Ухвала суду № 131821826, 11.11.2025, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер 333/10359/25

Провадження 1-кс/333/3521/25

УХВАЛА

Іменем України

11 листопада 2025 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретарки судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №62025080100002127, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2025 слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополь ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про арешт майна.

Вимоги клопотанняобґрунтовані тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.05.2025 № 127, ОСОБА_4 вважається таким, що прибув у відрядження до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов`язків з метою проходження базової загальноосвітньої підготовки у складі зведеного навчального батальйону «Граніт-1».

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо вирішив вчинити військовий злочин, та в якості пособників вчинення якого залучив ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інших невстановлених на теперішній час осіб, за наступних обставин.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 14.05.2025, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньо змовою із ОСОБА_6 та іншими невстановленими на теперішній час особами, під час спілкування засобами телефонного зв`язку з військовослужбовцем ОСОБА_4 , який проходить військову службу за мобілізацією на посаді курсанта 3 зведеної навчальної роти зведеного навчального батальйону «Граніт-1» військової частини НОМЕР_1 , досягли домовленості, щодо сприяння у вчиненні ним самовільного залишення місця несення служби (дезертирства) з місця тимчасового розташування підрозділів військової частини НОМЕР_1 , на території АДРЕСА_1 , за грошову винагороду.

Відповідно до досягнутої домовленості, невстановлені в ході досудового розслідування на теперішній час особи, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зобов`язалися прибути на невстановленому досудовим розслідуванням автомобілі у заздалегідь обумовлене місце, а саме до військової частини НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , куди ОСОБА_4 , маючи умисел на самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, прибув за направленням медичної служби військової частини НОМЕР_1 , під приводом консультації у лікаря терапевта, після чого забрати військовослужбовця ОСОБА_4 в якості пасажира вказаного транспортного засобу та доставити його до орендованої ними квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а в подальшому, ОСОБА_5 , разом зі ОСОБА_6 на автомобілі «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_3 мали доставити ОСОБА_4 до обраного ним місця на території м. Запоріжжя, де останній планував переховуватись, ухилячись від проходження військової служби, гарантуючи при цьому останньому безперешкодний перетин «блок-постів», розташованих на шляху слідування, уникнення перевірки його документів.

Так, 14.05.2025, приблизно о 11 годині, невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи з метою реалізації заздалегідь розробленого плану та раніше досягнутої домовленості, пересуваючись на невстановленому автомобілі, прибули в обумовлене місце, а саме до військової частини НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , куди ОСОБА_4 , маючи умисел на самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, прибув за направленням медичної служби військової частини НОМЕР_1 , під приводом консультації у лікаря терапевта та вже очікував їх.

У подальшому ОСОБА_4 сів в якості пасажира до невстановленого автомобіля, а невстановлені на теперішній час, в ході досудового розслідування особи, діючи узгоджено між собою та за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно до заздалегідь розробленого плану, маючи на меті виконання раніше досягнутої із військовослужбовцем ОСОБА_4 домовленості, направленої на сприяння вчинення останнім дезертирства, шляхом використання наявного у них транспортного засобу, а також усунення перешкод, направились на вказаному автомобілі до орендованої ними квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де залишили ОСОБА_4 .

Після цього, з метою доведення злочинного умислу до кінця, ОСОБА_5 спільно зі ОСОБА_6 , діючи спільно, за попередньою змовою між собою та з невстановленими на теперішній час в ході досудового розслідування особами на автомобілі «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_3 направилися з м. Запоріжжя до м. Житомира.

16.05.2025, під час слідування з м. Запоріжжя до м. Житомира, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи узгоджено між собою та із невстановленими досудовим розслідуванням особами, на виконання раніше розробленого плану, направленого на сприяння вчиненню ОСОБА_4 дезертирства та подальшого його переховування від органів правопорядку, шляхом спілкування засобами телефонного зв`язку орендували для військовослужбовця ОСОБА_7 іншу квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , а також з метою конспіративного пересування по місту Житомиру шляхом слідування з попереднього місця переховування да іншого, організували засіб пересування для ОСОБА_4 , залучивши невстановленого досудовим розслідуванням водія автомобіля таксі, на якому останній переїхав до вказаного місця проживання з раніше орендованої квартири, надаючи при цьому ОСОБА_7 відповідні поради та вказівки направлені на забезпечення приховування вчиненого останнім кримінального правопорушення та подальшого переховування від органів правопорядку.

Так, 18.05.2025 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 спільно зі ОСОБА_6 , та за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами, діючи з метою реалізації заздалегідь розробленого плану та раніше досягнутої домовленості, пересуваючись на автомобілі «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_3 , прибули в обумовлене місце у м. Житомирі (більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено), де їх очікував ОСОБА_4 , який переховувався від органів правопорядку, виконуючи раніше надані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказівки та поради.

У подальшому ОСОБА_4 сів в якості пасажира до автомобіля «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_3 , а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи узгоджено між собою та відповідно до заздалегідь розробленого плану, маючи на меті виконання раніше досягнутої із військовослужбовцем ОСОБА_4 домовленості, направленої на сприяння вчинення останнім дезертирства, шляхом використання наявного у них транспортного засобу, а також усунення перешкод, шляхом використання службового становища ОСОБА_5 , як працівника поліції, під час можливої поглибленої перевірки документів ОСОБА_4 за маршрутом слідування до місця призначення та проїзду контрольних пунктів пропуску на автомобільних шляхах, направились на вказаному автомобілі до міста Запоріжжя.

За виконання взятих на себе зобов`язань, виконавши всі дії направлені на сприяння ОСОБА_4 у вчиненні ним дезертирства та достававши його у заздалегідь обумовлене місце, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інші, невстановлені під час досудового розслідування особи, отримали від військовослужбовця ОСОБА_4 грошову винагороду у заздалегідь обумовленій сумі, а останній після цього свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби на території м. Запоріжжя.

Таким чином, ОСОБА_6 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, який кваліфіковано як: пособництво у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.

В період часу з 20:02 год. до 21:15 год. 05.11.2025 проведено слідчу дію обшук, за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 , під час якого було виявлено та вилучено:

1. Військовий квиток на ім`я ОСОБА_4 , серія НОМЕР_4 , виданий ІНФОРМАЦІЯ_1 упакований до сейф-пакету ДБР 019050.;

2. Мобільний телефон iPhone-13, належний ОСОБА_4 , IMEI НОМЕР_5 , IMEI2 НОМЕР_6 , упакований до сейф-пакету ДБР 019051;

3. Мобільний телефон iPhone-13 ProMax, належний ОСОБА_8 , IMEI НОМЕР_7 , IMEI2 НОМЕР_8 , упакований до сейф-пакету ДБР 019052.

Слідчий в судове засіданні не з`явився будучи належним чином повідомлений, надав до суду заяву про слухання клопотання за його відсутності, в якій наполягав на її задоволенні.

Інші учасники судового розгляду не з`явилися будучи належним чином повідомлені.

Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питання слідчим суддею у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали додані до клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

27.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України (кримінальне провадження №62025080100002127).

Клопотання слідчого про арешт майна погоджене прокурором. У ньому зазначено підстави, у зв`язку з якими необхідно здійснити арешт майна та конкретизовано майно, що належить арештувати, тобто клопотання оформлене відповідно до вимог ст.171 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання: Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, протоколом обшуку від 05.11.2025, протоколами допиту свідків та інші долучені документи, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні.

Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його чинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 7 ст. 237 КПК України, вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученими.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до положень ч.1 ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 статті 173КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Частиною 3ст. 170 КПКвстановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

З огляду на викладене слідчий суддя вважає, що майно, яке було вилучене 05.11.2025 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 підпадає під критерії речових доказів.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.167, 170-175, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого відділу (здислокацією умісті Мелітополіта містіЗапоріжжі)Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого умісті Мелітополімайор Державногобюро розслідуваньпро арештмайна задовольнити.

Накласти арешт майно, яке було вилучене 05.11.2025 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 , майно, а саме:

1. Військовий квиток на ім`я ОСОБА_4 , серія НОМЕР_4 , виданий ІНФОРМАЦІЯ_1 упакований до сейф-пакету ДБР 019050.;

2. Мобільний телефон iPhone-13, належний ОСОБА_4 , IMEI НОМЕР_5 , IMEI2 НОМЕР_6 , упакований до сейф-пакету ДБР 019051;

3. Мобільний телефон iPhone-13 ProMax, належний ОСОБА_8 , IMEI НОМЕР_7 , IMEI2 НОМЕР_8 , упакований до сейф-пакету ДБР 019052.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1