Рішення № 131926043, 13.11.2025, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/962/25

Провадження № 2/282/381/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2025 року

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Носача В.М.,

при секретарі судового засідання Ковалишиній Н.М.,

за участю:

прокурора Кухарчука С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,-

УСТАНОВИВ:

Керівник Чуднівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, в якому просить припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1823186600:03:004:0103 площею 0,0727 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Любарської селищної ради, шляхом конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, відповідно до свідоцтва про право на спадщину №429, яке видане 14.11.2014 державним нотаріусом Любарської державної нотаріальної контори, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1823186600:03:004:0103, площею 0,0727 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Любарської селищної ради.

Відповідно до інформації управління ДМС у Житомирській області від 11.12.2023, ОСОБА_1 документована посвідкою на постійне проживання.

Враховуючи, що вказана земельна ділянка наразі не відчужена, прокурор вважає, що наявні підстави для конфіскації за рішенням суду та подальшого продажу на земельних торгах земельної ділянки.

Ухвалою суду від 13 серпня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

18 вересня 2025 року підготовче засідання у цивільній справі закрито.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник ГУ Держгеокадастру в Житомирській області на розгляд справи не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги просить суд задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно доп.4ч.8ст.128ЦПК України,днем врученнясудової повісткиє: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.1ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно дост.280 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, в установлений строк відзив на позов не подав, суд вважає за можливе на підставі ст.211, 280ЦПК України провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.

Суд, заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 14 листопада 2014 року державним нотаріусом Любарської державної нотаріальної контори, Михальчук Т.В. прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 . Спадщина на яку видане свідоцтво складається із земельної ділянки, що передана для ведення особистого селянського господарства, загальним розміром 0,0727 га., кадастровий номер 1823186600:03:004:0103, і знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Управління ДМС України в Житомирській області від 05.12.2023 №55-93-3704-23, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документована посвідкою на постійне проживання.

Відповідно до листа від 31.10.2023 №57/5/2-2173, Управлінням служби безпеки України в Житомирській області інформовано керівника Житомирської обласної прокуратури про вжиття заходів щодо недопущення нанесення шкоди інтересам держави під час використання земельних ділянок, власниками яких є резиденти рф та рб. Управлінням встановлено земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які в порушення норм законодавства знаходяться у володінні громадян рф та рб: зокрема: 1823186600:03:004:0103 (площа 0,0727 га) власник гр. рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 від 31.08.2001 видавник Каєрканівський МВВС УВС м.Норильськ Красноярського краю, іпн. НОМЕР_2 .

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.09.2023 за №346360319 вбачається, що за ОСОБА_1 , громадянкою російської федерації зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 1823186600:03:004:0103 на підставі свідоцтва про право на спадщину, за заповітом, серія та номер: 429, виданий 14.11.2024, видавник: державний нотаріус Панасюк В.В. Любарська державна нотаріальна контора, Житомирський районний нотаріальний округ, Житомирська область. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 17212868 від 14.11.2014.

Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вказує, що 14.11.2024 здійснена державна реєстрація права (в державному реєстрі прав) земельної ділянки з кадастровим номером 1823186600:03:004:0103 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0727, що розташована: АДРЕСА_1 та належна на праві власності ОСОБА_1 .

Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вказує на те, що 14.11.2024 здійснена державна реєстрація права (в державному реєстрі прав) земельної ділянки з кадастровим номером 1823186600:03:004:0103 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,0727, що розташована: АДРЕСА_1 та належна на праві власності ОСОБА_1 .

Витяг №НВ-1800532582024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 08.11.2024 вказує на те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1823186600:03:004:0103 - 2604,20 грн.

Чуднівською окружною прокуратурою 05.12.2023 та 07.11.2024 відповідно до вимог ст.23Закону України«Про прокуратуру» на адресу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області направлено повідомлення про встановлені порушення з метою вжиття належних заходів реагування.

Листом від 08.12.2023 №10-6-0.6-4473/2-23 та від 05.12.2024 №10-6-0.61-4696/2-24 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило про неможливість звернення з позовом до суду у зв`язку із обмеженим фінансуванням та відсутністю коштів для сплати судового збору.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Такий висновок повністю відповідає позиції, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, обґрунтування, наведені прокурором в позові щодо представництва в суді, суд вважає достатніми для його звернення до суду, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Положеннями статей 13, 14Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

Відповідно до ст.1 Земельного кодексу України, земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною держави.

За змістом положеньст.41 Конституції України, ст.ст. 319, 321 ЦК Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормамиЗакону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч.1 ст.39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно дост.378ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.373 ЦК Україниправо власності на землю гарантуєтьсяКонституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч.1, 2, 4 ст.374ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно п. а ч.1 ст.80Земельного кодексуУкраїни суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Згідно з ч.3 ст.81Земельного кодексуУкраїни іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

Проаналізувавши положення ст.81Земельного кодексуУкраїни можливо зробити висновок, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення на підставі цивільно-правових угод та прийняття спадщини, а на землі сільськогосподарського призначення лише шляхом прийняття спадщини, інших підстав для отримання земель сільськогосподарського призначення у власність даною категорією громадян не передбачено.

З системного аналізу норм земельного законодавства можна зробити висновок, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянам України.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22ЗКУкраїни визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно пункту «е» ч.1ст.140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2ст.145ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку площею 0,0727 га, з кадастровим номером 1823186600:03:004:0103.

Відповідно до п. в ч.1ст.143ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Також п.10 ч.1ст.346 ЦК Українипередбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 1ст.348 ЦК Українивстановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Частиною 5 ст.41Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 ч.1ст.346 Цивільного кодексуУкраїни визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

У відповідності до ч.4 ст.145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому, власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої у власність земельної ділянки протягом року, земельна ділянка з кадастровим номером 1823186600:03:004:0103 площею 0,0727 га, знаходиться на території Любарської селищної ради Житомирського району Житомирської області, а тому право власності відповідача на вказану земельну ділянку необхідно припинити шляхом конфіскації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов прокурора є обґрунтованим й підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1ст.141ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Керівника Чуднівської окружної прокуратури в інтересах держави задоволено у повному обсязі, в силуст.141 ЦПК Україниз відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури слід стягнути 3028,00 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 263-265, ЦПК України, ст.8, 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст.5, 319, 321, 346, 373, 374, 378 ЦК України, ст.ст. 22,81,143,145,148 ЗК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина РФ серія та номер НОМЕР_1 , виданий 31.08.2001 Кайєрканівським МВВС УВС міста Норильськ Красноярського краю РФ, адреса: АДРЕСА_2 ); згідно посвідки на постійне проживання в Україні, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1823186600:03:004:0103 площею 0,0727 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Любарської селищної ради, шляхом конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39765513).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 14.11.2025.

Головуючий суддя В.М. Носач