Рішення № 131786273, 13.11.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/7489/25

н\п 2/490/4292/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товарна біржа «Мегаполіс-Інфо» про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товарна біржа «Мегаполіс-Інфо», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.

В позовній заяві позивачі просять суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 519 від 19.06.2001 року укладений на Товарній Біржі «Мегаполіс-Інфо» між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

В обґрунтування вимог позивачі вказують, що 19.06.2001 року на Товарній Біржі «Мегаполіс-Інфо» було укладено договір купівлі продажу за №519, відповідно до якого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як члени біржі продали, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як члени біржі купили житловий будинок по АДРЕСА_1 в рівних частках. Житловий будинок було продано за 1700 (одну тисячу сімсот) гривень, які були одержані відповідачами до підписання договору. Також було погоджено, що не пізніше 25.06.2001 року житловий будинок має бути звільнений від усього побутового майна відповідачів.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчений Товарною Біржею «Мегаполіс-Інфо» у відповідності до ст. 15 Закона України «Про товарну біржу» було зареєстровано в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за № 519 від 09.06.2001 (у день укладення договору) а також було зареєстровано 28.03.2002 року у ММБТІ за реєстровим №2451, що відображено в Реєстраційному посвідченні. Житловий будинок (домолодіння, домобудівля) зареєстрован за ОСОБА_1 - 1/2 частка, ОСОБА_2 1/2 частка. Сторони договору купівлі-продажу домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується відповідним письмовим договором і відбулося повне виконання договору. Договір купівлі-продажу нерухомого майно (житлового будинку) підписаний сторонами власноручно. На теперешній час ніхто із сторін ніяких вимог, щодо порушення їх прав, не заявив, ніякого спору з цих питань, у сторін не виникло. Позивачі володіють, користуються майном, виконують ремонтні роботи, сплачують комунальні платежі але позбавлені права розпоряджатися нерухомим майном. Відповідачі жодного разу не пред`явили вимог або скарг щодо повернення майна. Позивачі, на теперешній час не мають можливості реалізувати свої права, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна не було посвідчено нотаріально, що і зумовило необхідність звернення до суду з метою захисту своїх прав.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

10.09.2025 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.09.2025 року було відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за вищезазначеною позовною заявою в частині вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.09.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товарна біржа «Мегаполіс-Інфо», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судовезасідання длярозгляду справипо суті.

05.11.2025 року позивачка ОСОБА_1 надала до суду пояснення в яких просить позовну заяву розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

06.11.2025 року відповідачка ОСОБА_3 надала до суду пояснення в яких підтвердила обставини наведені позивачкою, просила справу розглядати без її участі, позовні вимог підтримала та проти задоволення позову не заперечувала.

13.11.2025 року представниця позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Гаврова О.Ю. надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене вище, суд розглядає справу за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, що містяться в ній, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З досліджених судом письмових доказів вбачається, що 19.06.2001 року на Товарній Біржі «Мегаполіс-Інфо» було укладено Договір №519 купівлі-продажу нерухомого майна відповідно до якого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як члени біржі продали, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як члени біржі купили житловий будинок по АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок належав продавцям на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.12.1992 року, зареєстрованого в КП ММБТІ за реєстровим №2451 від 06.01.1993 року. Жилий будинок було продано за 1700 (одну тисячу сімсот) гривень, які були одержані продавцями до підписання договору та належить позивачам в рівних частках.

Договір №519 купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2001 року був посвідчений Товарною Біржею «Мегаполіс-Інфо» у відповідності до ст. 15 Закона України «Про товарну біржу» та зареєстрований в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №519 від 09.06.2001 (у день укладення договору).

Як вбачається з Реєстраційного посвідчення від 28.03.2002 року, яке видано Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризаці, домобудівля, що розташований в АДРЕСА_1 в цілому зареєстрований на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 - 1/2 частка, ОСОБА_2 1/2 частка на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2001 року №519 та записано в реєстрову книгу №10 за реєстровим №2451.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору №519 купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2001 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Зі змісту договору №519 купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2001 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Товарна біржа «Мегаполіс-Інфо», подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України підлягає реєстрації в БТІ за місцем знаходження нерухомості.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

При цьому, Договір №519 купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2001 року було складено та зареєстровано 19.06.2001 року на Товарній Біржі «Мегаполіс-Інфо» та в подальшому 28.03.2002 року, здійснивши державну реєстрацію в КП «ММБТІ» права власності за позивачами на житловий будинок по АДРЕСА_1 за реєстровим № 2451, держава цим самим визнала право власності позивачів на вказане нерухоме майно, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Закон України «Про товарну біржу» (в редакції, діючий на час укладення договору купівлі-продажу), дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржи та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у 2001 році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржи.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Тому, в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору №519 купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2001 року, складеного та зареєстрованого 19.06.2001 року на Товарній Біржі «Мегаполіс-Інфо», за яким ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як члени біржі продали, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як члени біржі купили житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання дійсним договору №519 купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2001 року, складеного та зареєстрованого 19.06.2001 року на Товарній Біржі «Мегаполіс-Інфо», за яким ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як члени біржі продали, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як члени біржі купили житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов є обгрунтованим, доведеним та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товарна біржа «Мегаполіс-Інфо» (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 167, ЄДРПОУ 30283032) про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, задовольнити.

Визнати дійсним Договір №519 купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2001 року відповідно до якого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як члени біржі продали, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як члени біржі купили житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Саламатін О.В.