Рішення № 131899634, 18.11.2025, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1271/25

Провадження 2/193/548/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 листопада 2025 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Ратушної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Софіївка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за укладеним з АТ «ОТП Банк» кредитним договором № 2022217503 від 30.12.2018 в сумі 6340,76 грн., посилаючись на відступлення права вимоги первісним кредитором за вказаним договором і неналежне виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань. В обґрунтування вимог позивачем зазначено про надання АТ «ОТП Банк» на виконання умов укладеного кредитного договору грошових коштів (кредиту) в погодженій договором сумі, з оплатою відсотків. 18 серпня 2021 року згідно умов договору факторингу № 18/08/21, АТ «ОТП Банк» відступлено право вимоги в тому числі й за кредитним договором № 2022217503 від 30.12.2018 на користь позивача, де сума боргу на час укладення цього договору становила: 6340,76 грн., з яких 4400 грн.-заборгованість по тілу кредиту; 1940,76 грн.-заборгованість по відсоткам. Тому враховуючи наявність невиконаних кредитних зобов`язань, оскільки відповідачем кредит, відсотки та комісія у встановлені договором строки не сплачені, з метою захисту прав кредитора, позивач просить задовольнити вимоги. Ухвалою суду від 04 вересня 2025 року прийнято до провадження позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у порядку, передбаченомуст. 128 ЦПК України.

Згідно прохальної частини тексту позовної заяви, представник позивача Кеню Д.В. просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, згідно відзиву від 13.10.2025 на позов відповідач заперечує проти задоволення позову, не заперечував проти розгляду справи у його відсутність. Вважав, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки він не отримував повідомлення про заборгованість, не отримував від позивача первинні документи на видачу кредиту та здійснення його часткового погашення. Також відповідачем зазначено, що розрахунок позивача не може вважатися документом, який підтверджує заборгованість. Вважав, що згідно ст. 257 ЦК Ураїни сплив строк позовної давності.

Ураховуючи вимоги частини першоїстатті 223 ЦПК Українита частини другоїстатті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Відповідно до положень частин 1, 2статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини другоїстатті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.1ст. 1046 ЦК України).

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першоїстатті 1054ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно частини першоїстатті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи 30.12.2018 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» від 30.12.2018, умовами якого погоджено видачу та обслуговування кредитної картки позичальника, що є невід`ємною частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та правил користування карткою, інформаційного листка, тощо. Розмір процентної стави, станом на дату укладення кредитного договору, вказаний у підписаній анкеті-заяві та погоджений з позичальником у розмірі 17000,00 грн., 44,13% річних, строком 24 місяці ( до 30.12.2020). Фіксована процентна ставка 0,01%річних, загальна вартість кредиту 29272,92 грн. (а.с.21-24)

Зі змісту договору вбачається, що відповідач ознайомлений зі всіма умовам надання банківських послуг, правилами, тарифами, тощо, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в тексті заяви-анкети та кредитному договорі (а.с.21,24).

У постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 та від 27 травня 2021 року у справі №569/14514/17 (провадження № 61-650св19) Верховний суду України дійшов висновку про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязізі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України).

Подібний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 квітня 2022 року у справі № 628/3327/15 (провадження № 61-887св21).

Згідно з частиною першоюстатті 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другійстатті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

У постановах Верховного Судувід 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18(провадження № 61-9618св19), від 28жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц(провадження№ 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц(провадження № 61-22158св19)вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом ізтим відповідно до пункту5.6Положення про організацію операційної діяльності в банках України,затвердженогопостановоюПравління Національного банку України від 18 червня 2003року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62Положення про організацію бухгалтерського обліку,бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України,затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно наданого до суду розрахунку заборгованості , проведеного первісним кредитором АТ «ОТП Банк», станом на 22.07.2021 року , сума боргу за кредитним договором № 2022217503 від 30.12.2018 року складає: 6340,76 грн., з яких 4400грн.-заборгованість по тілу кредиту; 1940,76 грн.-заборгованість по відсоткам. (а.с. 18-20, 36-38)

Згідно розписки від 30.12.2018 року , ОСОБА_1 отримав емітовану банківську картку з терміном дій 12/21 (а.с.28)

Розміри кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростував,контррозрахунку боргу не надав,тому наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором у сукупності з випискою з рахунку позичальника та іншими доказами є належним і допустимим доказом, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23)Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24) вказавши, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Згідно частини першоїстатті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по сутіце договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першоюстатті 1077 ЦК Українипередбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідностатті 514 ЦКдо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

18 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», як фактором, та Акціонерним товариством«ОТП Банк»,як клієнтом, було укладено договір факторингу № 18/08/21, відповідно до якого клієнт відступає фактору право вимоги, а фактор набуває право вимоги, що належить клієнту і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками в розмірі портфеля заборгованості, фактор же одержує право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань боржників за кредитними.(а.с.29-33).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 2022217503 (а.с. 35).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3статті 12 ЦПК України).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів,які надають позивач та відповідач.

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів танаданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож, виходячи з принципу змагальності сторін у процесі, на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

Зазначення у відзиві про зазначені в ухвалі Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 штрафні санкції та проценти не відповідає дійсності, оскільки такі дані в ухвалі відсутні, зазначено загальну суму заборгованості.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

7 червня 2017 року Верховний Суд України в рамкахсправи №923/1233/15вказав, що перебіг позовної давності починається від дня, коли в кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Так, за змістомст. 256,257,261,262,267 ЦКУ,позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли в кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

В свою чергу, 06 червня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамкахсправи №640/10523/16-ц, провадження №61-20035св18 (ЄДРСРУ №74598567) наголошує, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч.2 ст. 11 ЦКУ).

Відповідно доч.1 ст. 512 ЦКУкредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбаченихст. 515 ЦКУ) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зіст. 514ЦКУдо нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістомст. 512 ЦКУу разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Відповідно дост. 516 ЦКУзаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Однак, зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦКУ).

Вказана позиція була підтверджена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 лютого 2019 року в рамкахсправи №904/3280/18(ЄДРСРУ №79718705) в якій суд зазначив наступне.

Згідно зі статтямист. 512,514 ЦКУкредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

У ЦКУ позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦКУ).

Відповідно дост. 257 ЦКУзагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

При цьому відповідно доч.1та5 ст. 261 ЦКУперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Відповідно до ч. 1ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В той же час, Пунктом 12Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українипередбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Прикінцеві та перехідні положення ЦК Українибули доповнені п. 12 на підставіЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року № 540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020 року.

Крім того, відповідно до пункту 19Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українипередбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

На день ухвалення судом рішення дія воєнного стану в Україні триває до сих пір. Враховуючи наведене, зміст відзиву, згідно якого відповідачем не зазначено строк, з якого, на його думку, починається порушення строків позовної давності, суд, вважає строк позовної давності не сплинув.

Щодо необізнаності про заборгованість та необхідності її погашення, перехід права вимоги.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в Кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимогст. 516 ЦК України.

Згідно матеріалів, ТОВ «Цикл Фінанс» відповідачу направлено вимогу-повідомлення 23.06.2025 року.

Згідно частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Тому підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним витрати по сплаті судового збору.

Частиною 1статті 133 ЦПК Українивизначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 частини 3статті 133 ЦПК Українивстановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Ураховуючи документальне підтвердження витрат та відсутність обґрунтування відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу з доведенням їх неспівмірностів цій частині, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування стороні позивача витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

Таким чином, з відповіждача підлягають стягненню судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 2422,40 грн. та правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись статтями525,526,530,610,625,1050,1054 ЦК України, статями10,12,13,141,263,265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договоромповністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за укладеним з АТ «ОТП Банк» договором № 2022217503 від 30.12.2018 року у сумі 6340 (шість тисяч триста сорок) гривень 76 копійок, з яких 4400грн.-заборгованість по тілу кредиту; 1940,76 грн.-заборгованість по відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрат на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Дніпровський Апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Відомості про сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1

Повне рішення складено 18 листопада 2025 року.

Суддя Н.О.Кравченко