Рішення № 131773238, 12.11.2025, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/392/25

Провадження №2/155/316/25

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

при секретарі судового засідання Задурській К.М.,

за участю:

представника позивача Овчаренко Я.О. (в режимі відеоконференції);

представника відповідача Гаврилюка Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місто Горохів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Овчаренко Ярослава Олександрівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Овчаренко Я.О., до ТзОВ «Волинь Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 0720881700:00:001:0039 площею 2,7800 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Жабченської сільської ради Луцького району Волинської області. Право власності на вказану земельну ділянку підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за №645 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №44218923 від 21 вересня 2015 року. 18 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Волинь-Агро», в особі Генерального директора Гуменного В.Г. було укладено Договір оренди землі за №143-Ж. Відповідно до п. 1.1 вищезгаданого договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Жабченської сільської ради. Також договором передбачено орендну плату за користування земельною ділянкою та встановлено строки плати за її користування. Позивач зазначає, що відповідачем неодноразово порушувалися домовленості у частині виплати орендної плати за землю за 2023 та 2024 роки. Оскільки має місце порушення строків на своєчасну виплату, позивачка ОСОБА_1 не може вважати погашення заборгованості за рік користування належним виконанням зобов`язань відповідачем ТзОВ «Волинь Агро», які передбачені в Договорі №143-Ж від 18 листопада 2015 року, що є істотним порушенням його умов, яке позбавляє позивача, як орендодавця можливості отримати гарантовані договором грошові кошти за використання належної їй земельної ділянки відповідачем.

Враховуючи вищенаведене позивачка просить позов задовольнити, Договір №143-Ж від 18 листопада 2015 року, який укладений між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ТзОВ «Волинь-Агро» розірвати. Стягнути з ТзОВ «Волинь Агро» в користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 40000,00 гривень та судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Відзив на позовну заяву

20 березня 2025 року від представника відповідача ТзОВ «Волинь Агро» адвоката Гаврилюка Є.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву. У вищезгаданому відзиві представник відповідача підтверджує факт укладення 18 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Волинь-Агро» договору оренди землі №143-Ж. Відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що відповідач не виконує свої зобов`язання по договору і не виплачує орендної плати за землю є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент укладення договору оренди землі) однією з умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відповідно до п. 4.1. Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі готівкою через касу орендаря з письмовим підтвердженням орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання. Розмір орендної плати у рік становить 6407,89 (шість тисяч чотириста сім) гривень 89 копійок, що складає 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в пункті 2.4. цього Договору. Згідно з п. 4.3. договору орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року оренди. Так, орендну плату за 2023 рік ТОВ «Волинь Агро» 07 серпня 2023 року здійснило шляхом здійснення грошового поштового переказу на адресу ОСОБА_1 у розмірі 13999,97 гривень (номер поштового переказу 213 від 14 серпня 2023 року), однак даний поштовий переказ був повернутий за закінченням встановленого строку зберігання. В подальшому, 22 листопада 2023 року, ТОВ «Волинь Агро» повторно здійснило грошовий поштовий переказ на адресу ОСОБА_1 у розмірі 13999,97 гривень (номер поштового переказу 301 від 29 листопада 2023 року), який був виплачений позивачці 07 грудня 2023 року, що підтверджується листом АТ «Укрпошта» від 13.03.2025 року №1853-Т-2025031310188-В. Також позивачка вказує, що «орендна плата за землю за 2024 рік не здійснювалась взагалі, ні у встановлені Договором терміни, ні з порушенням строків оплати». Дане твердження також не відповідає дійсності, так як ОСОБА_1 не з`явилася за поштовим переказом, який ТОВ «Волинь Агро» 25 вересня 2024 року здійснило на адресу позивачки у розмірі 6505,17 гривень (номер поштового переказу 6079897358 від 03 жовтня 2024 року) та який був повернутий за закінченням встановленого строку зберігання. Враховуючи вищевказане, представник відповідача вважає, що поданий позов є безпідставним, необґрунтованим та таким що не відповідає дійсності. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати стягнути з позивача.

Відповідь на відзив

25 березня 2025 року від представника позивача адвоката Овчаренко Я.О. до суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача зазначає, що надані відповідачем списки згуртованих поштових переказів про внесення грошових коштів на відділення зв`язку АТ «Укрпошта» не є належними, допустимими та достатніми доказами для підтвердження сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0720881700:00:001:0039 за договором оренди землі №143-Ж від 18 листопада 2015 року. Неможливо встановити наступне: за яких обставин та з якою метою створено вказані документи, на підставі якого договору не зазначено; яким чином вказані документи підтверджують факт передачі грошових коштів ОСОБА_1 невідомо; на підтвердження яких саме конкретних зобов`язань складено ці документи невідомо; чи отримала ОСОБА_1 взагалі якісь грошові кошти не доведено. Вказані документи не відповідають вимогам, що передбачені чинним законодавством про складання та облік первинних документів, не є платіжними документами та не можуть свідчити про сплату орендної плати орендодавцю належним чином, оскільки немає інформації про конкретну господарську операцію, та не підтверджує зміну майнового стану орендаря. Крім того, наголошує, що позивач розпоряджається своїми правами щодо предмету позову на власний розсуд. І аргумент щодо заявлення/незаявлення окремо визначеної позовної вимоги не може доводити обставини щодо отримання/неотримання орендної плати, а є лише роздумами відповідача.

Крім того, представник позивача зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання перед позивачем й у інший передбачений законом спосіб. Вказує, що відповідач кожен раз, отримуючи грошовий переказ, який повертався «по закінченню строку зберігання», не вживав жодних дій, щоб з`ясувати причини такого не отримання, не здійснював спроб зв`язатися з Орендодавцем, змінити спосіб виконання такого зобов`язання. Ймовірно, через те, що хотів продовжити користуватися земельною ділянкою, не сплачуючи за таке користування орендну плату. Зазначає, що позивачу не надходили жодні листи чи смс-повідомлення від ПрАТ «Укрпошта», які б сповіщали про необхідність отримати грошові перекази. Усі обставини щодо начебто спроб здійснення переказів на ім`я ОСОБА_1 стали відомі позивачу з тексту відзиву та не були відомі раніше. Таким чином, доводи відповідача щодо того, що позивач відмовлялась від отримання орендної плати, є безпідставними та не заслуговують на увагу суду. А документи, що надані відповідачем в підтвердження факту здійснення оплати є недостатніми та неналежними доказами. А тому, просить позов задовольнити, договір оренди №143-Ж від 18 листопада 2015 року розірвати. Стягнути з ТзОВ «Волинь Агро» в користь ОСОБА_1 судові витрати та судовий збір.

Заперечення на відповідь на відзив

31 березня 2025 року від представника відповідача адвоката Гаврилюка Є.О. до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) в яких останній зазначив, що порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та відносини між ними врегульовані, зокрема, Законом України «Про поштовий зв`язок», Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270. Відповідно, для здійснення поштових переказів ТОВ «Волинь Агро» уклало з АТ «Укрпошта» договір №111.002.003/133 про надання послуги з пересилання внутрішніх поштових переказів. Згідно з п. 2.3. даного договору для отримання послуги замовник зобов`язується надавати виконавцю список згрупованих поштових переказів за формою та в порядку згідно з Порядком (надалі Список згрупованих поштових переказів). Виконавець зобов`язується надавати послуги замовнику не пізніше ніж наступного дня від дня надходження загальної суми за кожним Списком форми 103-1 та поштового збору та отримання Списків форми 103-1 в електронному вигляді із застосуванням електронних підписів. На підставі вищевказаного, ТОВ «Волинь Агро» склало та подало до АТ «Укрпошта» списки згрупованих поштових переказів, а також здійснило сплату коштів, призначених для переказу. Також звертає увагу суду, що позивач отримує оренду плату від ТОВ «Волинь Агро» шляхом пересилання поштових переказів починаючи з 2017 року, і ніколи жодних претензій чи звернень від ОСОБА_1 щодо такого способу сплати орендної плати не було. Крім того, представник позивача посилається на постанову Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі №473/2878/18, однак даний правовий висновок не може бути застосований в даній справі, оскільки: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем, складається в тому випадку, якщо виплата орендної плати здійснюється через касу орендаря; видаткова накладна, підписана сторонами, складається в тому випадку, коли орендна плата виплачується зерном або іншими товарно-матеріальними цінностями (ТМЦ); довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі ТОВ «Волинь Агро» є платником єдиного податку, а відповідно до пп. 4 п. 297.1 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від сплати земельного податку й подання декларації щодо земельних ділянок, використовуваних у господарській діяльності. Позивач зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання перед позивачем й у інший, передбачений законом, спосіб та посилається на ст. 537 ЦК України. В даному випадку хочемо зазначити, що в населеному пункті, де проживає ОСОБА_1 , відсутній нотаріус, відповідно кошти не могли бути переведені на депозитний рахунок нотаріуса, нотаріальної контори. Додатково зазначає, що у своїй позовній заяві позивач вказав на отримання нею грошових коштів від ТОВ «Волинь Агро»: «Та й після надходження грошових коштів важко було зрозуміти за який період здійснюється оплата та чи в повній мірі, чи були враховані індекси інфляції та пеня за період прострочення». Також зазначає, що позивач не зверталася до ТОВ «Волинь Агро» щодо надання інформації про отриману орендну плату та її індексацію. Відповідно вважає, що позивачем, у силу вимог ст. 81 ЦПК України, не було доведено належними та допустимими доказами систематичної несплати відповідачем орендної плати за відповідний період, оскільки, зокрема, відсутня вина ТОВ «Волинь Агро» у простроченні сплати орендної плати за 2023-2024 роки. З огляду на вищевикладене просять відмовити у задоволенні позову до ТОВ «Волинь Агро» в повному обсязі.

Рух справи в суді

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 06 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 29 квітня 2025 року.

Протокольною ухвалою суду від 29 квітня 2025 року за клопотанням представника позивача підготовче судове засідання відкладено на 15 травня 2025 року.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 15 травня 2025 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 червня 2025 року. Явку позивача ОСОБА_1 визнано обов`язковою.

Протокольною ухвалою суду від 25 червня 2025 року за клопотанням представника позивача судове засідання відкладено на 31 липня 2025 року.

Протокольною ухвалою суду від 31 липня 2025 року за клопотанням представника позивача судове засідання відкладено на 22 вересня 2025 року.

Протокольною ухвалою суду від 22 вересня 2025 року за клопотанням представника позивача судове засідання відкладено на 23 жовтня 2025 року.

Протокольною ухвалою суду від 22 вересня 2025 року за клопотанням представника позивача судове засідання відкладено на 12 листопада 2025 року.

Позиція учасників судового розгляду

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 31 липня 2025 року пояснила, що за період 2015-2016 років орендну плату отримувала через касу підприємства ТОВ «Волинь Агро». Про виплату орендної плати їй повідомляли в телефонному режимі. В подальшому, виплати здійснювалися через Укрпошту, зокрема, на відділення в селі Жабче, яке знаходиться поряд з селом в якому вона проживає. У зв`язку з реорганізацією Укрпошти, відділення перенесли в село Колодеже, яке знаходиться на відстані близько 10 км від її місця проживання. Після цього почалися проблеми з виплатою. Вказала, що будь-яких повідомлень про отримання орендної плати їй не надходило, тому вона постійно телефонувала до представників ТОВ «Волинь Агро» і запитувала, чому їй здійснюють перекази на село Жабче, оскільки вона проживає в Рівненській області. На прохання позивачки, поштові перекази були переведені за її місцем проживання, тобто, в село Боремель, однак, про це її попереджено не було. Зазначила, що орендну плату за 2023 рік отримала не вчасно, оскільки спочатку кошти були переказані в село Колодеже, а вже пізніше в село Боремель. Вказала, що у 2024 році вона відмовилася підписувати новий договір оренди. У зв`язку з цим, представником ТОВ «Волинь Агро» було повідомлено, що орендна плата буде виплачуватись згідно з договором. Вказала, що орендну плату за 2024 рік отримала в кінці березня 2025 року. Про отримання орендної плати їй прийшло повідомлення на телефон. На її звернення, чому орендна плата не була виплачена в грудні 2024 року, представник ТОВ «Волинь Агро» відповів, що будуть з`ясовувати. Зазначила, що безпосередньо перед зверненням до суду з даним позовом їй було запропоновано укласти додаткову угоду. Також зазначила, що Укрпошта не інформувала її про те, що грошовий переказ це і є саме орендна плата за 2024 рік.

Представник позивача адвокат Овчаренко Я.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Волинь Агро», адвокат Гаврилюк Є.О., в судовому засіданні позов не визнав, заперечував щодо його задоволення з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях (на відповідь на відзив), просив відмовити в задоволені позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що згідно з паспортом громадянина України № НОМЕР_1 від 26 квітня 2023 року ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Боремель Демидівського району Рівненської області, орган, що видав 5622, РНОКПП НОМЕР_2 (а. с. 9 зворот, 10).

Згідно з витягом з реєстру Боремельської територіальної громади Рівненської області №2023/005852004 від 01 серпня 2023 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 21 вересня 1991 року (а. с. 11).

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за №645 від 21 вересня 2015 року, виданого приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Мельник А.Б., спадкоємцем земельної ділянки загальною площею 2,7800 га, кадастровий номер 0720881700:00:001:0039, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, рілля що знаходиться на території Жабченської сільської ради, Горохівського (теперішнього Луцького) району, Волинської області є дочка спадкодавця позивачка ОСОБА_1 (а. с. 12-13).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №44218923 від 21 вересня 2015 року стверджується, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2,7800 га, кадастровий номер 0720881700:00:001:0039, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Жабченської сільської ради Горохівського (теперішнього Луцького) району Волинської області. Інформація про державну реєстрацію права власності за №11261451 від 21 вересня 2015 року зареєстрована приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Мельник А.Б. на підставі свідоцтва про право на спадщину за №645 від 21 вересня 2015 року (а. с. 14).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №390542904 від 12 серпня 2024 року, що 21 вересня 2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 0720881700:00:001:0039 площею 2,7800 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 730108007208), на підставі договору оренди землі від 18 листопада 2015 року, зареєстрованим приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Волошином С.А., орендарем зазначеної земельної ділянки є ТзОВ «Волинь Агро», строк дії договору: 15 років (а. с. 15).

Відповідно до копії договору оренди землі №143-Ж від 18 листопада 2015 року, ОСОБА_1 та ТОВ «Волинь Агро» уклали договір оренди землі, з якого вбачається, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Жабченської сільської ради, із кадастровим номером 0720881700:00:001:0039, площею 2,7800 га ріллі. Договір укладено строком на 15 (п`ятнадцять) років (а. с. 18-20).

Згідно з копією акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду за договором оренди землі №143-Ж від 18 листопада 2015 року підтверджується, що ОСОБА_1 передала ТОВ «Волинь Агро» земельну ділянку площею 2,7800 га, що розташована на території Жабченської сільської ради (а. с. 20 зворот).

Договором №111.002.003/133 про надання послуги з пересилання внутрішніх поштових переказів від 27 лютого 2023 року підтверджується укладення між ТОВ «Волинь Агро» та АТ «Укрпошта» договору про надання послуги з пересилання внутрішніх поштових переказів.

Відповідно до листа-відповіді АТ «Укрпошта» №1853-Т-2025031310188-В від 13 березня 2025 року, наданого на звернення ТОВ «Волинь Агро» щодо поштових переказів ОСОБА_1 , поштовий переказ:

у сумі 13999,97 гривень, що направлений для виплат 14 серпня 2023 року, повернутий за закінченням терміну зберігання;

у сумі 13999,97 гривень, що направлений для виплат 29 листопада 2023 року, виплачений 07 грудня 2023 року;

у сумі 6505,17 гривень, що направлений для виплат 03 жовтня 2024 року, повернутий за закінченням терміну зберігання.

Для отримання послуги з пересилання внутрішніх поштових переказів ТОВ «Волинь Агро» надало АТ «Укрпошта» Список згрупованих поштових переказів форми 103-1 від 07 серпня 2023 року, 22 листопада 2023 року, 25 вересня 2024 року, у яких значиться ОСОБА_1 , яка проживає в селі Боремель та сума переказу.

Платіжними інструкціями №1504 від 08 серпня 2023 року, №2272 від 23 листопада 2023 року, №2576 від 26 вересня 2024 року підтверджується виплата орендної плати пайовикам ТОВ «Волинь Агро» згідно відомостей.

Відповідно до листів ГУ ДПС у Волинській області ТОВ «Волинь Агро» у 2023, 2024 роках перебувало на спрощеній системі оподаткування.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру нотаріусів в селі Боремель Дубенського району Рівненської області нотаріус відсутній.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Відповідно до положень ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі», передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями ст. 21, 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі.

За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

У статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У ст. 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної /два та більше випадки/ несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати, також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (касаційне провадження №61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі, позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що починаючи з 2023 року орендна плата виплачується за односторонньою ініціативою відповідача, з систематичною недоплатою. Оскільки має місце порушення строків на своєчасну сплату, позивач не вважає погашення заборгованості за рік користування належним виконанням зобов`язань відповідачем.

Згідно з умовами спірного договору оренди землі (п. 4.1., 4.2. Договору) орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі готівкою через касу орендаря з письмовим підтвердженням орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання. Розмір орендної плати у рік становить 6407,89 гривень, що складає 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її індексації. Індексація здійснюється шляхом множення розміру орендної плати за поточний рік на величину коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель розрахованого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності з положеннями Податкового кодексу України.

Орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року оренди (п. 4.3. Договору).

Із змісту договору оренди вбачається, що порядок та місце виконання орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати орендодавцю сторонами не встановлені.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання грошового зобов`язання провадиться за місцем проживання кредитора.

Відтак, належним місцем виконання зобов`язання зі сплати орендної плати є місце проживання позивача.

Судом встановлено, що на виконання обов`язку зі сплати орендної плати 07 серпня 2023 року відповідачем на адресу місця проживання позивача: село Боремель Дубенського району Рівненської області, на ім`я ОСОБА_2 , здійснено поштовий переказ на суму 13999,97 гривень, як виплату орендної плати за 2023 рік, який повернений за закінченням встановленого строку зберігання. В подальшому, даний поштовий переказ 22 листопада 2023 року відповідачем повторно було надіслано за цією ж адресою на ім`я позивачки ОСОБА_2 і який було виплачено останній 07 грудня 2023 року. Також, 25 вересня 2024 року відповідачем на адресу місця проживання позивача на ім`я ОСОБА_2 здійснено поштовий переказ на суму 6505,17 гривень в якості орендної плати за 2024 рік, який 03 жовтня 2024 року повернений за закінченням встановленого строку зберігання. В подальшому, дані кошти повторно було надіслано на ім`я позивачки та отримані нею у березні 2025 року, що підтверджено ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Факт здійснення даних переказів підтверджений інформацією, наданою АТ «Укрпошта» у листі від 13 березня 2025 року за №1583-Т-2025031310188-В.

У ч. 1 ст. 537 ЦК України передбачено, що боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі, зокрема: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.

Матеріалами справи підтверджується відсутність нотаріуса в місці проживання позивача в селі Боремель Дубненського району Рівненської області.

Судом встановлено, що відповідачем доведено вчинення дій, спрямованих на виконання грошового зобов`язання за договором оренди землі шляхом виплати їх кредитору за місцем його проживання, а також відсутності у відповідача можливості вчинення альтернативних дій щодо виконання зобов`язання шляхом внесення боргу в депозит нотаріуса (ст. 532, 537 ЦК України).

Разом із цим, відповідачем дії з виплати орендної плати за 2023 рік вчинені в межах обумовленого сторонами строку виплати орендної плати (надіслано кошти 07 серпня 2023 року, повторно надіслано 22 листопада 2023 року та виплачено 07 грудня 2023 року), проте порушено строк виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за 2024 рік, оскільки поштовий переказ грошових коштів отриманий позивачем у березні 2025 року, тобто з порушенням передбаченого договором строку (до кінця року, за який здійснюється оплата).

Однак, суд вважає, що прострочення виплати орендної плати за 2024 рік є одноразовим та не свідчить про систематичне (два і більше разів) порушення орендарем (відповідачем) своїх обов`язків щодо своєчасної сплати цих коштів орендодавцю (позивачу) згідно з договором оренди, а тому відсутні передбачені законом підстави для розірвання відповідного договору.

У ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Судом встановлено та не спростовано позивачем, що відповідачем вчинено реальні дії з виплати позивачу орендної плати за 2023-2024 роки, а тому відповідач не може вважатися таким, що систематично порушував строк виконання відповідного зобов`язання за договором оренди землі.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Позивачем, у силу вимог ст. 81 ЦПК України, не було доведено належними та допустимими доказами систематичної несплати відповідачем орендної плати за відповідний період, оскільки, зокрема, відсутня вина ТОВ «Волинь Агро» у простроченні сплати орендної плати за 2023 рік.

Тобто, сторона позивача не довела істотного порушення орендарем (відповідачем) умов договору, позбавлення її права на те, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди (ст. 651 ЦК України).

Разом із цим, відповідач надав належні докази щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки ним було допущено одноразове порушення своїх договірних обов`язків в частині прострочення сплати орендної плати за 2024 рік. При цьому, відповідачем також доведено відсутність його вини щодо неотримання позивачем сум орендної плати за 2023 рік, оскільки вчинені передбачені законодавством дії щодо виплати відповідних коштів позивачу (орендодавцю).

Суд вважає, що стороною позивача не доведено факту систематичної (два рази або більше разів) невиплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання.

Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Суд, враховуючи вказані норми матеріального права та, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, доходить обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати у справі

У разі відмови у задоволенні позову судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 4, 5, 13, 81, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Овчаренко Ярослава Олександрівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторонами по справі є:

позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро», адреса місцезнаходження: Волинська область, Луцький район, село Перемиль, вулиця Незалежності, 1а, код ЄДРПОУ 34244835.

Повне судове рішення складено 13 листопада 2025 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.