Рішення № 131915293, 19.11.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2025 року справа № 580/11494/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії № 232730028200 від 17.07.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 01.07.2000 до 31.03.2014;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно переглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2025 р. про призначення пенсії на підставі п. 4 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та прийняти рішення про призначення пенсії 15.05.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що послужна картка є основним документом, що підтверджує період проходження служби і витяг з послужного списку оформлені належним чином, формальні неточності, які не залежні від позивача не можуть слугувати підставою позбавлення його соціального захисту та гарантії у вигляді пенсії.

Ухвалою від 20 жовтня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

31.10.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача-1 просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши що відповідальним структурним підрозділом за розгляд заяви позивача та прийняття рішення було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області. Головне управління є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому не є належним відповідачем у даній справі. Публічно-правовий спір між Головним управлінням та позивачем - відсутній. Оскільки, Головним управлінням право позивача на отримання пенсії не порушувалось, підстави для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Головного управління, а так само зобов`язання Головного управління вчинити дії щодо усунення порушень відсутні.

05.11.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача-2 просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши що страховий стаж становить 22 роки 7 місяців 27 дні. Згідно поданих документів до страхового стажу не вбачається можливим зарахувати період проходження позивачем військової служби з 01.07.2000 по 31.03.2014, з 01.07.2014 по 31.08.2014 та з 01.10.2014 по 31.05.2016 згідно Витягу з послужного списку особової справи № 625/2/1/4048 від 06.06.2025, оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Для зарахування спірного періоду, позивачу необхідно долучити довідку про грошове забезпечення (нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески) за ці періоди. Крім того, повідомлення про неодержання позивачем пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації не надано.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

10.07.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення № 232730028200 від 17.07.2025 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Страховий стаж позивача склав 22 роки 07 місяць 27 днів. Згідно поданих документів до страхового стажу не вбачається можливим зарахувати період проходження позивачем військової служби з 01.07.2000 по 31.03.2014, з 01.07.2014 по 31.08.2014 та з 01.10.2014 по 31.05.2016 згідно Витягу з послужного списку особової справи № 625/2/1/4048 від 06.06.2025, оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Для зарахування спірного періоду, позивачу необхідно долучити довідку про грошове забезпечення (нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески) за ці періоди. Крім того, з посиланням на пункт 14-4 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058, зазначено, що повідомлення про неодержання позивачем пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, не надано.

Рішення відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закон №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Впровадження системи персоніфікованого обліку відбулось з 01.07.2000 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 року № 794.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону № 1058-ІV), якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. (ч. 2 ст. 20 Закону № 1058-ІV).

Відповідно до ст. 11 Закону № 1058-ІV застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру.

За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об`єкту для їх нарахування.

Згідно ч. 5, 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 нього Закону, календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 етапі 14 цього Закону квартал.

Отже, обов`язок зі сплати страхових внесків закон покладає на страхувальника.

За змістом спірного рішення суд встановив, що відповідач-2 не зарахував до страхового стажу період проходження позивачем військової служби з 01.07.2000 по 31.03.2014, з 01.07.2014 по 31.08.2014 та з 01.10.2014 по 31.05.2016 згідно Витягу з послужного списку особової справи № 625/2/1/4048 від 06.06.2025, оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у зв`язку із чим вказав, що для зарахування спірного періоду, позивачу необхідно долучити довідку про грошове забезпечення (нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески) за ці періоди.

Під час надання оцінки вказаним покликанням, суд зазначає, що відповідно до послужного списку ВЧ НОМЕР_1 № 625/2/1/4048 від 06.06.2025, позивач у період з 01.07.2000 до 31.03.2014 проходив службу у Державному авіаційному науково-випробувальному центрі ЗС України, АДРЕСА_1 (ВЧ НОМЕР_2 ), зокрема:

- з 14.01.1999 на посаді провідного інженера-випробувача 1-го відділення 3 відділу ВОС-4610003 згідно наказу № 07 від 14.01.1999;

- з 21.01.2002 на посаді провідного інженера-випробувача 1-го відділення (льотних випробувань і досліджень літальних апаратів з аеропружним крилом вантажних та гальмових парашутних систем засобів рятування на морі, систем життєзабезпечення та спец-спорядження) 2-го відділу (льотних випробувань і досліджень парашутних систем, засобів життєзабезпеченості спец-спорядження) управління наукових досліджень і випробувань озброєння та військової техніки ВОС - 4612003 згідно наказу № 011 від 21.01.2002 виданого ГК ВПС ЗСУ;

- з 13.11.2003 на посаді начальника 2-го відділення (нормативно-методичного та інформаційно-аналітичного забезпечення випробувань та досліджень) - провідний інженер-випробувач відділу (організації військово-наукового супроводження, нормативного-методичного та інформаційного-аналітичного забезпечення випробувань та досліджень) ВОС-670Ю03 згідно наказу №0325 від 13.11.2003 виданого ГК ВПС ЗСУ;

- з 29.10.2005 на посаді начальникавідділення-провідний інженер-випробувач 2-го відділення (нормативно-методичного та інформаційно-аналітичного забезпечення випробувань та досліджень) відділу (організації воєнно-наукового супроводження, інформаційного-методичного забезпечення випробувань і досліджень та комплексних оцінок ОВТ) ВОС-4610002 згідно наказу № 246 від 29.10.2005 виданого КПС ЗСУ;

- з 03.06.2006 на посаді начальника відділення нормативно-інформаційних досліджень, стандартизації та уніфікації - провідний інженер-випробувач відділу комплексних оцінок випробувань та сертифікації озброєння та військової техніки управління наукових досліджень і випробувань озброєння та військової техніки ВОС-4610002 згідно наказу № 146 від 03.06.2006 виданого КПС ЗСУ;

- з 25.01.2010 до 05.05.2014 на посаді начальника відділу комплексних оцінок та випробувань та сертифікації озброєння та військової техніки - провідний інженер-випробувач управління наукових досліджень і випробувань озброєння та військової техніки ВОС-4610002 згідно наказу № 13 від 25.01.2010 виданого ПЗНГШ ЗСУ.

Таким чином, у період з 01.07.2000 до 31.03.2014 страхувальником позивача та відповідальним за сплату страхових внесків є Державний авіаційний науково-випробувальний центр ЗС України, м. Феодосія, АР Крим (ВЧ НОМЕР_2 ).

Суд зазначає, що внаслідок невиконання вказаним військовим формуванням обов`язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України у спірний період, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час служби у вказаній частині, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем службових обов`язків.

Така позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 08 жовтня 2025 року у справі № 400/2492/24, від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24 травня 2018 року у справі № 12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17.

Таким чином, позивач не може нести несприятливі для себе наслідки у вигляді позбавлення права на включення періоду служби з 01.07.2000 до 31.03.2014 у Державному авіаційному науково-випробувальному центрі ЗС України, АДРЕСА_1 (ВЧ НОМЕР_2 ), до страхового стажу за порушення, вчинене вказаним страхувальником.

Щодо покликань у спірному рішення на пункт 14-4 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058, у контексті не надання позивачем повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 14-4 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Аналіз вказаних положень вказує на те, що умова щодо виплати пенсії згідно із Законом № 1058 стосується таких категорій громадян України: 1) які проживають на тимчасово окупованих територіях України; 2) під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію.

Суд встановив, що позивач є громадянином України, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (згідно довідки переселенця № 7101-5003556356), з 05.05.2014 по теперішній час проходить військову службу (підтверджується Витягом з послужного списку особової справи № 625/2/1/4048 від 06.06.2025).

Суд зазначає, що на виконання вимог, встановлених пунктом 14-4 Прикінцевих положень Закону № 1058, позивач у заяві від 10.07.2025 про призначення пенсії повідомив орган Пенсійного фонду про неодержання ним пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації (а.с. 42).

За таких обставин покликання відповідача-2 у спірному рішенні про не надання позивачем повідомлення про неодержання позивачем пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, суд вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд врахував, що підтверджений відповідачем-2 обсяг страхового стажу позивача складає 22 роки 07 місяців 27 днів.

Разом з тим, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та висновків суду у цьому рішенні підтверджується наявність у позивача страхового стажу у більшому обсязі за необхідний (25 років відповідно до п. 4 ч.1 ст. 115Закону № 1058-IV).

При цьому достатнім є і вік позивача, встановлений п. 4 ч.1 ст. 115 Закону № 1058-IV (55 років).

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про протиправність спірного рішення та, як наслідок, про необхідність його скасування.

Враховуючі визначені п. 4 ч.1 ст. 115 Закону № 1058-IV підстави та умови призначення дострокової пенсії за віком, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії вік та стаж, суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у цьому випадку не є дискреційним повноваженням органу Пенсійного фонду України.

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд врахував, що відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.10 Порядку 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, у спірних правовідносинах, прийняття рішення про призначення пенсії має здійснюватись структурним підрозділом органу пенсійного фонду, на який за принципом екстериторіальності розподілено заяву пенсіонера. При цьому виплату пенсії має здійснювати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, за місцем проживання позивача.

На необхідності вчинення дій зобов`язального характеру територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності також наголосив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (як орган, який прийняв протиправне рішення) прийняти рішення про призначення позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, зарахувавши до його страхового стажу період з 01.07.2000 до 31.03.2014.

Щодо дати, з якої позивач набув право на призначення пенсії, суд врахував таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суд встановив, що із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся до органу Пенсійного фонду 10.07.2025, 55 років позивач досяг 19.08.2024, у зв`язку із чим, відповідно до вказаних вище приписів ч. 1 ст. 45 Закону № 1058, суд доходить висновку, що позивач має право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч.1 ст. 115 Закону № 1058-IV з дня звернення за пенсією 10.07.2025.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України Про судовий збір та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії № 232730028200 від 17.07.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти рішення про призначення з 10.07.2025 ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до його страхового стажу період з 01.07.2000 до 31.03.2014.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538)

3) відповідач-2 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська обл., Львівський р-н, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 19.11.2025.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК