Вирок № 131920032, 19.11.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18550/25

Провадження № 1-кп/522/3121/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025163520000429 від 07.07.2025 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кілія Кілійського району Одеської області, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

- 11.06.2025 Приморським районним судом м. Одеси за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2025 року ОСОБА_3 перебувала в нічний час в під`їзді будинку АДРЕСА_3 , де побачила біля вхідних дверей квартири АДРЕСА_4 , електросамокат торгової марки «Kugoo Kirin G2 Master Dual» чорного кольору з помаранчевими наліпками, серійний номер FGG2MS02701543, який належить ОСОБА_6 .

Надалі ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна та переслідуючи мету незаконного збагачення, з корисливих мотивів, в період воєнного стану, 06.07.2025 року о 04 годині 23 хвилині, підійшла до вказаного електросамокату торгової марки «Kugoo Kirin G2 Master Dual» чорного кольору з помаранчевими наліпками, серійний номер FGG2MS02701543, який не був зафіксований замком.

Далі, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , впевнившись, що за нею ніхто не спостерігає та її злочинні дії залишаться непомітними для потерпілого та перехожих громадян, умисно та з корисливих мотивів, використовуючи фізичну силу рук, таємно викрала електросамокат торгової марки «Kugoo Kirin G2 Master Dual» чорного кольору з помаранчевими наліпками, серійний номер FGG2MS02701543, вартістю 37990 гривень, який належить ОСОБА_6 .

Після чого ОСОБА_3 , покинула місце вчинення нею кримінального правопорушення та розпорядилася викраденим майном на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 , матеріальний збиток у розмірі 37990 гривень.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненому визнала, щиро розкаялась, підтвердила обставини кримінального правопорушення, не піддавши сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, зокрема зазначила, що 06.07.2025 року вона перебувала в нічний час в під`їзді будинку АДРЕСА_3 , де побачила біля вхідних дверей квартири АДРЕСА_4 , електросамокат чорного кольору з помаранчевими наліпками, вирішила його викрасти з корисливих мотивів, упевнившись, що за нею ніхто не спостерігає, взяла його та пішла, розпорядилась викраденим майном на власний розсуд. Просила суд призначити їй мінімальне покарання.

Потерпілий у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченою своєї вини в обсязі пред`явленого їй обвинувачення, а також те, що вона не піддала сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів у добровільності позиції обвинуваченої, у суду також не виникає сумнівів у добровільності позиції інших учасників судового провадження.

У зв`язку з цим, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченої ОСОБА_3 , дослідженням доказів, що стосуються особи обвинуваченої, а також доказів та документів, що стосуються речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином, допитавши обвинувачену, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і є достатніми для постановлення обвинувального вироку.

Тому, суд вважає доведеною винність ОСОБА_3 у вчиненні нею кримінального правопорушення, та кваліфікує її дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст.ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують покарання, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання винної.

Обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, яке у відповідності до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

ОСОБА_3 має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, зі слів - вживає наркотичні препарати, хворіє на відкриту форму туберкульозу, раніше судима, на шлях виправлення не стала, а вчинила нове кримінальне правопорушення під час іспитового строку, завдану кримінальним правопорушенням шкоду не відшкодувала.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття.

Обставин, які згідно з ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що ОСОБА_3 необхідно для її виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

Визначаючи покарання, яке має понести винна ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наявність встановлених у цій справі обставин, що пом`якшують покарання винної та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також те, те, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням не відшкодована та обвинувачена не намагалась її відшкодувати. Відтак, суд дійшов висновку про призначення винній покарання у виді позбавлення волі, визначений санкцією частини 4 ст. 185 КК України, за якою ОСОБА_3 визнається винуватою.

В даному випадку, на переконання суду, саме таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченої, які створять у неї готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Згідно з ч.3 ст.78 КК Україниразі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину вказане розцінюється як порушення умов застосуванняст. 75 КК України, а тому суд у такому випадку призначає покарання за правилами, передбаченими ст.ст.71,72 КК України.

Відповідно до ч.1ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч.4ст.71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у п.25постанови ПленумуВерховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»з наступними змінами, у разі, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд, з посиланням наст. 71 КК України, до покарання призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

Суд встановив, що 11.06.2025 року вироком Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено їй покарання за указаною частиною указаної статті позбавлення волі - 5 /п`ять/ років, на підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, з випробуванням строком на 1 /один/ рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таким чином, нове кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинила в період іспитового строку, а тому за вчинення вказаного кримінального правопорушення їй слід призначити покарання за приписами ч. 1 та ч. 4 ст. 71 КК України, частково приєднавши невідбуте покарання за попереднім вироком.

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті призначення покарання, визначеній ст. 50 КК України.

Суд також встановив, що у даному кримінальному провадженні обвинувачена ОСОБА_3 перебуває під вартою з 01.08.2025 року у зв`язку із застосуванням до неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому в силу положень ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченій слід зарахувати строк її попереднього ув`язнення із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

З метою виконання вироку та дотримання обвинуваченою процесуальних обов`язків, суд дійшов до висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Щодо цивільного позову суд зазначає наступне.

Потерпілим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 37990,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн.

У судовому засіданні обвинувачена визнала позов частково, а саме в частині стягнення матеріальної шкоди.

Згідно з ст.128КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуальногокодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За таких обставин, враховуючи, що розмір матеріальної шкоди, завданої злочином, підтверджується матеріалами кримінальної справи, обвинувачена вимоги про стягнення матеріальної шкоди у судовому засіданні визнала у повному обсязі, цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з чинним законодавством моральна шкода може полягати, зокрема:

?у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації,

?у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я,

?у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав,

?у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом,

?у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя,

?у порушенні стосунків з оточуючими людьми,

?при настанні інших негативних наслідків.

З урахуванням глибини і тривалості моральних страждань потерпілого, пов`язаних з порушенням його права власності, дотримуючись принципу розумності та співмірності, суд вважає, що на користь потерпілого з обвинуваченої слід стягнути 4000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відомостей про процесуальні витрати суду не надано.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 366-371, 373, 374, 375,376ttp:/search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2664/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#2664">, 395,532КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

На підставі ч. 1 та ч. 4 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком,частково приєднати невідбуту частину покарання за вирокомПриморського районного суду м. Одеси від 11.06.2025 рокута призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 у період з 01.08.2025 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 37990,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн., задовольнити частково.

Стягнути з відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , матеріальну шкоду у розмірі 37990,00 (тридцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень та моральну шкоду у розмірі 4000,00 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

Речові докази: DVD -R диск 4.7 Gb 16X 120 мін, на якому міститься відеофайл з написом «камера 4» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1