Рішення № 131858835, 29.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року справа №320/11307/21

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Себ Україна" до Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю " Груп Себ Україна " із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області про накладення штрафу від 01.03.2021 року №10-05.2/04.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржувану постанову з неправильним застосуванням норм чинного законодавства, оскільки відповідачем здійснено неправильну кваліфікацію правопорушення, що вплинуло на розрахунок розміру санкцій. На думку позивача, штрафні санкції були нараховані з порушенням статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

За наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.09.2021 визначено суддю Терлецьку О.О. Ухвалою суду (суддя Терлецька 0.0.) від 20.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 35 КАС України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

У силу вимог частини дев`ятої статті 31 КАС України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

На підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 у зв?язку із перебуванням судді Терлецької О.О. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, проведено повторний автоматизований розподіл справи Nє320/11307/21, за результатами якого, головуючим суддею визначено Лиска І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу прийнято до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем подано відзив, в якому останній просить відмовити в позові, посилаючись на те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, оскільки оскаржуване рішення, прийнято у межах та на підставі наявних в останнього повноважень. Зауважив, що кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання несе відповідальність за порушення вимог Технічних регламентів, дія яких розповсюджується на продукцію та вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», на підставі повідомлення ЗМК ВМО1 митного поста «Чайки» Київської митниці Держмитслужби про призупинення митного оформлення продукції за результатами державного контролю продукції (Рішення від 08.02.2021 №7.8.28.7-19/254), за дорученням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 08.02.2021 №15.1-6/2529, посадовими особами відділу ринкового нагляду управління захисту споживачів Головного управління Держпродепоживслужби в Київській області здійснено позапланову перевірку характеристик продукції, зазначеної у відповідному рішенні та знаходиться у ЗМК BMО1 митного поста «Чайки» Київської митниці Держмитслужби, за адресою: Київська обл, Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 1-А, транспортний засіб № AO0358OC/А05648ХР.

За результатами перевірки характеристик продукції, а саме машини електромеханічної побутової з умонтованим електродвигуном арт. НB641838, Блендер OPTICHEF 21N1 800 Вт, подрібнювач 500 мл, мірний стакан 800 мл, країна виробник: CN, імпортер: ТОВ «Груп СЕБ Україна», у кількості 288 шт., митне оформлення якої призупинено за рішенням ЗМК ВМО1 м/п «Чайки» Київської митниці Держмитслужби від 08.02.2021 Nє 7.8-28.7-19/254, встановлено невідповідність продукції встановленим вимогам, зокрема:

??на електрообладнанні, або на його пакуванні чи в документі, що його супроводжує не зазначено найменування та контактну поштову адресу виробника згідно з вимогами щодо порядку застосування мов;

??на електрообладнанні, або на його пакуванні чи в документі, що його супроводжує не зазначено найменування чи зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) та контактну поштову адресу імпортера згідно з вимогами щодо

порядку застосування мов;

- на електрообладнанні чи на його табличці з технічними даними, або на його пакуванні та в документі, що його супроводжує відсутній знак відповідності технічним регламентам.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено: пп. 8, 12, 19, 20 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання (ПКМУ від 16.12.2015 № 1067);

п.п. 13, 17, 24, 25 Технічного регламенту електромагнітної сумісності (ПІКМУ від 16.12.2015 №1077);

п.п. 14, 19, 25, 27 Технічного регламенту обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні (ПКМУ від 10.03.2017 № 139).

Результати перевірки оформлені Актом перевірки характеристик продукції від 09 лютого 2021 року № 10-05.2/08.

Відповідно до частини третьої статті 29 та частини другою статті 33 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з вимогою до ТОВ «ГРУП СЕБ УКРАЇНА» забезпечити усунення формальної невідповідності продукції у термін до 03 березня 2021 року.

Відповідно до повідомлення ТОВ «ГРУП СЕБ УКРАЇНА» від 17.02.2021 вих. №40 про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, отриманого Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області, суб`єктом господарювання зазначено, що на продукцію у кількості 288 шт - машина електромеханічна побутова з умонтованим електродвигуном арт. НВ641838, Блендер OPTICHEF 21N1 було нанесено знак відповідності технічним регламентам та на його пакування нанесено інформацію про найменування, контактну поштову виробника та зазначено інформацію про зареєстровану торговельну марку, контактну поштову адресу імпортера, інформація нанесена відповідно до законодавства про мови.

22.02.2021 посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області у присутності фахівця із сертифікації ТОВ «ГРУП СЕБ УКРАЇНА» Баранова О.С. здійснено перевірку стану виконання суб`єктом господарювання зазначеного рішення у ЗМК ВМО1 м/п «Чайки» Київської митниці Держмитслужби за адресою: вул. Антонова, буд. 1-А, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область.

Перевірку стану виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 10.02.2021 №10-05.2/32 здійснено на підставі наказу від 22 лютого 2021 року №808-ОД та направлення на проведення перевірки від 22 лютого 2021 року №604.

За результатами перевірки стану виконання ТОВ «ГРУП СЕБ УКРАЇНА» рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 10.02.2021 №10-05.2/32 встановлено, що суб`єктом господарювання не виконано дії, пов`язані зі змістом обмежувального (корегувального) заходу, та його виконання не може бути визнане результативним.

Результати перевірки стану виконання ТОВ «ГРУП СЕБ УКРАЇНА» рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 10.02.2021 №10-05.2/32 оформлені Актом перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22 лютого 2021 року №10-05.2/05.

Постановою від 01.03.2021 №10-05.2/04 на позивача накладено штраф у сумі 51 000 грн. за порушення п. 3 частини 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» - невиконання рішення про вжиття обмежувальних заходів від 10.02.2021 щодо усунення формальної невідповідності продукції.

Не погоджуючись постановою про застосування штрафу, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент їх виникнення, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України визначаються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02 грудня 2010 року №2735-VI (далі Закон України від 02 грудня 2010 року №2735-VI).

Абзацом 9 статті 1 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI визначено, що державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Відповідно до статті 3 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI, метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 10 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об`єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об`єктами технічних, регламентів.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI, до повноважень органів ринкового нагляду, зокрема, належить проведення перевірок характеристик продукції.

Так, частиною 3 статті 23 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI передбачено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (частина 5 статті 23 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI).

Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки (частина 6 статті 23 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI).

Пунктом 2 частини 1 статті 24 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI визначено, що органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів: позапланові: а) за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об`єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію; б) у разі якщо під час перевірки характеристик продукції у виробника відповідної продукції виробник доведе що: він не вводив в обіг продукцію, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам; продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності розповсюджувача (розповсюджувачів) такої продукції.

У випадках, зазначених у підпункті "б" пункту 2 цієї частини, встановлюється за ланцюгом постачання продукції особа, яка ввела таку продукцію в обіг, та особа, внаслідок дій чи бездіяльності якої продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що підставою перевірки стало рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з вимогою до ТОВ «ГРУП СЕБ УКРАЇНА» забезпечити усунення формальної невідповідності продукції у термін до 03 березня 2021 року

Відтак, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для здійснення позапланової перевірки характеристик продукції.

Частиною 2 статті 24 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI передбачено, що під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої цієї статті: 1) на початковому етапі перевірки об`єктами перевірки є: а) наявність на продукції знака відповідності технічним регламентам (у тому числі ідентифікаційного номера призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення знака відповідності технічним регламентам; б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам; в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією.

Під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених підпунктом "б" пункту 2 частини першої цієї статті, об`єктом перевірки є документи, що містять інформацію про походження продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо). Якщо розповсюджувач протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку не надав йому зазначені документи, такий розповсюджувач вважається особою, що ввела цю продукцію в обіг. Під час перевірки характеристик продукції на підставі, визначеній в абзаці третьому підпункту "б" пункту 2 частини першої цієї статті, орган ринкового нагляду також проводить перевірку умов зберігання відповідної продукції (частина 3 статті 24 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI).

Постанова Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1067 «Про затвердження Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання» набрала чинності 01.06.2016 року.

Відповідно до цього Технічного регламенту: перелік національних стандартів, що є ідентичними гармонізованим європейським стандартам та відповідність яким надає презумпцію відповідності електрообладнання цілям, пов`язаним з безпечністю (далі - перелік національних стандартів), затверджується та оприлюднюється відповідно до закону. Відповідність електрообладнання стандартам, які включені до переліку національних стандартів, або їх частинам надає презумпцію відповідності такого електрообладнання цілям, пов`язаним з безпечністю, які охоплюються такими стандартами чи їх частинами (п.34).

Вимоги щодо обмеження використання небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні з метою забезпечення охорони здоров`я людини і захисту навколишнього природного середовища, включаючи екологічно безпечну утилізацію та видалення відходів електричного та електронного обладнання, передбачає Постанова Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 139 «Про затвердження Технічного регламенту обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні».

Пунктом 1 частини 3 статті 44 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI визначено, що до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі: розповсюдження продукції, на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п`ятдесяти до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 5 ст. 8 Закону №2735-VI унормовано, що суб`єкти господарювання зобов`язані надавати на вимогу органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати:

- будь-який суб`єкт господарювання, який поставив їм відповідну продукцію;

- будь-який суб`єкт господарювання, якому вони поставили відповідну продукцію.

Згідно з ч. 7 ст. 8 Закону №2735-VI у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом строку проведення перевірки не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію.

Відповідно до ч. 12 ст. 23 Закону №2735-VI у разі, якщо за результатами перевірки характеристик продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду на підставі наданих суб`єктом господарювання документів, що дають змогу відстежити походження такої продукції та її подальший обіг (зокрема договори, товарно-супровідна документація), визначає особу, яка поставила відповідному суб`єкту господарювання цю продукцію, та всіх осіб, яким цей суб`єкт господарювання поставив зазначену продукцію.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону №2735-VI до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п`ятисот до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом ч. 2 ст. 1 Закону №2735-VI термін «введення в обіг» вживається у значенні наведеному у Законі України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Статтею 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 02.12.2010 №2736-VI унормовано, що введення в обіг продукції - це перше надання продукції на ринку України, а імпортер - це будь-яка фізична чи юридична особа, яка є резидентом України та вводить в обіг на ринку України продукцію походженням з іншої держави.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 45 Закону №2735-VI передбачено підстави звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності, зокрема, виробник, уповноважений представник, імпортер або інша особа, яка відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, не несе відповідальності, встановленої статтею 44 цього Закону, якщо доведе, що вона не вводила відповідну продукцію в обіг.

Суд зазнчає, що позивач був повідомлений про проведення відносно нього перевірки, водночас не надав до ГУ Держпродспоживслужби в Київській області документів, за яких можливо ідентифікувати особу, що поставила відповідну продукцію, а тому, в силу вимог ч. 7 ст. 8 Закону №2735-VI, Товариство з обмеженою відповідальністю " Груп Себ Україна "вважається особою, що ввела таку продукцію в обіг і має бути притягнута до відповідальності.

До особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п`ятисот до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 2 частини 2 статті 44 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI).

При цьому, частиною 2 статті 1 Закону України від 02 грудня 2010 року №2735-VI визначено, що термін «введення в обіг» використовується у значенні, наведеному у Законі України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності».

Так, відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» виробники і постачальники повинні пропонувати та надавати лише послуги або застосовувати процеси чи вводити в обіг продукцію вітчизняного або іноземного походження, які є безпечними для життя та здоров`я людини, для тварин, рослин, забезпечують захист національної безпеки, охорону довкілля та природних ресурсів, запобігання недобросовісній конкуренції.

Виробники і постачальники повинні забезпечити виконання всіх вимог відповідних технічних регламентів перед введенням в обіг об`єктів технічних регламентів.

Введення в обіг об`єктів технічних регламентів супроводжується декларацією про відповідність та/або сертифікатом відповідності, а також маркуванням продукції Національним знаком відповідності, якщо це передбачено відповідним технічним регламентом.

Виробник або його уповноважений представник в Україні повинні: забезпечити споживачів продукції відповідною інформацією для оцінки ризиків, пов`язаних з цією продукцією, якщо такі ризики не є очевидними, без попереджень, та вжити заходів для запобігання таким ризикам; вилучати з обігу продукцію, якщо вона не відповідає вимогам відповідних технічних регламентів; зберігати декларацію про відповідність та/або сертифікати відповідності, іншу технічну документацію, що підтверджує відповідність технічним регламентам, протягом передбачуваного періоду використання продукції, введеної в обіг, та надавати таку інформацію за запитом органів ринкового нагляду; відшкодовувати збитки споживачам продукції, процесів і послуг у разі, якщо доведена їх невідповідність вимогам технічних регламентів, указаних у декларації про відповідність та/або сертифікаті відповідності.

Аналіз наведених норм свідчить, що саме на виробників та постачальників покладено обов`язок щодо забезпечення виконання всіх вимог відповідних технічних регламентів перед введенням в обіг об`єктів технічних регламентів.

Згідно ст.45 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", виробник, уповноважений представник, імпортер або інша особа, яка відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, не несе відповідальності, встановленої статтею 44 цього Закону, якщо доведе, що: 1) вона не вводила відповідну продукцію в обіг; 2) з урахуванням усіх обставин відповідна продукція після введення її в обіг стала такою, що становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, внаслідок дій або бездіяльності інших осіб чи непереборної сили; 3) відповідна продукція становить ризик внаслідок додержання виробником вимог законодавства чи виконання обов`язкових для нього приписів державних органів; 4) у випадку виробника комплектуючого виробу чи складової частини продукції ризик (невідповідність) продукції встановленим вимогам виник (виникла) внаслідок конструкції готової продукції, до якої входить цей виріб чи складова частина, або інструкцій, даних такому виробнику виробником готової продукції.

Розповсюджувач продукції не несе відповідальності, встановленої статтею 44 цього Закону, якщо доведе, що: 1) продукція стала такою, що становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, внаслідок недодержання іншим розповсюджувачем умов її зберігання, за умови, що інший розповсюджувач такої продукції може бути встановлений; 2) продукція, що поставлена ним, відповідає встановленим вимогам, але незважаючи на це становить ризик.

Досліджуючи наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої статті 44 Закону, які наведені у статті 45 цього Закону, позивача як особи, що ввела в обіг цю продукцію та її розповсюджувала, судом не встановлено.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, в даному випадку Законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, серед яких і адміністративно-господарський штраф.

Частиною першою статті 241 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарський штраф визначається законом як грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету в разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Частиною другою статті 241 Господарського кодексу України визначено перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові да інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, виходячи з зазначеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість визначених відповідачем порушень, які зазначені в акті перевірки характеристик продукції від 09 лютого 2021 року № 10-05.2/08.

Щодо визначення порядку застосування штрафних санкцій та їх розміру, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (в редакції на момент виникнення спірних правоввідносин) до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, що становить серйозний ризик, - у розмірі від тисячі п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двох тисяч п`ятисот до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Визначення терміну продукція наведене у статті 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», а саме, продукція - речовина, препарат або товар, виготовлений у ході виробничого процесу.

Кожному товару (продукції) присвоюється свій унікальний помер або код (артикул) за яким ідентифікується цей товар (продукція), також кожна продукція має різні характеристики, а відповідно до вимог частини 1 статті 11 «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов`язковою.

Отже, так як під час перевірки було виявлено товари у кількості 288 шт, кожен з яких, не відповідає встановленим вимогам, до позивача було застосовано штрафні санкції за кожну позицію акта перевірки, відповідно до розрахунку адміністративного- господарських (штрафних) санкцій.

Як вбачається з оскаржуваної постанови від 01.03.2021 року №10-05.2/04, до позивача застосовано штраф у розмірі 51000 грн.

Згідно розрахунку адміністративно господарських санкцій штрафні санкції накладено за кожну одиницю товару, щодо якої виявлено порушення (3 одиниці) та в межах санкції.

Таким чином, відповідачем правомірно та обґрунтовано застосовано штрафні санкції до позивача у розмірі 51000 грн, оскільки зазначене не суперечить положенням статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Вказана правова позиція відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 року по справі № 804/4369/18 та постанові від 17.03.2021 року по справі № 620/3792/18. А також, в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 року по справі № 420/1504/09, постанові від 20.03.2018 року по справі № 815/3207/18.

За викладених обставин, суд вважає, що вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись статтями 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.