Рішення № 131904760, 12.11.2025, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/982/25

Номер провадження №2/351/751/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2025 року м.Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Калиновського М.М.

за участі секретаря - Равлюк М.І.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіСнятині заправилами спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовомТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Романенко М.Е., в інтересах ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивував тим, що 21.03.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 7708225 про надання споживчого кредиту, та направлено одноразовий ідентифікатор, при введені якого відповідачка підтвердила прийняття умов вище зазначеного кредитного договору.

Згідно умов кредитного договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки, у розмірі 7000 грн., строком на 360 днів.

27 листопада 2024 р. між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - «Новий кредитор») та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відповідно до чинного законодавства України, укладено Договір факторингу № 27.11/24-Ф, а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідачки.

Згідно Договору факторингу сума боргу відповідачки перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 25 018,96 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5676,42 грн.; заборгованість за відсотками становить 13 112,54 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 0,00 грн.; заборгованість за пенею становить 6230 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Однак відповідачка не виконала умови кредитного договору, у зв`язку із чим в неї утворилась заборгованість, яка становить 25 018,96 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5676,42грн.; заборгованість за відсотками становить 13 112,54 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 0,00 грн.; заборгованість за пенею становить 6230 грн.

Оскільки відповідачка в добровільному порядку не повернула заборгованість по кредиту, представник позивача просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ДІДЖИФІНАНС» заборгованість у розмірі 25018,96 грн. витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 6000 грн., та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася повторно, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином за зареєстрованим місцем проживання. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідачки не надходило.

При викладених обставинах суд прийшов до висновку, що відповідачка була повідомлена про розгляд справи належним чином, а тому, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 01.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ч. ч. 1.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Судом встановлено, що 21.03.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 7708225, про надання споживчого кредиту, та направлено одноразовий ідентифікатор, при введені якого відповідачка підтвердила прийняття умов вище зазначеного кредитного договору.

Згідно умов кредитного договору відповідачці надано кредит у розмірі 7 000 грн., строком на 360 днів,

Відповідно до умов кредитного договору № 7708225 від 21.03.2024 р. Позичальнику надано Кредит на наступних умовах :

1.1. Дата надання/видачі кредиту 21.03.2024;

1.3. Сума Кредиту: 7 000 грн. 00 коп.

1.4. Строк, на який надається Кредит - 360 днів з дати його надання.

Дата повернення (виплати) кредиту та сплати відсотків визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту.

1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день, та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4.договору.

Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки= (55 440/7 000/360 ? 100%) = 2,2 % в день.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Однак відповідачка не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

27 листопада 2024 р. між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - «Новий кредитор») та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відповідно до чинного законодавства України, укладено Договір факторингу № 27.11/24-Ф (далі - «Договір факторингу»), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідачки.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи встановлено, що між сторонами виник спір з приводу захисту позивачем свого права власності на кошти, які відповідач отримав відповідно до кредитного договору від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», яке в свою чергу відступило право вимоги за цим кредитним договором ТОВ « ДІДЖИ ФІНАНС ».

Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд вважає, що у зобов`язанні за кредитним договором № 7708225 від 31.03.2024 року, укладеним з ОСОБА_1 , відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги, а тому ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» має право на звернення до суду з цим позовом.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачка має заборгованість у розмірі 25 018,96 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5 676,42 грн.; заборгованість за відсотками становить 13 112,54 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 0,00 грн.; заборгованість за пенею становить 6230 грн.

Судом встановлено, що відповідачка не виконала взяті на себе договірні зобов`язання, а саме у встановлений договором термін не повернула заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за відсотками, та заборгованість за пенею.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені, як один із видів неустоки, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позики, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українипередбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу,а такожвід обов`язкусплати накористь кредитодавця(позикодавця)неустойки (штрафу,пені)за такепрострочення.Установити,що неустойка(штраф,пеня)та іншіплатежі,сплата якихпередбачена відповіднимидоговорами,нараховані включноз 24.02.2022за простроченнявиконання (невиконання,часткове виконання)за такимидоговорами,підлягають списаннюкредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідачка прострочила виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, пеня як один із видів неустойки її не може бути нарахована у будь-якому випадку, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена ним в сумі 6 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч.3ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавалась позивачу адвокатом Білецьким Б.М., на підставі договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025р.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем було подано до суду Акт № 7708225 прийому передачі виконаних робіт згідно Договору № 42649746 від 01.01.2025р. (детальний опис робіт).

Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

На підставі вище наведеного суд дійшов висновку що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Із врахуванням указаних обставин справи, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а також сталу судову практику із розгляду однотипних правовідносин, вважає, що поданий ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , позов підлягає до часткового задоволення та з відповідачки на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 7708225від 31.03.2021 у сумі 18788,96 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5 676,42 грн.; заборгованість за відсотками становить 13 112,54 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7708225 від 30.05.2025 р. про сплату судового збору.

Оскільки позов позивача до відповідачки задоволено частково, з останньої на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1819,19 грн.

На підставі наведеного, ст.ст.526, 530, 612, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

В ИР ІШ ИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: ( АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: ( вул. Симона Петлюри,21/1, м. Бровари, Київська область) - заборгованість за кредитним договором № 7708225 від 21.03.2024 р. в сумі 18788,96 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: ( АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: ( вул. Симона Петлюри,21/1, м. Бровари, Київська область), витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн., та судовий збір в розмірі 1819,19 грн.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо доІвано-Франківського апеляційного суду з дняйого проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ