Ухвала суду № 131866236, 18.11.2025, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/614/25

Провадження№ 2-а/747/19/25

У Х В А Л А

18.11.2025 року суддя Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л.В., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Чернігівській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Жовнер О.М. звернулась до суду з даним позовом. У позовній заяві представник позивача просить суд згідно п.9 ч.1 ст 5 Закону України, яка передбачає звільнення від сплати судового збору осіб з інвалідністю І та ІІ груп, а також законних представників дітей з інвалідністю та недієздатних осіб з інвалідністю, звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки позивач є інвалідом дитинства, що підтверджується довідкою МСЕК.

При отриманні позовної заяви з додатками, вирішується питання відкриття провадженя по справі. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Положенням ч.3 ст161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», на яку посилається адвокат Жовнер О.М., від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Але із долученої до позовної заяви копії довідки МСЕК серії АБВ № 067343 від 22.11.2018 року. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом з дитинства третьої групи безстроково. Але згідно положення Закону України «Про судовий збір», на яке посилається представник позивача, дієздатна особа з інвалідністю ІІІ групи не звільнена від сплати судового збору за подання позову. ОСОБА_1 також не є законним представником дитини з інвалідністю і недієздатної особи з інвалідністю. Тому звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору з підстави, зазначеної представником позивача в позовній заяві, неможливе, так як не відповідає вимогам закону. Для того, щоб позовна заява була прийнята до провадженя, позивачу необхідно сплатити судовий збір.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлений показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн. Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Великої Палати Верховного Суду №543/775/17 від 18.03.2020 року, відповідно до якої у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні ст.ст.287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом в порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону №3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, де також зазначено, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Разом з цим слід звернути увагу позивача, що за правилами п. 1 ч. 4 цієї статті позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись ст. 25, 123, 160, 161, 169, 171, 172, 286 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Чернігівській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом 7 днів з моменту отримання ухвали суду та роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Копію ухвали суду надіслати позивачу для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно зі ст. 294 КАС України оскарженню не підлягає.

Суддя: Л.В.Тіщенко