Рішення № 131901930, 19.11.2025, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 468/1667/25 провадження №2/489/3243/25

РІШЕННЯ

Іменем України

19 листопада 2025 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовною заявою Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У липні 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до Баштанського районного суду Миколаївської області, ухвалою якого від 06.08.2025 справу передано за підсудністю до Інгульського районного суду міста Миколаєва, з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 8179359 від 12.08.2024 в розмірі 46200,00 грн. та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог вказано, що 12.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі ТОВ «Авентус Україна») та відповідачем був укладено кредитний договір № 8179359.

28.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 28032025, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрів боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 28.03.2025 до договору факторингу №28032025 від 28.03.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8179359 в сумі 46 200,00 грн., яка складається із 14 000,00 грн. заборгованості за основним боргом, 25 200,00 грн. за відсотками та 7 000,00 грн. пенею/штрафами.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування відповідачу жодних штрафних санкцій.

Посилаючись на наведені обставини та те, що відповідачем в позасудовому порядку борг не погашено, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26.08.2025 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 14.10.2025 продовжено розгляд справи у зв`язку із повторним направленням відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі та матеріалів позовної заяви.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.

Правом на дання відзиву відповідач не скористався.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятоїстатті 279 ЦПК Українине надходило.

Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За частиною п`ятоюстатті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що 12.08.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 8179359 про надання споживчого кредиту.

Згідно пункту 1.1 кредитного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток «CreditPlus» (за вибором споживача). Ідентифікація споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході (в.ч. через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно до пароля входу до особистого кабінету/мобільного застосунку «CreditPlus». При цьому, споживач самостійно за за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/мобільного застосунку «CreditPlus».

За умовами пунктів 1.3 - 1.5 договору надання позичальнику кредиту здійснюється в розмірі 14 000,00 грн. на строк 360 днів із періодичністю платежів із сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідальність сторін за порушення взятих зобов`язань, врегульовано розділом 6 кредитного договору.

Кредитний договір, разом із Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «А4237» 12.08.2024.

До підписання кредитного договору відповідач електронним цифровим підписом XL2250 підписав паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію основні умови кредитування з урахувань побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

Перерахування коштів суми кредиту відповідачу позивач підтвердив листом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕйтек» від 31.03.2025 № 20250331-6.1, згідно якого зарахування коштів відбулося 12.08.2024 в розмірі 14 000,00 грн. на картку НОМЕР_1 , емітентом якої є АТ «ПУМБ».

28.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 28032025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 1 від 28.03.2025 до договору факторингу №28032025 від 28.03.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №8179359 в сумі 46 200,00 грн., яка складається із 14 000,00 грн. заборгованості за основною сумою, 25 200,00 грн. за відсотками та 7 000,00 грн. за пенею (штрафами).

Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача, який в добровільному порядку її не погасив.

Із позову та доданих до нього розрахунків вбачається, що після набуття права вимоги до відповідача, нарахування відсотків та інших платежів позивач не здійснював.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Згідно з вимогамистатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно зстаттею 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина першастатті 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина першастатті 207 ЦК України).

Згідно з вимогами частини першоїстатті 1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною першоюстатті 1054ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другоїстатті 1050ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до пункту 5 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договірце домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 цього ж Законупередбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи№127/33824/19зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.

Статтею 512 ЦК Українивизначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зістаттею 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того,статтею 516 ЦК Українивстановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина першастатті 1077 ЦК України).

Частиною першою статті 1078 ЦК Українивстановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що кредитний договір було укладено відповідачем в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора. Факт підписання договору підтверджується накладенням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача.

Отже, договір був вчинений в електронній формі, що відповідно до статті 207ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Враховуючи алгоритм дій, необхідних для укладання договору в електронній формі, факт укладання відповідачем кредитного договору з первісним кредитором є доведеним. Також доведеним є надання відповідачу кредиту в розмірі 14 000,00 грн. на умовах, встановлених цим договором.

Доведеним є набуття позивачем права вимоги заборгованості та порушення відповідачем грошових зобов`язань, а тому позов в частині стягнення з відповідача заборгованості по кредиту і відсотках є правомірним та підлягає задоволенню.

У іншій частині вимог - стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) слід відмовити, оскільки її нарахування суперечить пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України. Ця норма звільняє позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, та від сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення. Крім того, неустойка та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення, підлягають списанню.

Враховуючи встановлені обставини та наявні у справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, що утворилася внаслідок порушення грошових зобов`язань, в загальному розмірі 39200,00 грн., яка складається з: 14000,00 грн. заборгованість за кредитом; 25200,00 грн. заборгованість по відсотках.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2568,95 грн. (розрахунок: 3028,00 грн. х 84,84%).

Керуючись статями 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів» заборгованість за договором позики № 8179359 від 12.08.2024 в розмірі 39200,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч двісті гривень 00 коп.) та 2568,95 грн. (дві тисячі п`ятсот шістдесят вісім гривень 95 коп.).

У іншій частині позовних вимог Товариствуз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри,30.

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 19.11.2025.

Суддя І.В.Коваленко