Рішення № 131821977, 17.11.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/5536/25

Провадження №: 2/336/3032/2025

17.11.25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участі секретарів судового засідання Степливої Т.В., Подліянової Т.Ф., представника позивача Димитрашка Д.В., представника відповідача Федорової Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення коштів, відшкодування заподіяних збитків,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Працевитого Г.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги, звернулась до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з позовною заявою до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення коштів, відшкодування заподіяних збитків.

Позовна заява обґрунтована тим, що 09.11.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та позивачем був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11249697000, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 25212,00 дол.США. 19.11.2007 на забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору, між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір іпотеки №11249697000/3, за яким позивачем в іпотеку банку було передано нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за даним кредитним договором АТ «УкрСиббанк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. 09.07.2015 заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі № 336/6133/14-ц позовні вимоги Банку були задоволені у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» солідарно заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11249697000 від 09.11.2007 в сумі 26725,79 дол.США, а також судовий збір в сумі 1827,00 грн. На виконання вказаного рішення суду, Банку були видані виконавчі листи, які були пред`явлені для примусового виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя. 26.01.2016 були відкриті виконавчі провадження з виконання виконавчих листів № 336/6133/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та судових витрат. 26.05.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 1999 року. 26.04.2017 заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 погашено на індивідуальних умовах з анулюванням залишку заборгованості, у зв`язку із чим на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби 29.05.2017 направлено заяву про закриття виконавчих проваджень, відкритих на підставі вищезазначених документів. Після повернення виконавчого документу стягувач ПАТ «УкрСиббанк» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом не зверталось. 25.05.2021 начальником відділу Логвіним В.І. постановою про скасування документу «Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу», що видав державний виконавець Соріна Ю.О., скасовано виконавчі дії від 26.05.2016 щодо повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 1999 року. В подальшому, заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Коциняном М.О. прийнято постанову про арешт та опис майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснено заходи, щодо передачі вказаного майна на реалізацію за ціною 425 323,00 грн. Відповідно до акту про проведені електронні торги від 06.09.2021 в межах виконавчого провадження № 50042599, стягувачем за яким є АТ «УкрСиббанк», Державним підприємством «Сетам» 25.08.2021 здійснено реалізацію арештованого майна, а саме: однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . 09.09.2021 Шевченківським відділом державної виконавчої служби у м.Запоріжжі було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №50042599. 02.02.2022 рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/11257/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суді від 13.07.2022, адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання незаконної та скасування постанови задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25.05.2021 про скасування документу, якою скасовано виконавчі дії від 26.05.2016 щодо повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 1999 року. 11.03.2024 рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя усправі № 336/5189/22, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційногосуду від 25.09.2024 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Центрального відділудержавної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіональногоуправління Міністерства юстиції (м. Дніпро), державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа Акціонерне товариство «УкрСиббанк», про визнання електронних торгів недійсними. Визнано недійсними електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_2 , оформлені протоколом державного підприємства «СЕТАМ» № 551362 від 25.08.2021, реєстраційний номер лота 489813, переможцем яких стала ОСОБА_2 . Визнано недійсним акт про проведені електронні торги від 06.09.2021, складений 6 вересня 2021 року заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на підставі протоколу № 551362 від 05.08.2021 про проведення електронних торгів з реалізації лоту № 489813. Отже, позивачу внаслідок незаконної реалізації на електронних торгах належноїїй квартири було завдано майнову шкоду у розмірі вартості реалізованого майна. Позивач 07.05.2025 звернулася до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі з вимогою про відшкодування шкоди в розмірі вартості квартири, права власності на яку ОСОБА_1 була позбавлена внаслідок незаконних дій органу державної виконавчої служби. 15.05.2025 листом Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі у задоволені вимоги ОСОБА_1 відмовлено. З огляду на викладене, позивач вимушена звертатися з вказаним позовом до суду. Посилаючись на статтю 1192 ЦК України, враховуючи Звіт про незалежну оцінку вартості нерухомого майна однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , - вважає, що сума матеріальної шкоди, яка їй завдана становить 636167,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що позбавлення її права власності на квартиру, призвело до відчуття несправедливості, безпорадності, втрати стабільності; викликало в неї глибокий стрес, тривогу та відчуття порушення її особистих прав. В той самий час позивачка зазнала тяжкої особистої втрати смерті близької людини бабусі позивачки ОСОБА_3 . Ця трагічна подія значно погіршила її психоемоційний стан, посиливши наявні страждання, наслідком чого, позивачка потребувала професійної медичної допомоги. 07.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до психотерапевта, згідно з консультативним висновком якого основний діагноз позивачки депресія помірно вираженого ступеню. Позивачка стверджує, що поєднання цих двох подій: втрати права власності на квартиру та смерть близької людини, спричинило кумулятивний ефект, який значно посилив її моральні страждання, призвівши до тривалого періоду психологічної нестабільності. Позивач оцінює завдану моральну шкоду у 200000,00 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач ОСОБА_1 просить позов задовольнити, стягнути з відповідача на її користь 636167,00 грн матеріальної шкоди, завданої внаслідок позбавлення права власності на нерухоме майно, 200 000,00 грн моральної шкоди, а всього 838167,00 грн. та судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суддівід 18.06.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено час та місце підготовчого судового засідання.

02.07.2025від представникаЦентрального ВДВСу м.ЗапоріжжіПМУ МЮ(м.Одеса)Федорової Я.М.через підсистему«Електронний суд»до судунадійшов відзивна позовнузаяву.Представник відповідачавважає позовнузаяву необґрунтованоюта такою,що підлягаєвідхиленню знаступних підстав.Зазначає,що напримусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №50042599, відкрите 26.01.2016, з примусового виконання виконавчого листа №336/6133/14-ц виданого 10.12.2015 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11249697000 від 09.11.2007 року в сумі 26751,38 доларів США та 22751,38 гривень. 26.05.2016, керуючись п.5 ч.1 ст. 47 Закону в редакції від 1999 року, старшим державним виконавцем Соріною Ю.Ю. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. На підставі розпорядження начальника відділу від 17.05.2021 було складено акт перевірки дільниці виконавця № 8, згідно якого виявлено, що фактично, оригінал виконавчого провадження №50042599 разом з оригіналом вищевказаного виконавчого документа та заявою стягувача про примусове виконання рішення суду був наявний. 25.05.2021 винесено постанову про скасування документу «Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу» від 26.05.2016, що видав державний виконавець Соріна Ю.Ю., а також винесено постанову про арешт всього майна боржника. 26.05.2021 до канцелярії Відділу надійшла заява ОСОБА_1 про долучення до матеріалів виконавчого провадження копій паспорта та РНОКПП боржниці. Згідно штампу паспортного документа боржник зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 . Тобто вже в травні 2021 боржник був обізнаний про існування відносно нього відкритого виконавчого провадження. У ході примусового виконання виконавчого документа встановлено, що за боржником ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Також, було встановлено, що на підставі акту опису майна, було внесено відомості про обтяження нерухомого майна за № 35351023, а саме податкової застави вказаного майна. 14.06.2021 до Відділу надійшла відповідь Головного управління ДПС у Запорізькій області відповідно до якої, станом на 28.08.2019 року за даними інтегрованих карток у фізичної особи ОСОБА_1 обліковується борг у сумі 224566,31 грн. Враховуючи наведене боржнику сформовано податкову вимогу форми «Ф» №36367-49 від 29.08.2019 на суму боргу 224566,31 грн., а також прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 29.01.2020 №57 та акт опису майна №34/49-830 від30.01.2020, які надіслані на адресу фізичної особи ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 19.07.2021 винесено постанову про опис та арешт майна боржника, згідно якої описано та арештовано: однокімнатну квартиру, загальною площею - 34,96 кв.м., житловою площею - 16,10 кв.м., заадресою: АДРЕСА_1 . 19.07.2021 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для визначення початкової вартості описаного майна. 02.08.2021 до Державного підприємства «Сетам» подано заявку про реалізацію арештованого майна, вартість якого визначена відповідно до ст. 57 Закону та становить - 425323,00 грн. Повідомлення про результати оцінки арештованого майна направлено сторонам виконавчого провадження, боржниці ОСОБА_1 . Протоколом проведення електронних торгів № 551362 від 25.08.2021 з реєстраційним номером лота 489813, що проводились ДП «СЕТАМ», проведено електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , про що складено Акт про проведені електронні торги від 06.09.2021. Ціна продажу майна: 425323,00 грн. Сума сплаченого гарантійного внеску на користь Організатора проведення електронних торгів Державного підприємства «СЕТАМ»: 21266,15 грн. На рахунок з обліку депозитних сум Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перерахована сума: 404056,85 грн. За рахунок реалізації арештованого майна було забезпечено погашення в повному обсязі: суми заборгованості перед заставодержателем в загальній сумі 258 609,79 грн., суми виконавчого збору в розмірі 68634,74 грн., витрат виконавчого провадження в розмірі 1721,64 грн., додаткових витрат на залучення СОД 5000,00 грн., витрат на послуги зберігача в сумі 16000,00 грн., які перераховані заступником начальника відділу Коциняном М.О. 02.09.2021 року на адресу стягувача АТ «УкрСиббанк» направлено вимогу державного виконавця про надання актуальних банківських реквізитів для подальшого перерахування стягнутих з боржника грошових коштів за виконавчим документом, які знаходяться на рахунку з обліку депозитних сум Відділу. 12.10.2021 до відділу надійшло офіційне повідомлення АТ «УкрСиббанк» за вих.№25-1-01/70280 від 05.10.2021, згідно якого, розглянувши запит від 02.09.2021, отриманий банком 07.09.2021, стягувач повідомляє, що станом на дату надання відповіді Банк не має будь-яких фінансових претензій до ОСОБА_1 , оскільки зобов`язання за Кредитним договором №1121969700 від 09.11.2007 року припинені та всі рахунки по кредитному договору закрито. 09.09.2021 в порядку п.9 ч.1 ст.39 Закону винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Представник відповідача зазначає, що перевіркою вхідної кореспонденції та матеріалів виконавчого провадження встановлено, що в період проведення виконавчих дій, а саме після винесення постанови про скасування документу «Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу» від 26.05.2016, що видав державний виконавець Соріна Ю.Ю., до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження 09.09.2021, жодних письмових повідомлень сторін виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником та стосовно анулювання зобов`язань за кредитним договором до Відділу не надходило. Державний виконавець керуючись статтями 45, 46, 51 Закону, за рахунок реалізації арештованого майна перерахував кошти в повному обсязі для забезпечення погашення суми заборгованості перед заставодержателем, а також суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, тим самим звільнив ОСОБА_1 від обов`язку виконання зобов`язання перед державою в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області. 04.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського ВДВС у м.Запоріжжі, де ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження №50042599. ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність надати свої діючі банківські реквізити для перерахування коштів, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчим документом в сумі 54090,68 грн. 14.12.2021 представником ОСОБА_1 до канцелярії відділу надано заяву про перерахування коштів, що залишилися від реалізації нерухомого майна в межах ВП №50042599, після задоволення всіх вимог за виконавчими документами на реквізити ОСОБА_1 . Кошти в сумі 54090,68 грн. перераховано на реквізити ОСОБА_1 згідно платіжної інструкції від 22.12.2021 №12340. Представник відповідача звертає увагу суду, що позивачем факт отримання коштів приховано та не вказано в позовній заяві. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі 280/11257/21 рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/11257/21 від 02.02.2022, згідно якого визнано протиправною та скасовано постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25.05.2021 про скасування документу, якою скасовано виконавчі дії від 26.05.2016 щодо повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 1999 року, залишено без змін. Постановою Запорізького апеляційного суду від 25.09.2024 по справі №336/5189/22 рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2024 року у цій справі, згідно якого визнано недійсними електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_2 , оформлені протоколом державного підприємства «СЕТАМ» № 551362 від 25.08.2021, реєстраційний номер лота 489813, переможцем яких стала ОСОБА_2 ; визнано недійсним акт про проведені електронні торги від 06.09.2021, складений 6 вересня 2021 року заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на підставі протоколу № 551362 від 25.08.2021 про проведення електронних торгів з реалізації лоту № 489813, залишено без змін. Представник відповідача наполягає, що зарахування коштів на рахунок виконавчої служби або приватного виконавця має тимчасової характер, після чого зараховані кошти підлягають перерахуванню на рахунок стягувача. Виконавча служба не набуває майно під час примусового виконання рішень, окрім стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Відповідно, виконавча служба не є набувачем коштів, які стягуються під час примусового виконання судового рішення (крім зазначених витрат). Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, представник ОСОБА_5 зауважує, що згідно наданого позивачем консультативного висновку психотерапевта, за яким встановлено діагноз депресія помірно вираженого ступеню, неможливо однозначно встановити, що саме стало причиною тривалого стресового стану та душевних переживань, чи то смерть близької людини, чи то військовий стан в країні, чи то дії Відділу. На думку представника відповідача позивачем не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що відповідачем йому завдано матеріальної та моральної шкоди. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

25.07.2025 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_6 про зменшення позовних вимог, в якій він просив зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди на суму 54090,68 грн., які становили залишок від реалізації нерухомого майна та були перераховані позивачу 22.12.2021 відповідачем. Враховуючи зазначену заяву, позивач просить стягнути з відповідача на її користь 782076,32 грн., з яких 582076,32 грн. матеріальна шкода, завдана внаслідок позбавлення ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, 200000,00 грн. моральна шкода.

Також, 25.07.2025 від представника позивача ОСОБА_6 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому твердження представника відповідача щодо недоведеності позивачем наявності шкоди, протиправної поведінки заподіювачем шкоди (відповідачем), вини останнього у завданні позивачу матеріальної і моральної шкоди вважає помилковими, безпідставними і необґрунтованими та спростовуються наступним. За результатами проведення торгів, які судом визнані незаконними, ОСОБА_1 була примусово позбавлена права приватної власності на нерухоме майно, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1 . Переможцем торгів стала ОСОБА_2 , яка оплатно набула право власності на примусово реалізовану квартиру АДРЕСА_2 . Вказана квартира є об`єктом нерухомого майна, яке має значну матеріальну цінність. Позбавлення ОСОБА_1 права власності на квартиру внаслідок незаконних (недійсних) торгів призвело до втрати цього майна позивачем, що є прямою матеріальною шкодою. Оскільки, використання інших юридичних інструментів та способів з повернення позивачки в стан, що існував до проведення незаконних торгів немає, єдиним правильним і правомірним способом захисту прав та інтересів позивачки, компенсації та відшкодування їй завданої шкоди, є пред`явлення позову про стягнення коштів, відшкодування заподіяних збитків до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в порядку ст. 1173 ЦК України. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. ОСОБА_1 в позовній заяві детально наведені факти і докази, які обґрунтовують необхідність відшкодування їй матеріальної і моральної шкоди, завданої органом державної влади - Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Так, в своєму позові ОСОБА_1 було зазначено, що шкодою, завданої органом державної влади є позбавлення її права власності на квартиру. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у незаконному позбавлені її майна в результаті порушення належного їй майнового права. Факт втрати майна внаслідок неправомірних дій державної виконавчої служби є прямим проявом реальних збитків як одного з елементів матеріальної шкоди. ОСОБА_1 втратила право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, а також понесла додаткові витрати, пов`язані з необхідністю оскарження таких дій, відновлення прав, залучення правової допомоги. Усе це також входить до складу матеріальної шкоди. В підтвердження неправомірності дій відповідача, ОСОБА_1 зазначає рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.03.2024 у справі №366/5189/22 про визнання недійсними електронних торгів з продажу нерухомості, яке є преюдиційним, та яким підтверджена протиправність дій Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що мало своїм наслідком позбавлення ОСОБА_1 права власності на квартиру. У своєму відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у позивача - ОСОБА_1 існував податковий борг у розмірі 224566,31 грн., підтверджений даними з інтегрованих карток платника податків, та стверджує про наявність податкової застави. Представник позивача звертає увагу суду на те, що зазначені відомості не мають жодного правового значення для розгляду цієї справи, оскільки не стосуються предмета спору, не впливають на суть заявлених вимог та не спростовує протиправні дії органу Державної виконавчої служби під час звернення стягнення на квартиру позивача. Способи та порядок погашення заборгованості, що виникла у ОСОБА_1 перед ДПС України, не мають жодного відношення до цієї справи, що розглядається, про стягнення коштів, відшкодування заподіяних збитків. Крім того, відповідачем по справі наголошується на необґрунтованості розміру моральної шкоди, однак сам факт позбавлення її права власності на нерухоме майно внаслідок неправомірних дій державної виконавчої служби може завдавати останній моральної шкоди, з чого випливає логічний висновок, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є правомірними та обґрунтованими. Посилаючись на викладені обставини, представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 07.08.2025 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні позовних вимог, додаткового зазначивши, що сума, заявлена до стягення з відповідача не відповідає реальній сумі отриманих грошових котів відповідачем від продажу нерухомого майна, крім того ці кошти були розподілені в подальшому, а заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди є недоведеною.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.11.2007 між Акціонерним товариством інноваційний банк «УкрСиббанк» та позивачем ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту №11249697000, за яким вона отримала кредит в розмірі 25212,00 доларів США. В забезпечення виконання цього кредитного договору, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №11249697000/3 від 09.11.2007, за яким в іпотеку передано нерухоме майно, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка є власністю ОСОБА_1 .

Однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1 перебувала у власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2007, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів (витяг №4928940), що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (номер витягу 16676318).

Згідно з протоколом №551362 проведення електронних торгів, реєстраційний номер лота: 489813, 25.08.2021 відбулись електронні торги з реалізації майна у ВП №50042599: однокімнатної квартири, загальною площею 34,96 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 425323,00 грн, переможцем яких стала ОСОБА_2 . На рахунок продавця, яким є Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перераховано 404056,85 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі №280/11257/21 визнано протиправної та скасовано постанову Шевченківського відділу державної виконавчого служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 25.05.2021 про скасування документу, якою скасовано виконавчі дії від 26.05.2016 щодо повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «про виконавче провадження» в редакції закону від 1999 року. Рішення залишено без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі №280/11257/21.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11.03.2024 у справі №336/5189/22, визнано недійсними електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_2 , оформлені протоколом Державного підприємства «СЕТАМ» №551362 від 25.08.2021, реєстраційний номер лота 489813, переможцем яких стала ОСОБА_2 ; визнано недійсним акт про проведені електронні торги від 06.09.2021, складений заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на підставі протоколу №551362 від 25.08.2021 про проведення електронних торгів з реалізації лоту №489813. Постановою Запорізького апеляційного суду від 25.09.2024 у справі №336/5189/22 зазначене рішення залишено без змін.

Листом №60696/2926-34 від 15.05.2025 Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), направленого на адресу представника позивача Працевитого Г.О., - відмовлено ОСОБА_1 у вимозі щодо перерахування коштів від реалізації арештованого майна на її рахунок

Позивачем надано суду Звіт про незалежну оцінку нерухомого майна однокімнатної квартири СЗЖЛВМ816515, загальною внутрішньою площею 34,96 кв.м., житловою площею 16,10 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого визначена її ринкова вартість станом на 04.06.2025, яка складає 636167,00 гривень. Оцінка проведена станом на 04.06.2025, тобто на момент пред`явлення позову до суду (позовна заява надійшла до суду 13.06.2025). Звіт складений експертом-оцінювачем ОСОБА_8 на підтвердження повноважень якого надано кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №24 від 16.03.2019, сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №3995-ПК від 01.09.2023. Зазначений звіт складено на запит про надання висновку про вартість майна від 30.05.2025 та внесений до єдиної бази даних звітів про оцінку.

Також, на підтвердження завданої позивачці моральної шкоди, суду наданий консультативний висновок психотерапевта, складений 07.07.2024 для пацієнта ОСОБА_9 . Представник позивача надає зазначений документ як доказ надання позивачу ОСОБА_1 психотерапевтичної допомоги, однак, враховуючи, що прізвище, зазначене у висновку є відмінним від прізвища позивача суд не приймає зазначений доказ як належний та допустимий.

Згідно з ч. 1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Частиною 1 ст.12ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 25.08.2021 відбулись електронні торги з реалізації майна, яке належало позивачу ОСОБА_1 на праві власності у ВП №50042599, а саме: однокімнатної квартири, загальною площею 34,96 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 425323,00 грн, переможцем яких стала ОСОБА_2 . Зазначені електронні торги, а також акт про проведені електронні торги визнано недійсними рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11.03.2024 у справі №336/5189/22.

Таким чином, встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача, встановлених судовим рішенням, ОСОБА_1 було позбавлено права власності на нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 р. N 475/97- ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29 листопада 1991 р. у справі «Пайн Велів Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Стаття 321 ЦК Українизакріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбаченийстаттею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокерма, є втрати,яких особазазнала узв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із частиною 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1173 ЦК України, встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

В своєму відзиві на позовну заяву, представник відповідача докладно виклав обставини, за яких Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) здійснив реалізацію належного позивачці нерухомого майна, однак цим обставинам надано оцінку Запорізьким окружним адміністративним судом при розгляді справи №280/11257/21 та Шевченківським районним судом м.Запоріжжя при розгляді справи №336/5189/22.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаними рішеннями підтверджена протиправність дій відповідача, наслідком яких стало позбавлення ОСОБА_1 права власності на квартиру.

Статтею 387 ЦК України встановлено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Оскільки ОСОБА_2 оплатно набула квартиру АДРЕСА_2 в порядку виконання судових рішень. І хоча, електронні торги, за якими вона набула право пласності на цю квартиру визнані рішенням суду недійсними, суд має керуватись положеннями статті 388 ЦК України.

Положенням пункту 2 частини 2 статті 388 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

КГС ВС у постанові від 21.08.2024 у справі №953/24224/19 чітко визначив, що ч. 2 ст. 388 ЦК України містить заборону на витребування майна, проданого на електронних торгах на виконання судових рішень, від добросовісного набувача. Визнання недійсним правочину (електронних торгів), відповідно до результатів якого відбулася купівля-продаж, не може нівелювати чітку та зрозумілу заборону законодавця.

Отже, належним способом захистом порушеним майнових прав внаслідок позбавлення права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є саме стягнення з відповідача збитків, завданих його протиправною діяльністю.

Згідно із положеннями статті 1192 ЦК України, якщо інше невстановлено законом,з урахуваннямобставин справисуд завибором потерпілогоможе зобов`язатиособу,яка завдалашкоди майну,відшкодувати їїв натурі(передатиріч тогож родуі такоїж якості,полагодити пошкодженуріч тощо)або відшкодуватизавдані збиткиу повномуобсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивач просить стягнути з відповідача завдані збитки в розмірі вартості втраченого майна на момент розгляду справи, надаючи Звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, а саме однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який є належним та допустимим доказом, оскільки повноваження оцінювача є підтвердженими, а звіт складений напередодні звернення позивача до суду.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, направленої представником позивача ОСОБА_6 до суду 25.07.2025, сума матеріальних збитків, заявлена до відшкодування становить 582076,32 грн. та підлягає задоволенню.

Щодо заперечень представника відповідача щодо неотримання ним при продажі майна заявленої до відшкодування суми, суд зазначає, що згідно з статтею 1192 ЦК України чітко зазначений порядок встановлення збитків, які підлягають відшкодуванню та які розмір яких встановлений позивачем згідно з чинним законодавством України.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої протиправною діяльністю, суд доходить наступних висновків.

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (п.9 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (ч.3 ст. 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто, можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст. 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Оскільки вимога у справі, що розглядається, стосується відшкодування моральної шкоди, відтак, встановленню підлягають підстави цивільно-правової відповідальності за завдання такої шкоди.

Протиправність поведінки заподіювача моральної шкоди - це поведінка, яка заборонена законом, а протиправна бездіяльність - невчинення особою дій, які вона зобов`язана за законом вчинити. Це протиправні як дія і бездіяльність, так і рішення. Бездіяльність протиправна, якщо особа повинна була вчинити дію, але не вчинила. При цьому частина першастатті 1167 ЦК України, пункт 4постанови ПленумуВерховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»не даютьпідстав говорити про наявність презумпції протиправності дії (бездіяльності) завдавача моральної шкоди.

В справі, що розглядається, протиправність дій відповідача встановлена рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2022 і не потребує додаткового доведення.

Причинний зв`язок з`ясовується між причиною, тобто протиправністю поведінки, та шкодою, як наслідком. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є наслідком саме його поведінки. Це відповідає концепції причини-умови, яка існує у праві. Тобто, зміст причинного зв`язку полягає у тому, що вчинена неправомірна дія є головною причиною, яка призвела до завдання моральної шкоди.

Представник позивача стверджує, що позбавлення ОСОБА_1 права власності на квартиру, призвело до відчуття несправедливості, безпорадності, втрати стабільності; викликало в неї глибокий стрес, тривогу та відчуття порушення її особистих прав. В той самий час позивачка зазнала тяжкої особистої втрати смерті близької людини бабусі позивачки ОСОБА_3 . Ця трагічна подія значно погіршила її психоемоційний стан, посиливши наявні страждання, наслідком чого, позивачка потребувала професійної медичної допомоги. 07.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до психотерапевта, згідно з консультативним висновком якого основний діагноз позивачки депресія помірно вираженого ступеню. Позивачка стверджує, що поєднання цих двох подій: втрати права власності на квартиру та смерть близької людини, спричинило кумулятивний ефект, який значно посилив її моральні страждання, призвівши до тривалого періоду психологічної нестабільності. Позивач оцінює завдану моральну шкоду у 200000,00 грн.

У постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц Велика палата Верховного Суду виснувала, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до ч. 1ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вже зазначалось, на підтвердження завданої позивачці моральної шкоди, суду наданий консультативний висновок психотерапевта, складений 07.07.2024 для пацієнта ОСОБА_9 . Представник позивача надає зазначений документ як доказ надання позивачу ОСОБА_1 психотерапевтичної допомоги, однак, враховуючи, що прізвище, зазначене у висновку є відмінним від прізвища позивача суд не приймає зазначений доказ як належний та допустимий.

Крім того, навіть якщо позивачка потребувала психотерапевтичної допомоги у 2024 році, суд вважає недоведеним той факт, що необхідність у такій допомозі виникла внаслідок неправомірних дій відповідача, оскільки реалізація нерухомого майна позивачки відбулась ще у 2021 році.

Однак, враховуючи факт протиправності дій відповідача, характер правопорушення, наслідком якого стало позбавлення позивачки права власності на нерухоме майно, необхідність звернення нею до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір спричиненої моральної шкоди слід визначити в сумі 20 000 гривень, а тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на 76,98% з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати понесені при сплаті судового у сумі 5161,77 грн. (6705,34 грн.*76,98%).

Щодо стягнення витрат на надання правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суду надані: договір про надання правової (правничої допомоги) від 06.05.2025, укладений між ОСОБА_1 та АБ «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого», додатковий договір від 06.05.2025, в якому зазначений орієнтовний перелік послуг, що можуть бути надані: адвокатський запит, позовна заява 10000,00 грн., участь в судовому засіданні 2000,00 грн., гонорар адвоката 20% від суми, що буде фактично отримана клієнтом за результатами розгляду справи.

Відповідно дост. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (п. 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18; провадження № 12-171гс19). Також у цій постанові вказано, що «гонорар успіху» є сумою, обумовленою сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, і тому належить до судових витрат.

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

Таким чином, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху» не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд, застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема ч.ч. 4-5ст. 137 ЦПК Україниможе оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у даному спорі є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим.

Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат, а стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді.

Аналогічний висновок викладений у поставі Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 127/9918/14-ц.

Відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19)).

Крім того, згідно з п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, врахувавши реальність та необхідність понесених стороною позивача витрат на правничу допомогу, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача судових витрат в частині «гонорару успіху» слід відмовити.

Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, які були фактично понесені позивачем та які, на думку суду, є співмірними та розумними в розмірі 12000,00 грн, які складають з наданих послуг по складенню адвокатського запиту, позовної заяви 10000,00 грн. та участі в одному судовому засіданні 2000,00 грн.

Крім того, оскільки позовну заяву задоволено частково (на 76,98%), з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9237,60 грн. (12000,00 грн. * 76,98%).

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 2, 11, 15, 16, 22, 23, 321, 387, 388, 1166, 1167, 1173 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19,76,77,81,82, 133, 137, 141,263-265,268, 273,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення коштів, відшкодування заподіяних збитків задовольнити частково.

Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 582 076 (п`ятсот вісімдесят дві тисячі сімдесят шість) гривень 32 копійки матеріальну шкоду, завдану внаслідок позбавлення ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно.

Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди.

Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 5161 (п`ять тисяч сто шістдесят одна) гривня 77 копійок.

Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 9237 (дев`ять тисяч двісті тридцять сім) гривень 60 копійок

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), код ЄДРПОУ: 44993352, адреса місцезнаходження: вул.Брюллова, буд.5, м.Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя П.Л. Коваленко