Рішення № 131859398, 17.11.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2025 року м. Київ справа №320/42616/24

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщені суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )доДержавної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультурна, 9, код ЄДРПОУ 39816845)провизнання протиправною та скасування постановивстановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №104534 від 20 серпня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що відповідачем без встановлення усіх необхідних обставин, прийняв оскаржувану постанову, також останнім зазначено, що страховий поліс, виписаний на позивача, не є беззаперечним доказом здійснення останнім перевезень пасажирів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити з посиланням на норми чинного законодавства України, оскільки вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначив, що відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт», на момент проведення рейдової перевірки знайшло своє відображення в акті проведення перевірки №АР044422 від 03.07.2024, а також відеозаписами з боді-камер уповноважених представників відповідача. Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 20.08.2024 №104534. Під час перевірки виявлено порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень у водія відсутній договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.07.2024 інспекторами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 27.06.2024 №002139 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №422 від 20.05.2013 (далі також Порядок №422) співробітником Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві було перевірено транспортний засіб марки Mercedes, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Водієм ОСОБА_2 , надано пояснення, що зафіксовані боді-камерами уповноважених осіб відповідача, що на замовлення ОСОБА_1 здійснював перевезення громадян до с. Високе автомобілем Mercedes, який на лежить ОСОБА_3 , що підтверджується СТО №076843, проте документів оформлених відповідно до вимог законодавства немає.

Вказані обставини також підтверджуються полісом №АТ/5154211 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який виписаний на ОСОБА_1 .

При здійсненні рейдові перевірки (перевірки на дорозі) було виявлено, що на момент перевірки документи, визначені статтею 39 Закону №2344-III, відсутні, а саме: договір із замовником транспортних послуг, протокол перевірки та адаптації тахографа, що зафіксовано уповноваженою особою Укртрансбезпеки в Акті від 03.07.2024 №044422.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб?єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомлення.

Повідомленням №67136/31/24-24 від 05.08.2024 0308300205547 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 20.08.2024.

Вищезазначене повідомлення було отримане позивачем. Більше того, позивач був особисто присутній на розгляді Акта №044422 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

ОСОБА_1 був присутній на розляді Акту щодо нього, жодних заперечень щодо вчиненого правопорушення не надав, що підтверджується відео долученим відповідачем до відзиву.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнято постанову №104534 від 20.08.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".

За змістом частини сьомої статті 6 названого Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Згідно з статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Абзацом 1 п. 8 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з статтею 5 Закону України "Про автомобільний транспорт", основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Як встановлено судом, транспортний засіб "Mercedes-Bens", державний номер НОМЕР_2 , на праві власності належить ОСОБА_3 та використовується ОСОБА_1 , що підтверджується показанням водія ОСОБА_2 , полісом №АТ/5154211 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який виписаний на ОСОБА_1 , відео записами з процедури розгляду Акта про адміністративне правопорушення.

Більше того, судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, одним з видів діяльності останнього є 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, виходить з того, що не надано доказів на підтвердження, що саме ОСОБА_1 був перевізником.

З приводу цього суд зазначає, що за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт":

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

- автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);

- автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

- автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів;

- автобусний маршрут нерегулярних перевезень - автобусний маршрут, на якому здійснюють нерегулярні пасажирські перевезення;

- нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

В межах спірних правовідносин, позивач є автомобільним перевізником, що підтверджується показанням водія, який керував автомобілем Мерседес-Бенс, державний номер НОМЕР_2 , що відповідає приписам статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Стаття 7 Закону України "Про страхування" відносить особисте страхування від нещасних випадків на транспорті до обов`язкових видів страхування. Також в цій статті зазначено, що для здійснення обов`язкового страхування Кабінетом Міністрів України встановлений порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови страхування, тощо.

На виконання вимог цього Закону, Кабінет Міністрів України своєю постановою № 959 від 14.08.1996 затвердив Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - Положення № 959). Цим Положенням № 959 визначається порядок здійснення обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, пасажирів та водіїв.

Пунктом 58 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, передбачено, що під час здійснення нерегулярних пасажирських перевезень перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.

Пунктом 3 Положення № 959 передбачено, що кожному застрахованому пасажиру перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватись на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Оскільки при нерегулярних пасажирських перевезеннях видача квитків не передбачена, відносини між перевізниками та страховиками щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними договорами доручення та договорами страхування.

Окрім того, суд зазначає, що поліс (сертифікат) обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів є одним з тих документів, який має пред`явити водій транспортного засобу, що здійснює перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг (стаття 35 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Відповідно до п. 55 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.

Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки (п. 56 Правил). Автомобільний перевізник зобов`язаний зокрема, видавати водіям та іншим працівникам передбачені законом документи (п. 145 Правил). Водій автобуса зобов`язаний, серед іншого, мати із собою і пред`являти для перевірки уповноваженим особам передбачені законодавством документи (п. 147 Правил).

Відповідно до статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 цього Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Договір про нерегулярні пасажирські перевезення автобусом укладається між замовником транспортних послуг та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (стаття 42 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Спірним питанням цієї справи є саме факт використання автомобіля, власником якого є позивач, для нерегулярних пасажирських перевезень чи перевезення пасажирів автобусами для власних потреб.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до вимог статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Твердження позивача про те, що не доведено відповідачем, що саме останній був перевізником, є припущенням, не підтверджені належними та допустимими доказами і свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи на свою користь.

Як судом встановлено, з акту №АР044422 від 03.07.2024 водій копію акта отримав, акт підписав, зауваживши, що пасажирскими перевезенням не займається.

Проте, такі доводи спростовуються долученими до відзиву відео боді-камер уповноважених осіб, де зафіксовано: наявність пасажирів на момент зупинки транспортного засобу, а також пояснень наданих водієм.

Тобто, позивач заперечень щодо визначення його автомобільним перевізником в акті перевірки не висловив. Позивачем не заперечуються зафіксовані у акті проведення перевірки порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту на момент проведення перевірки.

Зі змісту вказаних відеозаписів проведення рейдової перевірки при зупинці транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, водій вказав, що здійснює нерегулярні перевезення, а замовником таких є ОСОБА_1 .

Зазначена інформація, що наявна у записах відеофіксації спростовує твердження позивача, які не підтверджуються належними доказами.

Інших доказів на підтвердження спірних обставин суду стороною позивача не надано.

Відповідач же довів належними письмовими доказами, про законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд встановив, що позивачем при здійсненні перевірки, не надано відповідачу документів, передбачених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", які би підтверджували факт, що перевезення пасажирів автобусом здійснювалось для власних потреб, тому суд дійшов висновку, що позивач не довів зазначених в позові обставин щодо змісту спірних правовідносин.

Зокрема у перевізника на момент проведення перевірки відсутній договір із замовником транспортних послуг, який би відповідав вимогам законодавства (містив всі обов`язкові умови) для такого виду перевезень, як нерегулярні перевезення пасажирів, полісу обов`язкового страхування пасажирів, що в свою чергу свідчить про підставність складеного акту перевірки і, відповідно, винесення оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим притягнення позивача до відповідальності за недотримання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт".

Постановою КМУ від 8 листопада 2006 рок № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, відповідно до якого державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу. Рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. 27. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

В ході судового розгляду справи, судом не встановлено порушення порядку процедури розгляду справи, за наслідками якої винесено оскаржувану постанову, оскільки відповідачем надано належні та допустимі докази повідомлення позивача про час і місце розгляду справи.

З огляду на викладені обставини та норми права, суд дійшов висновку, що позивачем допущено порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", тому оскаржувана постанова від 20 серпня 2024 року №104534 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу прийнята відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з цим відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, належним чином доведено правомірність свого рішення, тоді як позивачем не доведено своєї правової позиції та не спростовано доводи відповідача, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України у суду відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультурна, 9, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.