Рішення № 131893944, 19.11.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2025 року справа № 580/2828/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.09.2024 №232050002608 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до спеціального стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи з 02.02.2001 по 15.02.2001 та з 11.10.2017 по 31.08.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 16.09.2024 на підставі пункту е статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення в редакції, яка діяла до Законом України від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення та Законом України від 24.12.2015 №911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що їй протиправно відмовлено у призначеннї пенсії за вислугу років та не зараховано до спеціального стажу, який дає право на призначення такої пенсії, періоди роботи бібліотекарем з 02.02.2001 до 15.02.2001 тривалістю 14 днів та вчителем з 11.10.2017 до 31.08.2023 тривалістю 5 років 10 місяців 21 день.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 22.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.

У зв`язку з тим, що відповідач не надав відзив у встановлений судом строк, поважності причин ненадання відзиву на позовну заяву не повідомив, то відповідно до частини 6 статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач, 16.09.2024 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та 20.09.2024 прийнято рішення № 232050002608 про відмову у призначені пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) у зв`язку з відсутністю спеціального стажу станом на 11.10.2017 26 років 6 місяців.

У рішенні також зазначено, що вік заявниці 52 роки 1 місяць 29 днів. Страховий стаж особи становить 34 роки 2 місяці 7 днів (станом на 11.10.2017 - 28 років 1 місяць 8 днів). Спеціальний стаж особи, визначений пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» станом на 11.10.2017 становить 23 роки 19 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Не працює.

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працювала у Вишнопільській загальноосвітній школі І-ІІІ стпенів з 02.02.2001 до 15.02.2001 бібліотекарем, з 11.10.2017 до 31.08.2023 вчителем географії.

Згідно довідки форми РС-право вищевказані періоди роботи зараховано позивачу до загального страхового стажу, однак не зараховано до спеціального стажу.

Вважаючи, рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за вислугу років протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно положень ст. 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту е статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до якого пункт е вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту а статті 54, статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах е, ж статті 55 Закону № 1788-ХІІ 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу, що з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Тобто, з 04.06.2019 при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що спеціальний стаж позивача станом на 11.10.2017 становить 23 роки 19 днів.

З розрахунку стажу форми - РС право слідує, що позивачу до спеціального стажу зараховано періоди її роботи виключно до 10.10.2017.

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працювала у Вишнопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з 02.02.2001 до 15.02.2001 бібліотекарем, з 11.10.2017 до 31.08.2023 вчителем географії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV.

03.10.2017 прийнято Закон України № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (далі - Закон № 2148-VIII), яким з 11.10.2017 розділ XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно з пунктом 2-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.

Також Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11.10.2017.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

У Рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що "положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності" (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України зазначає, що до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави. Гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної" (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018).

Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття „легітимні очікування") (Доповідь „Верховенство права", схвалена Європейською Комісією „За демократію через право" (Венеційською Комісією) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року).

Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що обмеження пунктом 2.1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугу років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №240/24/21.

У цьому ж рішенні суд касаційної інстанції звернувся до позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 за подібних правовідносин:

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").

Велика Палата Верховного Суду також не погоджується з посиланням скаржника на абзац другий пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, доводи відповідачів, що спеціальний стаж роботи позивача підлягає обрахунку саме до 11.10.2017 є помилковими. У спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019, а не Закону № 1058-ІV.

Відповідно, спеціальний стаж визначається не станом на 11.10.2017, а станом на дату звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, відповідачами протиправно не зараховано до спеціального стажу позивача період її роботи з 11.10.2017 до 31.08.2023.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до спеціального стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду роботи з 02.02.2001 до 15.02.2001, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працювала у Вишнопільській загальноосвітній школі І-ІІІ супенів з 02.02.2001 до 15.02.2001 бібліотекарем.

Згідно довідки форми РС-право вищевказаний період роботи зараховано позивачу до загального страхового стажу, однак не зараховано до спеціального стажу.

Частиною 1 статті 30 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» від 27.01.1995 року №32/95-ВР, передбачено, що на працівників бібліотек, незалежно від форм власності та статусу бібліотеки, поширюються гарантії, встановлені законодавством про працю, соціальне страхування, пенсійне забезпечення.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про бібліотеки та бібліотечну справу» бібліотеки навчальних закладів за призначенням відносяться до спеціальних. Разом з тим, згідно з п. 2.1 Положення про мережу освітянських бібліотек МОН України та АПН України, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України №334/31 від 30.05.2003 року, освітянські бібліотеки - це узагальнена назва спеціальних педагогічних бібліотек (юридичні особи) або структурних підрозділів (бібліотеки) освітянських установ та організацій і бібліотек навчальних закладів усіх типів та рівнів акредитації, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, місцевим органам управління освітою та Академії педагогічних наук України. До мережі освітянських бібліотек належать спеціальні педагогічні бібліотеки та бібліотеки навчальних закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років від 04.11.1993 року, із наступними змінами, у розділі 1 «Освіта» у графі Найменування закладів і установ передбачено бібліотеки, а у графі Найменування посад - завідуючі, бібліотекарі.

Пунктом 2 Приміток до вищевказаної постанови передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області при обчисленні ОСОБА_1 трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, безпідставно до такого стажу не було враховано стаж роботи на посаді бібліотекаря в Вишнопільській загальноосвітній школі І-ІІІ супенів з 02.02.2001 до 15.02.2001.

Отже, позовна заява у зазначеній частині позовних вимог підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України № 1788-XII, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Обираючи належний спосіб захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.09.2024 №232050002608 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до спеціального стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи з 02.02.2001 до 15.02.2001 та з 11.10.2017 до 31.08.2023.

Водночас, вирішуючи позовні вимоги щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII з 16.09.2024, суд зазначає таке.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що, зобов`язавши пенсійний орган врахувати до стажу роботи спірні періоди роботи позивача, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.

На підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Частиною 2 статті 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за вислугу років вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 16.09.2024 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (статті 90 КАС України).

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАC України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.09.2024 №232050002608 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29604, м.Хмельницький, вул. Г.Чекірди, 10, код ЄДРПОУ:21318350) зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи з 02.02.2001 до 15.02.2001 та з 11.10.2017 до 31.08.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29604, м.Хмельницький, вул. Г.Чекірди, 10, код ЄДРПОУ:21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 16.09.2025 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду в цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29604, м.Хмельницький, вул. Г.Чекірди, 10, код ЄДРПОУ:21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 600 (шістсот) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ