Рішення № 131842295, 18.11.2025, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4564/25

Провадження №2/333/3266/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 листопада 2025 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Варнавської Л.О., за участю секретаря судового засідання Бабак З.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №333/4564/25 за позовом Служби у справах дітей Мелітопольської міської ради Запорізької області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_4 звернулася до Комунарського районного суду м.Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на те, що відповідачка по справі є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження видане Мелітопольським відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у Мелітопольському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис від 01.06.2018 № 655). Реєстрація народження дитини проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Відповідно до рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 25.01.2022 № 937/7185/21 (937/472/22) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібраний від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав та стягнуто аліменти на утримання дитини. Малолітній ОСОБА_5 , 2018 р.н., з 2021 року перебував у Мелітопольському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. Після окупації Мелітополя у 2022 році заклад було евакуйовано до Польщі. Біологічна мати ОСОБА_1 не була позбавлена батьківських прав, але фактично не проявляла належного інтересу до дитини: особистих відвідувань не здійснювала, телефонні контакти були рідкісними й ініціювалися бабусею. На підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02.10.2024 ОСОБА_7 передали у прийомну сім`ю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Хлопчик добре адаптувався, почувається комфортно, має прихильність до прийомних батьків, про біологічну матір не згадує. У садочку №2 м. Тернополя ОСОБА_7 отримує турботу й підтримку від прийомних батьків, а його біологічна мати до закладу жодного разу не зверталася. На підставі викладеного представник позивача просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 29.05.2025 року витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин Державного кордону відповідачкою ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29.05.2025 року витребувано від відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відомості про укладання шлюбу та його розірвання, а також інформацію про зміну прізвища відносно відповідача.

Ухвалою суду від 29.05.2025 року витребувано від Міністерства соціальної політики України інформацію про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи відповідачки ОСОБА_1 .

17.06.2025 провадження по справі відкрито, постановлено справу розглядати в порядку загального провадження.

30.06.2025 року через канцелярію суду від третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надійшли заяви про розгляд справи за їхньої відсутності. Позивні вимоги підтримують та просили суд прийняти рішення про позбавлення батьківських прав відповідача у справі.

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 11.08.2025 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала. Надали пояснення аналогічні викладеним у позові. Додатково зазначили, що тривалий час мати не проявляла та не проявляє інтересу до своєї дитини.

Відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 з 07.08.2017 року. Судові повістки про її виклик публікувалися на офіційному веб-порталі судової влади та сайті Комунарського районного суду міста Запоріжжя. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Інформація щодо зміни місця проживання відповідачки на теритрірії України як внутрішньо переміщеної особи відсутня.

Відповідач, будучи повідомленою судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явилася і не повідомила суд про причини неявки, відзиву чи будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надала. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 01.08.2023 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Згідно до рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.01.2022 року по цивільній справі 937/7185/21 за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, який діє в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради за №21/9 від 10.08.2023 року про встановлення статусу дитині, вирішено встановити малолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Судом установлено, що малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 29 травня 2021 року перебував у комунальному закладі «Мелітопольський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради. У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та окупацією м.Мелітополя Запорізької області з 25 лютого 2022 року, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», виникла реальна загроза життю та здоров`ю дітей, які перебували у вказаному закладі.

На підставі наказу Служби у справах дітей Запорізької обласної державної адміністрації від 04 березня 2022 року № 01-10/1/11 «Про евакуацію вихованців обласних центрів соціально-психологічної реабілітації дітей за межі України» вихованців зазначеного центру, у тому числі малолітнього ОСОБА_5 , було евакуйовано до Республіки Польща, м. Ольштин, Ченстоховський Центр Духовної Архиєпархії «Свята Пуща».

Відповідно до листа директора комунального закладу «Мелітопольський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради Лариси Власенкової від 20 травня 2025 року № 01-09/066, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 29 травня 2021 року по 19 листопада 2024 року перебував у зазначеному закладі на повному державному забезпеченні.

Протягом зазначеного часу особистих відвідувань біологічною матір`ю - ОСОБА_1 - не відбувалося, телефонні контакти здійснювалися лише зрідка та, переважно, з ініціативи бабусі дитини. Намірів або бажання матері щодо повернення малолітнього до своєї сім`ї виявлено не було.

На підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02 жовтня 2024 року № 1521 та Акту передачі дитини Генерального консульства України в м. Кракові від 19 листопада 2024 року малолітнього ОСОБА_5 передано на виховання у прийомну сім`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до листа начальника управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради Христини Білінської від 22 травня 2025 року № 14747-Ю/2025, встановлено, що на даний час малолітній перебуває на вихованні у зазначеній прийомній сім`ї, з якою у нього склалися дружні стосунки, він почувається впевнено та комфортно, виявляє почуття прихильності до прийомних батьків. Зі слів останніх, за час перебування у сім`ї дитина не виявляла інтересу до біологічної матері та жодного разу не згадувала її чи інших членів біологічної родини.

Згідно з характеристикою Тернопільського закладу дошкільної освіти № 2 від 21 травня 2025 року встановлено, що ОСОБА_5 з 17 лютого 2025 року відвідує логопедичну групу цього закладу, де перебуває під належною турботою та піклуванням прийомних батьків, які активно дбають про його розвиток, виховання та навчання, а також співпрацюють із педагогічним колективом. За час відвідування дитиною дошкільного закладу його біологічна мати ОСОБА_1 до закладу не зверталася.

З наданих суду документів, малолітній ОСОБА_5 перебуває на вихованні у зазначеній прийомній сім`ї ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в м.Тернополі.

За висновком органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області доцільно позбавити ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_5 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як міжнародні договори, так і національне законодавство в питаннях виховання дітей направлені на забезпечення найвищих інтересів дітей. У статтях 8, 9, 20 Конвенції про права дитини вживається термін „найкращі" інтереси дитини, а у ст. 3 зобов`язано усі державні та приватні установи, які займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні та законодавчі органи у всіх діях щодо дітей приділяти першочергову увагу «як найкращому забезпеченню інтересів дитини".

У частині 2 ст.1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей записано: «предметом цієї Конвенції є підтримка - у найвищих інтересах дітей - їхніх прав».

Згідно зі ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.12 Закону України Про охорону дитинства виховання в сім`ї є першоосновою в розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Зокрема, нею передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Із роз`яснень, наданих в п.п.15 та 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №20 від 19.12.2008 року) вбачається, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами факту ухилення відповідача ОСОБА_1 , від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї дитини, яке виражається у тому, що вона не відвідує сина, не цікавиться його життям та розвитком, не забезпечує матеріально, не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення в дуже важливий для формування його особистості час; не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі і не може бути для дитини прикладом та авторитетом; не виявляє інтересу до внутрішнього світу сина, не створює умови для отримання ним освіти. Відповідачка не розуміє батьківського обов`язку, не виявляє ніяких батьківських почуттів, не займалася та не займається вихованням та утриманням дитини, не замислюється про її долю та майбутнє.

Керуючись Конвенцією про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 р. №789-XII, ст.ст.150,155,164 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст.4, 10, 11, 280-283, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Служби у справах дітей Мелітопольської міської ради Запорізької області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір на користь держави у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 18 листопада 2025 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська