Рішення № 131899860, 17.11.2025, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/661/24

Провадження № 2/670/21/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Солов`я О.В.

відповідач ОСОБА_2 - не з`явилася

представника відповідача - ОСОБА_3

представник відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Перша» - не з`явився

представник третьої особи ПАТ «НАСК «Оранта» - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про стягнення моральної та матеріальної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 липня 2024 року близько 11 год 40 хв у селищі Віньківці Хмельницького району Хмельницької області по вул. Центральній, неподалік магазину «Центральний» та місцевої церкви він керував транспортним засобом ГАЗ 3110. На цей час в салоні автомобіля знаходилася ОСОБА_4 . Рухався в напрямку селища Нова Ушиця. На узбіччі вулиці був припаркований автомобіль «Volkswagen Bora» темно-синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 . При порівнянні з даним транспортним засобом автомобіль «Volkswagen Bora» здійснив рух ліворуч у напрямку с-ща Нова Ушиця, тобто у попутному йому напрямку. Внаслідок даних дій відбулося зіткнення транспортних засобів ГАЗ 3110 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та «Volkswagen Bora» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП автомобіль ГАЗ 3110 отримав механічні ушкодження у вигляді деформованих задніх та передніх правих дверей, переднього правого крила та правого дзеркала. Зазначає, що виконуючи маневр, водій транспортного засобу «Volkswagen Bora» ОСОБА_2 не дотрималася вимог підпунктів б, д, е пункту 2.3, пунктів 9.2 та 10.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів, чим завдано йому матеріальної шкоди. Відповідно до звіту про оцінку майна № 0182024-010802 від 01 серпня 2024 року розмір відновлювального ремонту даного автомобіля становить 20361,62 грн. Після заподіяння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 будь-яких заходів щодо відшкодування шкоди не вживала. З повідомлення, яке було надано ОСОБА_2 , остання як власник наземного транспортного засобу застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «СК «Перша».

Також внаслідок ДТП позивач пережив сильний стрес. Від отриманих фізичних та душевних страждань погіршився його моральний стан, він став дратівливим, постійно відчуває страх за своє життя та здоров`я, погіршився сон, він вимушений вживати знеболюючі та заспокійливі препарати. Після ДТП порушився щоденний побут позивача, він змушений був звертатися в правоохоронні органи, до експертів та адвоката. Як наслідок йому було завдано фізичних та душевних страждань, значно погіршився стан його здоров`я та можливість вести повноцінне життя.

Таким чином позивач просить солідарно стягнути з ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Перша» на його користь 20361,62 грн матеріальної шкоди та 5000,00 моральної шкоди, а також понесені судові витрати.

Також до позовної заяви долучено заяву про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в якій представник позивача просить залучити до участі у справі третю особу ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», оскільки рішення в даній справі може впливати на права та обов`язки ПАТ «НАСК «Оранта», а також заяву про виклик свідків.

11.11.2024 до суду надійшла заява про зміну предмету позову, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 1050,00 грн та 5000,00 грн моральної шкоди, з відповідача ПрАТ «СК «Перша» стягнути на користь ОСОБА_1 19 311,62 грн матеріальної шкоди завданої ОСОБА_2 , а також розподілити судові витрати.

Рух справи в суді та позиція сторін у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2024 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Голуба О.Є.

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності здійснив запит до Віньковецької селищної ради щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.

Відповідь на вказаний запит надійщов до суду 27.08.2024.

Ухвалою суду від 28.08.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Також даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

03.09.2024 в електронній формі через електронний кабінет до суду надійшло клопотання від ПрАТ «СК «Перша», в якому представник відповідача зазначає, що 30.08.2024 ним було отримано копію ухвали суду про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі. Однак, станом на дату звернення із клопотанням до суду відповідачем ПрАТ «СК «Перша» не отримано позовну заяву з додатками. Відтак просять надіслати копію позовної заяви на адресу відповідача для можливості підготувати і подати відзив.

03.09.2024 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кукурудзи Ю.М. про ознайомлення з матеріалами справи.

17.09.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кукурудзи Ю.М., в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог, викликати і допитати свідка ОСОБА_5 та в разі відмови у задоволенні позову стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу. У відзиві зазначає, що 06 липня 2024 року близько 11 год 40 хв ОСОБА_2 рухалася по автодорозі, яка визначена знаком як «Головна дорога» по вул. Центральній у с-щі Віньківці, неподалік магазину «Центральний» на автомобілі «Volkswagen Bora», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 . За 50-100 метрів вона увімкнула покажчик повороту ліворуч для здійснення маневру повороту ліворуч. Перед початком здійснення повороту ліворуч сповільнила рух автомобіля, не вимикаючи двигуна та не припиняючи руху, надала перевагу зустрічному транспортному засобу, який рухався по протилежній смузі руху та розпочала здійснення маневру повороту ліворуч. В той час, водій, який рухався позаду на автомобілі ГАЗ 3110, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в порушення Правил дорожнього руху, не оцінивши дорожньої обстановки та не дотримавшись безпечної дистанції, створив аварійну ситуацію, внаслідок якої сталась ДТП. Наголошувала на тому, що на місці ДТП, яке мало місце 06.07.2024, адміністративний матеріал не складався, не вимірювалася швидкість руху транспортних засобів, протокол огляду місця події не складався, пояснення в учасників ДТП не відбиралися, європротокол не складався, до страхових компаній сторони не зверталися (а.с.70-71). Також долучила до відзиву фотокопії знімків транспортних засобів, зроблених на місці ДТП (а.с. 74-75) та копію відеозапису ДТП від 06.07.2024 (а.с.84).

18.09.2024 в електронній формі через електронний кабінет до суду надійшло клопотання представника відповідача ПрАТ «СК «Перша», оскільки лише 17.09.2024 ними було отримано позовну заяву з додатками, просять про відкладення розгляду справи, з метою захисту своїх прав та інтересів, зокрема шляхом подання відзиву на позовну заяву (а.с.86).

26.09.2024 в електронній формі через електронний кабінет надійшло клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі (а.с.89).

26.09.2024 підготовче засідання відкладено на 24.10.2024.

02.10.2024 в електронній формі через електронний кабінет до суду надійшов відзив від представника відповідача ПрАТ «СК «Перша», в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано ні постанови суду про притягнення до адміністративної відповідача ОСОБА_2 , ні повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), а звіт, що міститься в матеріалах справи складений з порушенням Методики, яка визначає механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості колісних транспортних засобів.

Також представник відповідача 2 вказує, що 06.07.2024 до відділу обслуговування клієнтів ПрАТ «СК «Перша» в телефонному режимі звернулась ОСОБА_2 з повідомленням про ДТП. На підтвердження даного факту до відзиву надано копію аудіозапису. Після уточнення інформації щодо учасників ДТП, пошкоджень транспортних засобів, працівник ПрАТ «СК «Перша» запитав чи повідомили учасники ДТП працівників поліції та чи викликали поліцію на місце ДТП і чи оформили протокол про адміністративне правопорушення на винуватця ДТП. ОСОБА_2 зазначила, що поліція знаходиться на місці пригоди, протокол не оформлювали, оскільки виявили бажання скласти Європротокол (повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду). Звернуто увагу суду, що працівник ПрАТ «СК «Перша» наголосив на тому, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) оформляється виключно у випадку якщо учасники ДТП дійшли згоди щодо винуватця ДТП. У випадку якщо учасники ДТП не дійшли згоди щодо того хто є винним у ДТП, то даний факт ДТП обов`язково необхідно зафіксувати в поліції без складання Європротоколу. Оскільки ОСОБА_2 повідомила, що не досягла згоди з позивачем щодо винуватості в ДТП, працівник ПрАТ СК «Перша» порекомендував зареєструвати ДТП в поліції. ОСОБА_2 зазначила що ДТП зареєстрували в поліції. Наступним телефонним дзвінком ОСОБА_2 повідомила ПрАТ «СК «Перша», що вона є винуватицею ДТП у зв`язку з чим просить зафіксувати даний факт. Оскільки першочергово остання зазначала про те, що винуватцем ДТП є позивач, то працівник ПрАТ «СК «Перша» уточнив чи складено працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення на винуватця ДТП. Однак, вона зазначала, що вони з позивачем виявили бажання оформити дану подію без виклику поліції шляхом складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), хоча під час першої розмови ОСОБА_2 повідомила що факт ДТП зафіксовано поліцією. У зв`язку з бажанням учасників ДТП оформити дану подію шляхом складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) працівник ПрАТ «СК «Перша» наголосив Відповідачу 1 умови за яких оформлення Європротоколу є можливим. Таким чином, працівник «ПрАТ «СК «Перша» надав Відповідачу 1 всю необхідну інформацію щодо оформлення даної ДТП включаючи консультацію щодо умов складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду - Європротокол.

Крім того у відзиві вказано, що в позовній заяві позивач зазначає, що дана ДТП сталася внаслідок порушення Відповідачем 1 пп. б, д, е п. 2.3, п. 9.2, п. 10.1 ПДР України, а отже Відповідач 1 скоїла адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП, однак зазначені твердження позивача не підтверджуються жодними належними доказами. Оскільки позивачем не надано ні постанови суду, відповідно до якої Відповідача 1 притягнуто до адміністративної відповідальності за фактом даної ДТП, ні повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) зі місту якого вбачається вина Відповідача 1, тому у ПрАТ «СК «Перша» відсутні підстави для здійснення виплати страхового відшкодування.

Щодо розміру страхового відшкодування та звіту про оцінку майна №01082024_010802 наданого позивачем представник відповідача ПрАТ «СК «Перша» зазначила таке. В звіті, наданому позивачем, зокрема, в розділі «2.5. Вихідні дані» зазначено, що даний звіт складено на підставі: заяви замовника (позивача), даних технічного паспорта, акта технічного огляду, фотографій. Однак, даний звіт не містить ні акта технічного огляду, ні фотографій пошкодженого автомобіля. Також у відзиві вказано, що Відповідач 2 не мав змоги перевірити відповідність реальних пошкоджень, завданих автомобілю, тим які зазначено в акті огляду на підставі якого в подальшому складено звіт про оцінку майна, наданий позивачем. Більше того, позивач не надав акт огляду до суду, а отже, як суд так і Відповідач 2 позбавлені можливості перевірити відповідність пошкоджень завданих внаслідок ДТП тим, які зафіксовано в акті огляду. Щодо моральної шкоди, зазначила, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає стягнення з страховика моральної шкоди за шкоду завдану майну третьої особи. Відповідно до ст. 261 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Тобто, законодавством чітко встановлено обмеження щодо стягнення з страховика розміру моральної шкоди, яка відшкодовується виключно у зв`язку з ушкодженням здоров`я, та розраховується як певний відсоток від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Таким чином вимоги позивача щодо стягнення з Відповідача 2 моральної шкоди у зв`язку з пошкодженням майна є неправомірними та такими, що суперечать вимогам законодавства України, зокрема, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним законом у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Щодо судових витрат вказує, що оскільки відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача, то відповідно відсутні підстави для стягнення з Відповідача 2 судових витрат, понесених позивачем (а.с.97-112).

До відзиву представником відповідача 2 також додано CD-диск із записом телефонної розмови ОСОБА_2 та працівника ПрАТ «СК «Перша» (а.с.113).

09.10.2024 засобами поштового зв`язку до канцелярії суду повторно надійшов відзив ПрАТ «СК «Перша» та до даного відзиву долучено запис телефонної розмови ОСОБА_2 та працівника ПрАТ «СК «Перша» (а.с.120-129).

24.10.2024 в електронній формі через електронний кабінет до суду надійшли заяви представника позивача про виклик свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8

24.10.2024 в судовому засіданні клопотання представника позивача та представника відповідача 1 ОСОБА_2 про виклик свідків задоволено, підготовче засідання відкладено.

11.11.2024 до суду надійшла заява про зміну предмету позову в якій представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 1050,00 грн та 5000,00 грн моральної шкоди; з відповідача ПрАТ «СК «Перша» стягнути на користь ОСОБА_1 19 311,62 грн матеріальної шкоди завданої ОСОБА_2 , а також розподілити судові витрати, і клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи. До даних документів представником позивача долучено копію звернення ОСОБА_1 до начальника ГУНП в Хмельницькій області з проханням зобов`язати працівників поліції скласти адміністративний протокол за фактом ДТП 06 липня 2024 року у селищі Віньківці громадянкою ОСОБА_2 або встановити винних осіб та відповідь начальника СПД № 1 ВП № 3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області на дане звернення.

Ухвалою суду від 12.11.2024 прийнято заяву представника позивача про зміну позовних вимог та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням заяви про зміну позовних вимог. Підготовче засідання відкладено до 11.12.2024.

18.11.2024 до суду надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову, в якому представник відповідача ПрАТ «СК «Перша» просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «Перша», відмовити ОСОБА_1 в призначенні судової автотехнічної експертизи та здійснювати розгляд даної справи без участі представника ПрАТ «СК «Перша». Також представник відповідача звертає увагу суду, що позивачем не надано документів, які підтверджують повноваження представника позивача. Так, заява про зміну предмету позову підписана адвокатом на підставі договору про надання правничої допомоги. Однак в матеріалах справи отриманих ІІрАТ «СК «Перша» відсутні будь-які документи, які надають адвокату Солов`ю О. право на підписання вказаної заяви (договір про надання правничої допомоги, ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю). Більше того в переліку додатків до заяви про зміну предмету позову відсутні ордер, договір про надання правничої допомоги, а отже вказані документи не додавалися до заяви. Фактично заява про зміну предмету позову є уточненою позовною заявою, відповідно, має відповідати вимогам до позовних заяв.

Щодо відсутності підстав для здійснення виплат страхового відшкодування, представник відповідача 2 зазначає, що 06.07.2024 в с-щі Віньківці, Хмельницької області сталася ДТП за участі автомобілів ГАЗ 3110 д.н.з. НОМЕР_2 за кермом якого знаходився позивач та автомобіля Volkswagen Bora д.н.з. НОМЕР_1 за кермом якого знаходилась відповідач 1. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen Bora д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ІІрАТ «СК «Перша» за полісом 219944781. 06.07.2024 до відділу обслуговування клієнтів ПрАТ «СК «Перша» в телефонному режимі звернулась відповідач 1 з повідомленням про дане ДТП. Відповідач 1 повідомила, що дана ДТІІ сталася з вини позивача. Зі слів ОСОБА_2 , позивач, керуючи автомобілем ГАЗ 3110 д.н.з. НОМЕР_2 , під час обгону автомобіля Volkswagen Bora д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку по головній дорозі та здійснював поворот ліворуч, здійснив зіткнення з вказаним автомобілем. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. В телефонному режимі відповідач 1 зазначила, що її автомобіль отримав пошкодження лівого переднього крила та лівого переднього колеса, автомобіль, яким керував позивач - правих передніх дверей та правого переднього крила.

Після уточнення інформації щодо учасників ДТП, пошкоджень транспортного засобу, працівник ПрАТ «СК «Перша» запитав чи повідомили учасники ДТП працівників поліції та чи викликали поліцію на місце ДТІІ і чи оформили протокол про адміністративне правопорушення на винуватця ДТП. Відповідач 1 зазначила, що поліція знаходиться на місці пригоди, протокол не оформлявся, оскільки виявили бажання скласти Європротокол (повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду). Звертає увагу суду, що працівник ПрАТ «СК «Перша» наголосив на тому, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) оформляється виключно у випадку якщо учасники ДТП дійшли згоди щодо винуватця ДТП (хто з учасників с винним в ДТП). У випадку якщо учасники ДТП не дійшли згоди щодо того хто є винним у ДТП, то даний факт ДТП обов`язково необхідно зафіксувати в поліції без складання Європротоколу. Оскільки відповідач 1 повідомила, що не досягла згоди з позивачем щодо винуватості в ДТП, працівник ПрАТ СК «Перша» порекомендував зареєструвати ДТП в поліції, відповідач 1 зазначила що ДТП зареєстрували в поліції.

Стверджує, що в позовній заяві позивач зазначає, що дана ДТП сталася внаслідок порушення відповідачем 1 пп. б, д, е п. 2.3, п. 9.2, п. 10.1 ПДР України, а отже відповідач 1 скоїла адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП, однак зазначені твердження позивача не підтверджуються жодними належними доказами.

Щодо розміру страхового відшкодування представник відповідача 2 вказує, що проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, оцінення шкоди, завданої власнику пошкодженого майна є обов`язковою умовою для здійснення страхового відшкодування. Чинним законодавством України передбачається обов`язок особи, яка має право на отримання страхового відшкодування, надати транспортний засіб для огляду. Такий огляд пошкодженого транспортного засобу здійснюється страховиком протягом 10 робочих днів з для отримання письмового повідомлення про ДТП. Однак позивач не лише не повідомив письмово страховика про ДТП та не надав пошкоджений транспортний засіб для огляду, тим самим позбавивши страховика можливості здійснити огляд пошкодженого транспортного засобу та в подальшому визначити розмір страхового відшкодування, а й не повідомив відповідача 2 про самостійне здійснення огляду пошкодженого транспортного засобу. Відповідно, відповідач 2 не мав змоги перевірити відповідність реальних пошкоджень, завданих автомобілю, тим які зазначено в акті огляду на підставі якого в подальшому складено звіт про оцінку майна, наданий позивачем. Більше того, позивач не надав акт огляду до суду, а отже, як суд так і відповідач 2 позбавлені можливості перевірити відповідність пошкоджень завданих внаслідок ДТП тим, які зафіксовано в акті огляду.

До заяви про зміну предмету позову позивачем надано копію акта огляду від 01.08.2024, однак представник відповідача 2 вважає, що даний акт огляду не повинен братися судом до уваги, оскільки його зміст не відповідає вимогам встановленим в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України. Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092. Даний акт огляду не містить усю необхідну інформацію, перелік якої визначений в п. 5.3 та п. 5.5 Методики, зокрема, не містить ідентифікаційні дані ТЗ - VIN-код, показники одометра, інформацію чи відновлювався ремонтом даний транспортний засіб до даної ДТП та наявність/відсутність пошкоджень, пов`язаних даним ДТП. Також зазначено, що у випадку здійснення виплати страхового відшкодування безпосередньо на рахунок потерпілого, такий розмір страхового відшкодування зменшується на суму податку на додану вартість.

Щодо витрат на правничу допомогу, зазначає, що, під час вирішення справи суд має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. До позовної заяви позивачем надано договір №34 від 12.07.2024. Відповідно до п. 4.1 даного договору за правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду у фіксованій сумі, розмір якої визначається виходячи із вартості: 1 година роботи - 1000 гривень і складає 10000 гривень. Однак, позивачем не надано детального опису наданих послуг з зазначенням кількості витрачених годин та надання конкретної послуги (консультації, написання позовної заяви).

Для можливості призначення в підготовчому засіданні експертизи та відповідно її проведення - 04.12.2024 до суду надійшли письмові пояснення відповідача 1 ОСОБА_2 , а також 06.12.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів, а саме письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_4

11.12.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про проведення підготовчого засідання призначеного на 14 годину 11 грудня 2024 року без участі позивача та його представника, позовні вимоги та клопотання про призначення експертизи підтримує, просить задовольнити.

11.12.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про проведення підготовчого засідання призначеного на 11.12.2024 у відсутності сторони відповідача.

Ухвалою суду від 11.12.2024 за клопотанням представника позивача призначено судову автотехнічну експертизу, провадження у справі зупинено.

24.04.2025 до суду надійшов висновок експерта №КСЕ-19/123-25/1770 від 08.04.2025 за результатами проведеної судової експертизи (а.с. 208-221).

Ухвалою суду від 29.04.2025 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання.

29.04.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи.

01.05.2025 в електронній формі через електронний кабінет до суду надійшло клопотання представника відповідача ПрАТ «СК «Перша» про ознайомлення з висновком експерта, а саме про долучення копії висновку експерта в підсистему «Електронний суд».

Ухвалою суду від 14.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

03.06.2025 в судовому засіданні досліджено письмові докази та оголошено перерву до 19.06.2025.

19.06.2025 в електронній формі через електронний кабінет до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника в іншій справі.

В судовому засіданні 01.07.2025 допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оголошено перерву у зв`язку із викликом в судове засідання спеціаліста ОСОБА_8 та поліцейського ОСОБА_7 .

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 01.07.2025 не надала згоду на допит її в якості свідка, тому суд відмовив у задоволенні відповідного клопотання представника позивача.

В судовому засіданні 29.07.2025 допитано свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , оголошено перерву до 14.08.2025.

06.08.2025 до канцелярії суду надійшли додаткові пояснення свідка ОСОБА_8

14.08.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи за сімейними обставинами.

Згідно копії наказу № 37/02-04 від 03.07.2025 суддя перебував у щорічній відпустці з 18 серпня по 12 вересня 2025 року.

30.09.2025 судове засідання відкладено у зв`язку із зайнятістю судді в іншій цивільній справі.

22.10.2025 до канцелярії суду надійшло клопотання представника відповідача Душкевич Л.Л. про відкладення розгляду справу за станом здоров`я.

Судове засідання відкладено на 07.11.2025.

Представник позивача адвокат Соловей О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у заяві про зміну позовних вимог від 11.11.2024. Вказав, що 06.07.2024 в селищі Віньківці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів під керуванням сторін у справі, а саме позивача ОСОБА_1 та відповідача 1 ОСОБА_2 . Обидва транспортні засоби на момент ДТП були забезпеченні, цивільно-правова відповідальність застрахована. Так як працівниками поліції протокол про адміністративне правопорушення не складався, європротокол на місці дорожньо-транспортної пригоди не складався, подальші дії щодо відшкодування шкоди не вчинялися, позивач змушений звернутися до суду задля відшкодування йому шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Факт ДТП підтверджується відеозаписами події, наданими як представником позивача так і представником відповідача, а також аудіозаписом телефонної розмови ОСОБА_2 з представником ПрАТ «СК «Перша», в якій вона визнає вину за даним фактом ДТП та вказує, за яких саме обставин усе сталося. Додатково зазначив, що дані обставини можуть підтвердити свідки. У підготовчому засіданні судом було призначено судову автотехнічну експертизу, за результатами якої встановлено, що дії відповідача ОСОБА_2 не відповідають правилам дорожнього руху і саме такі дії перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Оскільки відповідач ОСОБА_2 свою цивільно-правову відповідальність застрахувала в ПрАТ «СК «Перша», на користь ОСОБА_1 просить стягнути з ПрАТ «СК «Перша» матеріальну шкоду, за винятком коефіцієнта фізичного зносу автомобіля ГАЗ 3110, в розмірі 19 311,62 грн, з відповідача ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 1050,00 грн та 5000,00 грн моральної шкоди, так як дії останньої завдали душевних страждань його клієнту та завдали шкоди його здоров`ю.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні думку свого представника підтримав, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кукурудза Ю.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, в задоволенні позовних вимог просила відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. На момент ДТП та на сьогоднішній день цивільно-правова відповідальність її клієнта застрахована. Підтримує також позицію відповідача ПрАТ «СК «Перша» про відсутність підстав для стягнення будь-яких відшкодувань на користь позивача. Звіт про оцінку проведено майже через місяць після ДТП. В матеріалах справи відсутні докази вини ОСОБА_2 , навіть попри висновок експерта. Щодо повідомлення останньої страхової компанії за фактом ДТП вказувала, що позивач не скористався своїм процесуальним правом, а саме, працівників поліції не викликав, складати європротокол відмовився, написав заяву про відсутність претензій до ОСОБА_2 , а отже, позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають. Її довірителька також подала до суду відеозапис даної події. Наголошувала, що проведена судова експертиза в даній справі є неповною, експертом не враховано дорожнє покриття, відсутність дорожньо-транспортної розмітки. Щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди зазначила, що жодних доказів на підтвердження понесення такої шкоди суду не надано. Щодо витрат на правничу допомогу вказала, що матеріали справи також не місять жодних доказів на підтвердження того, що саме її довірителька має відшкодовувати дані процесуальні витрати, адже у справі є ще один відповідач - страхова компанія.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Перша» в судові засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, в поданому відзиві на заяву про зміну предмету позову просила розгляд даної справи проводити за відсутності відповідача ПрАТ «СК «Перша», в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи ПАТ «НАСК «Оранта» в судові засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

07.11.2025 в судовому засіданні закінчено з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, перейдено до судових дебатів та завершено стадію судових дебатів. Оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на десять днів до 15 год 00 хв 17.11.2025.

17.11.2025 фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи встановлені судом та зміст правовідносин.

Судом встановлено, що 06.07.2024 близько 11 год 40 хв в с-щі Віньківці Хмельницького району Хмельницької області сталася ДТП за участі двох транспортних засобів ГАЗ 3110, 2000 року випуску, фіолетового кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та Volkswagen Bora, темно синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується копією відеозапису з камер спостереження місцевого магазину, наявного при матеріалах справи (а.с.11).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб ГАЗ 3110, 2000 року випуску, фіолетового кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_9 (а.с.8).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб Volkswagen Bora, 2001 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_6 (а.с.73).

Після ДТП сторони претензій по факту ДТП одна до одної не мали, що підтверджується їхніми письмовими заявами від 06.07.2024 на ім`я начальника СПД № 1 ВП № 3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області (а.с.9-10).

З листа т.в.о. начальника СПД № 1 ВП № 3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області від 15.07.2024 у відповідь на адвокатський запит вбачається, що матеріали за фактом ДТП не складалися, оскільки учасники претензій один до одного не мали, допомоги працівників поліції не потребували (а.с.12).

З долученого до даної відповіді відеозапису, який міститься на СD-диску, судом досліджено, що відображені на відео події мали місце 06.07.2024, в присутності працівника поліції, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пройшли огляд на стан алкогольного сп`яніння, результати огляду показали 0 проміле, з результатами огляду учасники ДТП погодилися. Надалі інспектором було роз`яснено їхні права та обов`язки, сторони від оформлення адміністративних матеріалів відмовилися, оскільки домовилися оформити ДТП самостійно (а.с.13).

На підтвердження факту ДТП позивачем також долучено до матеріалів справи виписку з місцевої газети, де висвітлені дані обставини (а.с.14-15).

Суд при встановленні обставин справи бере до уваги, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди сторонами у справі не оспорюється.

Із звіту про оцінку майна № 01082024_010802 виконаного експертом оцінювачем ТОВ «Експерт-А» на замовлення ОСОБА_1 вбачається, що вартість відновлювальних робіт автомобіля «ГАЗ» моделі «3110» д.н.з. НОМЕР_2 станом на дату оцінки 30.07.2024 становить 20 361,62 грн та розмір матеріального збитку завданий власнику автомобіля «ГАЗ» моделі «3110» д.н.з. НОМЕР_2 станом на дату оцінки 30.07.2024 становить 20 361,62 грн (а.с.16-51).

З акта огляду вбачається, що 31.08.2024 було проведено огляд легкового автомобіля ГАЗ 3110 державний номерний знак НОМЕР_2 , при огляді встановлено, що автомобіль після ДТП придатний до використання при умові проведення ремонтно відновлюваних робіт. З пофарбуванням кузова. Стан вузлів та агрегатів автомобіля - згідно років випуску (а.с.44).

З копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216456167 вбачається, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 застрахував у ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (а.с.55).

З копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 219944781 вбачається, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 застрахувала у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша». Строк дії даного полісу з 22.03.2024 до 21.03.2025 включно, страхувальник - ПрАТ «Страхова компанія «Перша», франшиза 3200,00 грн, страхова сума за шкоду заподіяну майну - 160000,00 гривень (а.с.112).

30.09.2024 представник позивача звернувся до начальника Головного управління НПУ в Хмельницькій області із листом-проханням зобов`язати працівників Віньковецького сектору поліцейської діяльності Хмельницького районного управління Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області скласти адміністративний протокол у справі про адміністративне правопорушення, яке скоєно 06 липня 2024 року в селищі Віньківці громадянкою ОСОБА_2 або встановити винних осіб (а.с.162-163).

З листа начальника СПД № 1 ВП № 3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області у відповідь на звернення ОСОБА_1 про зобов`язання працівників Віньковецького сектору поліцейської діяльності скласти протокол у справі про адміністративне правопорушення за фактом ДТП 06.07.2024 в селищі Віньківці або ж встановити винних осіб вбачається, що під час розгляду даного звернення було встановлено, що ДТП мало місце 06.07.2024, тому згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП минув тримісячний строк накладення стягнення, який обраховується з дня вчинення правопорушення (а.с.164).

З письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 06 липня 2024 року вона рухалась по автодорозі, яка визначена знаком, як «Головна дорога» по вул. Центральній, що в смт Віньківці, неподалік магазину «Центральний» на автомобілі Volkswagen Bora, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 . За 50-100 м вона увімкнула покажчик повороту ліворуч для здійснення маневру повороту ліворуч. Перед початком здійснення повороту ліворуч сповільнила рух, не вимикаючи двигуна та не припиняючи руху, надала перевагу зустрічному транспортному засобу та розпочала здійснення маневру повороту ліворуч. В той час, водій, який рухався позаду на автомобілі ГАЗ 3110, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не оцінив дорожньої обстановки та не витримав безпечної дистанції, створив аварійну ситуацію, внаслідок якої сталась ДТП та спричинились пошкодження транспортних засобів. На місці вона одразу ввімкнула аварійний сигнал зупинки та вийшла з автомобіля. В її автомобілі перебували пасажири та двоє неповнолітніх дітей, які після ДТП вийшли через праві двері автомобіля. На місці ДТП вона із позивачем претензій один до одного не мали, оскільки домовились, що кожен буде ремонтувати належний йому автомобіль самостійно, про що свідчать письмові розписки. Протоколи правоохоронними органами не складались, Європротоколу не було складено також (а.с. 194)

В письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що 06 липня 2024 року близько 11 години у селищі Віньківці, неподалік магазину «Центральний» та житлових будинків, що біля місцевої церкви, керуючи транспортним засобом ГАЗ 3110, він рухався у сторону селища Нова Ушиця. Разом з ним в автомобілі перебувала його дружина ОСОБА_4 , яка знаходилася на правому передньому пасажирському сидінні. У крайньому правому положенні, у напрямку Нової Ушиці, примкнувщи до бордюр тротуару вулиці Центральної знаходився автомобіль «Фольксваген Бора» державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 . Даний автомобіль перебував у стані зупинки. Коли він уже минав транспортний засіб «Фольксваген Бора», останній розпочав різкий рух у ліву сторону. Рух транспортний засіб розпочав під кутом близько 45 градусів, при цьому лівий покажчик повороту не включався. Лівою передньою частиною автомобіль «Фольксваген Бора» наніс удар у праві задні двері її автомобіля, далі удар перейшов на праві передні двері та крило. Незадовго до зіткнення, у зустрічному напрямку транспортні засоби не рухалися, а також не було перед ними і транспортних засобів, які б рухалися у попутному напрямку. З лівої сторони дороги, під магазином «Центральний» міститься стоянка для автомобілів, тому він вважає, що водій ОСОБА_2 мала намір заїхати на стоянку, який у неї виник раптово, коли вона зупинилася транспортним засобом. Після дорожньо-транспортної пригоди вони поспілкувалися із ОСОБА_2 і вона погодилася оплатити вартість ремонту належного йому транспортного засобу, у зв`язку із чим ним написано відповідну заяву про відсутність претензій до неї. Проте через певний проміжок часу ОСОБА_2 відмовилася відшкодувати завдані збитки, через що він звернувся до суду із даною позовною заявою (а.с. 199).

В письмових поясненнях свідок ОСОБА_4 зазначила, що 06 липня 2024 року близько 11 години у селищі Віньківці вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_1 поверталися автомобілем ГАЗ 3110 додому у село Майдан-Олександрівський. Транспортним засобом керував її чоловік, а вона знаходилася на правому передньому сидінні. Неподалік магазину «Центральний» та житлових будинків, що біля місцевої церкви у крайньому правому положенні, передньою частиною у напрямку Нової Ушиці, примкнувши до бордюр тротуару вулиці Центральної знаходився автомобіль «Фольксваген Бора», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . Даний автомобіль перебував у стані зупинки. Коли вони уже майже минули транспортний засіб «Фольксваген Бора», останній розпочав різкий рух у ліву сторону. Рух транспортний засіб розпочав під кутом близько 45 градусів, при цьому лівий покажчик повороту не включався. Лівою передньою частиною автомобіль «Фольксваген Бора» наніс удар у праві задні двері і надалі перенісся на передні праві двері та переднє крило. При цьому у зустрічному напрямку транспортні засоби не рухалися, а також не було перед ними і транспортних засобів, які б рухалися у попутному напрямку. Після дорожньо-транспортної пригоди вона разом із своїм чоловіком поспілкувалися із ОСОБА_2 , яка спочатку заперечувала свою вину, а далі визнала її та погодилася оплатити вартість ремонту належного чоловіку транспортного засобу, у зв`язку із чим ним було написано відповідну заяву про відсутність претензій до неї. Проте через певний проміжок часу ОСОБА_2 відмовилася відшкодувати завдані збитки, звинуватила її чоловіка у дорожньо-транспортній пригоді. Після чого її чоловік подав відповідний позов (а.с. 198).

Відповідно до висновку експерта № КСЕ-19/123-25/1770 від 08.04.2025 наданого за результатами судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи за експертними спеціальностями 6.1 «Дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення» та 10.1 «Дослідження обставин і механізму ДТП», проведеної у цивільній справі № 670/661/24 встановлено, зокрема таке.

Предметом судової інженерно-транспортної експертизи було вивчення встановленого конкретного механізму події, що підтверджується наявними доказами. В даному випадку, аналіз механізму події за обставинами, викладеними у поясненнях водія автомобіля Volkswagen Bora ОСОБА_2 , зокрема вихідні дані в кульмінаційний проміжок часу, з технічної точки зору, свідчить про суб`єктивний характер їх утворення, тобто такі, якими собі уявляє сам факт події водій ОСОБА_2 . Експертна оцінка пояснень водія ОСОБА_2 , щодо обставин розвитку даної ДТП, при вивченні наявних механічних пошкоджень на транспортних засобах в результаті зіткнення, в контексті з наданими відеозаписами події, де зафіксовано механізм розвитку ДТП, дає експертам підставу констатувати, що надані водієм ОСОБА_2 відомості, що характеризують обставини події, мають протиріччя, які мають неприйнятні відмінності від фактичних обставин події, зокрема: по-перше: що водій ОСОБА_2 увімкнула покажчик повороту ліворуч для здійснення маневру повороту ліворуч (розвороту); по-друге: що водій ОСОБА_2 надала перевагу зустрічному транспортному засобу, який рухався по протилежній смузі руху, але згідно відеозапису ніяких транспортних засобів у зустрічному напрямку не було; по-третє: водій автомобіля марки ГАЗ-3110, згідно відеозапису, напрямку руху до зіткнення на змінював, їхав на ранній стадії розвитку події дещо лівіше, здійснюючи об`їзд автомобіля Volkswagen Bora, який знаходився у кульмінаційний проміжок часу біля правого краю проїзної частини вул. Центральна, тобто застосування терміну «безпечної дистанції» в такій дорожній ситуації є необґрунтованим. Отже, в дорожній ситуації, що розглядалася, для безпечного здійснення лівого повороту (розвороту) від водія ОСОБА_2 передбачалося виконання дій, передбачених нормативними вимогами п. 9.2б, 9.4, 10.4, 10.1 Правил дорожнього руху України.

За результатами проведеної експертизи встановлено, що у дорожньо-транспортній ситуації, яка відображена на відеозаписі з назвою «video_2024-09-01_09-08-12.mp4», що містить сюжетну лінію ДТП, який міститься на компакт-диску наданому на дослідження, в діях водія автомобіля марки Volkswagen Bora ОСОБА_2 вбачаються невідповідності нормативним вимогам п. 10.4, 10.1 Правил дорожнього руху та те, що дані дії водія автомобіля марки Volkswagen Bora ОСОБА_2 , які не відповідали вимогам п.10.4, 10.1 Правил дорожнього руху, сформували необхідні умови для виникнення події, і з технічної точки зору перебували в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 208-220).

Судом під час розгляду справи досліджено CD-диск та USB-флешнакопимчувач із записом телефонної розмови ОСОБА_2 та працівника ПрАТ «СК «Перша», що був здійсненний 06.07.2024. Відповідно до яких відповідачем 1 ОСОБА_2 з місця ДТП було здійснено два дзвінки до ПрАТ «СК «Перша» з повідомленням останнього про факт ДТП (а.с.113).

Як вбачається з досліджених звукозаписів, 06.07.2024 до відділу обслуговування клієнтів ПрАТ «СК «Перша» в телефонному режимі звернулась відповідач 1 з повідомленням про дане ДТП. Відповідач 1 повідомила, що дана ДТІІ сталася з вини позивача. Зі слів ОСОБА_2 , позивач, керуючи автомобілем ГАЗ 3110 д.н.з. НОМЕР_2 , під час обгону автомобіля Volkswagen Bora д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в супутньому напрямку по головній дорозі та здійснював поворот ліворуч, здійснив зіткнення з вказаним автомобілем. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. В телефонному режимі відповідач 1 зазначила, що її автомобіль отримав пошкодження лівого переднього крила та лівого переднього колеса, автомобіль, яким керував позивач - правих передніх дверей та правого переднього крила.

Після уточнення інформації щодо учасників ДТП, пошкоджень транспортного засобу, працівник ПрАТ «СК «Перша» запитав чи повідомили учасники ДТП працівників поліції та чи викликали поліцію на місце ДТІІ і чи оформили протокол про адміністративне правопорушення на винуватця ДТП. Відповідач 1 зазначила, що поліція знаходиться на місці пригоди, протокол не оформлювали, оскільки виявили бажання скласти Європротокол (повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду). Працівник ПрАТ «СК «Перша» наголосив на тому, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) оформлюється виключно у випадку якщо учасники ДТП дійшли згоди щодо винуватця ДТП (хто з учасників с винним в ДТП). У випадку якщо учасники ДТП не дійшли згоди щодо того хто є винним у ДТП, то даний факт ДТП необхідно зафіксувати в поліції без складання Європротоколу. Оскільки відповідач 1 повідомила, що не досягла згоди з позивачем щодо винуватості в ДТП, працівник ПрАТ СК «Перша» порекомендував зареєструвати ДТП в поліції, відповідач 1 зазначила що ДТП зареєстрували в поліції.

Наступним телефонним дзвінком ОСОБА_2 повідомила ПрАТ «СК «Перша», що вона є винуватицею ДТП у зв`язку з чим просить зафіксувати даний факт. Працівник ПрАТ «СК «Перша» уточнив чи складено працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення на винуватця ДТП. Однак відповідач 1 зазначала, що вони з позивачем виявили бажання оформити дану подію без виклику поліції шляхом складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол). У зв`язку з бажанням учасників ДТП оформити дану подію шляхом складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) працівник ПрАТ «СК «Перша» наголосив Відповідачу 1 умови за яких оформлення Європротоколу є можливим.

Факт ДТП 06.07.2024 також підтверджується дослідженим у судовому засіданні відеозаписами події, наданими як представником позивача так і представником відповідача.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що є дружиною ОСОБА_1 . В той день вона з чоловіком їхали автомобілем додому. Автомобіль ОСОБА_2 стояв справа, збоку, біля тротуару, до знаку «зупинку заборонено». Автомобілів в попутньому чи в зустрічному напрямку на дорозі не було. І тут жінка почула удар в праві дверцята автомобіля, коли повернулася, побачила жінку за кермом. З автомобіля вийти не могла, через пошкодження транспортного засобу. Внаслідок аварії їхній автомобіль отримав пошкодження задньої правої дверки, передньої правої дверки, правого дзеркала заднього виду. Разом з ОСОБА_2 в автомобілі перебували ще люди, жінка та двоє дітей. Згодом приїхали працівники поліції. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися на місці про добровільне відшкодування шкоди, остання надала свої контактні дані та пообіцяла добровільно відшкодувати завдані збитки.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила наступне. В той день вона з сім`єю поїхали до універмагу «Центральний» за покупками. Під час повороту до магазину був увімкнений покажчик повороту. Коли вони під`їжджали до магазину, сталося ДТП. Автомобілем керувала її донька ОСОБА_2 . В машині, окрім неї було ще двоє дітей. Під час здійснення повороту, двигун автомобіля не глушили. Яку саме частину автомобіля позивача було пошкоджено сказати не може. Зазначила лише, що авто позивача отримало пошкодження з правого боку, авто її доньки отримало пошкодження з лівого боку. Про що домовилися сторони та що відбувалося в той час, коли на місце ДТП приїхали працівники поліції сказати не може.

Допитаний в якості свідка спеціаліст ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що ним було проведено оцінку пошкодженого транспортного засобу, належного позивачу. Під час огляду автомобіля марки Волга 3110 фіолетового кольору було встановлено пошкодження правої передньої дверки, правої задньої дверки, переднього правого крила автомобіля та правого дзеркала заднього виду. Були сліди свіжих царапин та вмятин. Загальна вартість матеріальних збитків становила 20 361,62 грн. Також підтвердив, що ним не було враховано коефіцієнт фізичного зносу відповідно до методики, однак для даного транспортного засобу він становить 0,7. Також, під час виконання звіту ним не було враховано коефіцієнт втрати товарної вартості автомобіля.

Згідно додаткових пояснень ОСОБА_8 щодо наданого ним звіту про оцінку майна, відповідно до п. 8.6.2. Методики величина ВТВ КТЗ не нараховується, якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країни СНД, 7 років - для інших КТЗ. Оскільки строк експлуатації автомобіля позивача становив 24 роки, при визначені розміру матеріальної шкоди ним не враховано коефіцієнт величини втрати товарної вартості.

Таким чином загальна вартість матеріальної шкоди становить 20 361,62 грн, з урахуванням фізичного зносу розмір матеріальної шкоди становить 19 311,62 грн, розмір фізичного зносу 1050,00 грн

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав, що працює інспектором з реагування патрульної поліції СПД № 1 ВП № 3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області. В той день перебував в добовому наряді. Під час патрулювання, проїжджаючи повз магазин «Центральний» ним було помічено, що сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Поспілкувавшись з учасниками ДТП, провівши огляд на стан алкогольного сп`яніння, ним було встановлено, що учасники ДТП допомоги працівників поліції не потребують, будуть звертатися до страхової компанії, оформляти європротокол. Він також відібрав розписки в учасників ДТП про відсутність претензій один до одного. Огляд автомобіля він не проводив. Так, поверхнево бачив пошкодження в автомобіля ГАЗ 3110 були пошкоджені праві передні двері та дзеркало заднього виду. З часом до поліції надійшло письмове звернення на яке було надано відповідь про неможливість оформлення адміністративних матеріалів у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Чи визнавав хтось із учасників вину в скоєнні ДТП не пригадує.

Застосоване судом законодавство. Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Щодо підстав стягнення понесених матеріальних збитків позивачем, які виникли внаслідок ДТП, яка відбулася 06.07.2024 суд зазначає таке.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Правила дорожнього руху (надалі - Правила) відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до пункту 10.1 Правил перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно із пунктом 10.4 Правил водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи 06 липня 2024 року близько 11 год 40 хв у селищі Віньківці Хмельницького району Хмельницької області по вул. Центральній, неподалік магазину «Центральний» та місцевої церкви відбулася ДТП за участю позивача ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом ГАЗ 3110 д.н.з. НОМЕР_2 та відповідача 1 ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем «Volkswagen Bora», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Окрім того, дані обставини підтверджуються показаннями свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , відеозаписом події та звукозаписом розмови між відповідачем та страховою компанією, а також не заперечується самими сторонами у справі.

Отже, даний факт ДТП ніким з учасників справи не оспорюється.

Водночас відповідно до висновку експерта № КСЕ-19/123-25/1770 від 08.04.2025 наданого за результатами судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи за експертними спеціальностями 6.1 «Дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення» та 10.1 «Дослідження обставин і механізму ДТП», проведеної у цивільній справі № 670/661/24 встановлено, що у дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля марки Volkswagen Bora ОСОБА_2 вбачаються невідповідності нормативним вимогам п. 10.4, 10.1 Правил дорожнього руху та те, що дані дії водія автомобіля марки Volkswagen Bora ОСОБА_2 , які не відповідали вимогам п.10.4, 10.1 Правил дорожнього руху, сформували необхідні умови для виникнення події, і з технічної точки зору перебували в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Під час судового розгляду та допиту свідків судом також було встановлено, що водій ОСОБА_2 не займала крайнього лівого положення при повороті ліворуч, а також здійснюючи поворот ліворуч із крайнього правого положення не переконалася у безпечності маневру, не надала дороги попутному транспортному засобу, чим порушила вимоги пунктів 10.1, 10.4 Правил.

Твердження відповідача 1 про здійснення зупинки для надання переваги зустрічному транспортному засобу суд вважає неспроможними та необгрунтованими належними доказами, оскільки надані представником ОСОБА_2 відомості, що характеризують обставини події, мають протиріччя, неприйнятні відмінності від фактичних обставин події, які були зафіксовані на відеозаписі, що міститься в матеріалах справи який досліджений судом.

Зокрема: по-перше: належних, достатніх та допустимих доказів того, що водій ОСОБА_2 без обгрунтованого сумніву увімкнула покажчик повороту ліворуч для здійснення маневру повороту ліворуч (розвороту) суду не надано; по-друге: що водій ОСОБА_2 надала перевагу зустрічному транспортному засобу, який рухався по протилежній смузі руху, але згідно відеозапису ніяких транспортних засобів у зустрічному напрямку не було; по-третє: водій автомобіля марки ГАЗ-3110, згідно відеозапису, напрямку руху до зіткнення на змінював, їхав на ранній стадії розвитку події дещо лівіше, здійснюючи об`їзд автомобіля Volkswagen Bora, який знаходився у кульмінаційний проміжок часу біля правого краю проїзної частини вул. Центральна, тобто застосування відповідачем у поясненнях терміну «безпечної дистанції» в такій дорожній ситуації є необґрунтованим.

Отже, в дорожній ситуації, що розглядалася, для безпечного здійснення лівого повороту (розвороту) від водія ОСОБА_2 передбачалося виконання дій, передбачених нормативними вимогами п. 9.2б, 9.4, 10.4, 10.1 Правил дорожнього руху.

З аналізу даних пунктів ПДР вбачається, що вираз «завчасно» потрібно розуміти так, що до початку виконання повороту (розвороту) транспортний засіб повинен знаходитися на відповідній смузі і паралельно поздовжній осі проїжджої частини. «крайнє положення на проїзній частині» - положення транспортного засобу на відстані від краю проїзної частини (середини проїзної частини або розділювальної смуги), яка не дає можливості рухатися попутному транспортному засобу (у тому числі двоколісному) ще ближче до краю проїзної частини (середини проїзної частини або розділювальній смузі).

Слід зазначити, що виконання вимог п. 9.26), 9.4, 10.4 Правил дорожнього руху забезпечували безпеку на стадії підготовки до безпосереднього виконання маневру. Основною умовою забезпечення безпеки руху з боку водія ОСОБА_2 , в умовах даної події, було б виконання вимог, зокрема перед зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, тобто виконання нормативних вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, де зазначено: п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною ' напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Під будь-якою зміною напрямку руху слід розуміти повороти транспортного засобу на перехрестях, поза ними і коли транспортний засіб з`їжджає на прилеглу територію або розвертається.

Вимога цього пункту передбачає повну відповідальність водія, що змінює напрямок, за безпеку дорожнього руху від початку і до закінчення маневру. При цьому не слід розраховувати на дії інших водіїв щодо попередження можливих наслідків в результаті виникнення небезпечних ситуацій.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, висновок експерта та показання свідків, суд дійшов висновку, що у дорожньо-транспортній пригоді, в діях відповідача 1 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності нормативним вимогам п. 10.4, 10.1 Правил дорожнього руху, а також, що дані дії ОСОБА_2 , перебували в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 06.07.2024.

Верховний Суд у своїх постановах від 14.09.2022 № 441/756/18; від 26.01.2022 №465/674/19, від 04.03.2020 № 641/2795/16-ц висловив правову позицію що відсутність постанови суду про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдані збитки, так як вину особи в ДТП може бути підтверджено іншими доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Таким чином позиції представника відповідача 1 адвоката Кукурудзи Ю.М. та представника відповідача 2 Олексієнко О.І. щодо відсутності підтвердження вини ОСОБА_2 та відповідно відсутності підстав для відшкодування понесених позивачем збитків, суд вважає необгрунтованими.

Щодо розміру понесених позивачем матеріальних збитків та розміру відновлювальних робіт. Належного відповідача у даних правовідносинах та обов`язку відшкодування спричиненої шкоди.

За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Пленум Верховного Суду України у постанові №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у пункті 2 роз`яснив, що при розгляді таких справ, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі або майну громадянина відшкодовується у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відтак для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, необхідним є наявність у діях відповідача повного складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою, другою ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі, моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб, тощо).

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Проте, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, у статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування. Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 999 ЦК України).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

В свою чергу, страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Згідно ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У п. 1.8. ст. 1 Закону зазначено, що страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору. В цьому випадку договором страхування є поліс ОСЦПВВНТЗ.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28, 29 Закону № 1961-ІV до шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, відноситься шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У ст. 12 Закону 1961-IV зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п. 36.6 ст. 36 Закону №1961-IV).

Відповідно до статті 29 Закону 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону №1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Крім того, відповідно до п.36.2 ст. 36 Закону якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Тобто, у випадку здійснення виплати страхового відшкодування безпосередньо на рахунок потерпілого, такий розмір страхового відшкодування зменшується на суму податку на додану вартість.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України). Податок на додану вартість становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України). База оподаткування ПДВ визначається відповідно до ст. 188 ст. 192 ПКУ.

Згідно з пунктом 196.1.3 статті 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів ;надання послуг із загальнообов`язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування), недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів та рахунків учасників фондів банківського управління, адміністрування недержавних пенсійних фондів.

Отже, операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ.

В постанові КЦС ВС від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22 щодо випадків утримання ПДВ з суми страхової виплати визначено, що у випадку здійснення страхової виплати на рахунок потерпілого страховик зменшує розмір страхової виплати на суму ПДВ. Вказану суму страховик зобов`язаний доплатити у випадку надання доказів проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на СТО, яке має статус платника ПДВ. Якщо докази ремонту відсутні, то компенсувати ПДВ не повинен ні страховик, ні винуватець. Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України). Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі №911/286/20.

Системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на зазначене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Отже, у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), і не враховувати його під час розгляду даної справи суд не вбачається підстав.

Також у постанові в справі № 147/66/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Схожа позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц.

Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Щодо доводів представника відповідача 2 про відсутність належного оформлення ДТП, зокрема відсутність складеного протоколу про адміністративне правопорушення чи оформленого Європротоколу, суд зауважує, що не притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами в тому числі і під час розгляду справи в цивільному процесі.

Даний висновок також викладений в постанові КГС Верховного Суду від 7 грудня 2023 року у справі № 914/607/23 в частині щодо наслідків не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності.

Щодо обов`язку страховика здійснити страхову виплату у разі заподіяння шкоди страхувальником, який після ДТП не дотримався на думку страхувальника умов договору, суд звертає увагу відповідачу, що свої права, як страхувальника він може захистити відповідно до норм Закону № 1961-IV, яким передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо будуть наявні передбачені даним законом підстави для такого стягнення.

При цьому дані підстави не є предметом розгляду даної справи.

Судом також встановлено, що позивач у справі не звертався до страхової компанії із заявами про, виплату страхового відшкодування. Разом з тим, суд бере до уваги твердження представника позивача, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку.

Дані висновки викладені також у постанові ВП Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), де Велика Палата Верховного Суду підтримала власний правовий висновок щодо порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначивши, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку. При цьому підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону № 1961-IV, і їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Дані висновки також викладенні у постановах від 05.10.2022 № 208/4598/21; від 21.04.2022 № 447/2222/20; від 16.02.2022 № 554/3246/18; від 07.02.2022 № 686/14368/19 у яких Верховний Суд вказав, що звернення потерпілого до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою, яка не виключає можливість потерпілого звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі №65/4621/16-к, провадження № 13-24кс19, зазначила, що у системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 Закону № 1961-IV передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Отже, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суд від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що Закон № 1961-IV з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом № 1961-IV обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема у праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого. Разом з тим у порушення принципу пропорційності законом не встановлено механізму захисту права осіб (поновлення права), які добросовісно виконують покладені на них обов`язки, якщо шкода не відшкодована не з їхньої вини. Тому тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом № 1961-IV, має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії) та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин.

З огляду на наведене, під час розгляду даної справи судом не встановлено та сторонами не доведено умисну недобросовісну поведінку потерпілого позивача ОСОБА_1 щодо здійснення чи не здійснення дій передбачених Законом № 1961-IV для отримання страхового відшкодування матеріальних збитків.

Як встановлено судом під час розгляду справи, зокрема з показань свідків, відповідно до яких свідок ОСОБА_4 повідомила обставини за яких відбулася дорожньо-транспортна пригода та вказала, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено задні праві та передні праві двері, переднього правого крила та розбито праве дзеркало заднього виду.

А також свідок ОСОБА_7 частково підтвердив наявні механічні ушкодження на транспортному засобі, але повністю вказати не може, оскільки пройшов значний проміжок часу.

Крім того, свідок ОСОБА_5 підтвердила факт взаємодії правої частини автомобіля ГАЗ 3110, д.н.з. НОМЕР_2 та лівої автомобіля «Volkswagen Bora» д.н.з. НОМЕР_1 підтвердити наявність або відсутність пошкоджень на автомобілі позивача не змогла оскільки знаходилася у стороні.

Водночас відповідач 1 ОСОБА_2 для спростування обставин позовної заяви або їх підтвердження від надання пояснень відмовилася, від допиту в якості свідка відмовилася. Поклалася на позицію свого представника у справі.

Крім того свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що у липні 2024 року до нього звернувся позивач ОСОБА_1 із заявою про визначення розміру матеріального збитку завданого його транспортному засобу ГАЗ 3110. д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП 06.07.2024. Ним здійснювався огляд транспортного засобу. Під час огляду ним виявлено свіжі механічні пошкодження задніх та передніх правих дверей, переднього правого крила та відсутність частини правого дзеркала. Дані ушкодження знаходилися на висоті передньої частини легкового автомобіля. Такі ушкодження могли утворитися у час та за обставин про які повідомив позивач. До того ж свідок має вищу технічну освіту та стаж роботи в даній галузі понад 30 років.

Суд також бере до уваги, що представник відповідача 1 у даній справі заперечила утворення механічних ушкоджень саме під час ДТП 06.07.2024, разом з тим заперечення не обгрунтувала належними, достатніми та допустимими докази, які б підтверджували, що ушкодження транспортного засобу позивача були спричиненні не внаслідок ДТП, що сталася 06.07.2024 .

Як встановлено судом, із звіту про оцінку майна № 01082024_010802 виконаного експертом оцінювачем ТОВ «Експерт-А» на замовлення позивача ОСОБА_1 вбачається, що вартість відновлювано ремонтних робіт автомобіля «ГАЗ» моделі «3110» д.н.з. НОМЕР_2 станом на дату оцінки 30.07.2024 становить 20 361,62 грн та розмір матеріального збитку завданий власнику автомобіля «ГАЗ» моделі «3110» д.н.з. НОМЕР_2 станом на дату оцінки 30.07.2024 становить 20 361,62 грн.

З акту огляду вбачається, що 31.08.2024 було проведено огляд легкового автомобіля ГАЗ 3110 державний номерний знак НОМЕР_2 , при огляді встановлено, що автомобіль після ДТП. Придатний до використання при умові проведення ремонтно відновлюваних робіт. З пофарбуванням кузова. Стан вузлів та агрегатів автомобіля - згідно років випуску (а.с.44).

З приводу доводів представника відповідача 2 про виконання даного звіту про оцінку майна № 01082024_010802 експертом оцінювачем ТОВ «Експерт-А» не у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України в редакції від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (зі змінами та доповненнями) слід зазначити таке.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (зі змінами та доповненнями) (далі - Методика).

Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ (п. 1.4 Методики). Пунктом 1.6 Методики визначено, що фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників). Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (п. 2.4 Методики).

Пунктом 3.9 Методики передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.

Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Коефіцієнт фізичного зносу ЕЗ розраховується за формулою (п.7.37 Методики): Ез = 1- (С/ Цн); С - ринкова вартість, грн; Цн - ціна нового КТЗ в Україні.

Відповідно до п.7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

В той же час п. 7.41 Методики визначено, що для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ приймається рівним 0,7. Відповідно до інформації зазначеної в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (копія міститься в матеріалах справи) автомобіль ГАЗ 3110 р.н. НОМЕР_2 2000 року випуску. Отже, строк експлуатації пошкодженого автомобіля становить 24 роки, відповідно, при визначенні розміру відновлювального ремонту має застосовуватись коефіцієнт фізичного зносу «0,7».

Водночас, представником відповідача 2 звернуто увагу суду, що при визначенні розміру відновлювального ремонту згідно звіту наданого позивачем, не було враховано даний коефіцієнт фізичного зносу, що суперечить ст. 29 закону та п. 1.6, 3.9, 7.41 Методики. А отже, за твердженням представника відповідача 2 розмір вартості відновлювального ремонту вказаний у звіті є некоректним та таким, що розрахований з порушенням законодавства України. Більше того, вартість відновлювального ремонту, згідно звіту позивача становить 20 361,62 грн, що включає в себе вартість робіт та вартість матеріалів та розрахований за формулою: С=Ср +Сз.ч., де Ср - вартість робіт, Сз.ч - вартість матеріалів та запасних частин.

Однак відповідно до п. 8.5.2 Методики вартість відновлювального ремонту визначається за формулою: Свр = Ср + См + Сс де, Ср - вартість робіт, См - вартість матеріалів, Сс - вартість запасних частин.

Відповідно до п. 8.2 Методики відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу розраховується за формулою: Свр = Ср + См + Сс х (1-Ез) де, Ср - вартість робіт, См - вартість матеріалів, Сс - вартість запасних частин, Ез - коефіцієнт фізичного зносу. Тобто, при визначенні розміру вартості відновлювального ремонту до вартості запасних частин має застосовуватись коефіцієнт фізичного зносу. Звернуто увагу суду, що у звіті, наданому позивачем, не розмежовано вартість матеріалів та вартість запасних частин, відповідно, не можливо визначити вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, оскільки коефіцієнт фізичного зносу застосовується безпосередньо до вартості запасних частин (Сс х (1- Ез)).

Таким чином, за твердженням сторони відповідача звіт наданий позивачем не може братися судом до уваги, оскільки даний звіт складений некоректно з порушенням вимог Закону та Методики.

Суд при здійсненні оцінки доводів представника відповідача 2 керується принципами змагальності та диспозитивності сторін.

За приписами ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх не спростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Так, суд погоджується з зауваженнями представника відповідача що при визначенні розміру відновлювального ремонту згідно звіту наданого позивачем, не було враховано даний коефіцієнт фізичного зносу, а також втрату товарної вартості (ВТВ), однак надавши оцінку даному звіту та поясненням допитаного спеціаліста ОСОБА_8 - виконавця звіту, суд бере до уваги твердження представника позивача та спеціаліста ОСОБА_8 в частині ВТВ, зокрема того, що відповідно до п. 8.6.2. Методики величина ВТВ КТЗ не нараховується, якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країни СНД, 7 років - для інших КТЗ. Оскільки строк експлуатації автомобіля позивача становить 24 роки, при визначені розміру матеріальної шкоди коефіцієнт величини втрати товарної вартості дорівнює 0.

Отже, відповідно до пункту 8.6.2. Методики величина ВТВ КТЗ не нараховується, якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ.

У зв`язку з цим при визначені розміру матеріальної шкоди у звіті не було враховано коефіцієнт величини втрати товарної вартості. За даних обставин ВТВ фактично не впливає на визначений у звіті розмір відновлювального ремонту та розмір матеріальних збитків.

А щодо не врахування коефіцієнту фізичного зносу, що становить 0,7, з чим погоджуються обидві сторони, як такий, що визначений згідно Методики.

Так, при визначені матеріальної шкоди оцінювач порахував заміну передніх правих дверей (вартість 1200,00 гривень) та правого дзеркала заднього виду (вартість 300 гривень). При цьому ним не враховано зносу деталей.

При цьому, відповідно до даного звіту вартість ремонтних робіт становить 16 470 гривень, вартість матеріалів - 3 891 гривня 62 копійки, з яких вартість замінених деталей - 1500 гривень.

Отже, при визначенні розміру матеріального збитку відповідно до Методики оцінювач ОСОБА_8 визначив вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість необхідних для ремонту матеріалів, вартість нових складників, які підлягають заміні під час ремонту.

При цьому, коефіцієнт зносу залежить від року випуску транспортного засобу і у даному випадку складає 0,7, що також відповідає позиції відповідача ПрАТ СК «Перша».

Коефіцієнт фізичного зносу був застосований представником позивача у заяві про зміну позовних вимог, відповідно до пункту 8 Методики при визначені вартість матеріального збитку (сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ за формулою У = Ср + См + Сс х(1 - Ез) + ВТВ, а саме 16470,00+2391,62+1500,00х (1-0,7)+0=19 311,62 грн.

Оскільки із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу «0,7» усі сторони погоджуються та заперечень не мають, даний розрахунок представника позивача, який грунтується на наданому звіті та Методиці, суд вважає належним, іншого розрахунку на його спростування представниками відповідачів суду не подано.

Таким чином загальна вартість матеріальної шкоди становить 20 361,62 грн, з урахуванням фізичного зносу розмір матеріальної шкоди становить 19 311,62 грн, розмір фізичного зносу 1050,00 грн

Отже, суд погоджується, враховуючи вихідні дані, що були зазначені у звіті, який поданий позивачем та відповідно до пункту 8 Методики, з тим що вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ за формулою У = Ср + См + Сс х(1 - Ез) + ВТВ, тобто 16470,00+2391,62+1500,00х (1-0,7)+0=19311,62 грн. Отже розмір зносу становить 20 361,62-19311,62=1050,00 грн.

Суд зауважує, що за наявності вихідних даних визначених у звіті про оцінку наданого позивачем та встановленої Методикою формули, встановленого коефіцієнту 0,7, що не заперечуються сторонами, суду та в тому числі сторонам для визначення фізичного зносу КТЗ та ВТВ (який за даних обставин дорівнює 0) не потрібні спеціальні знання для з`ясування відповідних обставин справи.

Суд керуючись принципами змагальності та диспозитивності, зауважує, що представником відповідача не надано суду належних доказів на спростування доказів позивача, зокрема не було проведено рецензування наданого позивачем звіту, не надано будь-якого іншого звіту про оцінку майна чи висновку експерта, який би визначав матеріальні збитки, а також під час розгляду справи стороною відповідача не було заявлено клопотання про призначення, в порядку і строки, передбачені ст. 83 ЦПК України експертизи для визначення розміру матеріального збитку з врахуванням того, що транспортний засіб на момент розгляду справи та ухвалення судом рішення не є відремонтованим позивачем.

Розрахунки викладені у звіті з врахуванням розрахунку згідно встановленої методикою форми здійснені представником позивача перевірені судом та відповідають встановленим обставинам та методиці. Заперечуючи проти наданого позивачем звіту, відповідач свого контррозрахунку чи висновків експерта про те, що вказані розрахунки є неправильними не надав. Також клопотань про проведення судової експертизи відповідачем не заявлялось.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

З огляду на наведене, суд дійшов до переконання, що наданий позивачем звіт про оцінку є належним і допустимим доказом на підтвердження завданих збитків, внаслідок ДТП, що сталась з вини відповідача, у вигляді витрат, які власник пошкодженого автомобіля мусить зробити, для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту, вартості матеріальних збитків).

Належність саме звіту про оцінку, як належного доказу на підтвердження завданих збитків також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі №761/14285/16-ц, від 21 липня 2021 року у справі № 757/33065/18-ц.

Щодо не запрошення страховика для здійснення огляду, суд зазначає, що за обставин які склалися за яких на момент замовлення звіту про оцінку не було встановлено вину ОСОБА_2 (страхувальника) та з огляду на положення п.5.2 Методики, згідно якого виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження у разі потреби, тобто обов`язкового виклику заінтересованих осіб вимогами Методики № 142/5/2092 не передбачено.

Крім того, представник відповідача 2 клопотань про надання можливості огляду пошкодженого автомобіля позивача під час всього розгляду судом справи не було заявлено.

Отже, доводи викладені у відзиві щодо неналежності доказів на обґрунтування розміру матеріальної шкоди є необґрунтованими, тому суд враховує наданий позивачем звіт про оцінку вартості майна.

Отже, подія дорожньо-транспортної пригоди, вина ОСОБА_2 , розмір матеріального збитку в судовому засіданні доведений повністю належними та допустимими доказами. Водночас на спростування обставин позовної заяви відповідачі не надали будь-яких належних та допустимих доказів.

Таким чином, суд вважає, що представниками відповідачів не спростовано висновки стосовно наявності підстав для відшкодування позивачу шкоди заподіяної в результаті ДТП, що сталася 06.07.2024.

Щодо суми, яка підлягає стягненню з відповідача 1 та відповідача 2.

З аналізу наведеного вище законодавства та практики Верховного Суду, вбачається встановлені законодавчі обмеження щодо відшкодування шкоди страховиком, які полягають у тому, що при страховому випадку на страховика покладається обов`язок виплати суму страхового відшкодування, за виключенням розміру фізичного зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розміру втрати товарної вартості, франшизи, а також, у випадку перерахування коштів безпосередньо на рахунок потерпілої фізичної особи, розміру, що відповідає визначеного законодавством розміру ПДВ.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №219944781 цивільно-правову відповідальність ОСОБА_11 застрахувала у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша». Строк дії даного полісу з 22.03.2024 до 21.03.2025 включно, страхувальник - ПрАТ «Страхова компанія «Перша», франшиза 3200,00 грн, страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160000,00 гривень (а.с.112),

Окрім того, зі звіту про оцінку майна, виконаного експертом ТОВ «Експерт А» ОСОБА_8 від 01.08.2024 вбачається, що сума відновлювано ремонтних робіт Ср, нарахована експертом, включає в себе податок на додану вартість (ПДВ), оскільки відомості взяті експертом з прайсу на фарбування авто та кузовні роботи основних деталей автомобіля компанії «Арт Драйв», розміщеного на офіційному сайті автосервісу, яка являється платником ПДВ, та становлять 16 470,00 грн.

Вартість матеріалів См та складових Сс, яка нарахована експертом відповідно до відомостей щодо вартості даних матеріалів та запчастин, що взята із відкритих джерел в мережі інтернет та складає відповідно 2391,62 грн та 1500 грн, включає в себе також відповідне ПДВ.

А тому позовні вимоги до ПрАТ «СК «Перша» про стягнення вартості ремонту, що включає розмір ПДВ не ґрунтуються на нормах Закону № 1961-IV і правові підстави для їх задоволення відсутні.

Оскільки ставка ПДВ законом встановлена в розмірі 20%, сума ПДВ обчислюється за формулою: Сума з ПДВ = Сума без ПДВх20%, де 20% = Ставка ПДВ.

Суд також враховує, що податок на додану вартість є непрямим податком, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) шляхом додавання до вартості без ПДВ: Сума з ПДВ = Сума без ПДВ + Сума ПДВ = Сума без ПДВ + Сума без ПДВх20%.= Сума без ПДВ(100% + 20%) = Сума без ПДВх120%. Отже, при вирахуванні Суми без ПДВ слід керуватись формулою: Сума без ПДВ = Сума з ПДВ/120% = Сума з ПДВ/1,2.

Таким чином, якщо Ср (вартість відновлюваних робіт) з ПДВ становить 16470,00 грн, то Ср (вартість відновлювано ремонтних робіт) без ПДВ складає 16470,00 / 1,2 = 13725,00 грн. Отже, сума ПДВ становить 2745,00 грн.

Якщо См (вартість матеріалів) з ПДВ становить 2391,62 грн, то См (вартість матеріалів) без ПДВ складає 2391,62 / 1,2 = 1993,02 грн. Отже, сума ПДВ становить 398,60 грн.

Відповідно, якщо Сс (вартість складових) з ПДВ становить 1500,00 грн, то Сс (вартість складових) без ПДВ становить 1500,00 /1,2 = 1250,00 грн. Отже, сума ПДВ становить 250,00 грн.

Відтак загальна сума ПДВ складає 2745,00 + 398,60 + 250,00 = 3393,60 грн.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивачем, а кошти стягуються безпосередньо на рахунок позивача, підстав для стягнення страхової виплати з врахуванням ПДВ відсутні.

Отже, сума страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача 2 ПрАТ «СК «Перша» на користь позивача складає: 19311,62 (загальна сума заявлених матеріальних збитків за винятком фізичного зносу) - 3200,00 (франшиза) - 3393,60 (загальна сума ПДВ) = 12718,02 грн.

Водночас з відповідача 1 ОСОБА_2 підлягає стягненню 1050,00 грн фізичного зносу.

З огляду на наведене, позовні вимоги до відповідачів в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню в межах зазначених сум.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн, то суд вважає, що такі підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Отже, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до статті 23 Закону України № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно зі статтею 26-1 Закону № 1961-IVстраховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону № 1961-IV, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV).

Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП (стаття 28 Закону № 1961-IV).

Потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV.

Суду бере до уваги те, що позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого (згідно з статтею 23 Закону № 1961-IV) та не належить до шкоди, заподіяної майну (згідно з статтею 28 Закону № 1961-IV). Тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини страхувальника - відповідача 1 ДТП, має бути співмірно компенсована останнім.

В обгрунтування отриманої моральної шкоди позивач зазначає, що внаслідок ДТП позивач пережив сильний стрес. Від отриманих фізичних та душевних страждань погіршився його моральний стан, він став дратівливим, постійно відчуває страх за своє життя та здоров`я, погіршився сон, він вимушений вживати знеболюючі та заспокійливі препарати. Після ДТП порушився щоденний побут позивача, він змушений був звертатися в правоохоронні органи, до експертів та адвоката. Як наслідок йому було завдано фізичних та душевних страждань, значно погіршився стан його здоров`я та можливість вести повноцінне життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка, як встановлено судом під час судового розгляду, виникла з вини відповідача 1 ОСОБА_2 , суд виходить з того, що автомобіль ГАЗ 3110 д.н.з. НОМЕР_2 , був пошкоджений і потребує ремонту, від часу ДТП на даний час пройшло більше року, автомобіль не відремонтований, позивач являється особою похилого віку, через що він без сумніву поніс душевні страждання, дані обставини викликали суттєві незручності, а також було порушено спосіб його життя внаслідок ДТП, порушився щоденний побут позивача, він змушений був звертатися в правоохоронні органи, до експертів та адвоката, а тому суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 3 500,00 гривень, який слід стягнути з відповідача 1 на користь позивача.

Водночас суд звертає увагу учасників справи, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, 10.02.2010, рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, від 18 липня 2006 року).

Судові витрати у справі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати із проведенням експертиз (п.1, 2 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судового збору.

Згідно квитанції АТ «Ощадбанк» №25 від 15.08.2024 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн (а.с.5).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу в частині до відповідача ОСОБА_2 про стягнення 1050,00 грн матеріальних збитків та 5000,00 грн моральної шкоди, разом 6050 грн. Позовні вимоги позивача в цій частині задоволено частково в розмірі 4550,00 грн (1050,00 грн матеріальних збитків та 3500,00 грн моральної шкоди), що становить 75,21% (4550х100/6050).

Таким чином, враховуючи приписи ч. 1 ст. 141 ЦПК України та часткове задоволення позову, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 455,47 грн (1211,20 : 2 х 75,21%).

Також позивачем в частині до відповідача ПрАТ «СК «Перша» заявлено вимогу про стягнення 19311,62 грн матеріальних збитків. Позовні вимоги позивача в цій частині задоволено частково в розмірі 12718,02 грн, що становить 65,86% (12718,02х100/19311,62).

Отже, з відповідача ПрАТ «СК «Перша» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 398,85 грн ( 1211,20:2х65,86%).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення з відповідачів 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Так, на підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги № 134 від 12.07.2024 (а.с.52), квитанція про оплату гонорару та витрат за надання правничої допомоги ОСОБА_1 № 134 від 12.07.2024 на суму 10000,00 грн (а.с.53), ордер про надання правничої допомоги серії ВХ № 1075429 від 09.08.2024 (а.с.54).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, суд бере до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 загалом, та зокрема щодо обов`язку доведення неспівмірності витрат, який покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) від 27.06.2018, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/15687/15-ц від 14.11.2018, № 753/15683/15 від 26.09.2018 року, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 910/3929/18 від 18.06.2019.

Тобто, саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

У наданих у судовому засіданні поясненнях щодо витрат позивача на правничу допомогу представник відповідача 1 Кукурудза Ю.М. зазначила, що оскільки відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача, то відповідно і відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

У поданому відзиві на заяву про зміну предмету позову представник відповідача 2 ПрАТ «СК «Перша» зазначає, що оскільки відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача, то відповідно і відсутні підстави для стягнення з відповідача 2 судових витрат. Також наголошує, що на підтвердження понесених витрат позивачем надано договір на надання правничої допомоги, однак не надано детального опису наданих послуг з зазначенням кількості витрачених годин (з розрахунку 1 година - 1000 грн) та опису конкретної послуги (консультації, написання позовної заяви).

Щодо твердження представника відповідача 2 про необґрунтованість понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги, розмір яких фіксований в договорі №134 про надання правничої допомоги та відповідно до якого була здійснена ним оплата, то дане твердження не містить будь-яких доказів, які б свідчили про неспівмірність узгодженої суми з складністю справи та виконаних адвокатом позивача робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) або про неналежність послуг адвоката позивача при участі у даній справі.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 25.03.2021 по справі №905/717/20 зазначив таке: «У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися па критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.05.2020 по справі № 910/5410/19 зазначив: «При цьому, як вірно зазначив апеляційний суд, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.»

Втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду № 910/15191/19 від 01.10.2020 року).

Схожа позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22.

Зважаючи на викладене, стороною позивача доведено належними та допустимими доказами понесення витрат за надання правничої допомоги.

Таким чином, на підставі викладеного, з врахуванням ч. 2 ст. 141 ЦПК України, часткового задоволення позовних вимог, при цьому, якщо пропорції задоволення позовних вимог відносно до розміру надання правничої допомоги по кожній із них точно визначити неможливо, суд дійшов висновку, що судові витрати у вигляді правничої допомоги розподіляються між сторонами порівну для визначення частки відшкодування з кожного відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відтак, з відповідача 1 ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3760,5 грн (5000х75,21%).

Водночас з відповідача 2 ПрАТ «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3293,00 грн (5000х65,86%).

Щодо інших судових витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме проведення експертизи.

Згідно довідки Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про витрати на проведення експертизи від 08.04.2025 № КСЕ-19/123-25/1770 в цивільній справі № 670/661/24 загальна вартість даних витрат складає 3183,60 грн (а.с.209).

Згідно ч. 5 ст. 139 ЦПК України у випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку, зокрема якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Верховний Суд вказав, що норма ч. 9 ст. 129 ГПК (яка відповідає ч. 9 ст. 141 ЦПК України) є спеціальною в співвідношенні із загальною нормою ч. 4 ст. 129 ГПК (яка відповідає ч. 2 ст. 141 ЦПК України), та, як наслідок, підлягає пріоритетному застосуванню, незважаючи на часткове задоволення позову.

Отже, якщо за результатами розгляду справи суд встановить наявність підстав для застосування ч. 9 ст. 129 ГПК (яка відповідає ч. 9 ст. 141 ЦПК України), тобто встановить, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони або зловживання такою стороною процесуальними правами, він може відступити від загального підходу до розподілу судових витрат та покласти їх повністю або частково на таку сторону, навіть якщо при розподілі витрат зі сплати судового збору судом був застосованій інший підхід (розподіл витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Схожа позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 березня 2024 року у справі № 910/12731/22

З огляду на наведене, беручи до уваги висновок експерта від 08.04.2025 № КСЕ-19/123-25/1770 та встановлення винуватості у вчиненні ДТП відповідача 1, з ОСОБА_2 на користь держави підлягають стягненню витрати за проведення експертизи в даній цивільній справі в розмірі 3 183,60 грн.

Враховуючи зазначене вище та керуючись ст. 2, 4-13, 76-89, 134, 137, 141, 244, 263, 264, 265, 315, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1050,00 грн (одну тисячу п`ятдесят гривень 00 копійок) матеріальної та 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 455,47 грн (чотириста п`ятдесят п`ять гривень сорок сім копійок) судового збору та 3760,50 грн (три тисячі сімсот шістдесят гривень п`ятдесят копійок) витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 3183,60 грн (три тисячі сто вісімдесят три гривні шістдесят копійок) витрат на проведення експертизи.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 12718,02 грн (дванадцять тисяч сімсот вісімнадцять гривень дві копійки) матеріальної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 398,85 грн (триста дев`яносто вісім гривень вісімдесят п`ять копійок) судового збору та 3293,00 грн (три тисячі двісті дев`яносто три гривні 00 копійок) витрат на правничу допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша», код ЄДРПОУ 31681672, юридична адреса: вул. Фізкультури, буд. 30, м. Київ.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ 00034186, вул. Здолбунівська, буд. 7Д, корпус Г, м. Київ.

Суддя О.Є. Голуб