Рішення № 131920175, 20.11.2025, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/565/25

Провадження № 2/747/279/25

РІШЕННЯ

іменем України

20.11.2025 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Талалаївської селищної ради про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування позову зазначає, що за життя його батько ОСОБА_2 отримав у власність 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 частина даного житлового будинку з надвірними будівлями належить матері позивача ОСОБА_3 . 19 жовтня 1998 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті склав заповіт, яким заповів належний йому житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 позивачу ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Спадкоємцем за заповітом на належну частку в майні після смерті ОСОБА_2 є позивач. В установлений законом термін позивач звернувся в нотаріальну контору про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але позивачу було відмовлено через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно. Позивачем виготовлено технічну документацію не нерухоме майно по АДРЕСА_3 , з якої вбачається, що майно за даною адресою складається з житлового будинку А1, прибудови а1, ґанку Ґн, прибудови а2, погреба під а1 ПГ, сараю Б1, сараю б1, навісу б2, літнього душу Д1, вбиральні У1, хвіртки №1, ворота №2, огорожа №3. Згідно звіту про оцінку зазначеного майна від 12 лютого 2025 року його оціночна вартість складає 66 548, 00 грн. Тому позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на нерухоме майно, а саме на 1/2 частину нерухомого майна по АДРЕСА_3 : житлового будинку А1, прибудови а1, ґанку Ґн, прибудови а2, погреба під а1 ПГ, сараю Б1, сараю б1, навісу б2, літнього душу Д1, вбиральні У1, хвіртки №1, ворота №2, огорожа №3, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою від 16 жовтня 2025 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначене підготовче судове засідання на 20 листопада 2025 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.

В підготовче судове засідання позивач не з`явився, надав до суду заяви про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити. Представник відповідача Талалаївської селищної ради в підготовче судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подали заяву про розгляд справи без участі представника селищної ради, позовні вимоги визнають.

Суд, розглянувши заяви учасників справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Крім того, розглянувши визнання відповідачем Талалаївською селищною радою зазначеного позову, суд приходить до наступного висновку. Положенням ч.4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому судовому засіданні рішенні у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього кодексу. Статтею 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Поскільки визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права свободи та інтереси інших осіб, поскільки позивач являється спадкоємцем за заповітом після смерті батька, займається оформленням спадщини, тому суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та про винесення рішення по суті справи у підготовчому судовому засіданні.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, наданими учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень щодо позову, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Так, судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 роки, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10) Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 66 років (а.с.11) Згідно копії заповіту від 19 жовтня 1998 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті належний йому житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 заповів ОСОБА_1 (а.с.8) 12 жовтня 1999 року на підставі спільної заяви подружжя видано свідоцтво про право спільної сумісної власності подружжя на майно житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 . Право власності належить ОСОБА_3 на 1/2 частину жилого будинку з надвірними будівлями (а.с.9). Повідомленням державного нотаріуса Ічнянської державної нотаріальної контори від 11.02.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку спадкового майна по АДРЕСА_3 , оскільки спадкоємцем не надано правовстановлюючі документи на спадкове майно (а.с.5) Згідно довідки Комунального підприємства «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 13.01.2025 року в АДРЕСА_3 на житловий будинок зареєстроване право власності за ОСОБА_2 1/2 частка, за ОСОБА_3 - 1/2 частка (а.с.13) На замовлення ОСОБА_1 03 січня 2025 року Комунальним підприємством «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради виготовлений технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 . Згідно даного технічного паспорту домогосподарство за вказаною адресою складається з житлового будинку А1, прибудови а1, ґанку Ґн, прибудови а2, погреба під а1 ПГ, сараю Б1, сараю б1, навісу б2, літнього душу Д1, вбиральні У1, хвіртки №1, ворота №2, огорожа №3 (а.с.14-18) Згідно звіту про оцінку майна № 036/02/025 від 12.02.2025 року, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ ДЕЛЬТА» на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 на дату оцінки становить 66 548, 00 грн (а.с.19-29)

Суд констатує, що правовідносини, яким відповідають встановлені фактичні обставини, врегульовані як загальними нормами Цивільного кодексу України щодо права власності та спадкування.

З встановленого в судовому засіданні випливають наступні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Отже, право власності на збудоване чи придбане до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження чи придбання, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Відповідно ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. В п.3.1 узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності. Даний підхід, закріплено також в п. 37 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», де вказано, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється. Як встановлено в судовому засіданні, у спадкоємця відсутні правовстановлюючі документи на спадкове домоволодіння.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спадкодавець ОСОБА_1 згідно діючого на час оформлення права власності в передбаченому законом порядку набула право власності на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_3 , але правовстановлюючий документ на нього втрачений.

У відповідності до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом. Однією з законних підстав набуття права власності є спадкування. Згідно листа Міністерства юстиції України «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна» від 21 лютого 2005 року, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Відповідачем у справі є Талалаївська селищна рада, яка в силу ст.335 ЦК України наділена повноваженням ініціювати питання про передачу безхазяйного майна у комунальну власність. Поскільки відповідачем надано заяву про визнання позову ОСОБА_1 , який являється єдиним спадкоємцем після смерті батька, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому суд приймає визнання відповідачем позову.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Як передбачено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві нам момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Ст. 1217 ЦК передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або законом. На підставі ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи положення норм діючого законодавства про спадкування ЦК України - за яким до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 328, 392, 1216-1218, 1297 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-82, 141, 200, 206, 265, 264-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Талалаївської селищної ради про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), право власності на 1/2 (одну другу) частину нерухомого майно по АДРЕСА_3 - житлового будинку А1, прибудови а1, ґанку Ґн, прибудови а2, погреба під а1 ПГ, сараю Б1, сараю б1, навісу б2, літнього душу Д1, вбиральні У1, хвіртки №1, ворота №2, огорожа №3, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання учасниками справи копії рішення.

Суддя Л.В.Тіщенко