Рішення № 131759651, 02.09.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3505/22

Провадження № 2/752/370/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 вересня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Солодовник Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -

в с т а н о в и в:

22 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 01.09.2021 близько 10 год. 45 хв. по пр-ту Правди, 47 в м. Києві керуючи транспортним засобом «ГАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 рухаючись заднім ходом не впевнився у безпечності та скоїв зіткнення з транспортним засобом «БМВ» державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.9 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 16.11.2021 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення. Згідно звіту №19/07/21 від 24.09.2021 виконаного оцінювачем ОСОБА_3 з визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісничого транспортного засобу, встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «БМВ» державний номерний знак НОМЕР_2 , без урахування ПДВ на змінні складові та матеріали складає 50603,61грн. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ «Страхова група «Оберіг»» за полісом ЕР-204723579, строком дії з 01.07.2021 до 30.06.2022, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 130тис.грн, франшизою в розмірі 2500грн. Позивач повідомив ТДВ «Страхова група «Оберіг»» про ДТП та направив документи, які підтверджують настання страхового випадку. 22.12.2021 ТДВ «Страхова група «Оберіг» виплатили позивачу страхове відшкодування в розмірі 23137,11грн. Звертаючись до суду з вказаним позовом представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач здійснив виплату страхового відшкодуваня лише в розмірі 23137,11грн, в той час як зобов`язаний був сплатити 48103,61грн, а отже відповідач свої зобов`язання по договору не виконав ЕР-204723579

Позивач просить суд стягнути із відповідача на його користь страхове відшкодування в розмірі 27566,5грн, моральну шкоду в розмірі 5000грн та судові витрати.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 18 квітня 2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с.47-48). Відповідачам був наданий строк для надання відзиву.

18 жовтня 2022 року відповідач ТДВ «Страхова група «Оберіг»» подав письмові пояснення на позовну заяву (а.с. 56-58), просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що 01.09.2021 в м. Києві сталася дорожньо-гранспортна пригода за участі транспортного засобу "ГАЗ 3285", державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та транспортного засобу "BMW Х3", державний номерА188781К. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку, водія транспортного засобу "ГАЗ 3285", державний номер НОМЕР_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "ГАЗ 3285", державний номер НОМЕР_1 на дату настания ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-204723579. 29.09.2021 відповідач отримав від позивача заяву на виплату страхового відшкодування в розмірі 23137,11грн.Умовами полісу ЕР-204723579 встановлено Франшизу у розмірі 2500,00грн.Оскільки представником відповідача не було оглянуто пошкоджений транспортний засіб протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, то позивачу було відшкодовано витрати на проведення експертизи (дослідження) в розмірі 2600,00грн. Отже, розмір страхового відшкодування визначається наступним чином: 26127,99 (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) - 3.090,88 (ПДВ), 2.500,00 (франшиза) + 2.600,00 (витрати на проведення експертизи (дослідження)= 23 137,11 грн. В обґрунтування позовних вимог до відповідача позивачем надано Звіт №19/07/21 від 24.09.2021, складений ФОП СОД ОСОБА_4 . Відповідач не може погодитись з результатами проведеної оцінки та вважає, що Звіт № 19/07/21 від 24.09.2021 не може бути прийнятий судом до уваги в цілому з огляду на те, що вихідні дані використанні суб?єктом оціночної діяльності, не відповідають дійсності та використанні з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395.Пунктом 32 національного стандарту «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 10 вересня 2003 року №I440 у разі виникнення необхідності у визначенні розміру ймовірного страхового відшкодування застрахованого майна проводиться з урахуванням умов страхування та дотриманням принципів корисності і заміщення.Висновок експерта Звіт №19/07/21 від 24.09.2021 містить ряд недоліків, які суттєво вплинули на достовірність висновків: штучно завищена вартість ринкова вартість КТЗ,невірно розраховано коефіцієнт фізичного зносу, безпіставне збільшення кількості нормо-годин для виконання робіт фарбування, безпідставно збільшення вартості лакофарбового матеріалу, безпідставно збільшення вартості деталі ФАРА ПР. Враховуючи викладеневище представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

14.10.2022 представник відповідача ТОВ «Оберіг» подав до суду заяву про призначення у справі автотоварознавчої експертизи на вирішення якої поставив питання: яка вартість матеріального збитку з урахуванням кофефіцієнта фізичного зносу та без урахування податку на додану вартість, завдана власнику транспортного засобу , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.09.2021 в м.Києві, станом на дату настання зазначеної події (а.с.80-82).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від від 06 березня 2023 року у справі було призначено судово-автотоварознавчу експертизу (а.с. 92-94).

19.11.2024 Київським НДІСЕ було повернуто до суду матеріали справи № 752/3505/22 за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» про відшкодування шкоди, заподіяної за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, матеріали справи повернуто суду з підстав не проведення відповідачем оплати вартості призначеної судом експертизи. (а.с.138).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 24 квітня 2025 року провадження у справі № 752/3505/22 за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» про відшкодування шкоди, заподіяної за наслідками дорожньо-транспортної пригоди -поновлено.

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Пустовий Б.В. в судовому засіданні відсутній, на адресу суду надіслав заяву в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримував.

Відповідач у судовому засіданні відсутній, про дату і час розгляду справи повідомлений належним чином, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до положень п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що 01.09.2021 близько 10 год. 45 хв. по пр-ту Правди, 47 в м. Києві керуючи транспортним засобом «ГАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 рухаючись заднім ходом не впевнився у безпечності та скоїв зіткнення з транспортним засобом «БМВ» державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.9 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 16.11.2021 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення (а.с.7-8).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно звіту №19/07/21 від 24.09.2021 виконаного оцінювачем ОСОБА_3 з визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісничого транспортного засобу, встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «БМВ» державний номерний знак НОМЕР_2 , без урахування ПДВ на змінні складові та матеріали складає 50603,61грн (а.с.12-16).

Як встановлено цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ «Страхова група «Оберіг»» за полісом ЕР-204723579, строком дії з 01.07.2021 до 30.06.2022, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 130тис.грн, франшизою в розмірі 2500грн (а.с.9).

Як зазначив в позовній заяві представник позивача та не заперечив у відзиві відповідач, позивач повідомив ТДВ «Страхова група «Оберіг»» про ДТП та направив документи, які підтверджують настання страхового випадку.

22.12.2021 ТДВ «Страхова група «Оберіг» виплатили позивачу страхове відшкодування в розмірі 23137,11грн (а.с.11).

Звертаючись до суду з вказаним позовом представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач здійснив виплату страхового відшкодуваня лише в розмірі 23137,11грн, в той час як зобов`язаний був сплатити 48103,61грн, а отже відповідач свої зобов`язання по договору не виконав ЕР-204723579.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначено, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з ч.1 п. 1 ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до правової позиції Верховною Суду, викладеної в постанові від 16.10.2019 року по справі №320/9174/15-ц за змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону №1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

За ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У постанові Верховного суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17 зроблено висновок, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Судом встановлено, що 01.09.2021 в м. Києві по проспекту Правди, 47, з вини ОСОБА_2 , сталася ДТП, в якій транспортний засіб «БМВ» державний номер НОМЕР_4 , зазнав механічних пошкоджень.

27.09.2021 позивач особисто звернулася до ТДВ «СГ «Оберіг» з заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просив перерахувати на відповідні реквізити, належне йому страхове відшкодування, у зв`язку з настанням страхового випадку 01.09.2021 за договором страхування №ЕР-204723579.

Також, позивачем до заяви на виплату страхового відшкодування був долучений звіт №19/07/21 від 24.09.2021 виконаного оцінювачем ФОП ОСОБА_3 з визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісничого транспортного засобу, встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «БМВ» державний номерний знак НОМЕР_2 , без урахування ПДВ на змінні складові та матеріали складає 50603,61грн (а.с.12-16).

Відповідач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» не погоджувався із наданим позивачем звітом про оцінку розміру матеріальної шкоди, посилаючись на його необґрунтованість.

З метою підтвердження своїх заперечень відповідач заявив клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи. Ухвалою суду проведення такої експертизи було призначено, однак відповідач не здійснив оплату витрат на її проведення у встановлений судом строк, у зв`язку з чим експертиза не була виконана.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач, заперечуючи проти наданого звіту оцінювача, не подав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у звіті помилок чи порушення методики оцінки. Не наведено конкретних доводів, які саме положення звіту є, на його думку, неправильними або суперечать вимогам законодавства.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також, відповідно до статті 103 ЦПК України, судова експертиза призначається у разі, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, потрібні спеціальні знання. При цьому витрати на проведення експертизи несе сторона, яка заявила відповідне клопотання, якщо суд не визначив інше.

Оскільки відповідач не оплатив призначену експертизу та не подав інших належних доказів на підтвердження своїх заперечень, суд вважає їх безпідставними та такими, що не спростовують звіту про оцінку, наданого позивачем.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача є необґрунтованими, а звіт оцінювача відповідає вимогам чинного законодавства і може бути прийнятий як належний доказ розміру заподіяної шкоди.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ТДВ «СГ «Оберіг» на користь позивача недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 27566,5грн (50603,61+2600-2500-23137,11=2766,5) підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000грн суд відзначає наступне.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України).

За приписами ч.3-5 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Оцінюючи доводи, якими позивач обґрунтував стягнення моральної шкоди, суд відзначає, що дійсно в ДТП, яка сталась 01.09.2021 був пошкоджений транспортний засіб, через пошкодження автомобіля останній дійсно був позбавлена можливості ним користуватись, що призвело до вимушених змін у її житті. Відтак, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000грн, що, на думку суду, відповідає критеріям розумності, справедливості, співмірності та є достатнім для розумного задоволення моральних страждань позивача.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 5000грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано договір про надання правової допомоги №177/21 від 23.12.2021 укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.36-370), акт про надання правової допомоги за договором №177/21 про надання правової допомоги від 23.12.2021(а.с.38), квитанцію до прибуткового касового ордеру №177/21 від 23.12.2021 на суму 5000,00грн (а.с.39).

Проте, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому, суд зазначає, що чинний ЦПК України встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00грн не є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00грн.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача витрати понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 992,40грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 280-289 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (місце реєстрації: м.Київ, вул.Васильківська, 14, код ЄДРПОУ39433769) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) страхове відшкодуваня в розмірі 27566 (двадцять сім тисяч п`ятсот шістдесят шість гривень) 50 копійок.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (місце реєстрації: м.Київ, вул.Васильківська, 14, код ЄДРПОУ39433769) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч гривень) 00 копійок.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (місце реєстрації: м.Київ, вул.Васильківська, 14, код ЄДРПОУ39433769) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 992,40грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00грн, що разом складає 3992 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дві гривнi) 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк