Рішення № 131901745, 20.11.2025, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3278/25 Провадження № 2/450/2005/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області, третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просив визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його дідуся ОСОБА_5 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 94,5 кв.м., житловою площею 62,5 кв.м., допоміжною площею 32 кв.м.

Мотивував позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дідусь ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право на будинковолодіння АДРЕСА_1 . На випадок своєї смерті ОСОБА_5 склав заповіт, згідно якого заповів йому усе своє майно. Вказав, що він вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки спільно проживав і був зареєстрований з ОСОБА_5 , в тому числі і на момент його смерті, а також не заявляв відмови від прийняття спадщини. 21.07.2025 року він звернувся до приватного нотаріуса Олефір Р.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак у вказаний день йому відмовлено у видачі такого з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно. Повідомив, що згідно довідки Борщовицького старостинського округу Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області № 203 від 21.07.2025 року, за ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахується згадане вище будинковолодіння. При цьому, реєстрація право власності на таке у ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» не проводилась. З огляду на викладене вище, просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 29.07.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

08.09.2025 року представником відповідача Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області Соколовським П.А. подано відзив на позовну заяву, мотиви якого не стосуються даної справи.

Протокольною ухвалою від 17.09.2025 року закрито підготовче судове провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 12.11.2025 року представник позивача Сидорак Н.Б. заявлені позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним письмово та просила такі задовольнити.

Інші учасники розгляду справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. 17.09.2025 року представником відповідача Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області Соколовським П.А. подано заяви, згідно мотивів яких просив проводити розгляд справи у його відсутності на підставі поданих позивачем доказів. 16.10.2025 року від третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надійшли заяви, згідно мотивів яких просили проводити розгляд справи у їх відсутності, не заперечили щодо задоволення позовних вимог.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 12.11.2025 року, є дата складення повного судового рішення 20.11.2025 року.

Заслухавши пояснення та думку представника позивача, розглянувши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 19.02.2024 року Новояричівською селищною радою Львівського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

В силу вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Із заповіту, посвідченого 16.06.2021 року старостою Борщовицького старостинського округу Новояричівської селищної ради Н. Тризуб, ОСОБА_5 , який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2 , на випадок своєї смерті заповів усе своє майно онукові ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Факт родинних стосунків між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , як дідуся та онука, підтверджується зокрема свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 18.08.1964 року Львівським міським бюро ЗАГС, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 22.02.1997 року Бортківською сільською радою Золочівського району Львівської області, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 23.04.2000 року Борщовицькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області.

Як вбачається із довідки Борщовицького старостинського округу Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області № 192 від 10.07.2024 року, ОСОБА_5 станом на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Станом на день його смерті разом із померлим були зареєстровані і проживали донька ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , онук ОСОБА_2 .

Водночас, вказана вище довідка не відповідає відомостям, які вказані у заповіті, посвідченому 16.06.2021 року старостою Борщовицького старостинського округу Новояричівської селищної ради Н. Тризуб, згідно якого ОСОБА_5 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Доказів на підтвердження безспірності місця проживання та реєстрації померлого ОСОБА_5 суду не надано, з огляду на що, неможливо дійти однозначного висновку про прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його дідуся ОСОБА_5 .

21.07.2025 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Р.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Листом приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Р.В. № 246/01-16 від 21.07.2025 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з огляду на те, що заявником не надано правовстановлюючих документів на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Борщовицького старостинського округу Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області № 203 від 21.07.2025 року вбачається, що за ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахується будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Водночас, до матеріалів позовної заяви не долучено доказів на підтвердження охоплення заповітом всього будинковолодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 94,5 кв.м., житловою площею 62,5 кв.м., допоміжною площею 32 кв.м.

З цього приводу слід вказати, що згідно технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами № 44136 від 10.09.2024 року, житловий будинок АДРЕСА_1 , збудовано у 1974 році, а приналежні до нього господарські будівлі та споруди у період з 1976 року по 1980 рік.

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18.08.1964 року Львівським міським бюро ЗАГС, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 22.02.1997 року Бортківською сільською радою Золочівського району Львівської області, вбачається, що 22.02.1997 року укладено шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , остання з яких змінила своє прізвище на « ОСОБА_8 ».

Крім цього, з паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 13.06.2002 року Пустомитівським РВ УМВС України у Львівської області, встановлено, що ОСОБА_4 , який є сином померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 24.05.2021 року Борщовицьким старостинським округом Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області, встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За вказаних вище обставин, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

В силу вимог ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Таким чином, судом встановлено, що будинковолодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 94,5 кв.м., житловою площею 62,5 кв.м., допоміжною площею 32 кв.м., збудоване після народження 08.08.1964 року та ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_5 і ОСОБА_6 доньки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_4 .

Доказів на підтвердження відсутності між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрованих шлюбних стосунків чи їх розірвання суду не надано.

За вказаних вище обставин, за відсутності доказів на підтвердження зворотного, суд приходить до висновку, що будинковолодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 94,5 кв.м., житловою площею 62,5 кв.м., допоміжною площею 32 кв.м., було спільним майном подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яке після смерті ОСОБА_5 підлягає спадкуванню за заповітом, а після смерті ОСОБА_6 за законом у відповідності до належних останнім часток.

Доказів не прийняття або прийняття спадщини належної частки ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відповідних частинах спадкоємцями першої черги, зокрема ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які у відповідності до ст.ст. 1268, 1273 ЦК України протягом шести місяців не заявляли відмову від неї, суду не надано.

Окрім наведеного, згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Водночас, позивачем не надано суду доказів на підтвердження чи спростування непрацездатності на момент смерті ОСОБА_5 його доньки ОСОБА_4 і сина ОСОБА_4 , яким у випадку підтвердження вказаного вище факту належить право на спадкування обов`язкової частки за законом після смерті ОСОБА_5 .

За ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому, стороною позивача не заявлено жодних клопотань щодо витребування у відповідних осіб доказів на підтвердження позовних вимог.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими позивач мотивував позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

За ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 16, 368, 372, 1218, 1220, 1223, 1241, 1261-1265, 1268, 1273 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 63 СК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.