Вирок № 131928773, 13.11.2025, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5277/25

2/705/3242/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2025 Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Заповітряній Д.В.

з участю прокурора Закутнього Р.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Умань Черкаської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, працюючого екстреним медичним техніком Уманської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги структурного підрозділу КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради», розлученого, на утримані має одну малолітню та одну неповнолітню дитину, без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 28 березня 2025 року близько 23 години 50 хвилин будучи водієм та керуючи автомобілем екстреної швидкої медичної допомоги «FordTransit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись в місті Умань Черкаської області по проїзній частині вулиці Велика Фонтанна зі сторони вулиці Шевченка в напрямку вулиці Європейська поблизу будинку № 23, що по вулиці Велика Фонтанна, проявив неуважність та порушив вимоги Правил дорожнього руху України (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме:

- п. 2.3.б), відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 3.1, згідно до якого водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений,

виконання яких було необхідною та достатньою умовою для запобігання наслідкам свого діяння.

Так, ОСОБА_1 під час руху в темну пору доби керуючи технічно справним автомобілем екстреної швидкої медичної допомоги «FordTransit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись в межах населеного пункту міста Умань по проїзній частині вулиці Велика Фонтанна зі сторони вулиці Шевченка в напрямку вулиці Європейська поблизу будинку № 23, що по вулиці Велика Фонтанна по сухому асфальтобетонному покритті дороги з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та спеціальними звуковими сигналами, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, та відповідно не реагував на її зміну, виконуючи невідкладне службове завдання не забезпечив безпеку дорожнього руху, під час виконання маневру обгону транспортного засобу «FiatDucato», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду в попутному напрямку, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переходив проїзну частину вулиці Велика Фонтанна у невідведеному для цього місці з ліва на право по напрямку руху автомобіля «FordTransit».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 05-7-02/156 від 12.05.2025, отримав тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у приміщенні КНП «Уманська центральна міська лікарня» Уманської міської ради, а саме: тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми: перелому латеральних та медіальних стінок гайморових пазух, перелому кісток правої основної пазухи, перелому криловидних відростків клиновидної кістки справа, крововиливів під м`які мозкові оболонки та в речовину головного мозку, ран та саден голови набряку-набубнявіння головного мозку; закритої тупої травми органів грудної клітки: переломів десятих ребер двобічно, забоїв легень; закритої тупої травми тазу: переломів заднього краю правої клубової кістки, тіла та гілок правої лонної кістки, перелому гілки правої сідничної кістки, перелому бокових відділів крижової кістки справа; компресійно-уламковий перелом тіла 1 поперекового хребця, переломів дужок хребця 10 грудного хребця, остистих паростків 10 та 11 грудних хребців. Травми в своєму перебігу ускладнились розвитком травматичного, геморагічного та спінального шоку. Вище вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-25/12685-ІТ від 28.08.2025 у дорожній обстановці, яка склалася на момент дорожньо-транспортної пригоди у діях водія автомобіля «FordTransit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 3.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, та його смерті, для виконання яких він перешкод технічного характеру не мав.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро покаявся і надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним обставинам вчинення кримінального правопорушення. Пояснив, що працює медичним техніком (водієм) на станції швидкої медичної допомоги в м. Умань. 29.03.2025, близько 23 години, перебуваючи на чергуванні, виникла необхідність виїзду на виклик бригади медичної допомоги на пожежу в місті Умані. Виїхавши на виклик за кермом службового авто «FordTransit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з екіпажем фельдшерів, він ввімкнув проблискові маячки без звукового сигналу, та рушив по вул. В.Фонтанній в сторону вул. Європейська, де приблизно за 200 м до перехрестя, сталася ДТП. В той час освітлення на вулиці не було, він ввімкнув ближнє світло фар та рухався зі швидкістю приблизно 70-80 км/год. Оскільки виклик на пожежу відноситься до екстрених викликів, а перед його авто попереду рухалося авто іншої бригади швидкої медичної допомоги, однак на інший виклик, то він розпочав обгін цього ТЗ, однак у цей момент посеред дороги побачив чоловіка, який переходив дорогу в невстановленому місці, якого раніше не бачив, тому не встиг загальмувати та здійснив на нього наїзд. Одразу після цього зупинив авто та далі не рухався. Два фельдшери, які були разом з ним, одразу почали надавати медичну допомогу чоловікові, а також викликали на місце ДТП ще одну бригаду швидкої медичної допомоги, якою чоловіка доставили до лікарні. Після цього він неодноразово відвідував потерпілого в лікарні, однак лікарі казали, що той забезпечується достатнім лікуванням та нічого додаткового не потребує. В подальшому дізнався, що потерпілий 10.05.2025 від отриманих у ДТП травм помер у лікарні. Перед тим він неодноразово ходив до лікарні та запитував у жінки потерпілого чи потрібна якась допомога, але йому повідомили, що нічого не треба, тому ніякого відшкодування не робив. Щиро розкаюється у вчиненому, просить суд суворо його не карати, а також не позбавляти його прав керування, оскільки залишиться без роботи та буде позбавлений можливості утримувати своїх дітей, малолітнього сина та неповнолітню доньку.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, його покази відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють та не оспорюють зміст обставин вчиненого кримінального правопорушення, переконавшись у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Крім повного визнання своєї вини ОСОБА_4 його вина у вчиненні кримінального правопорушення, повністю підтверджується доказами, добутими на досудовому розслідуванні та перевіреними в суді у відповідності до ч. 3ст. 349 КПК України.

Ухвалюючи вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, що перевірені та оцінені судом згідно вимогКПК України, суд приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч. 2ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд керується положеннями ст. ст. 65-67 КК України, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Обираючи вид та міру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд приймає до уваги, що скоєне ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким необережним злочином. ОСОБА_1 має постійне місце проживання та роботи, де характеризується позитивно, на утриманні має малолітнього сина та неповнолітню доньку, на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та не має судимості.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує думку потерпілої ОСОБА_2 , яка претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має та просить суд призначити ОСОБА_1 покарання згідно вимог чинного законодавства.

За сукупності вище наведених обставин суд вважає за необхідне у даному випадку призначити ОСОБА_1 основне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, що є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання доцільності призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховуючи конкретні обставин вчинення кримінального правопорушення та характер допущених обвинуваченим ОСОБА_1 порушень вимог Правил дорожнього руху, поведінку потерпілої особи, як учасника дорожнього руху, який переходив проїзну частину вулиці у невідведеному для цього місці, ставлення обвинуваченого до вчиненого, а також характер його професійної діяльності, пов`язаної з керуванням спеціальним транспортним засобом, відсутність даних про інші порушення ним ПДР, суд дійшов висновку про недоцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з цим, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, повне визнання ним вини та його відношення до наслідків вчиненого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд доходить до висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та застосування положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням, з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового розгляду судом не обирався та підстав для його застосування до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

У кримінальному провадженні наявні процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів та проведенням: судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/124-25/5008-ІТ від 18.04.2025 в розмірі 4457 гривень 00 копійок; судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-25/10955-ІТ від 20.08.2025 в розмірі 1782 гривень80 копійок та судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-25/12685-ІТ від 28.08.2025 в розмірі 3565 гривень 60 копійок, а всього на загальну суму 9805 гривень 40 копійок, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави за правилами ст. 124 КПК України, оскільки вони витрачені на доведення його вини.

Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.04.2025, на автомобіль «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2024 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 накладено арешт.

За змістом ч.4ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ураховуючи ту обставину, що судом не призначено ОСОБА_1 покарання у виді конфіскації майна, вищевказаний речовий доказ не підлягає спеціальній конфіскації та на час ухвалення вироку відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на вищевказаний автомобіль, суд дійшов висновку про необхідність скасування зазначеного арешту майна.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.100, 124, 129, 174, 368-370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 9805 гривень 40 копійок.

Арешт майна, а саме автомобіля «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2024 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , накладений згідно ухвали слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.04.2025 скасувати.

Речов доказ: автомобіль «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради»;

- диск DVD-R з відеозаписом камер відеоспостереження залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Р.В. Піньковський