Рішення № 131858840, 17.11.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2025 року № 320/62122/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу -

ВСТАНОВИВ:

Державна судова адміністрація України (00020, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), у якому просила суд, з урахуванням уточнень:

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 22.05.2024 ВП №74646671.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваного рішення з огляду на об`єктивну відсутність у позивача можливості виконати відповідне рішення суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав на правомірності своєї поведінки у межах спірних правовідносин, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На виконанні у Відділі перебував виконавчий лист № 200/5433/23, виданий 16.02.2024 Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити Донецький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, нарахованих виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270,00 грн., на 01 січня 2022 року 2481,00 грн., на 01 січня 2023 року 2684,00 грн.

05.04.2024 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74646671. Даною постановою боржнику надано десятиденний термін для виконання рішення суду. Копію постанови направлено боржнику до виконання, стягувачу до відома.

Листом від 25.04.2024 №10-10164/24 позивачем повідомлено, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, згідно із законодавством України здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень суддів і працівників апаратів суддів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Також, позивачем зазначено, що Державною судовою адміністрацією України затверджено кошторис на 2024 рік за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» зокрема Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Донецькій області у сумі 23,8 тис. грн.

За невиконання без поважних причин рішення суду на боржника було накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. відповідно до постанови від 22.05.2024 ВП № 74646671.

Даною постановою зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів про що невідкладно повідомити державного виконавця, а також попереджено про відповідальність, передбачену статтею 75 Закону за невиконання без поважних причин рішення суду та статтею 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду.

17.06.2024 державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на Державну судову адміністрацію України у розмірі 10 200,00 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

01.08.2024 державним виконавцем надіслано подання (повідомлення) до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві щодо порушення кримінального провадження за фактом умисного невиконання посадовими особами Державної судової адміністрації України рішення суду.

01.08.2024 державним виконавцем, керуючись вимогами п. 11 частини першої ст. 39, ст. 40 Закону винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вважаючи постанову про накладення штрафу від 03.06.2024 протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

На підставі статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами першою-другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

На підставі пункту 1, підпункту 1 частини другої статті 17 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1,16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Закону №1404-VIII державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

На підставі частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Як визначено частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Суд зазначає, що основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки суперечило запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження ( постанова Верховного Суду від 16.04.2020 по справі № 826/14754/17).

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини:

1) факт виконання чи невиконання рішення;

2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання.

Таким чином, лише встановивши відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.

Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону № 1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов`язків.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 07.11.2019 по справі № 420/70/19, від 19.08.2020 по справі № 140/784/19, від 31.05.2022 по справі №360/940/20.

Обґрунтовуючи заявлений позов, Державна судова адміністрація України зазначила, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

У зв`язку з цим вважає, що виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду повинно здійснюватися Державною казначейською службою України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Відтак, вважає, що виконання рішення у справі № 200/5433/23 у спосіб, визначений зазначеним рішенням, об`єктивно є неможливим.

Судом встановлено, що Державна судова адміністрація України, на вимогу державного виконавця повідомила відділ листом від 25.04.2024 № 10-10164/24, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, згідно із законодавством України здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень суддів і працівників апаратів суддів» головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Також боржником зазначено, що Державною судовою адміністрацією України затверджено кошторис на 2024 рік за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», зокрема, Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Донецькій області у сумі 23,8 тис. грн.

Однак, суд зазначає, що згідно кошторису та плану асигнувань, які надіслані позивачем до відділу, відсутні відомості щодо фінансування Донецького окружного адміністративного суду коштами, які необхідні для проведення виплати саме судді ОСОБА_1 .

Обставини, зазначені в листі Державної судової адміністрації України, не підтверджують факт виконання рішення суду та не слугують підставою зупинення вчинення виконавчих дій чи закінчення виконавчого провадження, згідно Закону.

При цьому, позивачем не доведено наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, що не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк.

Вказані обставини свідчать про те, що на момент винесення постанови про накладення штрафу, рішення суду та вимоги державного виконавця не були виконані, підстави для зупинення проведення виконавчих дій або закінчення виконавчого провадження, відповідно до вимог Закону - відсутні, а відтак існувала необхідність застосовування до боржника заходів примусу у вигляді штрафу.

Таким чином, Державною судовою адміністрацією України не вжито заходів, направлених на виконання рішення суду, а відомості зазначені у вищевказаному листі містять загальну інформацію, яка не впливає на подальше виконання рішення суду та вказує на формальний підхід до виконання судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

За умови повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» прямо передбачені повноваження державного виконавця на винесення постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення, які встановленні з метою здійснення достатніх дій для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов.

Суд зауважує, що застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження (постанова Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 826/2181/17, від 29.05.2020 у справі № 140/1868/19).

З огляду на викладене, суд вважає, що станом на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, існували підстави для накладення штрафу, передбачені статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що постанова про накладення штрафу від 22.05.2024 прийнята в рамках чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263, 287 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Білоноженко М.А.