Рішення № 13178768, 28.12.2010, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 2-2051/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Ковель 28 грудня 2010 року

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Лесика В.О.

при секретарі Федорук Г.Б.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельський житлово-будівельний комбінат» про розірвання договору підряду на капітальне будівництво та визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельський житлово-будівельний комбінат» з позовом про:

- дострокове розірвання договору підряду на капітальне будівництво № 2507 від 25 липня 2006 року;

- стягнення 195896,00 грн. сплачених на виконання вищевказаного договору, із зарахуванням зустрічних вимог товариства до неї про стягнення 39300,00 грн. за договором підряду № 3001 від 30.01.2006 року.

- визнання права власності на квартиру та гараж по АДРЕСА_2 в м.Ковелі, побудовані на підставі договору підряду № 3001 від 30.01.2006 року.

На обґрунтування позову позивач зазначає, що у 2006 році уклала з ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат» два договори на участь у пайовому будівництві житлових і нежитлових приміщень № 2507 від 25.07.2006 р.( далі перший договір) та № 3001 від 30.01.2006 р.( далі другий договір). Оплата по обом договорам здійснювалась на один розрахунковий рахунок відповідача № 26008150079001 в філії ВАТ КБ «Надра».

За умовами першого договору підряду на капітальне будівництво відповідач, як підрядчик, зобовязався своїми силами і засобами збудувати за кошти замовника і здати у другому кварталі 2009 року нежитлове приміщення загальною площею 60 кв.м. на першому поверсі торгового комплексу по АДРЕСА_1 в м.Ковелі, а замовник зобовязувався сплатити 306000 грн. Станом на 29.09.2008 року позивачкою сплачено 235196,00 грн. Однак, на день звернення з позовом до суду будівництво не розпочато, що змушує позивачку в судовому порядку ставити вимогу про розірвання даного договору та стягнення сплачених коштів.

За умовами другого договору підряду на капітальне будівництво відповідач, як підрядчик, зобовязався своїми силами і засобами збудувати за кошти замовника і здати у четвертому кварталі 2007 року і передати у власність двохкімнатну квартиру у багатоповерховому житловому будинку: АДРЕСА_2. Додатковими угодами №1,2,4,5, які є додатками до договору, змінено графік інвестування, дату введення обєкта в експлуатацію, обєкт інвестування на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 на третьому поверсі загальною площею 90 кв.м., житловою 60 кв.м. за тією ж адресою та гараж № 17 площею 26,8 кв.м. Додаткова оплата за зміненим обєктом повинна була становити 135000 грн. за різницю в площі, 30375 грн. за гараж, 1096 грн. інфляційних по гаражу. На день звернення до суду борг позивачки за даним договором становить 39300,00 грн.

Враховуючи взаємні грошові вимоги сторін по обом договорам вона звернулась до відповідача із заявою про зарахування зустрічних вимог та просила розірвати перший договір підряду , повернути їй сплачені кошти за відрахуванням боргу за другим договором, та визнати за нею право власності на нерухоме майно за другим договором.

Відповідач проти зарахування взаємних грошових вимог відмовився, що змусило позивачку звернутись до суду з позовом.

В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала повністю, суду пояснила, що будівництво обєкта за першим договором не розпочиналось, тоді як за умовами договору ще у 2009 році повинно було бути закінченим, повернути сплачені за договором кошти в 235196,00 грн. фактично неможливо через значні боргові зобовязанні відповідача перед іншими замовниками, а тому маючи борг за подібним договором підряду в сумі 39300,00 грн., вона просить здійснити взаємозарахування грошових вимог і вважаючи другий договір повністю виконаним, визнати за нею право власності на квартиру та гараж по вул.. Підколодного,3В, які вже здані в експлуатацію.

Відповідач в судове засідання не зявився, подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Між сторонами укладено два договори підряду на капітальне будівництво:

1) Перший договір № 2507 від 25 липня 2006 року з наступними додатками, за умовами якого підрядчик, зобовязався своїми силами і засобами збудувати за кошти замовника і здати у другому кварталі 2009 року нежитлове приміщення загальною площею 60,0 кв.м. на першому поверсі торгового комплексу за адресою м. Ковель АДРЕСА_1

Вартість робіт повинна була становити 306000 грн. Позивачем сплачено 235196 грн., однак відповідачем будівництво ще не розпочато.

2) Другий договір № 3001 від 30.01.2006 року з додатками, за умовами якого позивач у разі оплати зміненого обєкту договору отримувало право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 на третьому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 загальною площею 90 кв.м., житловою 60,0 кв.м. та гараж № 17 площею 26,8 кв.м. Позивачем підлягало до сплати 133200,00 грн. за основним договором, 135000 грн. за різницю в площі, 13965 грн. інфляційних, 25174,00 додаткових витрат, 30375 грн. за гараж, 1096 грн. інфляційних по гаражу. Нерухоме майно здано в експлуатацію, однак через наявність у позивачки боргу на суму 39300 грн., документи необхідні для оформлення права власності їй не передано.

Аналізуючи умови першого договору підряду та стан його виконання, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість вимог позивача про розірвання договору та повернення фактично сплачених коштів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За умовами договору № 2507 від 25.07.2006 року обєкт будівництва повинен був бути введений в експлуатацію в другому кварталі 2009 року, однак фактично будівництво ще не розпочато, а тому суд вважає порушення відповідачем умов договору істотними , а вимогу позивача про розірвання договору такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 5.2.4., 5.2.6 та п.п.9.2.1 Договору передбачено право Замовника у разі недотримання Підрядчиком взятих ним зобов'язань достроково розірвати договору. В такому випадку Підрядчик в термін, що не перевищує три місяці, повертає всю суму коштів, фактично сплачених Замовником, при цьому Підрядчик виплачує Замовнику п'ять відсотків неустойки від суми фактично сплачених Замовником коштів. Крім цього, Договором підряду (п.п.6.4) передбачено, що у разі недотримання граничного терміну будівництва, визначеного Договором, більше шести місяців, Підрядчик сплачує неустойку в розмірі 0,1 відсотка від суми фактичної передоплати, здійсненої Замовником, за кожен місяць прострочення.

Позивачка ставить вимогу лише про повернення фактично сплачених за договором коштів в сумі 235196 грн.

Як вбачається з матеріалів справи акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту - житловий будинок по АДРЕСА_2 в м.Ковелі разом з обєктом будівництва за Другим договором підряду здано в експлуатацію.

Визнаючи свій борг за даним договором в сумі 39300 грн. позивачка направила відповідачу пропозицію про зарахування взаємних грошових вимог по двом договорам підряду, яка залишена відповідачем без задоволення.

Суд, враховуючи однорідність та зустрічність вимог по двом договорам підряду, настання строку виконання обох зобовязань, відсутність обмежень чи заборони на проведення взаємозарахування, вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з ТзОВ «Ковельський Житлово-будівельний комбінат» коштів за першим договором в сумі за відрахуванням суми боргу позивачки перед відповідачем за другим договором.

Так, відповідно до ст.601 ЦК України зобовязання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустріничних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках визначених ст.602 ЦК України:

1. про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю;

2. про стягнення аліментів;

3. щодо довічного утримання;

4. у разі спливу позовної давності;

5. в інших випадках, встановлених законом чи договором.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобовязань, в одному із яких сторона є кредитор, а інша боржник, а в другому навпаки боржник у першому зобовязанні є кредитором у другому. Допускається часткове зарахування, коли одне зобовязання менше за розміром зараховується повністю, а інше ( більше за розміром) лише в частині, що дорівнює розміру першого.

З матеріалів даної справи випливає, що:

1) мають місце однорідні вимоги: грошові, які повязані з виконанням чи невиконанням договорів підряду на капітальне будівництво;

2) вимоги зустрічні: за Першим договором № 2507 від 25.07.2006 р. ТзОВ «Ковельський ЖБК» зобовязано повернути ОСОБА_1 235196 грн., а за Другим договором № 3001 від 30.01.2006 р. ОСОБА_1 зобовязана сплатити Ковельському ЖБК 39300 грн.;

3) строк виконання обох вимог настав;

4) договором не передбачено обмежень чи заборони на проведення взаємо зарахування, випадки, визначені у ст.602 ЦК відсутні.

Таким чином, суд вважає вимогу позивачку про часткове зарахування взаємних вимог такою, що підлягає задоволенню. На користь позивачки з відповідача слід стягнути кошти в сумі 235196,00-39300,00= 195896,00 грн.

Що стосується вимоги про визнання права власності на приміщення за Другим договором, то в цій частині позов підлягає до часткового задоволення.

Пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. №7/5 встановлено, що реєстрація прав власності на новозбудовані обєкти проводиться органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності.

А тому, суд вважає необхідним зобовязати відповідача передати ОСОБА_1 необхідні для оформлення нею права власності документи.

Позивач як інвалід ІІ групи звільнена від сплати судового збору, а тому з відповідача слід стягнути в користь держави судовий збір в сумі 1700 грн.

На стягненні з відповідача сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи позивачка не наполягає.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 526,601,602, 611, 651 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір підряду на капітальне будівництво № 2507 від 25 липня 2006 року, укладений між ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат» та ОСОБА_1.

Стягнути з ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат» ( м.Ковель, вул.. Підколодного,3, код ЄДРПОУ 33502868, ІПН 335028603063, р/р 26008150079001, МФО 303525 в філії ВАТ КБ «Надра» Луцьке РУ м.Луцьк) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 195896,00 грн. ( сто девяносто пять тисяч вісімсот девяносто шість гривень) сплачених коштів, зарахувавши зустрічні вимоги ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат» до неї за договором підряду на капітальне будівництво № 3001 від 30.01.2006 року на суму 39300 грн. ( тридцять девять тисяч триста гривень).

Зобовязати ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат» передати ОСОБА_1 по акту квартиру АДРЕСА_2 на третьому поверсі підїзду АДРЕСА_2 загальною площею 90 кв.м., житловою 60,0 кв.м. та на гараж приміщення №17 площею 26,8 кв.м. за тією ж адресою.

Зобовязати ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат» передати ОСОБА_1 необхідні для оформлення нею права власності на квартиру та гараж документи.

Стягнути з ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат» на користь держави судовий збір в сумі 1700 грн. ( одна тисяча сімсот гривень).

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які брали участь у справі, але не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: В.О.ЛЕСИК

Повний текст рішення складено 29 грудня 2010 року.