Ухвала суду № 131886831, 04.11.2025, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2516/15-ц

провадження №4-с/176/11/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Волчек Н.Ю.,

з участю секретаря Владімірової А.Ю.,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця П`ятхатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо перерахунку заборгованості у виконавчому провадженні ВП №55489952, заінтересована особа Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просить визнати незаконними дії державного виконавця П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо перерахунку заборгованості у виконавчому провадженні ВП № 55489952, що викладені у листі за вих. № 90751 від 29.07.2025 року.

Скарга обґрунтовується тим, що в 10.01.2018 року відкрито ВП № 55489952 з виконання виконавчого листа № 176/2516/15 виданого 09.11.2017 року Апеляційним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 100012,77 грн на користь стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк».

Виконавче провадження відкрито на суму боргу у гривнях, сума боргу в доларах США державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження взагалі зазначена не була. При цьому стягувач, АТ КБ «ПриватБанк» дану постанову не оскаржував.

Крім того, саме кредитне зобов`язання, яке було предметом розгляду Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області по справі 176/2516/15 було забезпечено предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки № ОШ0СК 00000082 від 18.09.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк". При цьому, стягувачем обрано спосіб захисту саме стягнення кредитної заборгованості, а не звернення стягнення на предмет іпотеки.

На час подання вищезазначеної скарги відповідно до платіжної інструкції № 63564 від 22 квітня 2025 року, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження сума залишку боргу зменшилась, оскільки весь цей час добровільно сплачувала заборгованість та сума боргу склала 88678,75 грн.

Однак, в подальшому було з`ясовано, що за цей час сума боргу не тільки не зменшилась, а навпаки збільшилась і складає 167 158,74 грн. При цьому офіційного перерахунку заборгованості вона не отримувала.

У зв`язку з цим, звернулась до Жовтоводсько-П`ятихатського відділу ДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області із офіційним запитом та 29 липня 2025 року отримала відповідь за підписом начальника відділу Олександра Кірейцева про розмір заборгованості у виконавчому провадженні № 55489952, який станом на дату видачі розрахунку склав 167 158,74 грн. Дана сума заборгованості, як зазначено у листі, є гривневим еквівалентом залишку боргу у доларах США згідно з виконавчим листом за яким відкрито викоанвче провадження. При цьому начальник відділу ДВС у своїй відповіді посилається на особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, посилається на постанову Касаційного цивільного суду у справі №638/1841/14 від 15.03.2018 року.

Заявниця звертає увагу суду на то, що у її випадку, по перше державний виконавець відкрив виконавче провадження у гривнях на суму 100012,17 грн., по друге розмір заборгованості за рішенням суду по справі №176/2516/15 у долорах США складає 3840,89 доларів США, що менше ніж нарахована скаржниці сума заборгованості у оскаржуваному розрахунку в доларах США (3864,17 доларів США).

Також зазначає, що перерахунок заборгованості виконано не окремим процесуальним документом, а просто інформаційною довідкою, яка була надана скаржниці лише після її офіційного запиту. При цьому, курси валют за якими виконувався перерахунок сплачених раніше сум на погашення заборгованості у відповідні періоди не співпадає з офіційними курсами валют у ці періоди, що містяться на офіційному сайті Національного Банку України.

Вважає дії державного виконавця щодо здійснення державним виконавцем перерахунку заборгованості виконавчого провадження у бік збільшення ніж сумою що була стягнута за рішенням суду, свавіллям, та такими, що покладає на неї надмірний тягар і створює штучні підстави для значної та тривалої майнової відповідальності перед банком. Разом з цим усі її рахунки арештовані, усе її майно та майно її чоловіка, який не має до цього боргу ніякого відношення, арештоване та проводяться дії з примусової реалізації цього майна.

Також зазначила, що дії державного виконавця у рамках виконання виконавчого листа №176/2516/15 нею оскаржувалися двічі, зокрема ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08.12.2020 року її скаргу на дії державного виконавця Жовтоводського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Дирдіної В.В. було задоволено. Визнано неправомірними її дії щодо опису та накладання арешту на належне скаржниці майно, що є предметом іпотеки розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Заборонено звертати стягнення на це майно. У даній ухвалі суду саме і зазначено, що оскільки стягувач обрав способом стягнення заборгованості саме у визначеній сумі а не способом звернення стягнення на предмет іпотеки, то примусова реалізація даного майна буде вважатися подвійним стягненням зі скаржниці боргу.

За таких умов, з метою усунення порушень, допущених державним виконавцем, вона змушена звернутися до суду зі скаргою щодо неправомірного перерахунку заборгованості у виконавчому провадженні ВП № 55489952, що викладені у листі за вих. № 90751 від 29.09.2025 року в бік збільшення.

15 серпня 2025 року до суду надійшов відзив на скаргу, у якому державний виконавець Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області В.Кіфарова просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги у повному обсязі. Так, в обґрунтування скарги зазначає, що 10.01.2018 року державним виконавцем Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55489952. Пі час примусового виконання було встановлено, що боржниця отримує дохід від ОСББ «Грушевського 78» та 19.02.2018 року державним виконавцем Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Коштів на депозитний рахунок відділу відповідно даної постанови не надходило. 05.08.2020 року державним виконавцем Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку було направлено до П`ятихатського об`єднаного управління ПФУ у Дніпропетровській обл. З пенсії боржниці за період з 01.09.2020 по 01.07.2022 року надійшло 8720,00 грн. Починаючи з 01.07.2022 року припинилось стягнення заборгованості з пенсії боржника.

09.07.2024 року державним виконавцем Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій за заявою боржниці у відповідності Закону України № 3048-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень, рішень інших органів під час дії воєнного стану».

За період з 01.07.2022 року по 12.02.2025 року заборгованість ОСОБА_1 не сплачувалася.

Щодо перерахунку суми заборгованості, посилається на те, що у виконавчому листі № 176/2516/15-ц від 09.11.2017, виданого Апеляційним судом Дніпропетровської області обчислено еквівалент заборгованості станом на жовтень 2017 року. Під час відкриття виконавчого провадження сума заборгованості яка підлягала стягненню була визначена відповідно виконавчого листа.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчислені боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно частини 3 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у разі виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою та другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Отже, державний виконавець зобов`язаний під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями вищевказаної статті, оскільки між боржником та стягувачем існує валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором повинна бути стягнута також в іноземній валюті.

Згідно положеньстатті 533 ЦК Українигрошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях,визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно допункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, яке існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Під час відкриття виконавчого провадження сума заборгованості яка підлягала стягненню була визначена відповідно виконавчого листа. Еквівалент заборгованості був розрахований на дату винесення рішення.

На сьогоднішній день курс національної валюти відносно валюти визначеної у виконавчому листі значно змінився у суму збільшення, тому державним виконавцем проведено проміжний перерахунок суми заборгованості станом на 18.06.2025 року враховуючи офіційний курс НБУ на дату перерахування коштів стягувачу (в разі надходження сум на депозитний рахунок державної виконавчої служби та перерахування даних сум стягувачу).

Перерахунок здійснено для визначення проміжної суми заборгованості за виконавчим провадженням, але коригування суми в автоматичній системі виконавчого провадження на сьогоднішній день не здійснено, оскільки курс валюти змінюється кожного дня і встановити точну суму заборгованості не можливо. Коригування суми заборгованості за виконавчим провадженням буде проведено в день надходження коштів на депозитний рахунок Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Підстав для коригування суми заборгованості до надходження коштів на рахунок відділу не має, оскільки частина боргу за виконавчим документом стягується у іноземній валюті, яка еквівалентна гривні на дату ухвалення судового рішення, водночас виконавець перераховує заборгованість стягувачу в гривні за курсом НБУ на день сплати.Враховуючи вищенаведене, просить у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.

26 серпня 2025 року від АТ КБ „ПРИВАТБАНК до суду надійшли заперечення на скаргу ОСОБА_1 .. Так, АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що в діях державного виконавця у виконавчому провадженні № 55489952 та у його листі-відповіді за вих. № 90751 від 29.07.2025 року відсутні будь-які порушення чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про виконавче провадження», а скарга є необгрунтованою та безпідставною, тому не підлягає задоволенню судом. АТ «ПРИВАТБАНК» повністю погоджується з правовою позицією державного виконавця, що викладена у листі-відповіді Боржнику за вих. № 90751 від 29.07.2025 року за виконавчим провадженням № 55489952.

28 вересня 2025 року від скаржника ОСОБА_1 до суду надійшли додаткові пояснення, в яких остання наполягає на задоволенні скарги, та додатково зазначає, що в даній скарзі нею оскаржується проміжний перерахунок а не правова позиція державного виконавця. Тому просить суд скаргу задовольнит.

В судовому засіданні боржник - скаржник ОСОБА_1 скаргу підтримала в повному обсязі, та просила визнати незаконними дії державного виконавця П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо перерахунку заборгованості у виконавчому провадженні ВП № 55489952, що викладені у листі за вих. № 90751 від 29.09.2025 року. В подальшому звернулася до суду із заявою, в якій просила проводити розгляд скарги за її відсутності.

Державний виконавець П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та представник АТ КБ «Приватбанк» в судові засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно, належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває на виконанні виконавче провадження № 55489952 з примусового виконання виконавчого листа № 176/2516/15-ц, виданого 09.11.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 100 012,77 грн. (а.с.5,6)

Як вбачаєтьсяз рішенняАпеляційного судуДніпропетровської областівід 26.10.2017року зОСОБА_1 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» стягнуто 3840,89 доларів США (екв.82525,03грн.) заборгованості за кредитом, 412,80 доларів США (екв.10790,59грн.) заборгованості за відсотками за користування кредитом, 3725,73грн. пені на погашення заборгованості за кредитним договором від 18.09.2006р. станом на 15.02.2016р. та 2971грн.42коп. на повернення судових витрат.

Як вбачається із платіжної інструкції № 63564 від 22 квітня 2025 року ОСОБА_1 сплачено кошти в сумі 88678,75 грн в рахунок погашення заборгованості за ВП № 55489952. (а.с.7)

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя, а у ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону та пункту 6 розділу І Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.3 ч.3 ст. 18 Закону).

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

При аналізі зазначених норм чинного законодавства України вбачається, що належне виконання виконавцем покладених на нього обов`язків гарантує, зокрема непорушність майнових прав як стягувача так і боржника.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Разом з тим, згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Обґрунтовуючи такий висновок, Верховний Суд посилався на ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Головним завданням виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судового рішення. За умови відсутності у виконавчому листі окремих персональних даних у виконавця є можливість направити запит до відповідних державних органів для отримання цієї інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Аналогічні положення закріплені у статті 446 ЦПК України.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2018 року, справа №761/12665/14-ц, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Як вбачається із постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2018 року (ВП № 55489952) та постанови про виправлення помилки у процесуальному документі від 15.01.2018 року, державним виконавцем відкрито виконавче провадження на суму боргу у національній валюті у розмірі 100012,77 грн. Будь яких відомостей, щодо оскарження даної постанови стягувачем- матеріали справи не містять.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду скарги судом було з`ясовано, що на час звернення до суду заборгованість за заявленим виконавчим провадженням, після сплати частини боргу, зросла на суму, що не відповідає обсягу сплачених скаржницею раніше коштів, а також з боку державного виконавця не коректно зроблено перерахунок заборгованості в іноземній валюті, що не відповідає курсу валю на дату перерахунку.

Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення.

Керуючись ст.ст.447-451 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця П`ятхатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо перерахунку заборгованості у виконавчому провадженні ВП № 55489952, заінтересована особа Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"-задовольнити.

Визнати незаконними дії державного виконавця П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо перерахунку заборгованості у виконавчому провадженні ВП № 55489952 що викладені у листі за Вих № 90751 від 29.07.2025 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК