Рішення № 131784062, 13.11.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9788/25

Провадження № 2-а/638/368/25

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2025 року м. Харків

Суддя Шевченківськогорайонного судум.Харкова Поляков О.В.,

за участю секретаря Кутоманової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Полтавській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Полтавській області , в якому просить скасувати постанову серії ГБВ № 897572 від 12.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 175-1 та ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Ухвалою суду від 02.06.2025 відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Полтавській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення; ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 12.04.2024 старшим дільничним офіцером поліції сектору пробації ВП № 1 Полтавського РУП капітаном поліції Демченком Є.А. була складена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 897572, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 та ч. 1 ст. 178 КУпАП та накладено штраф у розмірі 51 грн. 00 коп.

Про постанову ОСОБА_1 дізнався 14.05.2025 коли прибув до відділу державної виконавчої служби після блокування банківського рахунку в рамках виконавчого провадження ВП 75256495. До цього навіть не догадувався про її існування, жодних повідомлень ні від відділу поліції, ні від відділу державної виконавчої служби він не отримував.

На думку позивача, дільничний при складанні адміністративного матеріалу допустив грубі порушення та не дослідив усі обставини справи та чинне законодавство, а тому винесена постанова є необґрунтованою, незаконною, а отже підлягає скасуванню.

В постанові дільничний вказав, що 12.04.2024 о 17:30 год. за адресою: м. Полтава, провул. Заячий 3а, на дитячому майданчику громадянин, який представився ОСОБА_1 , палив сигарети «Winston» та розпивав пиво «Рогань» 0.5, чим порушив ч. 1 ст. 175-1 та ч. 1 ст. 178 КУпАП. Старшим дільничним сектору пробації ВП № 1 Полтавського РУП капітаном поліції Демченком Є.А. на ОСОБА_1 була складена постанова та накладено адміністративне стягнення у розмірі 51 грн. 00 коп. Однак, як зазначає ОСОБА_2 , він не вчиняв вказаних адміністративних правопорушень, оскільки ніколи не був за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначає ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах, дільничий не перевірив документів, які посвідчують особу «порушника», що підтверджується і самою постановою, в ній відсутні посилання на документи, що посвідчують особу окрім напису «ІПНП», персональні дані, які зазначені в постанові зі слів самого правопорушника, коли виносив постанову. Підписи в постанові відрізняються від ОСОБА_1 .

Також, в постанові неправильно зазначено місце народження ОСОБА_1 , а саме: Донецька область, м. Амвросіївка, натомість місце народження ОСОБА_1 є Донецька область, м. Донецьк.

До постанови не додано жодних доказів вчинення ОСОБА_1 вказаних правопорушень. Жодних відеозаписів, фото або пояснень свідків не долучено. Постанова була складена без наявності адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 вказує, що був позбавлений можливості знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, дільничний, ігноруючи всі його права та чинне законодавство, безпідставно, необґрунтовано та бездоказово - формально покладаючись на власне суб`єктивне ставлення склав незаконну постанову.

Враховуючи все вищевикладене, вважає, що оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена дільничним незаконно, з грубим порушенням норм законодавства, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм Кодексом України про адміністративні правопорушення, необґрунтовано, упереджено, за неіснуючі правопорушення, які ОСОБА_1 не скоював, з порушенням його законних прав, що призвело до незаконного притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

04.08.2025 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, щодо обставин справи, які відбулися 12.04.2024. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час перебуває на посаді начальника сектору протидії домашнього насильства відділу превенції Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області. З приводу складання ним постанови серії ГБВ № 897572 від 12.04.2024 за ч. 1 ст. 175-1, ч. 1 ст. 178 КУпАП відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначає наступне. 12.04.2024 приблизно о 17:30 год. перебуваючи на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ним було виявлено невідому йому особу чоловічої статі за адресою: м. Полтава, провулок Заячий 3а на дитячому майданчику, яка палила сигарети та вживала пиво. В подальшому ОСОБА_3 підійшов до даної особи, увімкнув нагрудну бодікамеру, представився особі та попросив припинити палити цигарки та вживати пиво на дитячому майданчику. Після цього ОСОБА_3 попросив у даної особи надати документи, що посвідчують його особу. Оскільки у даного чоловіка були відсутні при собі будь які документи, які посвідчують його особу, ОСОБА_3 через інформаційний портал Національної поліції (ІПНП) з його слів було встановлено особу. Ним виявився громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Чого саме він перебував на дитячому майданчику, ОСОБА_3 не пам`ятає оскільки минуло більше року часу, але в подальшому він роз`яснив ОСОБА_1 його права та обов`язки відповідно до норм КУпАП та Конституції України та склав відносно нього постанову серії ГБВ № 897572 за ч. 1 ст. 175-1 та ч. 1 ст. 178 КУпАП. Речі у особи не вилучалися. Після цього ОСОБА_1 поставив на постанові свій підпис, отримав другий примірник (копію) даної постанови та пішов з дитячого майданчика. Більш детальної інформації повідомити не може, оскільки з моменту складання даної постанови минуло більше одного року. Також відсутня можливість надати відеозаписи з нагрудної бодікамери, на яку відбувалась відеозйомка того дня, оскільки відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладіві технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026 відеозаписи з нагрудної бодікамери зберігаються лише 30 днів.

У судовому засіданні позивач просив позовні вимоги задовільнити, скасувати постанову про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача у судовому засідання просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.04.2024старшим дільничнимофіцером поліціїсектору пробаціїВП №1Полтавського РУПкапітаном поліціїДемченко Є.А.була складенапостанова посправі проадміністративне правопорушеннясерії ГБВ№ 897572,згідно якої ОСОБА_1 ,притягнуто доадміністративної відповідальностіза ч.1ст.175-1та ч.1ст.178КУпАП танакладено штрафу розмірі51грн.00коп.

Із вказаної постанови по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що 12.04.2024 о 17:30 год. за адресою: м. Полтава, провул. Заячий 3а, на дитячому майданчику громадянин, який представився ОСОБА_1 палив сигарети «Winston» та розпивав пиво «Рогань» 0.5, чим порушив адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 от. 175-1 та ч. 1 ст. 178 КУпАП. Старшим дільничним сектору пробації ВП № 1 Полтавського РУП капітаном поліції Демченком Є.А. на громадянина ОСОБА_1 була складена постанова та накладено адміністративне стягнення у розмірі 51 грн. 00 коп. Однак, ОСОБА_2 , своєї провини у вказаних адміністративних правопорушень не визнає, наполягає на тому що 12.04.2024 жодного правопорушення не скоював, оскільки в цей день знаходився в м. Харкові, де на даний час і мешкає та жодного разу не перебував у м. Полтава за адресою: м. полтава, провулок Заячий 3а.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно зі ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 названого Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідачем не надано жодних та допустимих доказів щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 175-1 та ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 i 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Також Суд у вказаній Постанові звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства, покладено на поліцейського. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 524/5536/17 та у справі № 295/3099/17.

Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Приписами статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надає суперечливі пояснення щодо обставин розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Указані суперечності могли б бути усунені в результаті перегляду відеозапису розгляду справи, зафіксованого на портативний відеореєстратор поліцейського, натомість згідно з поясненнями відповідача на момент отримання позову у зв`язку з обмеженими технічними можливостями вказаний відеозапис видалений із серверу УПП в Полтавській області ДПП.

Суд зазначає, що дійсно відповідно до п. 3 Розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 діб.

Водночас згідно п. 4 Розділу VIII названої Інструкції строк зберігання відеозаписів за рішенням керівника органу, підрозділу поліції може бути збільшено у разі використання їх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №2 3-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Також Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

За встановлених у цій справі обставин суд позбавлений можливості «поза розумним сумнівом» дійти однозначного висновку щодо дотримання суб`єктом владних повноважень визначеної законом процедури розгляду справи, а відтак і щодо винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. ОСОБА_1 не було надано можливості знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Верховний Суд у Постанові від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а наголошує, що ненадання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності можливості скористатися допомогою адвоката є порушенням прав такої особи, а також порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1-3 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

В постанові у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 175-1 та ч. 1 ст. 178 КУпАП, яка складена стосовно ОСОБА_1 , у відомостях про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування, відсутні посилання на документи, які посвідчують особу окрім напису ІПНП, а зазначені персональні дані записані зі слів особи, на яку було складено постанову про адміністративне правопорушення дільничим відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Демченком Є.А., що не відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виконання спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на поліцейського.

Суд зазначає, що відповідач, як на обставини вчинення правопорушення посилається на складену ним постанову у справі про адміністративне правопорушення та долучені до справи письмові пояснення старшого дільничого офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 .

Разом з цим, суд зазначає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Також суд зазначає, що відповідачем крім письмових пояснень на позовну заяву жодних додаткових доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 175-1 та ч. 1 ст. 178 КУпАП до суду не надано.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів факту скоєння позивачем 12.04.2024 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 та ч. 1 ст. 178 КУпАП, а тому постанова серії ГБВ № 897572 відповідача від 12.04.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 7, 9, 175-1, 178, 245, 247, 251, 280 КУпАП, ст. 19, 25, 90, 168, 246, 258, 286 293 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Полтавській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову від 12.04.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 та ч. 1 ст. 178 КУпАП, серії ГБВ № 897572 та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630, місцезнаходження: 36014 Полтавська область, м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана,б. 83) на користь ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Поляков