/25

Номер провадження 3/317/2391/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2025 року м. Запоріжжя

Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Громова І.Б., розглянувши матеріал, який надійшов із Відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , інші відомості суду не відомі,

за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2025 о 06 год. 25 хв. у с. Степне, дорога Степне-Лежине 1 км, в Запорізькому районі, ОСОБА_1 керував ТЗ Daewoo Lanos, н.з. НОМЕР_2 (належить ОСОБА_1 ), з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на нагрудну бодікамеру № 17028. Від керування ТЗ відсторонений шляхом передачі тверезому водієві.

Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожньогоруху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, достовірно знаючи, що відносно нього складено протокол, який направлено до суду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином за допомогою надіслання судових повісток на адресу, зазначену у протоколі.

Додатково ОСОБА_1 проінформовано про дату, час та місце судового засідання за допомогою SMS-повідомлень згідно із вимогами Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом ДСА України від 01.06.2013 № 73, судова повістка про виклик до суду доставлена одержувачу 04.11.2025, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток Viber, яка міститься в матеріалах справи.

Суддя вважає, що станом на дату розгляду справи ОСОБА_1 обізнаний про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, в розумінні КУпАП, був своєчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи: при складанні протоколу, при отриманні смс-повідомлення, а також при наданні захисникам згоди на представництво інтересів в суді (в матеріалах справи перебувають документи відносно адвокатів Шох К.А. та Шубіна О.П., з якими ОСОБА_1 мав зв`язок стосовно вказаної справи).

В подальшому дані щодо захисника Шох К.А., за її заявою, було вилучено з додаткових відомостей про учасника справи у зв`язку з припиненням її повноважень як захисника Кучеренка О.А.

10.11.2025 до суду від адвоката Шубіна О.П. в інтересах ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення по справі від ОСОБА_1 , відповідно до яких останній свою провину не визнав. Зазначив, що він лише з`їхав на узбіччя, тому просить суд не позбавляти його права керування транспортними засобами, обмежившись штрафом, оскільки він є військовослужбовцем на посаді водія-санітара з реанімації та евакуації поранених.

Також 17.11.2025 від адвоката Шубіна О.П. в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому він просив суд провадження у справі зупинити до моменту його звільнення з військової служби, припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Крім того, 04.11.2025 до суду від адвоката Шубіна О.П. в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та клопотання про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації.

Клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення обґрунтовано тим, що: ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а лише проїхав декілька метрів в сторону узбіччя; працівники поліції не представились та не повідомили водія про проведення відеозапису на боді-камеру; на відеозаписі не зафіксовано факт вручення водію протоколу про адміністративне правопорушення; працівниками поліції порушено порядок огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 як військовослужбовця.

Разом з цим, відповідно до клопотання про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації, захисник ОСОБА_1 адвокат Шубін О.П. просив у разі визнання ОСОБА_1 винним у правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

На підставі зазначеного вище, захисник у судовому засіданні просив суд провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно п. 2.5 «Правил дорожнього руху», водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На переконання суду, винуватість ОСОБА_1 повністю підтверджується:

1) протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 453389 від 14.09.2025, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;

Згідно відомостей протоколу, ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом, копію протоколу отримав, підтвердив правильність внесених про нього відомостей, про що поставив свій підпис в документі. Права йому працівниками поліції були роз`яснені, з додатками до протоколу ознайомлений.

Від надання пояснень та отримання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом відмовився;

2) довідкою про відсутність повторності за ст. 130 КУпАП; отримував посвідчення водія: НОМЕР_3 від 16.03.2007;

3) актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого працівниками поліції у ОСОБА_1 були встановлені ознаки алкогольного сп`яніння, від проходження огляду відмовився;

4) направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.09.2025, відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та факт відмови від проходження огляду;

5) копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5716271 від 14.09.2025 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 ;

6) копією паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_1 ;

7) копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

8) відеозаписом правопорушення, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також зі змісту відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що напередодні ввечері вживав алкоголь. Працівником поліції під час спілкування з водієм були виявлені та названі ознаки алкогольного сп`яніння, та запропоновано водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від проходження запропонованого огляду. При цьому поведінка ОСОБА_1 не відповідала обстановці, водій поводив себе дивно.

Об`єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суддя звертає увагу на те, що вимога про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 (в подальшому «Порядок»). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння, викладені поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення, акті та направленні на огляд з метою виявлення стану сп`яніння, а також оголошені водієві.

Суддя зважає на те, що підставою для висунення вимоги ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених Інструкцією ознак сп`яніння.

Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , тим самим, порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення.

Обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння судом не встановлено.

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність чи провадження в справі про адміністративне правопорушення, судом також не встановлено.

Належних та допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що особа діяла в стані крайньої необхідності та не підлягає адміністративній відповідальності, суду ані правопорушником, ані його захисником не надані.

Суд зауважує, що відповідно до п. 2.5 ПДР проведення огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу поліцейського.

Наявні в матеріалах справи відеозаписи та інші матеріали справи, які узгоджуються між собою є достатньою доказовою базою для належної фіксації скоєння порушення п. 2.5 ПДР України, а тому є допустимими і належними доказами.

Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечував проти зйомки.

Жоден із вищенаведених доказів не містить спростування ОСОБА_1 щодо факту керування транспортним засобом та відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо твердження захисника про те, що направлення військовослужбовця для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння проведений із істотним порушенням Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 12.01.2024 № 32 та вимог ст. 266-1 КУпАП, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 266-1 КУпАП, огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язкивійськової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Разом з цим, ані правопорушником, ані його захисником суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, безпосередньо виконував обов`язки військової служби під час того, коли автомобіль під його керуванням зупинили працівники поліції. Відтак, працівниками поліції правомірно застосовувались вимоги та правила щодо направлення ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР, Інструкції та Порядку.

Відтак, жодні аргументи, наведені захисником у судовому засіданні та у клопотаннях, не підтверджуються належними та допустимими доказами. Також доводи, наведені захисником, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, у тому числі відеозаписом, який долучено до матеріалів справи.

Досліджені у суді докази у своїй сукупності вказують на те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене, суддя вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Всі докази проаналізовані та свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вимоги ст. 33 КУпАП, суддя приходить до висновку про необхідність накладення на правопорушника стягнення, достатнього для його виправлення та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Суд наголошує, що вимогами КУпАП не встановлено обмежень щодо призначення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КУпАП, особам, які на момент вчинення правопорушення є військовослужбовцями.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою КМУ від 08.05.1993 № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції статті, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами у контексті вказаної справи набуває особливої мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Крім того, суд звертає увагу, що порушення особою правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Вказаний висновок корелюється з позицією ОП ККС у складі Верховного суду від 04.09.2023, зробленою в постанові у справі № 702/301/20.

Отже, суд дійшов до висновку, що положення КУпАП не містять застережень чи умов застосування стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених проходженням особою військової служби.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», потрібно стягнути з ОСОБА_1 судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.33, 40-1, 130, 283, 284, 287-290 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Шубіна Олега Петровича про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Шубіна Олега Петровича про закриття провадження у справі про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації відмовити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Для сплати штрафу кошти перерахувати за реквізитами:

Отримувач: ГУК у Зап. обл/Запорізька обл/21081300,

Код отримувача: 37941997,

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП),

Рахунок: UA 708999980313000149000008001,

Код класифікації доходів бюджету 21081300

Найменування: «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Для сплати судового збору перерахувати кошти за реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.Б. Громова