Рішення № 131850531, 11.11.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2184/25

За позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до 1) Іванківської селищної ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «СГВК Мрія»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс»

про скасування рішення державного реєстратора та скасування реєстрації земельної ділянки

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Бойченко С.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Новицька А.О.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Лавріненко І.А.;

від третьої особи: не з`явився;

прокурор: Білоконь І.А.;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Іванківської селищної ради (далі відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «СГВК Мрія» (далі відповідач-2), в якому просить суд:

- скасувати рішення державного реєстратора від 26.08.2022 №64605354 про реєстрацію права комунальної власності Іванківської селищної ради та права постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «СГВК Мрія» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001;

- скасувати у Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні земельна ділянка накладається на землі лісового фонду, які є власністю держави та перебувають у постійному користуванні Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» право розпорядження якими належить Київській обласній державній адміністрації.

Оскільки спірні земельні ділянки незаконно вибула з власності держави та була зареєстрована на праві власності за Іванківською селищною радою та передана в постійне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «СГВК Мрія», власник та землекористувач позбавлені можливості користуватися і розпоряджатися спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення, а тому прокурор в порядку п. г ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України просить скасувати рішення державного реєстратора від 26.08.2022 №64605354 про реєстрацію права комунальної власності Іванківської селищної ради та права постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «СГВК Мрія» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001 і скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001.

На думку прокурора вимоги про скасування державної реєстрації права власності та реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі є ефективним способом захисту, перша спрямована на скасування реєстрації прав Іванківської селищної ради на землю, яка не є, та в силу імперативної законодавчої заборони, не може бути власником земель державної власності лісогосподарського призначення, друга: усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок.

2.Стислий виклад позицій відповідача-1

Відповідач-1 заперечує щодо позову, просить відмовити в його задоволені та, зокрема зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою може бути засвідчено планово-картографічними матеріалами лише за наявності доказів її передання державному чи комунальному підприємству до моменту набуття чинності Земельним кодексом України, який вступив у дію 01.01.2002. Витяг з картографічної бази даних лісовпорядкування з нанесеними межами кварталів 13-18 Дитятківського лісництва ДП СПЛ "Київоблагроліс" Північний агролісосп Поліського лісництва відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2019 року та межами їх таксаційних виділів і межами земельних ділянок не є первинним правопороджувальним актом, а лише констатує певні факти, які мають бути обґрунтовані відповідними первинними підставами. Також звертає увагу, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту, звернувшись до суду із негаторним позовом у даній справі.

3.Стислий виклад позицій відповідача-2

Відповідач-2 заперечує щодо позову, просить відмовити в його задоволені та, зокрема зазначає, що згода на вилучення земельної ділянки, яка перебуває у нього на праві постійного користування на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №003519 від 21.05.1996, не надавалось, а тому спірна земельна ділянка не може перебувати на праві постійного користування в третьої особи. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні рішення уповноважених органів про передачу в постійне користування третій особі спірної земельної ділянки, а також, доказів отримання нею державного акта або іншого документа на право постійного користування спірною земельною ділянкою. Також зазначає, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту, оскільки належним способом захисту в даній справі є віндикаційний позов.

4.Стислий виклад пояснень третьої особи

Третя особа зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001 була незаконно сформована за рахунок державних земель лісового фонду, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування, затвердженими належним чином та інформацією ВО «Укрдержліспроект». Землі лісогосподарського призначення, які були незаконно, без достатньої правової підстави включені до вказаної земельної ділянки, створює третій особі перешкоди у виконанні покладених на неї законом і установчими документами обов`язків і призводить до численних негативних наслідків, у тому числі погіршення екологічної обстановки.

5.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

15.07.2025 від прокуратури надійшла заява про направлення копії позовної заяви з додатками учасникам справи.

16.07.2025 від прокуратури надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/2184/25, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 12.08.2025.

31.07.2025 від відповідача-2 надійшов відзив.

04.08.2025 від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

06.08.2025 від відповідача-1 надійшов відзив.

У підготовче засідання 12.08.2025 з`явився прокурор та представник відповідача-2, позивач та відповідач-1 у засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 14.10.2025 та залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (далі третя особа).

25.08.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

11.09.2025 від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

23.09.2025 від представника третьої особи надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2025 (суддя Мальована Л.Я.) задоволено заяву представника третьої особи Бабенко В.В. про участь у засіданні, яке призначено на 14.10.2025 о 14:10 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

25.09.2025 від третьої особи надійшли пояснення, в яких міститься клопотання про продовження строку на подання цих пояснень.

01.10.2025 від прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, у тому числі реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуження, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельну ділянку з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001, яка зареєстрована на праві комунальної власності за Іванківською селищною радою з правом постійного користування ТОВ «СГВК Мрія» та заборони Іванківській селищній раді, ТОВ «СГВК Мрія» та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити вирубування дерев та будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2025 (суддя Подоляк Ю.В.) заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.

13.10.2025 від Вишгородської окружної прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позовні вимоги, в даній справі, прокурор просить розглядати в наступній редакції:

- витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «СГВК Мрія» земельну ділянку з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001.

У підготовче засідання 14.10.2025 з`явився прокурор та представник відповідача-2, інші учасники справи в засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином. Суд, з урахуванням думки учасників справи, протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання третьої особи про продовження строку для надання пояснень та з власної ініціативи поновив третій особі строк для їх подання й долучив подані пояснення до матеріалів справи. Також суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 28.10.2025 та витребував у учасників справи письмові пояснення.

15.10.2025 від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення.

21.10.2025 від відповідача-2 надійшли заперечення на заяву про зміну предмета позову.

У підготовче засідання 28.10.2025 з`явився прокурор та представник відповідача-2, інші учасники справи в засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином. Прокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2025 в задоволенні заяви Вишгородської окружної прокуратури про зміну предмету позову відмовлено.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2025.

У судове засідання 04.11.2025 з`явилися прокурор і представник відповідача-2, інші учасники справи в засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином. Судом протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому засіданні до 11.11.2025.

У судове засідання 11.11.2025 з`явилися прокурор, представники позивача та відповідача-2, інші учасники справи в засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи у встановлені законодавством строки реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Прокурор та позивач у судовому засіданні 11.11.2025 надали пояснення по суті позовних вимог та просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.10.2025 надав пояснення по суті заперечень та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 11.11.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №003519 від 21.05.1996 Колективному сільськогосподарському підприємству «Горностайпільське» на підставі рішення Горностайпільської сільської Ради народних депутатів Іванківського району Київської області від 09.09.1996 надано в постійне користування 694,2 га землі для сільськогосподарського виробництва.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №58.

Рішенням Горноспайпільської сільської ради Іванківського району Київської області від лютого 2000 року надано згоду на передачу в постійне користування Іванківському міжлісгоспу ділянку лісового фонду, яка в постійному користуванні КСП «Горностайпільське» 394 га.

Рішенням Іванківської районної ради Київської області від 21.11.2000 №11/109 запропоновано Київській обласній ради передати ліси реформованих сількогосподарських підприємств площею 9 401,6 га в постійне користування Іванківській міжлісгоспасоціації «Київагроліс».

Рішенням Київської обласної ради «Про землі лісового фонду Київської області, що вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств» від 25.01.2001 № 254-15-ХХІІІ уповноважено районні ради Київської області протягом 2001 року вирішувати питання щодо надання земель лісового фонду, які знаходяться за межами населених пунктів і вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств, у тимчасове користування для спеціального використання на умовах оренди строком до 10 років спеціалізованим лісогосподарським підприємствам згідно з додатком.

Відповідно до додатку до цього рішення «Лісовий фонд реформованих колективних сільськогосподарських підприємств, який передається у тимчасове користування (на умовах оренди строком на 10 років) спеціалізованим лісогосподарським підприємствам» встановлено, що Іванківську районну раду уповноважено передати у тимчасове користування на умовах оренди строком на 10 років Іванківському державному агролісогосподарському підприємству головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації площу земель лісового фонду (га) у кількості 19 401, 5 га.

Розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації Київської області від 02.10.2003 №464 надано дозвіл на розробку технічної документаії для виготовлення державного акта на право постійного користування земельними ділянками лісового фонду Іванківського району площею 21,5 тис. га.

25.08.2021 зареєстровану земельну ділянку з кадастровим номером 3222080700:01:008:0001, загальною площею 265,7624 га, державної форми власності, категорія земель: землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області за вих.. №1300/19-22 від 19.08.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001 площею 215,7044 входить в межі Державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №003519, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №58.

24.08.2022 на підставі рішення державного реєстратора Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області від 26.08.2022 №64605354 за Іванківською селищною радою (відповідач-1 в даній справі) зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001 площею 215,7044 га.

Також на підставі вказаного рішення 24.08.2022 за Товариством з обмеженою відповідальністю «СГВК Мрія», (відповідач-1 у даній справі) зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001 площею 215,7044 га.

Листом за вих.№13-10-0.226-8670/2-23 від 20.09.2023 Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області повідомило позивача, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222080700:01:008:0001 поділена на три окремі ділянки, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001.

Наказом Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства від 08.09.2022 №48 «Про затвердження матеріалів лісовпорядкування ДП СЛП «Київоблагроліс», яким затверджено матеріали лісовпорядкування ДП «СЛП «Київоблагроліс» за відповідним додатком.

Листом за вих. №356 від 08.11.2022 ДП «СЛП «Київоблагроліс» повідомило Київську обласну прокуратуру, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування земельна ділянка 3222080700:01:007:0001 накладається на квартали 14, 15, 16 та 17 Дитятківського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Листом за вих. від 21.06.2024 № 231 ДП «СЛП «Київоблагроліс» повідомило Вишгородську окружну прокуратуру, що відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року земельна ділянка 3222080700:01:005:0100 частково накладається на квартали 14, 15, 16 та 17 Дитятківського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс». До вказаного листа додано копії зведеного проекту організації лісового господарства, копію планшетів з орієнтовним нанесенням на них кадастрових номерів, таксаційного опису Дитятківського агролісництва та карту-схему Дитятківського агролісництва.

Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО «Укрдержліспроект» листом за вих. №03/334-25 від 10.03.2025 на запит Вишкородської окружної прокуратури надано витяг з картографічної бази даних матеріалів лісовпорядкування з нанесеними межами частини кварталів 13-18 Дитятківського лісництва ДП СЛП «Київоблагроліс» Північний агролісгосп відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2019 року та межами їх таксаційних виділів і межами земельних ділянок, що нанесені згідно з наданими каталогами координат. До листа також додано витяг з картографічної бази даних.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 15 ЦК України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц). При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 зазначила, що судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Предметом розгляду даної справи є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про скасування рішення державного реєстратора від 26.08.2022 №64605354 про реєстрацію права комунальної власності Іванківської селищної ради та права постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «СГВК Мрія» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001 та скасування в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001.

На думку прокурора вимоги про скасування державної реєстрації права власності та реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі є ефективним способом захисту, перша спрямована на скасування реєстрації прав Іванківської селищної ради на землю, яка не є, та в силу імперативної законодавчої заборони, не може бути власником земель державної власності лісогосподарського призначення, друга: усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок.

Як встановлено судом 24.08.2022 на підставі рішенням державного реєстратора Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області від 26.08.2022 №64605354 за Іванківською селищною радою (відповідач-1 в даній справі) зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001 площею 215,7044 га.

Також на підставі казаного рішення 24.08.2022 за Товариством з обмеженою відповідальністю «СГВК Мрія», (відповідач-1 у даній справі) зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001 площею 215,7044 га.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2022 року у справі №914/2618/16 (пункт 38), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (провадження №12-10гс21, пункт 5.38)).

За висновками Великої Палати Верховного Суду задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (пункт 125), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункт 146), від 02 липня 2019 року у справі №48/340 (пункт 6.43), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 92), від 16 червня 2020 року у справі №372/266/15-ц (пункт 44)), від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 (провадження № 12-10гс21, пункт 5.37)).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.12.2024 у cправі № 910/21682/15 (910/17038/21) та в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 17.09.2025 в справі 911/3363/24.

Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов та позовні вимоги про витребування нерухомого майна від відповідача, а не будь-які інші позовні вимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, зазначила, що у разі часткового накладання спірної земельної ділянки на земельну ділянку позивача, витребування як належний спосіб захисту не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається.

Для вирішення подібних спорів земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Таке втручання не може визнаватися законним. Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством. Отже, у такому випадку належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що накладається на земельну ділянку позивача.

За таких обставин, заявлені прокурором у справі, що розглядається, позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора від 26.08.2022 №64605354 про реєстрацію права комунальної власності Іванківської селищної ради та права постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «СГВК Мрія» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001 і скасування в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222080700:01:007:0001 не є належним способом захисту прав держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20, пункт 54), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01 березня 2023 року у справі №522/22473/15-ц (провадження №12-13гс22, пункт 127)).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з огляду на обрання прокурором неефективного способу захисту прав позивача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення в судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до 1) Іванківської селищної ради; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «СГВК Мрія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» про скасування рішення державного реєстратора та скасування реєстрації земельної ділянки відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 18.11.2025.

Суддя В.М. Антонова