Ухвала суду № 131907315, 14.11.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16945/25

1-кс/308/6603/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості про яке внесені 13.11.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025070000000486, щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, про застосування відносно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 . українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, неодруженого, студента ВНЗ, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з даним клопотанням, яке мотивує тим, що 12 листопада 2025 року близько 23 годин 45 хвилин водій ОСОБА_4 не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом категорії «В», керуючи технічно-справним легковим автомобілем марки "Skoda Super В" реєстраційний номер НОМЕР_1 та разом з пасажиром на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою міста Мукачево, вул. Медвецького, буд.3 рухаючись по автодорозі вулиці Собранецькій в місті Ужгороді, зі сторони КПП «Ужгород» в напрямку вул.Митної, діючи всупереч вимогам п.п. 1.3, 1.5, 1.10, 2.1 а), 2.3 б., 10.1, 11.3. 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 та п. 34 Дорожня горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, будучи самовпевненим та самонадіяним, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, керуючи транспортним засобом проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, перетнув дорожню горизонтальну розмітку 1.1, виїхав на зустрічну смугу руху, де втратив керованість та у стані заносу виїхав на ліве узбіччя та в подальшому допустив зіткнення з сироростучим деревом.

В наслідок вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих травм померла на місці ДТП.

13 листопада 2025 року о 03 год. 08 хв. органом досудового розслідування у відповідності до ст. ст. 40, 104, 131, 132, 208-211 та 213 КПК України, було затримано ОСОБА_4 та згідно з до ст.ст.276, 277 та 278 цього Кодексу, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Слідчий у клопотанні зазначає, що вина підозрюваного ОСОБА_4 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Також обґрунтовуючи клопотання слідчий вказує на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, злочини, у якому підозрюється ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

ОСОБА_4 після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, заперечуючи факт скоєння ним події, та приховуючи істини причини виїзду на зустрічну смугу руху, намагаючись у такий спосіб ухилитись від відповідальності та не виключено й в подальшому переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, а саме: Румунією, Угорщиною, Словацькою Республікою та Республікою Польща дають підстави вважати, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, а також переховуватись на території України (п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Також враховую, що ОСОБА_4 не надав детальні покази з приводу всіх фактів та обставин настання вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди, не сприяв органу досудового розслідування у встановленні об`єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення. А тому є підстави вважати, що він може незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, а також їх родичів з метою дачі, зміни ними показань на його користь, відтак будучи поза контролем правоохоронних органів, зможе здійснити підкуп чи іншим способом вплинути на сторін з метою схиляння їх до зміни даних слідству показань. Аналогічним чином зможе впливати на експертів та спеціалістів, які залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз.

Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

Вказане, на переконання слідчого, свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім цього, знаходячись поза контролем правоохоронних органів, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для неї неправдиві показання (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Також слідчий у клопотанні вказує про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому обрати щодо нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та особистої поруки неможливо, так як при обранні вказаного заходу, підозрюваний може впливати на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні, щодо зміни їхніх показів чи відмови від їх дачі, а також він на території України не працює, осіб, які б поручились за виконанням підозрюваним покладених на нього обов`язків та які викликають довіру суду не встановлено.

Також недоцільно обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки, враховуючи тяжкість злочину у вчиненні якого він підозрюється, відсутність постійного джерела доходів та інших соціальних зв`язків, створюють реальні підстави вважати, що в разі обрання даного запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_4 може покинути межі як Закарпатської області так і території України.

На переконання слідчого, вищенаведене не дає підстав органу досудового розслідування звертатися до суду із більш м`яким запобіжним заходом відносно підозрюваного ОСОБА_4 так як вони не забезпечать виконанням підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Враховуючи наведенеслідчий уклопотанні просить застосуватидо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 подане клопотання підтримав, просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зокрема, прокурор звернув увагу на те, що ОСОБА_4 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, підозрюваний вчинив дане кримінальне правопорушення не маючи посвідчення водія відповідної категорії, а наведені в клопотанні ризики є дійсними, тому більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не зможе їм запобігти.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого, просив у задоволенні такого відмовити та застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Пояснив, що вину у вчиненому визнає, посвідчення водія не отримував та не навчається в автошколі, оскільки на даний час навчається у м.Свалява в навчальному закладі , при цьому зауважив, що рухався зі швидкістю не більше 70км/год. та намагався уникнути зіткнення

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні також заперечив проти задоволення клопотання слідчого, підтримав пояснення підозрюваного. При цьому, просив при обранні запобіжного заходу врахувати особу підозрюваного, який є молодим за віком, раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання. Також заперечив щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначає у клопотанні слідчий, оскільки ОСОБА_4 вину визнає, не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, чи перешкоджати такому в інший спосіб.

Заслухавши думку прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення підозрюваного та його захисника, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

В ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025070000000486 від 13 листопада 2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

13.11.2025 року ОСОБА_4 було затримано та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття177КПК Українимістить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.194КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.194КПК України.

Згідно ст.178КПК Українипри вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, її вік, стан здоров`я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Вивчивши матеріали поданого клопотання, зокрема дослідивши долучені: копії протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.11.2025 року, схеми місця ДТП від 13.11.2025 року, протоколу затримання ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочину від 13.11.2025 року, пояснення свідка ОСОБА_9 від 13.11.2025 року, протоколу огляду місця події від 13.11.2025 року, протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 13.11.2025 року, вважаю обґрунтованою пред`явлену ОСОБА_4 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, та яке у відповідності до положень ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Окрім цього, виходячи з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

В свою чергу, всі обставини провадження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 мають з`ясовуватися судом під час судового розгляду у встановленому законом порядку.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Так, враховуючи, що ОСОБА_4 підозрівається у вчиненні тяжкого злочину може вдатися до переховування від органів досудового розслідування та суду. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку слідчого судді, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою підозрюваних у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду наразі якщо не збільшився, то залишився високим.

Також слідчий суддя бере і до уваги особу підозрюваного ОСОБА_4 , який є молодим за віком, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб не має, що на переконання слідчого судді свідчить про відсутність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків.

При цьому, ОСОБА_4 перебуваючи на волі під час досудового розслідування, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у позапроцесуальні відносини із свідками, потерпілими та експертами у даному кримінальному провадженні - залякувати і схиляти їх до надання неправдивих показань, а тому існують достатні підстави вважати на незаконний вплив на них зі сторони підозрюваного, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За наведених вище обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також слідчий суддя погоджується із доводами слідчого та прокурора про існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки знаходячись поза контролем правоохоронних органів, ОСОБА_4 може підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

При цьому, слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту про визнання підозрюваним своєї вини, оскільки 13.11.2025 року ОСОБА_4 відмовився від надання пояснень слідчому в порядку ст. 95 КПК України, а надав такі вже тільки після оголошення йому підозри, що на переконання слідчого судді свідчить мінливість поведінки підозрюваного, що у свою чергу перешкоджатиме досудовому розслідуванню та встановленню істини у даній справі.

Слідчий суддя зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Таким чином, доведено наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі.

Також слідчий суддя бере до уваги дані про особу підозрюваного, має постійне місце проживання, раніше не судимий, молодий за віком.

У судовому засіданні були досліджені надані стороною захисту наступні докази:

-Характеристика ОСОБА_4 видану студенту ВСП «Свалявського технічного фахового коледжу НУХТ»;

-Довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 26486/0/99-25 від 13.11.2025 року за адресою АДРЕСА_1 , видану відділом «Центр надання адміністративних послуг» Мукачівської міської ради;

-Характеристику на ОСОБА_4 за місцем проживання, видану ПОГ СВГ ВП Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області;

При цьому, дані докази та обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання та позитивні характеристики не виключають наявність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України.

Інших даних, котрі б свідчили про те, що підозрюваний не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження матеріали справи не містять.

Враховуючи сукупність наведених обставин приходжу до висновку про необхідність застосування до підозрюваногозапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосовуючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Частиною 3статті 183 КПК Українипередбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цьогоКодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодозлочину, який спричинив загибель людини.

З матеріалів кримінального провадження та судового розгляду вбачається, що підозрюваному ОСОБА_4 , інкримінуються порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . .

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, наявність ризиків, передбаченихст.177 КПК України, а також те, що кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 було спричинено загибель людини, обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, що останній нехтуючи встановленими правилами дорожнього руху, керував автомобілем, будучи особою, яка не має посвідчення водія відповідної категорії, а тому вважаю за можливе, у відповідності до вимог ч.4ст.183 КПК України, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

З огляду на викладені встановлені судом вище фактичні обставини справи, слідчий суддя приходить до висновку, що внесене органом досудового розслідування клопотання є підставним та обґрунтованим, а тому таке підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст.177-178,183,186,193,194,309,392,395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості про яке внесені 13.11.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025070000000486, щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 . українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, неодруженого, студента ВНЗ, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 60 (шістдесяти) днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання з 03 год. 08 хв. 13 листопада 2025 року.

Встановити строк дії ухвали до 09 січня 2026 року включно.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.11.2025 року о 16 год. 45 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1