Постанова № 1319115, 25.12.2007, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2007 Справа № 25/69-07

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Ролдугіній Н.В.

за участю представників:

прокурора: Єфанова О.В.- ст. помічник прокурора Кіровського району

позивача: Мудрак О.Ю.- юр., дов.№4/11-56 від 26.01.2007 року

відповідача: ОСОБА_1- фізична особа-підприємець

ОСОБА_2- предст., дов.№5439 від 24.12.2007 року

третьої особи: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2007 року по справі №25/69-07

за позовом: прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська, заявленого в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: управління з контролю за використанням і охороною земель у Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)

про: повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2007 року по справі №25/69-07 (суддя Чередко А.Є.) було відмовлено у позові прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська, заявленого в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ), до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: управління з контролю за використанням і охороною земель у Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) про зобов'язання відповідача звільнити та повернути земельну ділянку площею 500 кв.м., яка розташована на перехресті вул. Набережна імені В.І.Леніна -вул. Пастера у м. Дніпропетровську державі в особі Дніпропетровської міської ради.

Не погоджуючись з рішенням суду прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська вніс апеляційне подання, у якому просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2007 року по справі №25/69-07 і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги прокурора у повному обсязі. Прокурор зазначає, що на підставі рішення міської ради №17/16 від 31.03.2004 року відповідач 17.06.2004 року уклав з Дніпропетровською міською радою договір оренди земельної ділянки площею 0,0105 га на строк до 15.11.2004 року для розміщення літнього майданчика. Інших рішень про продовження строку дії цього договору міською радою не приймалося. Але матеріалами справи встановлено, що станом на 30.05.2007 року відповідачем фактично використовується земельна ділянка площею 500 кв.м. (0,05 га) під розміщення будівлі кафе та літнього майданчика кафе, а правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні. Прокурор зазначає, що відповідач використовує земельну ділянку більшу за розміром, ніж та, що отримана за договором оренди, але суд на ці обставини уваги не звернув.

Позивач -Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ) -у відзиву на апеляційне подання і у судовому засіданні пояснив, що погоджується із доводами прокурора Кіровського району, зазначеними у апеляційному поданні. Відповідач використовує земельну ділянку без правовстановлювальних документів, а договір від 16.06.2004 року закінчив свою дію і продовжений не був. Дані обставини є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідач -фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) -у відзиві на апеляційне подання прокурора пояснив, що позов заявлений прокурором від імені держави в особі Дніпропетровської міської ради, але прокурор не має право на пред'явлення такого позову, оскільки остання не є органом державної влади, а органом місцевого самоврядування. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не зазначалися дії, які відповідач мав здійснити щодо звільнення земельної ділянки, не вказувалися межі земельної ділянки, що зайнята відповідачем. Відповідач також посилається, що між ним і міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки на 4 місяця і 29 календарних днів з правом подальшого поновлення його дії на новий строк. Статтею 764 ЦК України та ч.4 ст.284 ГК України передбачають правові наслідки продовження користування орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди: у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку його дії, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Оскільки відповідач продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою, а орендодавець не зажадав її повернення, укладений 17.06.2006 року є продовженим по сьогоднішній час. Відповідач також посилається на постійну сплату орендної плати, оформлення технічної документації на кафе, яке було збудоване на земельній ділянці, наявність інших договорів, які свідчать про намір оформлення права користування земельною ділянкою.

25.12.2007 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційне подання, у якому представник зазначає, що прокурор не мав право на звернення з позовом в інтересах органу місцевого самоврядування, а земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди від 16.06.2004 року. Крім того, межі земельної ділянки в актах перевірки не встановлені.

Третя особа -управління з контрою за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) -відзив на апеляційне подання не надала, представник третьої особи у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №335219). Беручи до уваги, що неявка представника третьої особи не перешкоджає перегляду справи по суті, справа переглядалася без участі представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 року за клопотанням відповідача розгляд справи був відкладений на 14.00 25 грудня 2007 року.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухав представників сторін і прокурора, переглянувши матеріали справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 06.09.2006 року працівниками управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства гр. ОСОБА_1, про що був складений акт від 06 вересня 2006 року. Зазначеним актом, складеним державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель Бабенко О.В. і Пузир О.В. за участю старшого оперуповноваженого УДСБ у Дніпропетровській області Сміляниці І.Д., встановлено, що станом на 06 вересня 2006 року земельна ділянка за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. В.І.Леніна -вул. Пастера орієнтовною площею 500 кв.м. використовується гр. ОСОБА_1 під розміщення будівлі кафе та літнього майданчика кафе без правовстановлюючих документів, що суперечить ст.125 ЗК України.

У цей же день -06.09.2006 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Бабенко О.В. складений протокол про адміністративне порушення №354, яке скоєне гр. ОСОБА_1 Крім того, 06.09.2006 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Бабенко О.В. складений припис, який виданий гр. ОСОБА_1 і у якому зазначено, що станом на 06 вересня 2006 року земельна ділянка за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. В.І.Леніна -вул. Пастера орієнтовною площею 500 кв.м. використовується гр. ОСОБА_1 під розміщення будівлі кафе та літнього майданчика кафе без правовстановлюючих документів, що суперечить ст.125 ЗК України. Державний інспектор у порядку ст.ст.6 і 10 Закону України „Про державний контроль за використанням і охороною земель” приписав усунути порушення земельного законодавства у 30-денний термін. Припис отримано гр. ОСОБА_1, про що мається особистий підпис на приписі.

30 травня 2007 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Бабенко О.В. була проведена повторна перевірка дотримання вимог земельного законодавства з боку відповідача у справі і встановлено, що ОСОБА_1 продовжує використовувати спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, а вказівку посадової особи №394 (припис від 06.09.2006 року) не виконано.

У цей же день -30.05.2007 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Бабенко О.В. складений протокол про адміністративне порушення №117, яке скоєне гр. ОСОБА_1 У протоколі є пояснення правопорушника, який зазначив, що станом на день проведення перевірки визнано право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, і знаходяться на оформленні документи на право користування земельною ділянкою. 30.05.2007 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Бабенко О.В. був складений повторний припис, який виданий гр. ОСОБА_1 і у якому зазначено, що станом на 30 травня 2007 року земельна ділянка за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. В.І.Леніна -вул. Пастера орієнтовною площею 500 кв.м. використовується гр. ОСОБА_1 під розміщення будівлі кафе та літнього майданчика кафе без правовстановлюючих документів, що суперечить ст.125 ЗК України. Державний інспектор у порядку ст.ст.6 і 10 Закону України „Про державний контроль за використанням і охороною земель” приписав усунути порушення земельного законодавства у 30-денний термін. Припис отримано представником гр. ОСОБА_1 за відповідним дорученням.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

У відповідності зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України. Статтею 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено обов'язок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та привести земельні ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи 17.06.2004 року між відповідачем і Дніпропетровською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0105 га (105 кв.м.) для розміщення літнього майданчика, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Кіровський район, вул. Набережна ім. В.І.Леніна -вул. Пастера. Строк договору був встановлений сторонами -до 15.11.2004 року, тобто договір оренди був укладений на строк 3 місяця 28 днів. Пунктом 3.2 цього договору було встановлено, що після закінчення строку договору орендар (відповідач) має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідно ж до п.7.1 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Зазначеним договором (п.8.1) були встановлені обмеження (обтяження), а саме: без права розміщення об'єктів капітального будівництва.

Вважаючи, що в силу ст.33 Закону України „Про оренду землі” укладений 17.06.2004 року договір є поновленим, позивач побудував на цій земельній ділянці нерухоме майно - підприємство громадського харчування, на яке рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2007 року (справа №2-1194/2007) за позивачем визнано право власності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд також послався на наявність на спірній земельній ділянці нерухомого майна, яке належить відповідачу і факт продовження договору оренди від 17.06.2004 року. Суд також зазначив, що відповідач не є особою, яка самовільно зайняла спірну земельну ділянку, виходячи із приписів Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, а прокурор не є особою, яка має право заявляти позов в інтересах міської ради по даному питанню, оскільки земельна ділянки не відноситься до земель державної власності, а є власністю органу місцевого самоврядування.

З такими доводами місцевого господарського суду погодитися не можна в силу наступного:

Відповідно до ст.33 Закону України „Про оренду землі” після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Отже, закон ототожнює поняття поновлення строку дії договору з продовженням строку дії договору і визначає, що при викладених умовах договір оренди землі „підлягає поновленню”, а не „є поновленим”. Тобто поновлення строку дії договору має передбачати відповідні дії сторін, оскільки законодавством не обумовлено, що такий договір поновлюється „автоматично”. Порядок поновлення договору законодавством також не встановлений. Такий порядок сторони визначили у договорі (п.3.2 Договору, відповідно до якого у цьому разі орендар (відповідач) повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця (позивача) про намір продовжити його дію). Як вбачається із матеріалів справи відповідач у 2004 року взагалі не звертався до позивача з повідомленням про поновлення строку дії договору (такі звернення були 24.08.2005 року, 13.10.2005 року, 29.05.2006 року, 19.06.2007 року, але після закінчення строку дії договору, тобто після його припинення).

Дніпропетровський апеляційний суд також враховує, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 року №54/7 „Про поновлення дії договорів оренди земельних ділянок” було вирішено, що всі договори оренди земельних ділянок, укладені міською радою. Припиняються у разі закінчення строку, на який їх було укладено, а укладення договорів оренди на новий строк здійснюється виключно за письмовим зверненням орендаря, на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду, в установленому порядку. Зазначене рішення є чинним і його дія розповсюджується на територію міста Дніпропетровська. За наявності зазначеного рішення Дніпропетровська міська рада не має підстав для поновлення договору оренди.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 17.06.2004 року припинився 15.11.2004 року і з цього часу відповідач не має право займати спірну земельну ділянку, а остання підлягає поверненню орендодавцю, тобто Дніпропетровській міській раді.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації. Отже, оскільки земельна ділянка була надана відповідачу на строк до 15.11.2004 року і у подальшому у встановленому законом порядку відповідачу не надавалася, то відповідач починаючи з 16.11.2004 року фактично використовує не надану йому земельну ділянку, що підпадає під визначення „самовільне зайняття земельної ділянки”.

Згідно ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Таким чином, відповідач не має право використовувати земельну ділянку без відповідних правовстановлювальних документів. Такі документи у відповідача відсутні.

Щодо земельної ділянки площею 395 кв.м. (500 кв.м. -105 кв.м.), де 500 кв.м. -площа фактичної зайнятої земельної ділянки згідно актів перевірок, а 105 кв.м. -площа земельної ділянки за договором оренди від 17.06.2004 року, то остання використовується відповідачем взагалі без будь-яких правових підстав, є такою, що самовільно зайнятою, і підлягає поверненню власнику землі.

Господарський суд Дніпропетровської області також послався на наявність на спірній земельній ділянці нерухомого майна, яке належить відповідачу. З цими доводами, які були підставою для відмови у позові погодитися також не можна, оскільки відповідно до ст.4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно... У свою чергу, ст.331 ЦК України встановлює, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, наявність рішення Кіровського районного суду про визнання права власності відповідача на нерухоме майно, не є підставою вважати, що це майно є власністю відповідача, оскільки таке право власності виникне у останнього після державної реєстрації цього права. Документи, які свідчать про державну реєстрацію станом не день прийняття судового рішення і день перегляду справи в апеляційній інстанції, відповідачем не надані.

Невірно судом також було встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться у комунальної власності, тому прокурор не мав права подавати позов в інтересах Дніпропетровської міської ради. Станом на день прийняття судового рішення розмежування земель державної і комунальної власності не проведено, а розпоряджається спірною земельною ділянкою Дніпропетровська міська рада не як власник земельної ділянки, а в силу п.12 Перехідних положень до Земельного кодексу України, в силу якого до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Доводи відповідача щодо знаходження документів на право користування спірною земельною ділянкою на оформленні не є підставою для відмови у позові, оскільки факт подання заяви для оформлення права користування земельною ділянкою в силу ст.125 ЗК України не є підставою для користування земельною ділянкою. Не може бути підставою для відмови у задоволенні позову і посилання відповідача на ст.764 ЦК України та ч.4 ст.284 ГК України, оскільки зазначені норми є загальними нормами, які регулюють правовідносини з оренди майна. У даному випадку спірним майном є земельна ділянка, правовідносини по оренді якій врегульовані спеціальним законом -„Про оренду землі”, який по іншому встановив правові наслідки користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. У випадку наявності спеціального закону, яким врегульовані конкретні правовідносини, то застосуванню підлягають саме норми спеціального закону.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне подання прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2007 року у справі №25/69-07 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов'язати фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити і повернути державі в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 75, код 04052092) земельну ділянку, площею 500 кв.м., яка розташована на перехресті вул. Набережна імені В.І.Леніна -вул. Пастера у м. Дніпропетровську.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету 127 грн. 50 коп. державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку) і 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М. Бахмат

(постанова виготовлена у повному обсязі 26.12.2007 року)