Рішення № 131911961, 20.11.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2025 року м. Київ справа №640/15035/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Київській області про скасування вимоги про сплату боргу,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 06.05.2021 року;

- скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 06.05.2021 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2021р. відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/15035/21, вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2021р. задоволено заяву позивача про забезпечення позову, тим самим ухвалено зупинити стягнення у виконавчому провадженні №67386343 відкритому на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63133-54 від 06.05.2021р. Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Законом України від 13.12.2022р. №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна вказана справа, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 року прийнято адміністративну справу за №640/15035/21 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Марича Є.В.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.05.2021 Головним управлінням ДПС у Київській області протиправно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26786,33 грн.

Позивач зазначає, що він є фізичною особою - підприємцем, внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 3244-5000025810 від 04.02.2019 року. Позивач зазначає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена посадовими особами податкового органу за період з 214 по 2018 року є протиправною, оскільки вона оскаржена в судовому порядку та визнана протиправною.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що податковий орган правомірно вимагає від позивача сплати недоїмку за єдиним внеском, оскільки на позивача положення закону щодо звільнення від сплати єдиного внеску не поширюються.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Попаснянським РВ УМВС України в Луганській області 28.07.2001

ОСОБА_1 був зареєстрованим як фізична особа-підприємець 19.07.2013 в Стахановській ОДПІ ГУ Міністерства доходів і зборів України в Луганській області. Припинив свою підприємницьку діяльність 17.04.2019 (№ запису: 23390060004025847), що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку, позивач з 01.08.2013 по 12.02.2019, як платник податків, перебував на обліку у Стахановській ОДПІ ГУ Міністерства доходів і зборів України в Луганській області.

З 12.02.2019 позивач є фізичною особою, що здійснює незалежну професійну діяльність адвокатом, і перебуває на обліку у Києво-Святошинській державній податковій інспекції головного управління ДПС у Київській області.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в населеному пункті за місцем його проживання позивач був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до с. Білогородка, Києво-Святошинського району Київської області, де став на облік як внутрішньо переміщена особа (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3244-5000025810 від 04.02.2019 року).

12.02.2019 податковим органом проведена повторна реєстрація позивача, як фізичної особи-підприємця та взято на облік як платника податків у Києво-Святошинській державній податковій інспекції головного управління ДПС у Київській області.

28.03.2019 року Головне управління ДПС у Київській області визначило позивачу зобов`язання зі сплати єдиного внеску у сумі 30749,44 грн. та надіслало йому вимогу від № Ф - 63133-54 від 28 березня 2019 року про сплату недоїмки у вказаній сумі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі №320/2449/19, яке набрало законної сили 20.07.2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 28 березня 2019 року.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 28 березня 2019 року.

20.05.2021 року позивач отримав вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 06.05.2021 року

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - 2014-2018 роки, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669).

Зокрема, п. .п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратило чинність) та від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Кадіївка. При цьому суд звертає увагу на те, що постановою Верховної Ради України Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей від 12.05.2016 №1351-VIII перейменовано місто Стаханов на місто Кадіївка.

Судом встановлено, що у спірному періоді, 2014-2018 роки (за який винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ,) позивач є платником єдиного внеску, та перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, а отже є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 (яка отримана відповідачем 13.05.2019).

З огляду на те, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач був звільнений від виконання обов`язку платника єдиного внеску, встановленого ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, суд дійшов висновку про визнання протиправною вимоги про сплату боргу.

Суд зазначає, що станом на момент подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 - тривала.

Слід зазначити, що оскільки у спірний період (2014-2018 роки) позивач перебував на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, то він має бути віднесений до платників єдиного внеску, яких звільнено від обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, і відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" недоїмка, що виникла у такого платника єдиного внеску, мала визнаватися в подальшому безнадійною та підлягала списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що ОСОБА_1 заяву про звільнення від обов`язків платника єдиного внеску подав своєчасно, що, у свою чергу, свідчить про дотримання позивачем необхідних умов для звільнення від обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Суд вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, навіть й після винесення оскаржуваного рішення, але протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

При цьому, вказані обставини встановлені рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі №320/2449/19, яке набрало законної сили 20.07.2020 року.

Водночас, відповідно до прописів статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до приписів статті 78 Кас України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За наведених обставин, правові підстави для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 06.05.2021 року за спірний період у відповідача відсутні, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.01.2018 у справі № 812/505/17. Яка в силу ч.5 ст. 242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні судом норм права до спірних правовідносин.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальній сумі 908 грн.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 908,00 грн понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) до ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) про скасування вимоги про сплату боргу задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 06.05.2021 року.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 06.05.2021 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, адреса: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.