Ухвала суду № 131916158, 19.11.2025, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/611/22

Провадження № 1-кп/147/6/25

УХВАЛА

19 листопада 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020120000057 від 03.06.2022, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Тростянецькому районному суді перебуває дане кримінальне провадження.

19.11.2025прокуроромбуло поданоклопотання пропродовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжногозаходу увидітриманняпід вартоюстрокомна60днів. У клопотанні зазначено, щов ході досудового розслідування кримінального провадження зібрано достатньо доказів, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України. Окрім того, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.1, п.3, п.4 та п.5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за вчинення яких передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років тавід 5 до 8 років відповідно. ОСОБА_4 неодноразово судимий за вчинення злочиніврізногоступенятяжкості, він неодружений, не маєофіційного місця роботи, відсутнє постійне місце проживання. Зазначеніобставини свідчать про відсутність вобвинуваченого міцних соціальних зв?язків. Окрім того, у зв`язку з тим, що обвинувачений раніше вчинив ряд кримінальних правопорушень, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, він може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно дост. 331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про продовженнядії запобіжного заходу відносно обвинуваченого строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків у вказаному кримінальному провадженні, передбачених ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого та обвинувачений, кожний окремо, не заперечили проти задоволення клопотання прокурора. ПРи цьому обвинувачений акцентував увагу на недовіру прокурору.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання з доданими до нього матеріалами, суд вважає, що клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з вимогамист.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченимст.177 КПК України.

Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1ст.177 КПК України.

Згідно з ст.183 КПК України, при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтеюст. 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистою свободи.

Таким чином, суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу, що випливає зі змістуст. 178 цього Кодексу.

Таким чином, із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, якіст. 177 КПК Українивіднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою суду від 25.09.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строк якого закінчується 23.11.2025 включно та до спливу такого строку судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершений з причин, які не залежать від суду.

Вищевказаною ухвалою суду було враховано як тяжкість інкримінованих злочинів, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі доведення її винуватості, так і те, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а також враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого.

Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, продовження строків тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагають істинні потреби публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують вимогу поваги до особистої свободи (рішення у справі «Лабіта проти Італії»).

Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкихзлочинів,за вчиненняяких передбаченепокарання виключноу видіпозбавлення воліна строк від 3до 7років тавід 5до 8років відповідно.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Беручи до уваги наявні відомості про особу обвинуваченого, на даному етапі судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики продовжують існувати.

Обсяг обвинувачення ОСОБА_4 у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинуваченого, вказує на недостатність застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та свідчать про обґрунтованість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Обставин, які вказують на зменшення раніше встановлених ризиків, судом на даному етапі судового розгляду не встановлено, тому суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177,183,199,327,331 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 17 січня 2026 року включно.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 20.11.2025 о 08-00 год

Суддя ОСОБА_1