Вирок № 131821796, 17.11.2025, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5723/25

Провадження № 1-кп/333/781/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілих ОСОБА_6

ОСОБА_7

представника потерпілої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8

представника потерпілої ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції кримінальне провадження за № 12025082050000946 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської області міста Кривий Ріг, українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, неодруженого, перебуває на посаді водія-електрика групи радіозв?язку радіо взводу роти зв`язку (ОКП) польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

09 травня 2025 року, приблизно о 21 годині 15 хвилин, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем «BMW 530I», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух по проїзній частині вул. Космічної у місті Запоріжжя, зі сторони вул. О. Говорухи, в напрямку просп. Соборного зі швидкістю не менше 119,90 км/год, яка перевищує максимально дозволену швидкість руху в населеному пункті.

В салоні вищевказаного автомобіля «BMW 530I», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на передньому пасажирському сидінні перебувала пасажир ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В цей же час у зустрічному для автомобіля «BMW 530I», реєстраційний номер НОМЕР_4 напрямку, здійснював рух автомобіль «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В салоні вищевказаного автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_6 , на задньому пасажирському сидінні перебував пасажир ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Під час руху, поблизу нерегульованого перехрестя вул. Космічної та вул. Кам?яної, в районі електричної опори № 36, водій автомобіля «BMW 5301», реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_12 , діючи зі злочинною недбалістю, не обравши в установлених межах безпечну швидкість руху, не урахував дорожню обстановку та допустив занос керованого ним транспортного засобу, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху, де правою бічною частиною кузова автомобіля допустив зіткнення з передньою частиною кузова зустрічного автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_13 .

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля BMW 5301, реєстраційний номер НОМЕР_7 , ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження у виді поєднаної тупої травми голови та тулубу з множинними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, що ускладнилось розвитком шоку, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті на місці пригоди.

Пасажир автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_6 , ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у виді відкритого перелому великогомілкової та малогомілкової кісток лівої гомілки з раною та саднами по передній поверхні правої гомілки, з гематомою у м?яких тканинах в ділянці переломів, кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Закриті переломи лівої стегнової кістки, обох кісток правої гомілки, що кваліфікуються, як тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Водій автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_6 , ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у виді відкритого перелому правого наколінка, переломи лівих V-VI ребер, перелом тіла правої клубової кістки, що кваліфікуються, як тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Суд вважає вказане вище обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження та спричинило смерть потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_4 при допиті в судовому засіданні визнав себе винуватим в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, розкаявся. Надав покази, за якими підтвердив, що дійсно 09 травня 2025 року в вечорі, керуючи автомобілем «BMW 530I», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух по проїзній частині вул. Космічної у місті Запоріжжя в напрямку просп. Соборного, проїхавши світлофор, допустив перевищення максимально дозволеної швидкості руху в населеному пункті, не справився з керуванням, внаслідок чого відбувся занос та пробуксовка транспортного засобу, яким він керував, та виїхав на зустрічну смугу руху, де рухався автомобіль «Renault Logan». Відбулось зіткнення транспортних засобів, автомобіль «Renault Logan» відкинуло, його авто розвернуло на 360 градусів. Зазначив, що опритомнів вже перебуваючи на дорозі, відразу направився до ОСОБА_11 , яка перебувала з ним у транспортному засобі «BMW 530I» на передньому пасажирському сидінні, її стан був непритомний. Після цього, підійшов до автомобіля «Renault Logan». Згодом приїхала поліція. Особисто він ні поліцію, ні швидку не викликав. Показав, що під час керування автомобілем «BMW 530I» ремінь безпеки не пристебнув. Також, пояснив, що в цей день йшов дощ, у зв`язку з чим, дорожнє покриття було вологе.

Враховуючи, що ОСОБА_4 в судовому засіданні не оспорював факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України при вищезазначених обставинах, суд, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин скоєного кримінального проступку, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «Яременко проти України».

Враховуючи викладене, суд допитав обвинуваченого, дослідив матеріали, що підтверджують витрати на проведення судових експертиз, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , матеріали, що стосуються речових доказів та заходи забезпечення по даному кримінальному провадженню.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд виходить із загальних засад призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Так, судом враховано, що скоєне ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України є тяжким злочином.

Пом`якшуючими покарання обставинами є: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне часткове відшкодування завданого збитку.

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

З огляду на викладене, враховуючи характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, які закон відносить до тяжких злочинів, обставини справи, позицію потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які не наполягала на призначенні суворого покарання, позицію потерпілої ОСОБА_9 , яка наполягала на призначенні максимального строку покарання за санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, а також дані про обвинуваченого, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, частково відшкодував матеріальні збитки потерпілій ОСОБА_7 , за місцем служби характеризується позитивно, вину визнав повністю та щиро розкаявся, суд дійшов висновку, що для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень необхідно призначити останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, суд бере до уваги ті обставини, що ОСОБА_4 грубо порушив Правила дорожнього руху України (значне перевищення допустимої швидкості руху), чим наражав оточуючих на небезпеку, легковажно розраховував на відвернення можливих суспільно-небезпечних наслідків від своїх неправомірних дій, а також тяжкі наслідки від вчиненого кримінального правопорушення, які полягають у смерті потерпілої, спричинення іншим потерпілим тяжкого та середньої тяжкості тілесного ушкодження, що приводить суд до висновку про небезпечність для суспільства подальше збереження за обвинуваченим права керування транспортними засобами, а тому суд вважає за необхідне застосувати даний вид додаткового покарання.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так й іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Розгляд цивільного позову

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_7 пред`явлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 (відповідач 1) 434 970,67 грн моральної шкоди та з ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» (відповідач 2) 15 786,71 грн. на відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням, 24 800 грн. на відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, 2029,33 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також процесуальних витрат (витрати на правову допомогу) у сумі 15 000 грн., які позивач просила покласти на відповідачів порівну.

Від захисника обвинуваченого ОСОБА_5 до суду надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 , посилаючись на те, що розмір моральної шкоди занадто великий та такий, що не відповідає принципам справедливості, значно перевищує розмір розумного задоволення потреб потерпілої. В даному позові, на думку захисника, позивачка не конкретизувала жодного плану, жодної реалістичної перспективи, не надала доказів, що така втрата дійсно мала місце, тим більше, що вона перебувала в активному етапі реалізації певного задуму, який було перервано ДТП. Таким чином, як стверджує захисник обвинуваченого, заявлене позивачкою ОСОБА_7 твердження про негативний вплив на життя в цілому залишається суто декларативним і не відповідає жодному стандарту доказування. У зв`язку з чим, просить суд відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення 434 970,67 грн моральної шкоди.

Також від представника ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» (відповідач 2) надійшов відзив на позовну заяву, яким представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідальність за завдану шкоду повинна нести винна особа в дорожньо-транспортній пригоді. Цивільним позивачем, на думку представника відповідача 2, не надано підтверджуючого документа щодо лікування, а тільки чеки втрат, з яких неможливо встановити, пов`язаність з ДТП. Також, більшість чеків є нерозбірливими внаслідок чого у страховика не має підстав для сплати страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю витрат, пов`язаних з лікуванням. Крім того, як вказує представник ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» позов є передчасним, оскільки строк на виплату страхового відшкодування припиняється до постановлення рішення, а тому у страховика не виник обов`язок відшкодувати нанесену шкоду (строк виконання зобов`язання не настав) та жодного права позивача не було порушено. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_7 та покласти на позивача витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Розглянувши цивільний позов ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 (відповідач 1) про стягнення 434 970,67 грн моральної шкоди, суд дійшов до такого висновку.

У відповідності зі ст. 23 Цивільного Кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням його прав. Моральна шкода полягає в т.ч. у фізичному болю та душевних стражданнях, які заподіяні фізичній особі у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини моральних страждань та інших обставин, що мають значення у справі.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 9 зазначеної вище Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України під час розгляду цієї справи повністю доведена.

Обґрунтовуючи свій цивільний позов, потерпіла ОСОБА_7 вказала, що своїми діями обвинувачений спричинив їй фізичний біль та душевні страждання. Під час ДТП вона отримали значні тілесні ушкодження і досить тривалий час знаходилась на лікуванні.

Внаслідок протиправних дій відповідача лише дивом позивачка не загинула, але їй були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження, які потягли за собою довготривале лікування та реабілітацію. Через заподіяні каліцтва вона відчувала (і відчуває досі) моральні страждання, пов`язані з власною непрацездатністю, безпорадністю та відчуттям фізичного болю.

Після ДТП, внаслідок завданих тілесних ушкоджень позивачка проходила стаціонарне лікування, а зараз продовжує амбулаторне лікування та реабілітацію. Весь цей час позивачка змушена була звертатися по допомогу до сторонніх осіб для виконання навіть самих простих справ, які раніше виконувала самостійно.

Після закінчення стаціонарного лікування, через отримані травми позивачка змушена пересуватись лише за допомогою ходунків, милиць або сторонніх осіб, оскільки втратила особисту мобільність.

Позивачці рекомендований постійний нагляд лікарів, реабілітаційні заходи та санаторно-курортне лікування. З моменту ДТП і до теперішнього часу позивачка відчуває біль в областях переломів під час рухів, а також обмеження рухливості, не може навіть зараз ще сидіти на твердих поверхнях. Все це безумовно порушує її звичайний уклад життя. Через своє каліцтво позивачка відчуває безпорадність і додаткове психічне навантаження через неможливість повернутися до нормального повноцінного життя.

Перенесений психоемоційний стрес в результаті неправомірних дій відповідача вкрай негативно вплинув на стан здоров?я позивачки та на її життя в цілому. До дорожньо-транспортної пригоди вона була повністю здоровою людиною, не знаходилася на обліку у лікарів. Внаслідок завданих психічних страждань, змінився звичайний уклад життя позивачки.

Вона стала замкнутою, втратила звичайні суспільні зв?язки, значно звузився її круг спілкування. Змушена постійно приймати ліки за призначеннями лікарів, але все одно відчуває постійні болі, страждає на безсоння. 09.08.2025 року лікарем неврологом Позивачці бул встановлено діагноз: соматоформна вегетативна дисфункція неточненого органу або системи, соматоформний синдром вегетативної дисфункції, синдром чутливих порушень в правій половині лиця. Міалгія шийних м?язів з 2-х сторін. Тривожний депресивний синдром

Посттравматичний виражений сенсорно-алгічний синдром в правій нозі.

Таким чином, позивачка вважає, що з вини обвинуваченого їй спричинено велику моральну шкоду, яку вона оцінює у 500 000,00 гривень, яка на її думку є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілої особи.

Оскільки відшкодуванню Відповідачем-2 (страховиком) за Законом підлягає сума 1865,40 грн, то решту суми, яка знаходиться поза межами відповідальності страховика має сплатити Відповідач-1. Розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Відповідача-складає 497 970,67 гривень.

Позивач зазначила, що отримала від ОСОБА_15 два платежі на загальну суму 63000,00 гривень, які він здійснив від імені Відповідача-1 в якості добровільного часткового відшкодування моральної шкоди.

Отже, врахувавши отримані від Відповідача-1 кошти, Позивачка просить суд стягнути з Відповідача-1 на її користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 434 970,67 гривень.

Суд вважає, що вказані потерпілою обставини: спричинення їй фізичних та душевних страждань не викликають сумнівів, враховуючи отримані нею тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Оцінюючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з характеру й обсягу страждань, які виникли внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , зміни нормального ритму життя (відсутність можливості певний час здійснювати трудову діяльність), необхідності певний період часу витрачати на лікування та відновлення здоров`я.

Отже, виходячи з характеру правопорушення, обсягу страждань, які виникли внаслідок отриманих потерпілою ОСОБА_7 тілесних ушкоджень у виді відкритого перелому правого наколінка, переломи лівих V-VI ребер, перелом тіла правої клубової кістки, матеріального становища обвинуваченого та засад виваженості, розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди в частині 300 000 грн. У задоволенні іншої частини вимог судом відмовляється.

Розглянувши заявлені вимоги ОСОБА_7 до ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» (відповідач 2) щодо стягнення 15 786,71 грн. на відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням, 24 800 грн. на відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності та 2029,33 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

У відповідності зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла таку шкоду за наявності вини.

Як встановлено судом, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «BMW 530I», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в страховій компанії ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» за полісом № 225982421. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн., франшиза - 2500 грн.

Даний факт не заперечувався учасниками в ході розгляду цієї кримінальної справи.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була чинною станом на час укладення полісу № 225982421), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була чинною станом на час укладення полісу № 225982421) визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була чинною станом на час укладення полісу № 225982421), у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, цивільним позивачем ОСОБА_7 понесені витрати на суму 15 786,71 грн. на придбання лікарських засобів та у зв`язку із транспортуванням потерпілої, що підтверджується доданими до матеріалами справи копіями фіскальних чеків на загальну суму 11 086, 71 грн. та актами надання послуг на загальну суму 4 700 грн.

Отже, матеріалами справи доведені понесені цивільним позивачем ОСОБА_7 витрати на придбання лікарських засобів та у зв`язку із транспортуванням потерпілої на загальну суму 15 786,71 грн., а тому вимоги щодо стягнення з ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» вказаної вище суми у зв`язку з лікуванням потерпілої задовольняються судом.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була чинною станом на час укладення полісу № 225982421), страхова (регламентна) виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою здійснюється страховиком, у розмірі суми втрачених (неотриманих) доходів за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я період втрати працездатності.

У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:

для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Оскільки, як вказує позивач, остання є непрацюючою повнолітньою особою та її тимчасова втрата працездатності тривала в період з 09.05.2025 по 06.08.2025, ОСОБА_7 просить суд стягнути з ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» 24 800 грн в якості шкоди, пов`язаною з тимчасовою втратою працездатності.

Як встановлено судом, на підтвердження тимчасової втрати працездатності за період з 09.05.2025 по 06.08.2025 позивачем до матеріалів справи надано виписку із медичної картки стаціонарного хворого від 16.05.2025 № 5609, за змістом якої ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «МЛЕ та ШМД» Запорізької міської ради в період з 09.05.2025 по 19.05.2025.

Інших доказів підтверджених відповідним закладом охорони здоров`я періоду втрати працездатності по 06.08.2025 матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення з ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності в сумі 2 933 грн, тобто за одинадцять календарних днів непрацездатності позивача підтвердженої матеріалами справи. У задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності судом відмовляється у зв`язку з недоведеністю.

Статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була чинною станом на час укладення полісу № 225982421) передбачено, що Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Отже, оскільки розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню зі Страховика повинен становити не більше 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог в цій частині, а саме в сумі 935,98 грн. ( 935,98 грн. = 15 786,71 грн. на відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого + 2 933 грн страхова (регламентна) виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілою х 5%). У задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення з ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» моральної шкоди судом відмовляється.

Суд не приймає заперечення ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС», які викладені у відзиві на позов, оскільки ОСОБА_7 має право пред`явити позов до страхової компанії під час розгляду кримінального провадження.

Також, розглянувши вимоги ОСОБА_7 про стягнення порівну з відповідачів 1, 2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., суд дійшов до висновку про їх часткове задоволення, виходячи з такого.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 26.06.2025 № 4/п-286-ЗП, укладеного між ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_8 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002748, ордер на надання правничої допомоги від 26.06.2025 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 26.06.2025 б/н на суму 15 000 грн.

Розглянувши надані позивачем документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» протии України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Від відповідачів 1, 2 не надходило клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно не співмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 : «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pactasuntservanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 910/13071/19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_7 витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме: з ОСОБА_4 в сумі 5 172,76 грн. та з ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» в сумі 3 459,21 грн., тобто пропорційно до розміру задоволених вимог позивача до відповідачів 1, 2.

Арешти, накладені ухвалами Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2025 у справі № 334/3747/25 судом скасовується.

Відповідно до ст. 124 КПК України, документально підтверджені процесуальні витрати на проведення судово-хімічної експертизи в сумі 36 547,40 грн. покладаються судом на обвинуваченого.

Обраний запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили та суд не вбачає підстав для його зміни.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розраховувати з дня його фактичного затримання, тобто з 10 травня 2025.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного покарання зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк попереднього ув`язнення в період з 10 травня 2025 до набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили - залишити без змін.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕР ПОЛІС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_3 ) - 300 000 (триста тисяч) грн. моральної шкоди та 5 172 (п`ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 75 коп. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕР ПОЛІС» (код ЄДРПОУ 19350062, адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69) на користь ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_3 ) - 15 786 (п`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 71 коп. витрат у зв`язку з лікуванням потерпілої, 2 933 (дві тисячі дев`ятсот тридцять три) грн. витрат, пов`язаних з тимчасовою втратою працездатності потерпілої, 935 (дев`ятсот тридцять п`ять) грн. 98 коп. на відшкодування моральної шкоди та 3 459 (три тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) грн. 21 коп. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 ) в дохід держави витрати на залучення експерта в сумі 36 547 (тридцять шість тисяч п`ятсот сорок сім) грн. 40 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2025 у справі № 334/3747/25 на автомобіль Renault Logan, ресстраційний номер НОМЕР_6 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_16 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2025 у справі № 334/3747/25 на автомобіль BMW 5301, реєстраційний номер НОМЕР_10 , який праві приватної власності належить ОСОБА_17 .

Речові докази:

-транспортний засіб BMW 5301, реєстраційний номер НОМЕР_10 , в тому числі заднє праве колесо вказаного автомобіля в зборі, яке має пошкодження, яке було поміщено в полімерний пакет чорного кольору та опечатано після проведення експертизи, передані на відповідальне зберігання до спец майданчику ГУНП в Запорізькій області, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 13 - повернути власнику ОСОБА_17 за належністю;

-автомобіль «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_6 , переданий на відповідальне зберігання до спец майданчику ГУНП в Запорізькій області, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 13 - повернути власнику ОСОБА_16 за належністю;

-DVD-R диску «Му Media» з відеозаписами з камери зовнішнього відео спостереження, які розташовані на фасаді будівлі за адресою: м.Запоріжжя, вул. Кам?яна 1, який після проведення експертизи поміщено в полімерний сейф-пакет № 6122777 та долучено до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1