Рішення № 131886696, 19.11.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8082/25

Провадження № 2/201/3874/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2025 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра 27 червня 2025 року надійшла позовна заява ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовна заява мотивована тим, що 27.12.2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №93356, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» надало відповідачу кредит першим траншем у сумі 55556 грн. на споживчі потреби з відсотковою ставкою 150% річних за користування кредитом у формі кредитної лінії, строком на 730 днів. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідача кошти в сумі 55556 грн., в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить 150830,13 грн., з яких: 55100,50 грн., - тіло кредиту; 92528,63 грн., - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 3201 грн., - заборгованість за комісією.

28 січня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 28012025, за яким ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №93356 від 27.12.2021 року у розмірі 150830,13 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 27 червня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Куць О.О. (а.с.114-115).

Ухвалою судді від 01 липня 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено її до розгляду по суті (а.с.117).

01 жовтня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 надано суду заяву про застосування строків позовної давності по кредитному договору, яка мотивована тим, що умовами кредитного договору №93356 від 27.12.2021 року визначений обов`язок позичальника здійснювати погашення кредиту у порядку та у строки, які визначені в заяві та графіку платежів. У разі не погашення суми кредиту в строки, визначені в заяві, заборгованість в частині непогашеної суми кредиту вважається такою, що прострочена. Строк дії кредитного договору - 730 днів. Позичальником не було повністю здійснено повернення кредитних коштів. Останній платіж у розмірі 7400 грн. в рахунок погашення кредиту відповідач сплатив 27.01.2022 року. Починаючи з 27.02.2022 року позивачу стало відомо про своє порушене право, відтак з цього моменту починається перебіг позовної давності. Отже, з посиланням на ст.257 ЦК України, стверджував, що позивачем пропущено строк позовної давності, кінцевою датою звернення до суду з позовом є 27.02.2025 року, а позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 27.06.2025 року. Відтак, просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Також, 01.10.2025 року відповідачем надано суду заперечення на позов, в яких останній з посиланням на Закон України «Про споживче кредитування» вказував, що у відповідача є невиплачений кредит станом на воєнний період, відтак останній не нестиме відповідальність за несплату боргу під час воєнного стану, а також в тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості по кредитному договору не є первинним документом згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», виписок по рахунку позивачем до матеріалів справи не надано. Також, з посиланням на ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначав, що він згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.10.2017 року є інвалідом війни третьої групи та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни, зокрема щодо відсутності обов`язку сплати відсотків за користування кредитом. Враховуючи вищевикладене, просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, в тому числі і судових витратах.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності. (а.с.7)

Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, наголошував на пропуску ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» строку позовної давності, вказував, що неправомірним є нарахування йому відсотків за користування кредитом, оскільки він є інвалідом війни третьої групи та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни. Суму витрати на професійну правничу допомогу, про стягнення яких ставить питання позивач вважає необґрунтованою та завищеною.

Дослідивши письмові докази у справі, надавши їм оцінку в сукупності, врахувавши доводи сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.12.2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 93356 (Індивідуальна частина), підписавши який, позичальник засвідчив, що до укладення договору отримав та ознайомився, зокрема, з індивідуальною частиною договору, графіком платежів за першим траншем, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною договору, правилами надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця, а також іншою інформацією необхідною для прийняття ним свідомого рішення про укладення такого договору та отримання кредиту (а.с.23-26).

Пунктом 1.2. кредитного договору передбачено, що позичальник засвідчує, що до укладення Договору отримав та ознайомився, зокрема, з цією індивідуальною частиною, графіком платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною Договору, Правилами надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту Кредитодавця, а також іншою інформацією необхідною для прийняття ним свідомого рішення про укладення Договору та отримання кредиту, у т.ч. передбаченою ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інформацією та документами розміщеними на сайті https://finx.com.ua. У випадку, якщо будь-яка інформація не була отримана Позичальником або є йому незрозумілою, Позичальник повинен відмовитись від підписання цієї індивідуальної частини Договору.

На умовах Кредитного договору (п.п. 2.2.2, 2.2.3) Кредитодавець надав Відповідачу кредит у гривні на умовах, передбачених Договором про споживчий кредит № 93356 від 27.12.2021 року, у розмірі 55556 грн. (перший транш), який надано в наступному порядку: у розмірі 50000,40 грн. на рахунок/картку Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті, та у розмірі 5555,60 грн. - на погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Також кредитним договором передбачено другий транш в сумі, що не може перевищувати 55556 грн., який надається не пізніше наступного дня після погодження кредитодавцем заяви/звернення позичальника про отримання другого траншу.

Згідно з п.2.3 Договору про споживчий кредит № 93356 (індивідуальна частина) від 27.12.2021 року проценти за користування першим траншем кредитом нараховуються за ставкою 150 % річних. Проценти за користування другим траншем кредиту нараховуються за ставкою, що не може перевищувати 550 % річних.

Згідно з п.2.6. кредитного договору загальний строк кредитування за цим Договором складає 1462 днів.

Відповідно до п.п.2.6.1-2.6.2 кредитного договору строк, на який надається перший транш складає 730 дні. Строк, на який надається окрема частина кредиту за першим траншем, встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за першим траншем: 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів (з 27.12.2021 року до 27.12.2023 року). Строк на який надається другий транш складає від 84 днів до 24 місяців.

Як вбачається з п.2.7. кредитного договору загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту), складає (не перевищує) 245894,20 грн. Відповідно до п.п.2.7.1-2.7.2 кредитного договору загальні витрати за першим траншем складають 121624,24 грн., а за другим траншем не перевищать 124269,96 грн.

Згідно з п.2.8. Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) не перевищує 14846,78% річних. Відповідно до п.п.2.8.1-2.8.2 кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за першим траншем складає 390 % річних, а за другим траншем не перевищить 14846,78 % річних.

Відповідно п.2.9 кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом) складає 354360,48 грн. Відповідно до п.п.2.9.1-2.9.2 кредитного договору орієнтовна загальна вартість першого траншу для позичальника складає 177180,24 грн., а другого траншу не перевищить 177180,24 грн.

Як вбачається з п.2.10. кредитного договору якщо Позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати Позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати неустойку, згідно чинного законодавства, зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 300,00 грн., а в подальшому починаючи з 7-го дня пеню в розмірі, що становить 30,00 грн. за кожний календарний день прострочення та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вказаний договір та додатки до нього підписано позичальником власноруч.

На виконання умов договору про споживчий кредит № 93356 товариством перераховано грошові кошти в сумі 50000,40 грн. ОСОБА_1 , що вбачається з платіжного доручення №CRD_369446 від 27.12.2021 року, в графі призначення платежу якого вказано: надання фінансового кредиту згідно кредитного договору №93356 від 27.12.2021 року (а.с.73).

Із картки обліку виконання договору № 93356 вбачається, що загальна сума фінансового активу на дату 27.12.2023 року складала 150830,13 грн., із яких: тіло кредиту - 55100,50 грн., відсотки - 925628,63 грн., комісія - 3201 грн.

Окрім цього, ОСОБА_1 було власноручно підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.29-32), заяву на видачу кредиту №100344438 від 24.12.2021 року (а.с.33-34), графік платежів за першим траншем кредитного договору №93356 від 27.12.2021 року (а.с.27-28).

28 січня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 28012025, за яким ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача за кредитним договором №93356 від 27.12.2021 року (а.с.87-90).

Згідно з платіжною інструкцією №0491640000 від 28.01.2025 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснило оплату ціни права вимоги згідно договору факторингу № 28012025 від 28 січня 2025 року на суму 2047654,81 грн. (а.с.96).

Згідно з актами приймання-передачі реєстру Боржників від 28 січня 2025 року до договору факторингу № 28012025 від 28 січня 2025 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» передало, а новий кредитор ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» прийняло реєстр з боржниками в кількості (а.с.97-98).

Згідно з Реєстром боржників до договору факторингу № 28012025 від 28 січня 2025 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №93356 від 27.12.2021 року (п/н НОМЕР_3 ) (а.с.99-100).

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 цього Кодексу.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно вимог ч.1ст.513ЦКУкраїни правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч. 1 ст.526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦПК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що свої зобов`язання перед ОСОБА_1 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» виконало у повному обсязі, надавши йому кредитні кошти за договором №93356 від 27.12.2021 року.

Відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду не заперечував, що отримав кредитні кошти від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС».

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем у справі в повній мірі не виконав, заборгованість не погасив.

Відповідно до наданого розрахунку загальний розмір заборгованості за кредитним договором №93356 від 27.12.2021 рок, становить 150830,13 грн., з яких: 55100,50 грн., - тіло кредиту; 92528,63 грн., - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 3201 грн. - заборгованість за комісією.

Перехід права вимоги за кредитним договором від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підтверджено належними та допустимими доказами.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на пропуск відповідачем строку позовної давності. На вказані аргументи ОСОБА_1 суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023 року.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Окрім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Кредитний договір укладено 27 грудня 2021 року, заборгованість згідно графіка відповідач повинен був сплачувати рівними частинами щомісячно у строк до 27 грудня 2023 року. З позовом позивач звернувся 27 червня 2025 року, що відповідає вищевказаним нормам Закону.

Отже відсутні правові підстави для висновку про пропуск позивачем строку позовної давності. Відсутні підстави і для застосування цього строку щодо відповідних платежів за кредитним договором.

Стосовно тверджень відповідача щодо передбачених законодавством пільг для інвалідів війни суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;

4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України..

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України" на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, станом на день виникнення спірних правовідносин з товариством) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

За положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вперше часткову мобілізацію оголошено на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України № 1126-VII.

Національний банк України у листі від 02.09.2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Згідно правової позицію з питань звільнення військовослужбовців від сплати відсотків, штрафів та пені за кредитам,и викладених в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №306/1157/15-ц та від 10.01.2019 року у справі №327/353/16-ц, виключно за період здійснення заходів і забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях наявне право на пільги передбачені ч. 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, відповідач посилався на наявність у нього пільг щодо сплати процентів за користування кредитом, передбачених ч. 15 ст. 14 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".

Разом з тим, як вбачається із долучених до позову документів, відповідач ОСОБА_1 , згідно посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 26.10.2017 року є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України саме для ветеранів війни інвалідів війни.

Підтверджуючих документів щодо призову відповідача на військову службу, періоду перебування відповідача на військовій службі, тощо відповідачем не надано.

Відтак, суд позбавлений можливості встановити період за яким відповідачу були передбачені пільги щодо сплати процентів за користування кредитом, передбачені ч. 15 ст. 14 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Слід також зазначити, що ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, однак заборони нараховувати відсотки за кредитними договорами вказаний Закон не містить.

Отже доводи ОСОБА_1 щодо відсутності правових підстав для нарахування відсотків за кредитним договором не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

На аргументи відповідача щодо відсутності в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, зокрема, виписки по рахунку, суд зазначає наступне.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зауважує, що дійсно, в матеріалах справи відсутні первинні облікові документи, зокрема виписки по рахунку, які б відповідали вимогамст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Разом із цим, заперечення відповідача зводилися до того, що розрахунок заборгованості не може прийматися до уваги судом, та є засвідченим не належним чином.

Судом встановлено, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» 27.12.2021 року відповідно до договору №93356 від 27.12.2021 року виконало транзакцію щодо перерахування коштів ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , який вказаний у кредитному договорі, що підтверджується платіжним дорученням №CRD_369446 від 27.12.2021 року, в графі призначення платежу якого вказано: надання фінансового кредиту згідно кредитного договору №93356 від 27.12.2021 року. (а.с.73)

Факт отримання кредитних коштів 27.12.2021 року, відповідачем не заперечується та фактично визнається з огляду на положенняст. 204 ЦК Українищодо презумпції правомірності правочину та ненадання суду доказів оспорювання кредитного договору відповідно дост. 1051 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Відповідно до вимогстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором має місце, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Отже, відповідач ОСОБА_1 не спростував належними доказами наявність заборгованості перед позивачем, не довів факту виконання зобов`язань за кредитним договором, зокрема, щодо сплати тіла кредиту відсотків.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг, однак у порушення умов указаного договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у сумі 55100,50 грн. та заборгованість за відсотками у сумі 92528,63 грн., а всього 147629,13 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення комісії, суд зауважує наступне.

Як вбачається з п.2.5 Договору про споживчий кредит № 93356 від 27.12.2021 року, комісія за надання першого траншу складає 5555,60 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 10,00% від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, як це передбачено п.2.2.2. цієї індивідуальної частини. Комісія за надання другого траншу не може перевищувати 7500,0 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день отримання другого траншу за ставкою, що не може перевищувати 25,00% від загальної суми другого траншу за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це не передбачено умовами заяви/звернення позичальника, згідно п.2.2.3. цієї індивідуальної частини (а.с.24).

Відповідно до п.2.4. кредитного договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 1,00 гривню. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 200,00 гривень. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування другого траншу не може перевищувати 1,00 гривню. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування другого траншу не може перевищувати 200,00 гривень.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України Про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України Про захист прав споживачів з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, враховуючи викладене, відсутні підстави стягнення з відповідача на користь позивача комісії у розмірі 3201 грн.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції від 20.06.2025 року позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2422,40 грн., який, з урахуванням часткового задоволення позову, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 2371 грн. (а.с.1)

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем за оплату професійної правничої допомоги слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2024 року між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024.(а.с.14-16)

Згідно витягу з заявки №363 про надання юридичної допомоги від 01 травня 2025 року адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» надало ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» правничу допомогу у цивільній справі за позовом ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.(а.с.19) Вартість правничої допомоги, згідно витягу з акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 року (а.с.21), становить 25000 грн.

У запереченнях на позовну заяву та у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечував проти стягнення судових витрат, зокрема через їх необґрунтованість та завищений розмір.

Аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву, зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 25000 грн. є не обґрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання яких адвокат би витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі не може перевищувати 2000 грн.

Оскільки позовна заява задоволена частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1957,55 грн.

Керуючись ст.4,10,76-82,89,263-265,268,280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 93356 від 27 грудня 2021 року станом на 28 січня 2025 року у розмірі 147629,13 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 55100,50 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками 92528,63 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення комісії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір в розмірі 2371 грн. грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1957,55 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5ст.265 ЦПК України:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, оф. 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Куць