Рішення № 131915404, 19.11.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2025 року м. Чернігів Справа № 620/10023/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) 03.09.2025 через підсистему «Електронний Суд» звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУПФ України в Чернігівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі ГУПФ України у Київській області, відповідач 2),у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 22.05.2025 №104450009454 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15.05.2025.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 03.11.1980, а також періоди роботи з 01.07.1985 по 30.12.1986 з 19.05.1987 по 01.07.1988 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 03.11.1980 та періодів навчання з 01.09.1977 по 26.06.1984 згідно диплому від 30.06.1984 серії НОМЕР_2 , починаючи з 15.05.2025.

Позов мотивовано тим, що належним чином оформленими документами підтверджується право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою судді від 19.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позов.

Від відповідачів у встановлений судом строк відзив на позов не надійшов.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини.

15.05.2025, ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах. До заяви позивач надав відповідний пакет документів.

Вказану заяву розглянуло ГУПФУ в Чернігівській області за екстериторіальним принципом та 22.05.2025 прийняло рішення №104450009454 про відмову в призначенні позивачу пенсії у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу. Зокрема, зазначено, що страховий стаж позивача становить 16 років 4 місяці 15 днів. До страхового стажу не зараховано: - період навчання з 01.09.1977 по 26.06.1984 відповідно до диплому від 30.06.1984 НОМЕР_2 , оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби; - період роботи відповідно до трудової книжки від 03.11.1980 НОМЕР_1 , оскільки зміна дати народження на титульній сторінці внесена з порушенням Інструкції (страховий стаж з 01.01.2023 зараховано відповідно до даних про роботу реєстру застрахованих осіб Державного реєструй загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Додаткового уточнення потребують: - період роботи в колгоспах з 01.07.1985 по 30.12.1986, оскільки відсутні дані про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум трудової участі у колгоспному виробництві; - період роботи з 19.05.1987 по 01.07.1988, оскільки виправлено номер наказу про звільнення з роботи (а.с. 11 зворот - 12).

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV(далі Закон №1058-IVв редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Закономта досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.

Так, частиною першою статті 26 Закону №1058-IVпередбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IVуразі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону №1058-IVуразі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.

Частиною четвертою статті 26 Закону №1058-IVвстановлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Отже, для призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IVнеобхідна сукупна наявність двох умов: досягнення особою пенсійного віку та наявність у неї страхового стажу, необхідного для призначення пенсії.

Стаття 26 Закону №1058-IVдиференціює право на призначення пенсії за віком в залежності від віку особи та наявного страхового стажу. Так, указана стаття визначає необхідність особи відповідати вимогам не тільки відносно віку, а й мати необхідний мінімальний страховий стаж при досягненні певного віку.

Згідно з вимогами частини першої статті 26 Закону №1058-IVособа, звертаючись із заявою про призначення пенсії за віком у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, має досягти пенсійного віку 60 років та мати страховий стаж не менше 31 року.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІУвизначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 24 Закону №1058-1V страховий стаж - якого особа період (строк), протягомякого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному

страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи, у зв`язку з виправленнями, а саме: зміна дати народження на титульному аркуші трудової книжки та виправлення у номері наказу про звільнення з роботи за період з 19.05.1987 по 01.07.1988, суд зазначає таке.

20 червня 1974 року постановою Держпраці СРСР №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (даліІнструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1.Інструкції №162трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1.Інструкції №162).

Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2.Інструкції №162заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3.Інструкції №162усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5.Інструкції №162).

Абзацом першим пункту 2.10.Інструкції №162встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи вносяться на внутрішньому боці обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзаци перший-третій пункту 2.12.Інструкції №162).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110.

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року №656Про трудові книжки працівників та службовців, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Як вбачається із записів у трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 03.11.1980 на титульному аркуші внесені зміни до дати народження позивача заступником директора ТОВ «БАККАРА-Плюс» ( ОСОБА_2 ). Уточнення запису про дату народження внесено на підставі паспортних даних. Паспорт серії НОМЕР_3 виданий Комсомольським МВ УМВС України в Полтавській області від 14.02.1997 (а.с.23). Відповідно до запису №14 від 01.07.1988 звільнений ст.38 КЗПП УССР (за власним бажанням) (Наказ №31 від 01.07.1988).

Зазначені записи трудової книжки позивача, як основного документу про трудову діяльність, містять всі необхідні відомості про роботу позивача, зроблені чітко та зрозуміло.

Отже, виправлення року народження та номеру наказу про звільнення з роботи, не може бути підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу для призначення пенсії.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року №656Про трудові книжки працівників та службовців, відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на особисті права.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідач 1 не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановленізакономгарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

ПоложеннямиЗакону1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд зауважує на тому, що не всі недоліки оформлення трудової книжки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. В даному випадку під час розгляду заяви позивача відповідачем 1 не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача.

Отже, суд дійшов до висновку, що не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 19.05.1987 по 01.07.1988, що зазначені в трудовій книжці, носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, що свідчить про те, що відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1977 по 26.06.1984 відповідно до диплому від 30.06.1984 НОМЕР_2 , оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом «д»статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991за№1788-ХІІ, до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Згідно пункту 8 Порядку №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально - виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Судом встановлено, що відповідно до архівної довідки від 07.02.2024 №37 Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського» ОСОБА_1 навчався за денною формою навчання у Комсомольському гірничо-металургійному технікумі. Зарахований згідно наказу №136 від 24.08.1977 з 01.09.1977. Відрахований 25.10.1980 згідно наказу №182/у від 25.10.1980 за порушення моралі. Відновлений на навчання на вечірнє відділення з 24.01.1984, наказ №25/у від 24.01.1984. Відрахований у зв`язку із закінченням навчання з 30.06.1984 згідно наказу №160/у від 30.06.1984. Навчався за спеціальністю «Гірнича електромеханіка». Диплом НОМЕР_2 , кваліфікація гірничий технік-електромеханік (а.с.11, 17 зворот-18).

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої 03.11.1980 (а.с. 23-30) на ім`я ОСОБА_1 , 1962 р.н.:

з 12.05.1980 працював техніком-налагоджувачем на налагоджуваній ділянці на період проходження виробничої практики;

- з 03.11.1980 звільнений через закінчення виробничої практики;

- з 04.11.1980 зарахований на навчання в ТУЗ м.Комсомольск за спеціальністю машиніст екскаватора;

- з 16.07.1981 відрахований за закінченням навчання;

- з 31.08.1981 прийнятий на рудник промисловості екскаватора в кар`єр;

- з 22.10.1981 звільнений за п.3 с. 36 КЗпП УССР у зв`язку з призовом до армії;

- з 09.11.1981 по 09.01.1984 проходив військову службу в Радянській Армії (а.с.24-24 зворот).

Отже, позивач згідно із архівною довідкою від 07.02.2024 №37 Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського» навчався з 01.09.1977 по 25.10.1980 (за денною формою навчання) та з 24.01.1984 по 30.06.1984 (на вечірньому відділенні).

Також на цей період накладається проходження військової служби в Радянській Армії, крім того, згідно трудової книжки позивача перший запис здійснений 12.05.1980.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією відповідача щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1977 по 26.06.1984 відповідно до диплому від 30.06.1984 НОМЕР_2 , оскільки період не підтверджується трудовою книжкою та архівною довідкою про навчання, крім того у зазначений період позивач проходив службу у Радянський Армії.

Однак, суд вважає за можливе зарахувати до страхового стажу підтверджені довідкою періоди, а саме з 01.09.1977 по 25.10.1980 та з 24.01.1984 по 30.06.1984.

Щодо періоду роботи в колгоспах з 01.07.1985 по 30.12.1986, суд зазначає таке.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310.

Відповідно до п. п. 1,2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних Положень).

Згідно з п.6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також, слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: III «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV «відомості про роботу» - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до п. 8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що € основним документом про трудову діяльність членів колгоспів та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи у колгоспі, є трудова книжка колгоспника, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Позивачем пенсійному органу та суду не надано такої трудової книжки та будь-якої іншої інформації, яка б підтверджувала відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум трудової участі у колгоспному виробництві, також матеріали справи не містять доказів, що позивач звертався за отриманням таких документів на підтвердження страхового стажу, а тому у суду відсутні підстави для задоволення зазначених вимог.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача 2 призначити та виплатити пенсію за віком з 15.05.2025, суд зазначає таке.

Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати дискреційні повноваження, користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Таким чином оскільки пенсійний орган не проводив повний обрахунок страхового стажу позивача, суд не може задовольнити позовні вимоги у частині зобов`язання призначити пенсію.

З огляду на зазначене та положення Порядку №22-1, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУПФУ в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 15.05.2025 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та зарахувати спірні періоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 22.05.2025 №104450009454.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до страхового стажу періоди згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 03.11.1980, включаючи період роботи з 19.05.1987 по 01.07.1988 та періоди навчання з 01.09.1977 по 25.10.1980 та з 24.01.1984 по 30.06.1984.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіна користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 листопада 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83А, м. Чернігів, 14005).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м.Фастів, Київська область, 08500).

Суддя С.В. Бородавкіна