Ухвала суду № 131765019, 13.11.2025, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 463/9522/25

УХВАЛА

13 листопада 2025 року м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Колодяжний С.Ю., вивчивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «Споживчий центр» 08.10.2025 року через систему «Електронний суд» звернулося в Личаківський районний суд м.Львова із позовноюзаявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №20.01.2025-100001111 від 20.01.2025 року в розмірі 21798,65 грн. та понесені судові витрати.

Відповідно до ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 09.10.2025 року цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на підставі ч.1 ст.31 ЦПК України передано в Залізничний районний суд м.Львова.

11.11.2025 року справа надійшла до Залізничного районного суду м.Львова та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду до провадження судді Колодяжного С.Ю.

Відповідно до ч.1 ст.184ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду.

При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі суддя враховує наступне.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

При цьому суд враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992, заява № 12964/87). Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).

Отже, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення від 21.10.2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04).

Так, відповідно до ч.1 ст.184ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Дотримання вимог ст.175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі встановлено, що заява не відповідає вимогам ст.175,177ЦПК України з наступних підстав.

Відповідно до п.3, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як вбачається із довідки-розрахунку заборгованості, ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути заборгованість за кредитним договором №20.01.2025-100001111 від 20.01.2025 року в розмірі 21798,65 грн., з яких 8000 грн. заборгованість за тілом кредита, 8960 грн. заборгованість за процентами, 838,65 грн. комісія за надання кредиту, 4000 грн. неустойка.

При цьому, розрахунок заборгованості не містять інформації про те, за якою відсотковою ставкою нараховувалася заборгованість за процентами у розмірі 8960 грн. та за який період часу нараховувалася неустойка. Крім того, у розрахунку заборгованості не зазначено інформації щодо сплати ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №20.01.2025-100001111 від 20.01.2025 року.

Таким чином, в порушення вимог п.3, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява ТОВ «Споживчий центр» не містить обґрунтованого розрахунку суми заборгованості, які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.177ЦПК України позивачповинен додатидо позовноїзаяви їїкопії такопії всіхдокументів,що додаютьсядо неї,відповідно докількості відповідачіві третіхосіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Відповідно ч.7 ст.43ЦПК України уразі поданнядо судув електроннійформі заявипо сутісправи,зустрічного позову,заяви прозбільшення абозменшення позовнихвимог,заяви прозміну предметаабо підставпозову,заяви прозалучення третьоїособи,апеляційної скарги,касаційної скаргита документів,що доних додаються,учасник справизобов`язаний надатидоказ надсиланнятаких матеріалівіншим учасникамсправи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

В позовній заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно опису вкладення та реєстру згрупованих рекомендованих повідомлень, позовна заява з додатками скеровувалась останньому також за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, як вбачається із відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2002351 від 12.11.2025 року, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду із позовом через систему «Електронний суд» саме в електронній формі, йому необхідно надати доказ надсилання листом з описом вкладення відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання копії позовної заяви з додатками, а також детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №20.01.2025-100001111 від 20.01.2025 року.

Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п?яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, для усунення вказаних недоліків позовної заяви.

Керуючись ст.175, 177, 185, 259-261 ЦПК України,

постановив:

Позовну заяву Товариства зобмеженою відповідальністю«Споживчий центр»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості залишити без руху.

Позивач має право протягом строку, який не перевищує десяти днів з дня вручення йому ухвали, усунути недоліки позовної заяви. Якщо позивач усуне зазначені недоліки позовної заяви у визначений ухвалою строк, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду, в противному випадку - вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний