Ухвала суду № 131782144, 12.11.2025, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/18253/25

Провадження № 2-з/756/171/25

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2025 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Примак-Березовська О.С. розглянула заяву представниці позивача - адвоката Волосенко Людмили Сергіївни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі фінанс», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування реєстрації права власноті на житлове приміщення,

в с т а н о в и л а:

До Оболонського районного суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 (договір купівлі-продажу № 1021 від 23 жовтня 2025 року), а також шляхом накладення заборони ОСОБА_2 відчужувати таке нерухоме майно і заборони виселення ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_3 зі вказаної квартири.

В обґрунтування заяви представниця ОСОБА_4 зазначає, що нерухоме майно (квартира) є предметом позовних вимог, а невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки існує ризик подальшого відчуження майна відповідачем. Крім того, пояснила, що квартира АДРЕСА_1 , є єдиним місцем проживання позивача та його матері.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов такого висновку.

ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі фінанс», ОСОБА_2 з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування реєстрації права власноті на житлове приміщення.

Згідно з частиною 2 статті 149 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пунктів 4, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.

При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Верховний Суд у справі № 643/12369/19 від 19 лютого 2021 року зауважує, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Верховний Суд зазначає, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Враховуючи те, що предметом спору сторін є вказана квартира, суд дійшов висновку, що існують достатні підстави вважати, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому суд вважає за необхідне задовольнити заяву в частині заборони відчуження або розпоряджання нею у будь-який спосіб.

На переконання суду, такий захід забезпечення позову, як заборона відчуження спірного майна є співмірним з вимогами позову.

Щодо іншої частини вимог заявника, суд зазначає таке.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Суд зауважує, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_1 та членів його родини зі спірної квартири стосується права ОСОБА_2 на користування спірною квартирою, а таке право не може бути обмежено у вигляді забезпечення позову у цій справі.

Більш того, законодавець визначає, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд від 4 липня 2024 року в справі № 757/10045/24-ц.

Оскільки інститут забезпечення позову не позбавляє власника права користування та володіння своїм майном, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення заборони виселення.

Також суд зауважує, що оскільки предмет позову не містить вимог щодо порядку користування майном, виселення або вселення, обраний спосіб забезпечення у цій частині не віповідає частині 3 статті 150 ЦПК України, тобто є неспівмірним із заявленими вимогами.

Крім того, строк дії заходів забезпечення позову передбачено положеннями частинами 7-10 статті 158 ЦПК України, зокрема: у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи; якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду застосовувати заходи зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись статтями 149, 150 -153, 157, 258, 260, 353-355 ЦПК України, суддя -

п о с т а н о в и л а :

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення заборони відчуження або розпорядження у будь-який спосіб квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу № 1021 від 23 жовтня 2025 року за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Виконання покласти на Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04212, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2-Д).

В іншій частині відмовити.

На підставі частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Роз`яснити, що у відповідності до частини 4 статті 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА