Рішення № 131855745, 17.11.2025, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/115/25

Провадження № 2/515/290/25

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

секретар судового засідання Комерзан Л.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Татарбунари в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2025 року позивач через свого представника звернулася до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивувала таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області померла матір позивачки ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги. 11 листопада 2024 року отримала Свідоцтво право на спадщину за законом після смерті матері на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,0375 га, кадастровий номер: 5125082600:01:001:0162,в межах території Дивізійської (раніше Кочкуватської) сільської ради Білгород-Дністровського (раніше Татарбунарського) району Одеської області.

За життя спадкодавець не встигла зареєструвати за собою право власності на вказаний будинок, у зв`язку з чим, за відсутності правовстановлюючого документу на нерухоме майно, нотаріус відмовив позивачу у посвідченні спадкових прав.

Факт того, що житловий будинок належав спадкодавцю підтверджується Випискою з облікової карти об`єкта погосподарського обліку.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати за нею право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2025 року справу передано у провадження судді Луцюка В.О.

Відповідно до ухвали судді від 28 січня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позову заяву.

Згідно з ухвалою суду від 06 березня 2025 року за клопотанням представника позивачки витребувано: у приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Монастирліу О.П. копію спадкової справи № 136/2012, заведеної 14 листопада 2012 року до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у Кочкуватському старостинському окрузі Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області копії (витяги) з погосподарських книг щодо обліку домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 з дня постановлення будинку на облік та до 2012 року, із зазначенням голови домогосподарства та членів його сім`ї; у ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» інформацію щодо реєстрації права власності на будинок з господарськими будівлями і спорудамиза адресою: АДРЕСА_1 та на підставі якого документу проведено таку.

11 березня 2025 року на виконання вказаної ухвали надійшла копія спадкової справи № 136/2012, заведеної до майна померлої ОСОБА_2 (вх. № 1217/25-Вх 11.03.2025); 17 квітня 2025 року відповідь від ТОВ «Татарбунасрьке РБТІ та РОН» (вх. № 1841/25-Вх 17.04.2025); 21 травня 2025 року копії погосподарських книг від Дивізійської сільської ради за період з 1986-2012 роки (вх. №2364/25-Вх 21.05.2025).

Згідно з ухвалою суду від 23 червня 2025 року, за клопотанням представника позивачки витребувано у державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. копії спадкових справ після смерті: ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

01 жовтня 2025 року від державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. надійшла відповідь (вх. № 5146/25-Вх 01.10.2025).

Відповідно до ухвали суду від 01 жовтня 2025 року за клопотанням представника позивачки витребувано у Одеському державному нотаріальному архіві копію спадкової справи, заведеної Татарбунарською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

21 жовтня 2025 року на виконання вказаної ухвали суду надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (вх. № 5550/25-Вх 21.10.2025).

В підготовче засідання сторони не з`явилися.

Позивач подала суду заяву, в якій просила справу слухати у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (вх. № 6147/25-Вх 17.11.2025).

Представник відповідача Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надав суду заяву, у якій просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав повністю (вх. № 722/25-Вх 23.06.2025).

Згідно з ч. 4 ст. 200 ЦПК України суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За таких обставин, суд ухвалив слухати справу у підготовчому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Кочкувате Татарбунарського району Одеської області померла ОСОБА_5 , про що свідчить копія свідоцтва про її смерть серії НОМЕР_1 , виданого 20 листопада 1996 року на підставі актового запису №13 Кочкуватської сільської Радою народних депутатів Татарбунарського району Одеської області.

Після її смерті відкрилася спадщина, у тому числі і на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Зміна назви вулиці на Миру мало місце, згідно з рішенням Кочкуватської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 31 від 12 лютого 2016 року (а.с. 20).

За життя 15 листопада 1996 року ОСОБА_5 склала заповіт, який був посвідчений головою Кочкуватської сільської ради народних депутатів Татарбунарського району Одеської області Короленко Н.В., та яким остання заповіла все належне їй майно на день смерті ОСОБА_2 (матері позивачки у справі).

Як вбачається з копії спадкової справи № 461/00, заведеної Татарбунарською державною нотаріальною конторою Одеської області, з заявою про прийняття спадщини за заповітом, зокрема, і на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , звернулася ОСОБА_2 . Інші спадкоємці відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області померла ОСОБА_2 , про що 27 червня 2012 року в Книзі реєстрації смертей Кочкуватської сільської ради Татарбунарського району Одеської області вчинено актовий запис № 7 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 12).

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є позивачка у справі. На підтвердження родинних відносин, як між матір`ю та донькою, позивачем надано: копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 09 грудня 1986 року Рибальською сільською радою Одеської області на підставі актового запису № 7, відомості про батьків: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (дані мовою оригінал); копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого на підставі актового запису № 124 від 19 грудня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Березівського районного управління юстиції Одеської області (а.с. 6, 8).

Згідно з копією спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2 № 136/2012, заведеної 14 листопада 2012 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирілу О.П., з заявою про прийняття спадщини звернулася донька спадкодавця ОСОБА_1 11 листопада 2024 року отримала Свідоцтво право на спадщину за законом після смерті матері на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,0375 га, кадастровий номер: 5125082600:01:001:0162,в межах території Дивізійської (раніше Кочкуватської) сільської ради Білгород-Дністровського (раніше Татарбунарського) району Одеської області (а.с. 39-53). Інші спадкоємці чоловік та донька спадкодавиці ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 (а.с. 40-41).

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом - ст. 1217 ЦК України.

В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини, за нормою ст. 1221 ЦК України, є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини - ст. 1222 ЦК України.

Згідно з ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

По положенню ст. ст. 1258, 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

25 листопада 2024 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, який підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно (а.с. 13).

За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. За ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права, що виникли до набрання чинності вказаним Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав - ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення будівництва.

За даними технічного паспорту, виготовленого 26 вересня 2024 року, будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 складається з: житлової будівлі - А, загальною площею 76,0 кв.м, житловою площею 43,5 кв.м, площею основи забудови 89,7 кв.м; віранди - а, площею основи забудови 19,1 кв.м; навісу а1, площею основи забудови 10,9 кв.м; літньої кухні - Б, площею основи забудови 38,8 кв.м; навісу - б, площею основи забудови 6,8 кв.м; сараю - В, площею основи забудови 24,5 кв.м; гаражу - Г, площею основи забудови 21,5 кв.м; ворота 1, площею основи забудови 5,0 кв.м; огорожа - 2, площею основи забудови 6,2 кв.м, рік будівництва 1950-1970 роки (а.с. 15-19).

Питання набуття права власності на той час регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пунктом 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог вказаного законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 175/2254/15.

Крім того, по приватних житлових будинках, що збудовані до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення в експлуатацію при оформленні права власності. Таким чином, за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи (п. 3.2 Листа ВССУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

Згідно з п. 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі - Інструкція), яка втратила чинність 19 січня 1996 року, передбачалася реєстрація будинків і домоволодінь на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року (втратила чинність 07 липня 1994 року) підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Згідно з Витягами з погосподарських книг Кочкуватської сільської ради Татарбунарського району Одеської області:

за період 1991-1995 роки у будинку проживали ОСОБА_3 (голова домогосподарства) та члени його сім`ї: дружина ОСОБА_5 , суспільно група господарства - колгоспний двір;

за період 1997-2000 роки у будинку проживала ОСОБА_5 (голова домогосподарства), члени сім`ї відсутні; суспільно група господарства робочий КСП;

за період 2001-2002, 2006-2010 роки у будинку проживали ОСОБА_7 (голова домогосподарства), члени його сім`ї: дружина ОСОБА_2 ; прізвище, ім`я та по батькові члена домогосподарства, записаного першим: ОСОБА_5 ;

за період 2011-2015 року головою домогосподарства є ОСОБА_2 ; члени сім`ї відсутні (а.с.65-69).

Ринкова вартість житлового будинку з будівлями та спорудами станом на 02 грудня 2024 року становить 466436,70 грн, що підтверджено про оціночну вартість об`єкта нерухомості (а.с. 15-17).

Згідно з довідкою від 21 січня 2025 року вих. № 13/11-07/70, виданою Дивізійською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області В.Скалозубом, відомості про передачу у власність або оренди земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні (а.с.23).

За інформацією ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» вих. № 964, згідно з архівними даними БТІ станом на 31 грудня 2012 року право власності на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстроване. При проведенні поточної інвентаризації самочинного будівництва не виявлено (а.с. 58).

Остільки, позивачка довела наявність спадкового майна, підстави до його успадкування, неможливість реалізації спадкових прав у інший спосіб, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та ухвалює про їх задоволення.

На прохання позивачки суд не стягує з відповідача судовий збір.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 200, 263-265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженкою с. Кочкувате Татарбунарського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 зі складовими: житлової будівлі - А, загальною площею 76,0 кв.м, житловою площею 43,5 кв.м, площею основи забудови 89,7 кв.м; віранди - а, площею основи забудови 19,1 кв.м; навісу а1, площею основи забудови 10,9 кв.м; літньої кухні - Б, площею основи забудови 38,8 кв.м; навісу - б, площею основи забудови 6,8 кв.м; сараю - В, площею основи забудови 24,5 кв.м; гаражу - Г, площею основи забудови 21,5 кв.м; ворота 1, площею основи забудови 5,0 кв.м; огорожа - 2, площею основи забудови 6,2 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка у свою чергу успадкувала майно за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 17.11.2025.

Суддя В.О. Луцюк