Рішення № 131877055, 19.11.2025, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 587/4102/25

Провадження № 2/950/992/25

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2025 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі судді Косолапа В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Лебедині цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 26.04.2019 № 22032000123714 в загальному розмірі 43141,06 грн., а також 1105,29 грн. інфляційних втрат та 182,29 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.04.2019 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22032000123714. За умовами договору відповідачу було надано можливість користуватися кредитними коштами, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісії, виконати інші зобов`язання, встановлені договором. Кредит надано у формі кредитної лінії.

15.12.2021 між позивачем та АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» укладено договір факторингу № 15/12/21 за яким банк відступив право вимоги за договором № 22032000123714. Згідно договору факторингу ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача на загальну суму 43141,06 грн., в тому числі 31237,75 грн. тіло кредиту, 47,93 грн. відсотки та 10567,80 грн. комісії.

Звернувшись до суду позивач просить стягнути з ОСОБА_1 43141,06 грн. заборгованості за договором № 22032000123714, а також 1105,29 грн. інфляційних втрат та 182,29 грн. 3 % річних, оскільки останній своїх зобов`язань за договором не виконав.

Ухвалою від 19.09.2025 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ОСОБА_1 відзиву на позов не подав. Копію ухвали про відкриття провадження отримав в електронній формі у підсистемі Електронний суд.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 26.04.2019 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22032000123714.

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 такого договору ОСОБА_2 надано у тимчасове платне користування грошові кошти (кредит) у розмірі 36723,96 грн.; строк кредитування 60 місяців, кінцева дата повернення кредиту 26.04.2024; цільове призначення: на споживчі потреби. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту 3,5 % від суми кредиту; процентна ставка на строкову заборгованість 0,001 % річних, на прострочену заборгованість 56 % річних. Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта, відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро».

Згідно з п. 2.1, 2.2 договору платежі за кредитом здійснюються у вигляді щомісячних ануїтетних платежів, дата погашення та розмір обов`язкового платежу визначені в графіку платежів, який викладено в п. 4 договору (а.с. 57-58).

Згідно з випискою по рахунку, ОСОБА_1 користувався кредитними коштами (а.с. 9-37).

Як свідчить наданий позивачем розрахунок, станом на 14.12.2021 заборгованість ОСОБА_1 складає 41853,48 грн., в тому числі 32419,85 грн. залишок несплаченої суми кредиту, 47,97 грн. залишок несплачених відсотків та 10567,80 грн. залишок прострочених комісій (а.с. 67-68).

15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 15/12/21, відповідно до якого ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право вимоги в тому числі до відповідача (а.с. 40-43).

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При визначенні розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , суд виходить із наступного.

Звернувшись до суду позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 43141,06 грн., а також 1105,29 грн. інфляційних втрат та 182,29 грн. 3 % річних.

У свою чергу заборгованість за договором складається з 31237,75 грн. тіла кредиту, 47,93 грн. відсотків та 10567,80 грн. комісії.

Щодо вимог в частині стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Так, кредитним договором від 26.04.2019 № 22032000123714 передбачено сплату комісії за обслуговування кредиту в розмірі 3,5 %.

За умовами договору повернення кредиту здійснюється ануїтетним платежем по 1897,42 грн. щомісяця, із яких 612,05 грн. погашення суми кредиту та 1285,34 грн. комісії. Загальна сума виплати за кредитом за 60 місяців становить 113845,29 грн. із яких 77120,40 грн. комісії.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 вказала на те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (пункти 31.29, 31.33 постанови).

При цьому, у постанові від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (п. 71-73).

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Як встановлено судом, договір № 22032000123714 передбачає сплату комісії в розмірі 3,5 % від суми кредиту щомісяця. Однак, договір не містить переліку послуг, які надаються банком. Графік платежів містить лише вказівку на вид платежу розрахунково-касове обслуговування. Тобто установлена щомісячна плата за послуги банку, які повинні надаватися безоплатно в силу положень ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином положення договору № 22032000123714 в частині сплати комісії суд вважає нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, що позбавляє сторону необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, що також відображено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Крім того, згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, розмір заборгованості за договором, який підлягає стягненню з відповідача складає 31285,68 грн. (без урахування комісії).

Крім того, п. 1 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 № 691-ІХ, який набрав чинності 04.07.2020, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його п. 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Отже, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

У постанові від 06.11.2024 у справі № 201/9121/22 Верховний Суд вказав на те, що з огляду на приписи пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховуються три проценти річних та пеня, суди помилково не застосували вказані норми права та дійшли необґрунтованого висновку про стягнення трьох процентів річних та пені за період з 21 січня 2022 року до 23 лютого 2022 року включно, що є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права.

Тобто нарахування інфляційних втрат та 3 % річних з 15.12.2021 до 23.02.2022 є таким, що не відповідає нормам матеріального права.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 31285,68 грн., в тому числі 31237,75 грн. основного боргу та 47,93 грн. заборгованості по відсоткам.

Щодо питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц.

На підтвердження понесених витрат про надання правничої допомоги позивач надав: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 8); договір про надання правової допомоги від 02.01.2025 № 43453613 (а.с. 48-49); детальний опис робіт, виконаних адвокатом Кеню Д.В. (а.с. 40); акт від 15.08.2025 № 22032000123714 про підтвердження факту надання правничої допомоги (а.с. 8 зворот. стор.).

Зокрема, в обсяг наданих робіт включено послугу з підготовки позовної заяви на суму 3000,00 грн. При цьому вимоги позивача задоволені судом на 70 %.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволенні позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 2100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (3000*70/100) та 1705,80 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 43453613) заборгованість за кредитним договором від 26.04.2019 № 22032000123714 в загальному розмірі 31285,68 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 43453613) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1705,80 грн. та 2100,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.11.2025.

Суддя Вадим КОСОЛАП