Рішення № 131812011, 05.11.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6147/25

Провадження №: 2/336/3276/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Савеленко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Представник позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчук С.В. звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 204076 від 31.08.2021 в сумі 13 140 грн., яка складається з наступного: 3000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10 140 грн. за відсотками.

Позовна заява обґрунтована тим, що 31.08.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 204076 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. Підписуючи договір відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись. За умовами договору відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 3000 грн. строком на 30 днів. Сторонами узгоджено, що процентна ставка становить 2% в день або 730% річних. Відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 16.04.2025 виникла заборгованість в сумі 13 140 грн., яка складається з наступного: 3000 грн. за тілом кредиту, 10 140 грн. за відсотками. 17.02.2022 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, у тому числі й право вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 ..

Рух справи. Позиція учасників справи.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ухвалою відповідачу визначено строк на подання відзиву та роз`яснено, що відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачу ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття провадження була направлена судом поштою за зареєстрованим місцем проживання, а також 11.07.2025 доставлена на електронну адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи. Копія позовної заяви з додатками відповідачу була направлена за адресою місця проживання представником позивача, про що свідчать надані суду у порядку, визначеному п.2ч.1ст.177ЦПК України,докази пронаправлення копіїпозовної заявиз додатками.

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання, в розумінні положень ст.279 ЦПК України, не надходило.

Враховуючи вищевикладене, суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Встановлені судом обставини.

Судом встановлено, що 31.08.2021 між ТОВ «Займер» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 204076, шляхом підписання індивідуальної частини договору електронним підписом. За умовами договору сторони узгодили, що Товариство надало ОСОБА_1 кредит в сумі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка. зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1). Кредит надано строком на 30 днів, тобто до 29.09.2021. Строк дії договору 30 днів. Але в будь-якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами (п.1.2). Пунктом 1.3 договору визначено, що за користування кредитом клієнт сплачує 730% процентів річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу. Кредит надано в безготівковій формі на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом (п.1.4). У п.7 договору зазначенні реквізити сторін, у тому числі ПІБ позичальника., дата його народження, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспортні дані, номер мобільного телефону та номер рахунку позичальника: НОМЕР_2 . Договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п.6.1) (а.с.24-28).

Згідно додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № № 204076 від 31.08.2021, який підписаний електронним підписом ОСОБА_1 визначений графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту, за якою протягом встановленого договором строку кредитування застосовується процентна ставка 2%, сума процентів становить 1800 грн. (а.с.29).

31.08.2021 ТОВ «ФК «Займер» проведено ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 за номером мобільного телефону, на який був відправлений одноразовий ідентифікатор CL6547 (а.с.18).

Згідно з підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, 31.08.2021 ТОВ «Профіт Гід» здійснено переказ грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_2 в сумі 3000 грн. (а.с.47).

17.02.2022 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-17/02/2022, відповідно до умов якого у відповідності до ст.1078 ЦК України предметом даного договору є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (п.1.1). На умовах даного договору фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними в Реєстрі боржників (п.1.2). Права вимоги переходять до Фактора після підписання сторонами цього Договору. В раз невиконання фактором вимог п.7.2 Договору, договір вважається неукладеним, при цьому в разі невиконання фактором зобов`язання щодо сплати другої частини ціни продажу, договір вважається неукладеним, клієнт повертає факторові першу частину ціни продажу, сплачену відповідно до п.7.2 Договору (п.6.2.3). 12.10.2022 між сторонами договору факторингу укладено додаткову угоду (а.с.30-37, 38-39,44,45,46).

Згідно з Витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 01-17/02/2022 від 17.02.2022, який засвідчений підписами директорів ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ТОВ «Займер» та скріплений печатками зазначених Товариств, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 204076 від 31.08.2021 в сумі 13140 грн. (а.с.16).

14.04.2025 на адресу відповідача ОСОБА_1 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» направлено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, у якій зазначено про відступлення права вимоги та необхідність сплатити заборгованість по кредитному договору № 204076 від 31.08.2021 (а.с.14).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 204076 від 31.08.2021 за період з 31.08.2021 по 16.04.2025 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 13140 грн., яка складається з наступного: 3000 грн. прострочене тіло кредиту, 10 140 грн. прострочені відсотки. Виписка сформована та засвідчена директором ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (а.с.15).

Нормативне обґрунтування.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Нормами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Приписами ст. 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень статей1077,1078 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зстаттею 1081 ЦК Україниклієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другоюстатті 1082ЦКУкраїни встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Висновки суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 31.08.2021 між первісним кредитором ТОВ «ФК «Займер», правонаступником якого являється ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 204076 про надання фінансового кредиту, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. Підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. За п. 1.1, 1.2 договору кредит наданий в сумі 3000 грн., строком на 30 днів, до 29.09.2021. Пунктом 1.3 договору сторони узгодили сплату процентів 730 % річних в розрахунку 2 % на добу фіксованої процентної ставки. За додатком № 1 до договору, який є невід`ємною його частиною розрахована сума процентів 1800 грн. та 450 грн. комісії, визначена вартість кредиту 5250 грн..

Кредитні кошти перераховані ТОВ «ПрофітГід» відповідачу о 14:14:07 годині 31.08.2021 в сумі 3000 грн.

Відтак, в силу вказаних вимог матеріального закону, суд доходить висновку, що згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти з користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов`язку, надані їй кредитні кошти в строк, передбачений кредитним договором не повернула. За змістом зазначеного договору факторингу та додатків до нього, позивач набув право вимоги до відповідачки щодо сплати суми заборгованості за кредитним договором. Після відступлення права вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», ні на рахунки попереднього кредитора.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000 грн.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, слід зазначити наступне.

У виписці з особового рахунку за договором № 204076 від 31.08.2021 зазначено, що ОСОБА_1 має заборгованість за відсотками в сумі 10 140 грн., заборгованість вказана за період з 31.08.2021 по 16.04.2025.

Однак, договір № 204076 від 31.08.2021 укладений на визначений строк 30 днів до 29.09.2021. У додатку № 1 до договору розрахована сума відсотків, нарахованих протягом строку кредитування - 1800 грн..

Таким чином, після спливу визначеного цим договором строку кредитування, який складає 30 днів, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припинилось 29.09.2021.

В матеріалах справи відсутній детальний розрахунок заборгованості, що позбавляє суд можливості встановити підстави, порядок та період нарахування відсотків поза межами встановленого договором про надання фінансового кредиту № 204076 від 31.08.2021 строку кредитування.

Виходячи з наведеного, правомірним є стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків за користування кредитом тільки за період з 31.08.2021 по 29.09.2021 включно, виходячи з погодженої сторонами процентної ставки 2% на добу, тобто в сумі 1800 грн..

На підставі викладеного, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог позивача на суму 4800 грн.: 3000 грн. за тілом кредиту, 1800 грн. за нарахованими відсотками в межах строку кредитування (30 днів).

Судові витрати.

Згідно ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

05.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10500 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача суду надано довіреність, договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, згідно якого правова допомога ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» надавалась адвокатом Пархомчуком С.В., додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 29.12.2023, акт про отримання правової допомоги, платіжна інструкція № 3 9482, рахунок від 21.07.2025.

Згідно з актом про отримання правової допомоги від 21.07.2025 адвокатом Пархомчуком С.В. надано наступні послуги: зустріч та консультація 2000 грн., складення та подання до суду позовної заяви, моніторинг, аналіз судової практики 5000 грн., інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу справи 3000 грн., канцелярські витрати на виготовлення копій документів 500 грн., всього 10500 грн.

Відповідно дост. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінюючи заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, на предмет їх пропорційності складності справи, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10500 грн. не є співмірним зі складністю справи.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи акту про отримання правової допомоги від 21.07.2025 адвокатом Пархомчуком С.В. визначено вартість послуг щодо складання інших клопотань, заяв до суду, складення процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу справи в сумі 3000 грн.

Суд приходить до висновку, що витрати у вказаній частині стягненню не підлягають, оскільки після відкриття провадження у справі, представником позивача - адвокатом Пархомчуком С.В. складено одну заяву щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Крім того, необґрунтованими є витрати щодо моніторингу стану розгляду справи через ЄДРСР, оскільки адвокат має особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», до якого надходять усі процесуальні та подані сторонами документи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково (на 36,5 %), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 884,20 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 1825 гривень.

Керуючись ст.ст. 12-13, 19,76-82, 89, 95, 141, 178, 223, 247,258-259,263-265,272-274, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«ФК «КЕШТУ ГОУ»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 204076 від 31.08.2025 за період з 31.08.2021 по 29.09.2021 включно в сумі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень, яка складається з наступного:

- заборгованість за простроченим тілом кредиту 3000 гривень;

- заборгованість за простроченими відсотками 1800 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в сумі 884 (вісімсот вісімдесят чотири) гривні 20 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять пять) гривень.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», ЄДРПОУ: 42228158, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Савеленко

05.11.25