Рішення № 131907161, 19.11.2025, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2518/25

2/301/1331/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2025 р. Іршавський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Гичка О.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Кинів Д.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Іршава Закарпатської області в залі судових засідань Іршавського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

22.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернувся в суд з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 21.08.2017 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі до 200000 грн. Процентна ставка 24 % річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

22.02.2021 року між АТ «Альфа Банк» та ТОВ «ФК «ФОРТ» було укладено Договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ФОРТ».

В подальшому, 23.02.2021 року між ТОВ «ФК «ФОРТ» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС».

Згідно розрахунку заборгованості станом на 23.02.2021 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 37070,07 гривень, що свідчить про те, що відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом про стягнення суми заборгованості в судовому порядку.

Позивач проситьстягнутиз ОСОБА_1 заборгованістьзакредитнимдоговором врозмірі37070,07 грн та судові витрати - судовий збір у розмірі 3028 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9200,00 грн..

Ухвалою суду від 26.09.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, просить суд справу розглядати в його відсутність, позовні вимоги підтримав, з мотивів, викладених в позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. До суду від відповідача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, та не надійшло інформації про причини неявки, тому його неявка в судове засідання визнана судом без поважних причин. Відзив на позовну заяву, в порядкуст. 178 ЦПК Українивідповідачем подано не було. Згідно ч. 8ст. 178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, якого сповіщено про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, 21.08.2017 між АТ "Альфа-Банк" та відповідачем, шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка 24% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж становить 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду.

22 лютого 2021 року між АТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Форт" укладено договір факторингу №1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в Реєстрі боржників від 22 лютого 2021 року.

Згідно витягу з додатку до договору факторингу №1 від 22 лютого 2021 року,ТОВ "Фінансова компанія "Форт"набуло статусу кредитора за кредитним договором від 21.08.2017, укладеним між АТ "АЛЬФА-БАНК" та відповідачем.

23 лютого 2021 року між ТОВ "Фінансова компанія "Форт"та ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" укладено договір факторингу №01-23-02/21, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Згідно Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 23 лютого 2021 року до Договору факторингу №01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року до ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в сумі 37070,07 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 21.08.2017, станом на 23 лютого 2021 року, має заборгованість у розмірі 37070,07 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 31741,68 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 3633,70 грн, овердрафт в сумі 188,42 грн та неустойка1506,27 грн.

Відповідно дост. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першоюстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, щостаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст.525,526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно дост. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1ст. 612 ЦК Українивизначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістомст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно дост. 1048 цього Кодексупозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно дост. 1050 ЦК Україниякщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України.

Відповідно дост.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідност. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимогст. 516 ЦК України.

Судом встановлено, що умови зазначеного договору в частині своєчасності сплати боргу відповідачем не виконано. Таким чином доведено факт невиконання вимог закону, з боку відповідача.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Поряд із цим, відповідно до п. 18 Розділу "Прикінцевіта перехідніположення"ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати пеню в сумі 1506,27 грн, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для її стягнення.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач доказів щодо погашення заборгованості за кредитним договором не надав, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 35563,80 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35563,80 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 31741,68 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 3633,70 грн, овердрафт в сумі 188,42 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Статтею 59Конституції Українизакріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом частини 1статті 15ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною першою статті 133ЦПК Українивстановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема і з власної ініціативи, вправі не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі у справі № 205/5969/15-ц (провадження № 61-12669св23).

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, зокрема, долучено копії таких документів: договір №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року, акт №4 приймання-передачі наданих послуг від 02 червня 2025 року, платіжну інструкцію №2738 від 10 червня 2025 року, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9438/10 Литвиненко О.І. Вартість правничої допомоги становить 9 200 грн.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, значної кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 200,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності. Відтак суд доходить висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 4000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору по справі у сумі 3028 грн підлягають стягненню з відповідача відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 204, 207, 512, 518, 525, 526, 549, 610, 612, 625, 628, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 4,12,81,89,141,263-265,268,280-282 , 354 ЦПК України, суд,, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Еліт Фінанс»(ІКЮО:40340222)заборгованість закредитним договоромвід 21.08.2017 у розмірі35563,80 грн. ( тридцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят три гривні 80 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП : НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО : 40340222) судовий збір у розмірі 3028 гривеньта витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування сторін:

- позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (адреса : 03035 м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2);

- відповідач : ОСОБА_1 (адреса : АДРЕСА_1 ).

Суддя Іршавського

районного суду : О. Б. Гичка