Ухвала суду № 131916098, 17.11.2025, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/22/25

Провадження № 1-кп/141/11/25

У Х В А Л А

17 листопада 2025 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 30.09.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024022240000097, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост.336 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Оратівського районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.09.2025 року за № 42024022240000097 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Згідно обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що будучи військовозобов`язаним та придатним до військової служби за мобілізацією за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією (висновок військово-лікарської комісії № 148/852 від 26.08.2024), діючи всупереч положенням Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 та Указів Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 3892-IX від 23.07.2024, Закону України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вчинив умисне кримінальне правопорушення у сфері забезпечення призову та мобілізації за наступних обставин.

Так, військовозобов`язаний ОСОБА_4 достовірно знав, що указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022, строк проведення якої було продовжено неодноразово, востаннє Указом Президента № 4024-IX від 29.10.2024 (строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10.11.2024 строком на 90 діб), у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

18.09.2024 військовозобов`язаний ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в АДРЕСА_1 відмовився від отримання повістки на відправку, яку надавав заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 капітан ОСОБА_6 , в якій вказувалось прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 19.09.2024 о 06 год. 00 хв. для відправки в складі команди до військової частини « НОМЕР_1 », зміст якої ОСОБА_4 доведено до відома в усній формі ОСОБА_6 .

Не зважаючи на це, ОСОБА_4 будучи військовозобов`язаним, а також являючись придатним до військової служби і не маючи відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, а також відповідно до ст. 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» - права на альтернативну службу та будучи повідомленим у встановленому законом порядку про необхідність прибути у ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого відправлення до військової частини « НОМЕР_1 » для проходження військової служби у Збройних Силах України по мобілізації, діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого протиправного діяння, маючи для цього можливість, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних на те причин, умисно не прибув 19.09.2024 о 06 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації (військової частини НОМЕР_1 ), чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв`язку із зміною обстановки. Клопотання мотивовано тим, що відповідно до витягу з «Резерв + Військово обліковий документ» Міністерства оборони України ОСОБА_4 надан відстрочка від призову на військову службу під час проведення мобілізації на строк проведення мобілізації в зв`язку з бронюванням згідно з наказом Міністерства економіки. Вказує, що особи, які заброньовані на період мобілізації, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а тому обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним в частині посягання на державний порядок забезпечення призову та мобілізації. Виникнення обставини, яка виключає можливість призову обвинуваченого на військову службу під час мобілізації, відповідно вказує на відсутність ризику повторного вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України. Зазначає, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, тобто вчинив вперше нетяжкий злочин, який не є корупційним, від слідства або суду не ухилявся, виховує малолітню дитину, що свідчить, що обвинувачений не становить суспільної небезпеки для суспільства.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника, просить звільнити його від кримінальної відповідальності в зв`язку зі зміною обстановки, закрити кримінальне провадження, наслідки цього розуміє. Також просить взяти до уваги, що він опікується важкопораненим родичем, у якого немає інших рідних.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечила, зазначила, що їй відомо про наявність у обвинуваченого відстрочки від мобілізації, але вона не вважає це підставою для застосування ст.48 КК України.

В силу ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2). Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Відповідно до ч.3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Ст. 48 КК України встановлено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

У абз. 1 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23 грудня 2005 року судам роз`яснено, що такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення.

Відповідно до п. 7 Постанови, судам слід мати на увазі, що в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.

При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об`єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.

Для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 року у справі № 161/1390/19 (провадження № 51-5089км19) особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв`язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.

У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв`язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу. Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв`язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 569/20/14-к, провадження № 51-2661км18 та від 04 лютого 2021 року у справі № 953/21593/19, провадження № 51-5619км20.

Враховуючи вказані у ст. 336 КК України види покарань та вимоги ст. 12 КК України, інкриміноване кримінальне правопорушення є нетяжким злочином. З матеріалів обвинувального акту вбачається, що обвинувачений раніше не судимий, тобто є особою, яка вперше вчинила нетяжкий злочин.

Призов військовозобов`язаного на військову службу за мобілізацією в разі надання йому відстрочки (бронювання) виключається, а відтак, це унеможливлює ухилення від мобілізації.

Суд також враховує, що метою бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, згідно зі ст.24 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період. Застосування до заброньованої особи заходів впливу, передбачених кримінальним законодавством, перешкодить у здійсненні нею тих функцій, заради яких вона була заброньована, що не відповідає інтересам держави в особливий період.

Крім того, закриття цієї кримінальної справи жодним чином не перешкоджає призову обвинуваченого на військову службу в разі закінчення або скасування відстрочки.

Зважаючи на те, що обвинувачений вперше вчинив нетяжкий злочин, який не є корупційним та не пов`язаний з порушенням правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, характеризується позитивно, на даний час заброньований та отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, суд вважає, що на момент розгляду кримінального провадження внаслідок зміни обстановки, обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним, а тому є підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України.

Обставин, які б виключали можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та закриття кримінального провадження у зв`язку зі зміною обстановки, судом не встановлено.

Згідно обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати відсутні та запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.48 КК України, ст.ст.284, 285, 286 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки та закриття кримінального провадження - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України на підставі ст.48 КК України, у зв`язку зі зміною обстановки.

Кримінальне провадження № 42024022240000097, відомості про яке внесені в ЄРДР 30.09.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України - закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Оратівський районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 20 листопада 2025 року.

Суддя ОСОБА_1